ПЕРЕЩЕПЛЕННЯ: ВДОСКОНАЛЮЄМО СОРТИМЕНТ СЛИВИ

0
111009
Для сортів сливи типовим є розмаїття кольорів, строків достигання та різних відтінків смаку

На відміну від кущових ягідних, куплені саджанці сливи, як і майже усіх плодових культур, є рослинами щепленими, тобто двокомпонентними. Корінь – це  напівкультурна підщепа-сіянець, або ж вегетативно розмножена, і, як правило, із заздалегідь відомими параметрами росту і продуктивності. Надземна частина, вся крона (стебло) є культурним помологічним сортом. Тобто на момент придбання одно- чи дворічних рослин сливи ми орієнтуємось на певний сорт із заданою (відповідно до підщепи) скороплідністю та силою росту.  Поєднання обох частин було виконано у розсаднику певним видом щеплення, основним з яких є окулірування вприклад (очкування), або ж поліпшене копулювання здерев’янілим живцем.

Слива Ненька – сильноросла, варто передбачити відстань між деревами 4-5 м

Причини для вдосконалення сортів і необхідності перещеплення

Чи то у пристойному фермерському саду, чи на дачній або присадибній ділянці після декількох років плодоношення дерев, оцінки їх товарно-біологічних, смакових та технологічних властивостей ми можемо розчаруватись, а точніше, дійти висновку: треба, щоб було краще.

Найкращий за багатьма ознаками сорт Чачанська Лепотіка (друга декада серпня) – навіть на сіянцях аличі формує високоврожайні, але слаборослі дерева

 Підгрунтям для цього може бути:

— невідповідність отриманого врожаю  параметрам раніше заявленого сорту;

— бажання збільшити або зменшити кількість дерев  уже наявного сорту;

— наявність на купленій землі чи садибі дерев-напівкультурок (невідомого походження або ж просто сіянців дикорослих аличі, сливи чи абрикосу);

— просте бажання закріпити  і вирощувати новіший та конкурентніший  на даний час сорт.

І саме тут прийде на допомогу можливість вдосконалення сортів методом перещеплення у крону уже існуючих дерев різного віку. Тобто нам не треба викорчовувати дерева, втрачати дорогоцінний час чи додаткові фінанси. Сам же прийом  і називається «перещепленням», бо ми плануємо щепити уже існуючі ( і раніше окультурені) дерева.

На сіянцях аличі сорт Ханіта плодоносить щедро (третя декада серпня), але має сильний ріст

 Кращі способи і терміни

Перше і головне – визначитись із новим необхідним сортом, кращим для більш прибуткових продаж, більш пізнього достигання, придатним для заморожування або ж просто смачнішим та ціннішим для споживання. Придбати (краще до морозів) чи заготовити самому (аж до ранньої весни) нормально визрілі здерев’янілі живці-пагони довжиною в 30–60 см. За необхідності – відкрито зберігати у холодному та вогкому погребі або ж (попередньо запакувавши у плівку) у холодильнику.

Поміж усіх кісточкових плодових культур слива є найбільш технологічною у перещепленні: способи можна використати простіші, у найкоротші терміни, і зростання буде достатньо якісним і без відломів. І уже через 2 роки матимемо перші і кращі плоди, а через 3–4 роки – абсолютно нове дерево.

Перещеплювати слід високо: залишаємо існуючий штамб, переміщуємось до розвилок основних гілок, товщина яких має бути оптимально від 1 до 5 см. Товстіші гілки важче приживаються, можливе буде утворення ран через хвороби кори. Таким чином, працюватимемо з уже наявним «штамбоутворювачем», або «скелетоутворювачем».

Слива Амерс на аличі ( 4 роки тому)

Найкраще перещеплювати способами «за кору» та «поліпшеним копулюванням». Спільним для обох є підготовка живця (частини живця із 3–5 бруньками) для щеплення: одним рухом садового ножа у нижній частині робимо продовгуватий (3–4 см) косий зріз. У ранні терміни – до початку сокоруху – і на тонких гілках краще працювати «копулюванням»; на Київщині то буде перша декада квітня. На товстіших гілках працюємо «за кору» уже у фазу «зеленого конуса», тобто початку розпускання гілок, що видно уже оком. На Київщині це третя декада квітня або перші числа травня. В обох випадках місце щеплення туго замотуємо плівкою, а поперечні зрізи (торці) замазуємо садовим варом оптимальної густоти. У пізніші терміни  використовуємо тугіший вар, а при більш ранніх – рідкіший.

