Перспективна ягода порічка

0
201

«Це червона? – Ні, жовта. – А чому ж вона біла? – Та тому, що зелена…» Здогадалися, про що цей діалог? Та про порічку ж!  Здається, про неї знають усі. Та чи так воно насправді? В академічному тлумачному словнику української мови про неї написано наступне: «Чагарник родини аґрусових із їстівними кислуватими ягодами червоного, рожевого, кремового, білого або жовтуватого кольору». Я ж пропоную познайомитися з цією культурою ще детальніше.

Перш за все зазначу, що порічка – це різновид смородини, який потрапив до нас із Західної Європи (Франції, Бельгії, Німеччини та Північної Італії), де ця рослина культивувалася ще з прадавніх часів як корисна лікарська рослина. ЇЇ й зараз досить широко використовують у нетрадиційній медицині багатьох країн – лікують діабет. До речі, як ягідну культуру  її почали вирощувати порівняно недавно. Загалом же порічки мають два десятки видів, але й досі поширені чомусь не надто широко. Являють вони собою багаторічний чагарник з долонеподібно-лопатевим зубчастим листям, квітки зібрані у грона, плід – несправжня ягода. На відміну від смородинових кущів порічкові більш стислі і витягнуті вгору.

Для багатьох сортів цієї ягідної культури властивий сильний ріст прикореневих пагонів. Гілки куща можуть плодоносити до 8 років, а сам кущ за сприятливих умов та за правильної агротехніки впродовж  20 років дає чудовий урожай. Для тих, хто вирішить вирощувати порічки, зазначу, що це світлолюбна, більш-менш стійка до посухи і одна з найбільш зимостійких ягідних культур. Висаджувати її краще на суглинкових і глинистих ґрунтах, але деякі сорти «терплять» і піщані ґрунти, якщо забезпечити їм достатнє утримання вологи (при садінні землю добре змішують із перегноєм і роблять вологозарядний полив). Тут слід зазначити, що з усіх ягідних рослин тільки порічки «миряться» із засоленням ґрунтів  (хоча найкраще розвиваються на ґрунтах зі слаболужною реакцією – рН 7–8), а от перезволожений ґрунт ця культура не виносить. Тому якщо навесні земля на вашій ділянці сильно перезволожена (можливо, низьке місце), то кущ висаджуйте на невеличких підвищеннях, попередньо подбавши про дренаж. Яму готуйте за кілька тижнів до висадки, щоб земля у ній встигла осісти. У ній перемішайте гній і хлористий калій 30–40 грамів (восени)  або ж компост із розрахунку 8–10 кг у суміші з подвійним суперфосфатом (30–50 грамів) і сульфатом калію (50–60 грамів). Я ще додатково в яму додаю півкілограма деревної золи.

Під час висадки я трохи заглиблюю саджанці, вкорочуючи пагони до 4–5 бруньок. Гілки, які з них виростуть, сформують каркас майбутнього куща, а на заглиблених пагінчиках утворяться додаткові корені. Для тих, хто надумає закласти порічкову плантацію, раджу висаджувати саджанці у ряди на відстані 1,5 метра один від одного – таке розташування спрощує як догляд за рослинами, так і збирання урожаю.

Рясно родячи кожного року, порічкові насадження засвоюють з ґрунту велику кількість поживних речовин. Тому, щоб з року в рік стабільно отримувати інтенсивний урожай, необхідно їх правильно підживлювати. Для цього навесні (можна й восени) додаю 20 г суперфосфату на піввідра компосту і 25 г калійних добрив – це з розрахунку на один квадратний метр насадження. Раджу також вносити хлористий калій, але лише восени, тому що порічка дуже чутлива до хлору. Застосовую й позакореневі підживлення різними мікроелементами: бором (сприяє кращому цвітінню і заплідненню), цинком (підвищує стійкість до грибкових хвороб), марганцем (підвищує врожайність та вміст цукру в ягодах).

Цвіте порічка у травні квітками блідо-зеленуватого відтінку, що зібрані у пониклі китиці. Ягоди зазвичай дозрівають у кінці червня – на початку липня. Вони дуже корисні – у них міститься велика кількість органічних кислот, багато вітамінів А, С і Е, калій, залізо, яблучна і бурштинова кислоти, азотисті і пектинові речовини, а також мінерал селен. Ще у плодах порічки міститься велика кількість антиоксидантів, які здатні протистояти раковим клітинам, вони виводять з організму зайву рідину, позбавляючи від набряків і «мішків» під очима. Сік з плодів має протизапальну, жарознижувальну, кровотворну і загальнозміцнюючу властивість, а також  сечогінну та жовчогінну дію і вважається дуже корисним при сечокам’яній хворобі, бо виводить урати  (солі сечової кислоти). А кумаринові речовини, які входять до складу ягід, сприяють зниженню згортання крові, попереджуючи інсульти та інфаркти, пектинові ж речовини забезпечують профілактику атеросклерозу.

