Небезпечні хвороби агрусу

0
11569

Великої шкоди агрусу наносять численні хвороби різної етіології. Вони істотно знижують як продуктивність рослин, так і якість вирощеної продукції. Частина хворих рослин через кілька років гине. Щоб запобігти поширенню і розвитку хвороб на культурі слід вміти розрізняти їх діагностичні ознаки, знати біоекологічні особливості розвитку їх збудників, джерела зберігання інфекції,  що дозволить швидко і якісно провести безпечні, ефективні профілактичні заходи.

уражені листки

Американська борошниста роса. Хвороба є дуже поширеною і надзвичайно шкідливою. У хворих рослин  суттєво зростає недобір урожаю ягід, зменшується приріст пагонів. Через інтенсивний розвиток хвороби урожайність знижується до 50%, приріст пагонів зменшується в 1,2-1,5 рази, різко знижується стійкість  рослин до низьких температур.

Захворювання проявляється на листках, пагонах і плодах у вигляді білого борошнистого  нальоту, який  пізніше   ущільнюється, стає темно-сірим, на ньому з’являється велика кількість дрібних чорних крапок – клейстотеціїв гриба. Уражені листки деформуються, засихають і обпадають. На  пагонах хвороба проявляється у вигляді ураження верхівки приросту, ріст їх припиняється, верхівки скривлюються, засихають, стають коричневими, пізніше чорніють. На нестиглих ягодах білий наліт легко стирається, пізніше ущільнюється, стає темно-сірим, повстяним, покритий дрібними чорними крапками. Уражені ягоди перестають рости, засихають і осипаються.

Збудником хвороби є гриб Sphaerotheca morsuvae Berk et Curt, який може поширюватися на смородину і навпаки. В циклі свого розвитку гриб  формує  конідіальну і сумчасту стадії.

Під час вегетації гриб поширюється конідіями. Для зараження рослин патогеном

уражені ягоди

оптимальними умовами є температура  17-200С і вологість повітря 90-100%. Залежно від погодних умов збудник хвороби формує  до 10 і   більше генерацій конідіального спороношення.

Сумчасте спороношення формується у вигляді закритих плодових тіл – клейстотеціїв і  з’являється під час дозрівання ягід. Сумки із сумкоспорами дозрівають навесні, й від них відбувається первинне зараження рослин.

Джерело інфекції – уражені рослини, обпалі уражені листки і ягоди, на яких зберігаються клейстотеції гриба, а на уражених пагонах –  грибниця. Первинно рослини заражаються від сумкоспор, а вторинно – від конідій.

Ягоди на хворих рослинах дрібні, на смак кислі; пагони припиняють ріст, викривлюються, міжвузля короткі; листки жовтіють і обпадають. У разі  інтенсивного ураження габітус куща суттєво змінюється і насадження аґрусу стають малопродуктивними. За  епіфітотійного розвитку хвороби втрати врожаю часто сягають 100%.

уражені листки

Антракноз. Хвороба досить поширена в районах з достатнім зволоженням. Найхарактерніша ознака хвороби – утворення на листках дрібних, діаметром до 1 мм, бурих, кутастих, неправильної форми плям, які обмежені дрібними жилками. У центрі плям згодом під епідермісом листків формується конідіальне ложе гриба. Часто плями зливаються, охоплюють значну частину пластинки і надають листкам коричневого забарвлення. Пізніше епідерміс листків у місцях уражень розривається і на поверхні з’являються у вологу погоду блискучі, блідо-рожеві або білуваті купки-подушечки конідіального спороношення гриба.  Уражені листки засихають і обпадають. На черешках листків, на плодоніжках і пагонах хвороба проявляється у вигляді видовжених вдавлених бурих плям і виразок. На ягодах антракноз проявляється у  вигляді поверхневих дрібних малопомітних темних плям та крапок.

Збудником хвороби є гриб Depranopeziza ribis v. Hohn  (анаморфа:

уражені черешки і пагони

Gloeosporidiella ribis Pers), який у своєму циклі розвитку формує конідіальне і сумчасте спороношення. За вегетацію рослин гриб утворює дві генерації конідіального спороношення. Конідії  гриба поширюються переважно краплинами дощу і комахами. Інкубаційний розвиток хвороби за температури 15-200С  триває 8-12 днів.

Сумчаста стадія формується навесні на листках, що перезимували. Сумкоспори дозрівають у травні і викликають в цей період первинне ураження рослин. Посилюється розвиток антракнозу у роки з великою кількістю опадів.

Джерело інфекції – опалі уражені листки і ягоди, на яких гриб зберігається у вигляді конідіального ложе (строми).

Шкідливість  антракнозу на аґрусі виявляється в різкому зниженні асиміляційної поверхні рослин, в результаті передчасного обпадання уражених листків, що негативно позначається як на прирості пагонів, так і на їх   зимостійкості. Через інтенсивний розвиток хвороби  урожай ягід знижується на 20-80% в поточному  і на 50-70%  в наступному році, до 50%  уражених гілок відмирає протягом зими.

