Васильки справжні, або базилік: агробіологічні особливості та захист

0
189
basil plants

Васильки справжні, або базилік (Ocimum basilicum L.) – однорічна субтропічна пряно-смакова рослина родини Глухокропивові (Lamiaceae), країною походження якої є Індія та Іран. Вона була відома ще стародавніми грекам та арабам, а лікар Авіценна (Ібн — Сіна) широко використовував його під назвою «райхан» у їжу і для лікарських цілей. Васильки у промислових обсягах (для свіжого споживання, переробної галузі, фармакології) вирощують у Єгипті, Франції, Угорщині, Ізраїлі, Мексиці, Індонезії, США, Таїланді.

У листках васильків міститься від 0,03 до 1 % складної ефірної олії, до складу якої входить декілька ароматичних речовин (евгенол, цитронелол, ліналоол, цитраль, лімонен і терпінеол), які надають рослині приємного запаху і смаку. Залежно від сорту співвідношення цих речовин різне, що придає рослинам особливий аромат та смак. В органах рослини містяться камфора, фітонциди, бета-каротин, вітаміни (А, В1, В2, В3), вітаміну С в них 2,5 раза більше, ніж у зелені петрушки. У 100 грамах свіжого листя міститься 175 % добової потреби людського організму у вітаміні А і бета-каротині. Крім приємного смаку і запаху вони мають протизапальні і антибактеріальні властивості.

Є кілька різновидів василька з різним забарвленням листків (зелені або фіолетові форми) та специфічним запахом. Одні мають синювате листя та запах, схожий на суміш духмяного перцю з чаєм, інші – темно-фіолетове листя із запахом гвоздики з м’ятою, але найпоширенішими і вживаними є зелені васильки з ароматом лаврового листя з гвоздикою. У культурі різновиди васильків розділяють за такою класифікацією:

васильки ложкоподібні – свою назву отримали через форму листків різного кольору, які вигнуті всередину та схожі на ложку, інколи їх називають салатоподібними, бо за смаком листки нагадують салат латук;

васильки великі – стебло у них гіллясте, висотою до 40 см, густо вкрите зеленуватими зубчастими листками. Квітнуть вони з середини липня білувато-рожевими квітками. Пагони і листя як у свіжому, так і у сушеному вигляді мають приємний смак запашного перцю;

васильки мілколисті – рослини низькорослі, висотою до 25 см, густо вкриті дрібним вузьким листям сірувато-зеленуватого кольору;

васильки пучкові – рослини низькорослі, висотою до 15 см, кулястої форми, з дуже дрібними ароматними листками.

Рослини васильків вирощують у відкритому ґрунті прямою сівбою, для отримання ранньої продукції – через розсадну культуру. В умовах захищеного ґрунту васильки вирощують без додаткового освітлення з лютого до листопада. Васильки – багатоукісна культура, при зрізанні рослин до цвітіння (пряна зелень) можливо отримати два і три повноцінних укоси, що складають загальну урожайність цієї пряно-харчової культури. Середній вихід зеленої маси становить 1…1,5 кг з 1 м2.

Агробіологічні особливості вирощування васильків

Рослина тепло- і світолюбна, не переносить приморозків, дуже погано росте при низьких позитивних температурах. За температури повітря нижче +100С насіння практично не проростає і починає загнивати. Оптимальна температура для проростання насіння  +25…300С, для максимального накопичення біомаси у період вегетації рослин +20…250С.

У відкритий ґрунт розсаду висаджують після закінчення весняних приморозків. Ділянку з рослинами васильків розташовують на добре освітлених сонячних ділянках, захищених від холодних вітрів і протягів. В умовах затінення урожай зеленої маси та вихід і якість ефірної олії різко знижується. Найкращими попередниками для цієї культури у сівозміні є бобові, огірок, томат, перець, картопля.

Найбільш високі врожаї зеленої маси та насіння рослини васильків формують на родючих чорноземних ґрунтах. Для вирощування цієї культури також підходять рихлі суглинисті та супіщані ґрунти з достатньою кількістю поживних речовин. Рослини дуже позитивно реагують на добрива – внесення азотистих добрив значно збільшує об’єм зеленої маси. Фосфорні та калійні добрива підвищують вміст у листках ефірної олії. Критичними при нестачі вологи є періоди проростання насіння, висаджування розсади та формування генеративних органів (фаза цвітіння).

Хвороби васильків

Загалом васильки справжні під час вегетації мають високу природну стійкість до хвороб. Частіше за все розвиток хвороб базиліку пов’язаний із надлишком вологості у ґрунті і повітрі, загущенням посівів, порушенням агротехніки вирощування, використанням при сівбі неякісного насіннєвого матеріалу.

За походженням хвороби цієї культури поділяються на неінфекційні та інфекційні.

Неінфекційні хвороби

Чорна листкова плямистість розвивається на листках базиліку при різких перепадах денної і нічної температури і вологості повітря, погіршує товарний вид і смакові якості отриманої продукції (РИС 4).

Витягування та послаблення рослин спостерігається при недостатній кількості світла та тепла при вирощуванні у розсадній культурі. У цей період оптимальним є температурний режим повітря не нижче +200С, при недостатній кількості освітлення у рослин знижується кількість листків та їх ароматичні властивості.