Поряд із корисними властивостями існують і протипоказання до вживання ягід порічки: лікарі не радять вживати їх людям, які страждають виразковою хворобою шлунку і дванадцятипалої кишки, також не бажано вживати їх при гепатитах і гастритах, а також при гемофілії.

Що стосується боротьби з хворобами та шкідниками, то на початку весни рослини можна обприскати фунгіцидами та отрутохімікатами. Але будьте обачними: застосовуючи їх, дотримуйтесь інструкцій і рекомендацій! Якщо ж влітку помітили, що у домашніх насадженнях необхідні ще й додаткові обробки, то отрутохімікати тут бажано замінити настоями рослин-інсектицидів (останнім часом частіше користуюся настоєм часнику), які є досить ефективними і водночас не такими шкідливими для людини та корисних комах.

Зупинюся на описі найбільш розповсюджених шкідників порічок та заходах боротьби з ними.

Листкова ґалова попелиця. Ця комаха має жовте забарвлення та червоні очі. Її личинки відроджуються під час розпускання листя із зимуючих на гілочках яєць. Спочатку попелиця живиться соком з ніжнішої (нижньої) сторони листка. Через пошкодження попелицями на верхній стороні листя утворюються здуття у вигляді темно-червоних або жовтих «пухлин». Коли ж листя загрубіє, частина крилатих самок перелітає на трав’янисті рослини і продовжує розмножуватися там. Восени самки повертаються «додому» (на кущ) і відкладають яйця для перезимівлі. Заходи боротьби: ранньовесняне обприскування (до розпускання бруньок), зрізування та знищення верхівок пагонів, які заселені попелицями. Обробку проводять також і після збирання урожаю. Я для відлякування попелиць у міжряддях висаджую ще й пасльонові культури, борюся з мурахами, які їх заносять і «стережуть».

Смородинна скляниця. Цей шкідник – метелик зі склоподібно-прозорими вузькими крильми (розмахом до 28 мм), гусінь якого (біла, 16-нога, голова і грудний щиток темно-бурі) зимує всередині пагонів. Навесні вона перетворюється в лялечку. У кінці цвітіння рослини з лялечок вилітають метелики і відкладають яйця поблизу бруньок. Через два тижні з яєць «вилуплюється» гусінь і проникає всередину пагонів,  де й  «прокладає ходи» (живе там 2 роки). Пошкоджені таким чином гілочки в’януть і засихають. Заходи боротьби: систематичне видалення і спалювання уражених пагонів, обприскування препаратами через 10–12 днів після цвітіння або у момент відродження гусені.

Аґрусовий блідоногий пильщик.  Ця комаха-шкідник довжиною до 5,5 мм має чорний колір та блідо-жовті ніжки. Її зелені з численними дрібними чорними цятками личинки мають довжину до 10 мм. Зимує вона у ґрунті на глибині до 5 см у коконах. Навесні личинки перетворюються на лялечок, а сам пильщик вилітає під час розпускання листя. Його самка відкладає яйця на поверхню або всередину листя, де через 6–14 днів з’являються личинки, які об’їдають листя так, що залишаються лише товсті скелетні жилки. Через 14–25 днів личинки перетворюються на лялечок у павутинному коконі, і в другій половині червня з’являється більш численне друге покоління комах (всього за літо може вивестися два–три покоління шкідників). Заходи боротьби: перекопування ґрунту восени і розпушування його у період перетворювання пильщика на лялечку. Якщо насадження не дуже великі, то ефективним є і струшування личинок на підстилку або збирання їх прямо з листя вручну. Дієвими є обприскування настоями золи, полину, тютюну або часнику, а після збирання урожаю кущі не зайвим буде обробити одним із хімічних препаратів.

Насамкінець хотів би зазначити, що ягоди порічок стають дедалі популярнішим продуктом на споживчому ринку, і тому радив би підприємцям-виробникам задуматися над збільшенням площі під їх насадженнями, адже такий бізнес може стати стабільно прибутковим.

До речі, наша країна з кожним роком збільшує свою частку на міжнародному ринку ягід, і майбутні сезони можуть відзначитися як відкриттям нових експортних можливостей для виробників, так і зміною фаворитів на ягідному ринку. Прикро, що вітчизняні виробники ще недостатньо приділяють уваги саме порічці, посилаючись на те, що її споживання досить невелике. А тому й фермери-садівники ставляться до неї «з прохолодою»  і  не дуже зацікавлені у вирощуванні цієї культури. А даремно!

Андрій Навродський, м.Корюківка, Чернігівська область

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here