початок розвитку хвороби

Септоріоз (біла плямистість). Захворювання виявляється скрізь, але найбільшої шкоди завдає у лісостеповій зоні країни. На листках з’являються округлі або кутасті невеликі, діаметром до 1–3 мм, бурі плями з темно-бурою облямівкою. Пізніше вони розростаються, часто зливаються, центр їх стає білим або світло-сірим. На ураженій тканині з верхнього боку пластинки   формуються чорні крапки – пікніди гриба. Уражені листки передчасно обпадають. На пагонах  утворюються некротичні смуги або поздовжні плями з антоціановою темно-бурою облямівкою. Уражена тканина розвивається у  вигляді поздовжніх тріщин. У місцях ураження формуються пікніди гриба. На ягодах ознаки хвороби з’являються перед початком їх достигання – дрібні коричневі плями, часто із склероціальноподібними шкірками. Пізніше плями злегка вдавлюються, більшають і покриваються чорними пікнідами.

Збудником хвороби є гриб Mycosphaerella ribis Kleb. (анаморфа: Septoria ribis

уражені листки

Desm.), який окрім агрусу уражує смородину.  Протягом вегетації гриб розвивається в пікнідіальній стадії. Сумчаста стадія формується восени у місцях розміщення пікнід. Достигання сумкоспор у псевдотеціях спостерігається  весною – на початку літа, які первинно уражують рослини. Вторинне зараження відбувається від пікноспор. Пікноспори  і сумкоспори гриба проростають лише в крапельній волозі. Розвиток хвороби на агрусі відбувається за температури 60С-330С (оптимум 18-220С) і вологості повітря 80% і вище. Інкубаційний період хвороби триває близько 9 діб.

Джерело інфекції – уражені пагони рослин та опалі уражені листки, на яких зберігаються псевдотеції гриба.

Шкідливість хвороби полягає у зменшенні асиміляційної поверхні листків і передчасному їх обпаданні, зниженні продуктивності рослин, погіршенні якості ягід, слабкому приросту однорічних пагонів. У разі інтенсивного ураження агрусу, урожай ягід знижується на 30-50% і більше.

Стовпчаста іржа. Хвороба на аґрусі мало поширена порівняно із чорною смородиною. Проявляється захворювання на  листках у вигляді хлоротичних, жовтуватих, нерівномірно розміщених плям з верхнього боку (ецій) і оранжевих пустул (уредіній) з нижнього боку пластинки. Уредінії можуть покривати всю поверхню листка і надавати іржавого забарвлення пластинці. Пізніше в місцях уражень з’являються жовто-коричневі або коричневі   рогоподібні вирости, які складаються із теліоспор гриба що зрослися в стовпчики. Уражені листки буріють, некротизуються і обпадають.

Збудником хвороби є  дводомний іржастий гриб Cronartium ribicola Fisch., який розвивається за повним циклом. На агрусі і смородині  формує уредінії- і телії, на проміжних живителях – веймутовій сосні (Pinus strobus L.) і сибірському кедрі (Pinus ribirica Moryr) – спермогоніальну та еціальну стадії.

Теліоспори гриба проростають восени і уражують  гілки сибірського кедра і веймутової сосни. Навесні в місцях уражень гриб формує спермогоніальну і еціальну стадії. Від еціоспор здійснюється первинне ураження листків смородини.

Уражені гілки веймутової сосни і сибірського кедра із року в рік є постійним джерелом – резерватором і постачальником інфекції іржі, поки уражена гілка повністю не засохне і відімре. Уредініоспори гриба на обпалих уражених листках агрусу та смородини   після м’якої зими  можуть бути додатковим джерелом інфекції.

Шкідливість хвороби виявляється в суттєвому зниженні асиміляційної поверхні рослин, в результаті передчасного відмирання уражених листків, зниженні зимостійкості рослин, зменшенні врожаю і погіршенні його якості.

Бокальчаста іржа. Хвороба спричиняє передчасне обпадання листя, інтенсивно  уражує зав’язі,  що різко позначається на величині та якості урожаю ягід.

Захворювання на аґрусі поширено переважно в поліській зоні країни. Його розвиток переважно спостерігається  у першій половині літа.  На молодих листках, черешках, пагонах, зав’язі, нестиглих ягодах агрусу з’являються яскраво-оранжеві вирости  (строми )з бокалоподібними еціями. На стромах, які формуються на листках, спочатку розвиваються чорні спермогонії із спермаціями у вигляді чорних крапок, а потім – еціальна стадія. Уражені листки жовтіють, некротизуються і опадають, молоді пагони скривлюються і засихають, уражені ягоди осипаються.