Хлороз листків розвивається при надлишку СО2 у повітрі теплиць. Фізіологічне порушення росту у рослин базиліку проявляється у вигляді зміни кольору (пожовтіння) листкового апарату, мозаїчної плямистості, яка подібна за симптомами до вірусного ураження. Хвороба характерна для інтенсивних (промислових) технологій вирощування васильків справжніх у круглорічній культурі при штучному цілодобовому освітленні та підвищеній концентрації вуглекислого газу в теплиці. За таких умов через 3–4 тижні вегетації хлороз листків розвивається у 90…100% рослин, і лише тільки після зниження концентрації вуглекислого газу в повітрі у рослин починають відростати нові здорові листки без ознак хлорозу.

Інфекційні хвороби

Листкові вірусні мозаїки у васильків під час вегетації спричиняють віруси звичайної огіркової мозаїки (Cucumber mosaic virus, CMV), мозаїки люцерни (Alfalfa mosaic virus, AMV), плямистого в’янення томатів (Tomato spotted wilt virus, TSWV). На уражених вірусами рослинах розвивається мозаїчна плямистість молодих листків, відбувається затримка росту і розвитку рослин, характерним є раннє відмирання листкового апарату (РИС. 5). Віруси передаються від хворих рослин до здорових сисними комахами, зазвичай попелицями – тютюновою, баштанною.

Бактеріальна плямистість листків (збудник – бактерія Pseudomonas cichorii) розвивається на молодих листках базиліку. На уражених листках з’являються некрози у вигляді буро-чорних плям кутуватої форми, які обмежені дрібними жилками (РИС. 6). Джерелом бактеріальної інфекції переважно є насіннєвий матеріал. Під час вегетації хвороба передається від хворих рослин до здорових поливною водою та механічно (переноситься людиною) при догляді за рослинами, збиранні (зрізанні) зеленої маси. Розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря, слабке провітрювання теплиць.

Чорна ніжка (збудники – Pythium debaryanum, Rhizoctonia solani, Fusarium solani). Хвороба уражує рослини у розсадний період при надлишковій кількості вологи у ґрунті (субстраті). Симптоми хвороби спочатку мають вигляд у зміні (потемнінні) основи стебла. Надалі коренева шийка потоншується, чорніє, відбувається в’янення (вилягання) рослин. Сильному розвитку чорної ніжки сприяє перезволоження ґрунту, різкі перепади нічної і денної температур, поливи рослин холодною водою.

Фузаріозне в’янення (збудник – Fusarium oxysporum f.sp. basilica). На ранніх стадіях розвитку фузаріозу спостерігається слабке пожовтіння листків, потім на стеблі з’являються поздовжні бурі смуги. У міру розвитку хвороби спочатку починають усихати верхівки (точки росту), рослини поступово в’януть (РИС.7). Розвитку хвороби сприяють несприятливі умови вирощування (різкі перепади температури і вологості повітря та ґрунту, нестача у субстраті поживних елементів, дуже щільні ґрунти, надлишок вологи). Інфекція передається з насіння та зараженим ґрунтом.

Сіра гниль (збудник – Botrytis cinerea) частіше за все уражує фізіологічно ослаблені рослини. Характерною ознакою хвороби на уражених частинах рослини є білий, а потім попільно-сірий пухнастий наліт. Розвитку сірої гнили сприяють несприятливі умови вирощування (різкі коливання температури та надлишок вологи).

Найбільш розповсюджені хвороби васильків при промисловому вирощуванні – фузаріозне в’янення та сіра гниль, які масово розвиваються у посіві. Основні фактори ризику – надлишкова вологість повітря, ґрунту та загущення посіву.

Система заходів захисту васильків від хвороб

Хімічні препарати при вирощуванні васильків (як на усіх зеленних культурах) використовувати категорично заборонено. В основу системи захисту цієї культури від хвороб як у захищеному, так і відкритому ґрунті покладено чітке виконання агротехніки вирощування та правильний догляд за рослинами під час вегетації, а саме регулярні рихлення, прополювання, поливи та внесення мінеральних добрив.

Посіви базиліку необхідно розміщати на родючих, добре дренованих ґрунтах, переважно суглинкових. Кращими попередниками є всі овочеві культури, під які перед цим були внесені органічні добрива (для використання ефекту післядії). Ґрунти повинні бути добре обробленими, поверхня вирівняна. Ділянка під васильки має бути вільною від бур’янів із урахуванням того, що рослини на початкових етапах розвиваються повільно, наявність бур’янів знижує не тільки урожай зеленої маси, але і якість отриманої продукції. Плантації базиліку у сівозміні закладають із поверненням на попереднє місце не раніше, ніж через 5–6 років. Для сівби слід використовувати насіння, зібране з рослин без візуальних симптомів ураження хворобами. При вирощувані розсади необхідно дотримуватися оптимального режиму вологості ґрунту та температури (не нижче +140С). Категорично заборонено поливати рослини холодною водою і допускати перезволоження ґрунту. При вибірці розсади перед висаджуванням на постійне місце уражені, фізіологічно ослаблені рослини знищують, а ґрунт (субстрат) з-під них видаляють. Відстань між рядками повинна становити 60…70 см, між рослинами в рядку – 10…12 см. Оптимальна норма на 1 га становить 50…60 тис. рослин.

В.Л. Черненко, к.с.-г.н., с. н. с.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here