Слива на гілках 3-х річної аличі ( два роки тому)

Оскільки перещепленню підлягає усе дерево, то і необхідно пропрацювати мінімум на 5–7 гілках різної товщини. Якщо живці були заготовлені  завчасно «сплячими», наприкінці квітня на одному дереві можна  працювати і обома способами: тонкі гілки – «копулюванням», а товсті – «за кору» та ще й двома живцями з обох боків.

На 2-х річних гілках ( рік тому)

Оскільки більшість сортів сливи у перший рік щеплення не зможуть дати пагони другої хвилі росту (у виноградарстві їх називають пасинками), то і при проведенні перещеплення варто працювати із живцями не з 2–3 бруньками, а 4–6 штук. Логіка проста: більша кількість точок росту дають пагони тонші і під тупішими кутами, відповідно з кращим кріпленням та меншими ризиками відломів. Але головне, у даному випадку ми формуємо не саджанець, а дерево, яке невдовзі має плодоносити. А як відомо, плодові бруньки на пагонах-жировиках не формуються.

Перещеплення 7-ми річного дерева ( пів року тому)

Особливості догляду і формування у перші роки після перещеплення

У рік  проведення  періодично видаляємо із самої весни і влітку зелені пагони нижче місця щеплення. Послаблюємо обв’язувальну плівку не знімаючи, а роблячи ножем по ній короткі та косі порізи, внаслідок чого при потовщенні нових пагонів вона: або сама розповзеться, або наприкінці червня її можна повністю зняти. Запобігаємо поломам ростучих пагонів шляхом їх підв’язування, контролюємо і нейтралізуємо шкодочинність шкідників та хвороб.

Копуліровкою на штамб 2-х річної аличі ( 3 роки тому)

На другий–третій роки, пам’ятаючи, що формуємо  скороплідне дерево, розподіляємо наявні  вище місця щеплення пагони у просторі за принципом «віяла». А саме: один  – вертикально для формування нового «провідника»; два–три – напівпохило для нових напівскелетних гілок; та декілька найтонших – майже горизонтально для отримання врожаю у наступному році. За сприятливих умов приживання і росту та стимулювання здатності щепленого сорту давати передчасні пагони на сильних гілках робимо прищипування верхівок.

Плодоношення 9-річного дерева сливи типу «угорка» сорту Стенлей (перша декада вересня), щепленій на сіянці абрикосу

З чим варто і не варто працювати

У межах самого виду «слива домашня» різні сорти достатньо сумісні між собою. Тобто на існуючу дрібноплідну сливу можна щепити будь-які нові крупноплідні сорти, і все буде добре. Важливо, щоб обоє були стійкими до вірусного захворювання – «шарки» сливи  –  і  подальшому не завдавали клопоту. Візуально це захворювання можна бачити влітку на листі по численних та жовтуватих  округлих візерунках та  ямчастих виразках на поверхні плодів.

Результат копуліровки черенком із 6-7 бруньками

У крону домашньої сливи без проблем можна щепити усі сорти сливи диплоїдної, у нас знаної як алича крупноплідна: і жовтої, і червоної. У свою чергу, дерево у 4–10 років аличі-напівкультурки стане чудовою основою як для одного, так і для декількох сортів сливи одночасно. Тобто на декількох гілках можна щепити декілька різних сортів.

Місце зростання сливи Стенлей на абрикосі (через 9 років)

Обидва вищезгадані види слив є вологолюбними, тому не варто  у майбутньому чекати доброго плодоношення нового дерева у геть сухих місцинах. Тут підійшов би як скелетоутворювач абрикос-напівкультурка, ще кажуть «жердель». Однак не всі сорти сливи з абрикосом добре сумісні, і у місці щеплення можуть бути напливи та сильні потовщення.

Для сортів сливи типовим є розмаїття кольорів, строків достигання та різних відтінків смаку

Чого слід уникати. У свій час автори підщепи Кубань (АП-1) рекомендували її для використання як штамбоутворювач для сливи. Однак практика і спостереження за умов навіть центральної України та Київщини засвідчили її надзвичайно низьку посухостійкість. А за надмірного зволоження  вона надто сильноросла,  деревина гілок та особливо штамбів  виявились погано «визріваючими» та слабо зимостійкими. Вкрай обережно варто ставитись до дуже рекламованої чомусь  та «розкрученої» донедавна в Україні слаборослої підщепи Пуміселект. На момент масового її завезення із Польщі ніхто її «по-людськи» не вивчав. А подальша практика засвідчила: вона має добру посухостійкість (згідно походження від вишні піщаної), але негативну реакцію на перезволоження грунту, та й у цілому  –  погану сумісність із сортами сливи. У розсаднику для персика вона чудова, а у саду для сливи  –  проблемна.

Василь Павлюк, канд. с.-г. наук, Інститут садівництва НААН

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here