Збудником хвороби є дводомний гриб Puccinia caricina DC., який на агрусі і смородині формує спермогоніальну та еціальну стадії. Уредініо- і теліостадія  гриба розвиваються на різних видах осок Уредінії з уредініоспорами формуються у другій половині літа у вигляді іржасто-коричневих подушечок, які утворюються під епідермісом. За вегетацію осоки гриб дає декілька генерацій уредініоспор. Наприкінці вегетації патоген формує на осоках теліостадію – темнозабарвлені телії під епідермісом.

Джерело інфекції – уражені рослинні рештки осок, на яких гриб зберігається у формі теліоспор.

Масовому розвитку хвороби на смородині і аґрусі сприяє тепла і волога погода у період цвітіння – утворення зав’язі, коли інтенсивно переносяться базидіоспори гриба з осок на агрус і  смородину. Рясні весняні дощі, наявність осок поблизу насаджень аґрусу, вирощування сприйнятливих до хвороби  сортів культури сприяють розвитку бокальчастої іржі.

Захисні заходи. Дотримання просторової ізоляції  між насадженнями  агруса і різними видами осок. Усі захисні заходи, які проводяться на аґрусі проти стовбчастої іржі, є ефектними і проти бокальчастої іржі.

На аґрусі поширені також септоріоз, вертицильозне в’янення, облямівка жилок, діагностичні ознаки їх проявлення, біоекологічні особливості їх збудників наведено під час розгляду хвороб смородини.

Облямівка жилок. На молодих листках аґрусу, що розпускаються весною, з’являються світло-жовті облямівки жилок, які обмежені однією стороною пластинки   листя і утворюють папоротевий малюнок. На чорній і червоній смородині вони менш помітні, ніж на аґрусі. Пізніше з’являються також блідо-жовті смуги, що просвічуються вздовж жилок пластинок листя. Іноді розвиток хвороби супроводжується крапчастістю пластинок, їх зморшкуватістю і деформацією. Уражені рослини недорозвинуті, ріст пагонів і плодоношення на них припиняється.

Збудником хвороби є вірус Gooseberry vein banding virus (GVBaV), який

передається садивним матеріалом, під час щеплення,  напівперсистентним способом різними видами попелиць. Основним переносником є попелиця Aphis glossulariae Scop.

Джерело інфекції – уражені рослини, в соку яких зберігається вірус.

Захисні заходи

Вирощування високопродуктивних сортів аґрусу з високою польовою стійкістю до найбільш поширених хвороб:  Василько,  Гостинець, Кулон, Оксамит, Росич,  Тікич, Хрещеник та ін.

Фітосанітарний стан насаджень аґрусу значною мірою залежить від правильного вибору ділянок під розсадники і промислові насадження. Вибираючи місце під насадження аґрусу, слід ураховувати його світлолюбність. На відкритих і освітлених ділянках, які достатньо обігріваються, рослини значно краще розвиваються і плодоносять, ніж у міжряддях саду чи в інших затінених місцях. На відкритих місцях краще визріває деревина, вона менше уражується грибними хворобами, а в ягодах нагромаджується більше цукрів. Під насадження аґрусу відводять менш вологі ділянки порівняно зі смородиною чорною. Надмірна кількість вологи призводить до ураження їх борошнистою росою.

Аґрус вирощують на рівних місцях, захищених від вітрів. Глибокі     замкнені долини та западини, де немає достатнього руху повітря, під аґрус непридатні, бо взимку рослини тут будуть вимерзати, а влітку уражуватимуться борошнистою росою і антракнозом. 

У молодих і дорослих насадженнях аґрусу відразу після збирання врожаю  кущі з явними ознаками вілту, вірусними хворобами видаляють і знищують. Ремонт насаджень проводять здоровими рослинами.
Проти зумуючої інфекції антракнозу, септоріозу, іржі та  інших хвороб  восени після листопаду або рано навесні (по сплячих бруньках) проводять викорінювальне обприскування маточників, молодих і дорослих насаджень, а також ґрунту 5%-м розчином сечовини (25-30 кг/га) або 1%-м мідним купоросом (8-10 кг/га).
Протягом вегетації рослин  проти антракнозу, борошнистої роси, іржі та інших хвороб проводять систематичні профілактичні обприскування кущів дозволеними фунгіцидами, які застосовують  на смородині. Для підвищення врожайності та імунітету, захисту від хвороб ягідники обприскують біопрепаратом фунгіцидної дії Фітоцид, р. (0,5-0,8 л/га).
Восени обов’язкове вирізування хворих і відмерлих пагонів, ретельне збирання і знищення обпалих листків або їх приорювання в міжряддях.

Технологія вирощування аґрусу, догляд за насадженнями, система захисту; якість саджанців;  методи оздоровлення садивного матеріалу від  вірусних хвороб: культура in vitro, термотерапія, хемотерапія  повинні відповідати вимогам чинних стандартів.

І.Л.Марков, к.б.н, професор НУБіП України

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here