ЛОБОДА САДОВА

0
114640
Квітки лободи садової дрібні, розташовані на кінцях стебла і гілок, зібрані в безлисточкові нещільні китиці, що утворюють складне суцвіття.

З-поміж різноманіття рослин, поширених в Україні, є такі, що нині мало вирощуються як овочі (про поширення у промислових масштабах навіть не йдеться), хоча раніше були традиційними, та навіть популярними, принаймні, у сільській місцевості. Яскрава представниця цієї групи – лобода садова (червоний/бордовий, зелений або жовтий її різновид). Рослина має не тільки харчове значення, а й декоративне – привабливо виглядає як на городі, так нею можна прикрасити і квітник, особливо червоно забарвленими формами.

У порівнянні з бур’яном (лобода біла (Chenopodium album) праворуч, садова – ліворуч

Лобода садова (Atriplex hortensis L.) – однорічна рослина з однойменної родини Лободових (Chenopodiaceae). Батьківщиною виду вважається Центральна Азія, проте тепер рослина широко розповсюдилася у світі, зустрічається  у Європі, південних районах Західного Сибіру, у Середній Азії. У дикому вигляді вона трапляється майже на всій території України, за винятком гірських районів. Переважно росте біля житла, як бур’ян на городах, пустирищах, у солончакових степах.

Сходи за ранньовесняної сівби з’являються через 7-15 діб

Ботанічна характеристика і біологічні особливості. Стебло лободи садової прямостояче, більш-менш гіллясте, висотою від 0,5 до 2 м (залежить як від сортових особливостей, так і від дотримання агротехнології вирощування). Листки чергові, з білим борошнистим матовим нальотом на нижньому боці, черешки майже вдвічі коротші за пластинки листка. Нижні листки за формою серцеподібно-трикутні або списоподібно-трикутні, виїмчасто-зубчасті або майже цілокраї, листкова пластинка завдовжки  до 10 сантиметрів і завширшки 3–6. Листки можуть мати різне забарвлення – зелене, жовтувато-зелене і бордове. Квітки дрібні,  розташовані на кінцях стебла і гілок, зібрані у безлисточкові нещільні китиці, що утворюють складне суцвіття. Маточкові квітки на рослині двох типів: одні з п’ятироздільною оцвітиною, інші – без оцвітини; плід – горішок, у першого типу квіток дрібніший, чорний, блискучий, у другого, відповідно, – набагато більший, матовий. Маса 1000 насінин 1,2–1,3 г.

Квітки лободи садової дрібні, розташовані на кінцях стебла і гілок, зібрані в безлисточкові нещільні китиці, що утворюють складне суцвіття.

Лобода садова – дуже холодостійка рослина. Сходи від самосіву, тобто насіння, котре обсипалися восени, з’являються рано навесні відразу після відтавання ґрунту. Сходи від ранньовесняної сівби за умов достатньої вологості ґрунту з’являються на 7–15 добу. Через 40–60 діб рослина вступає у фазу бутонізації. Цвіте у липні–серпні, насіння дозріває у серпні–вересні. Насіння достигає нерівномірно: нижнє вже може осипатися, а у верхній частині суцвіття – тільки зав’язуватися, чим обумовлене збирання насіння у декілька заходів, необхідність дозарювання насінників/окремих суцвіть тощо. До слова, за вирощування насінників в одне стебло насіння формується порівняно одночасно, а відтак і достигає більш дружно, що значно спрощує його збирання і запобігає втратам на цьому етапі. Насіння зберігає схожість 2–3 роки.

Цінність рослини і використання. Як овочева рослина лобода садова була відома ще у стародавній Греції. У їжу  вживають м’ясисті молоді листки (у фазі розетки) замість або у доповнення до салату посівного (латуку), шпинату. Недарма рослина ще має народні назви «шпинат-лобода», «дикий шпинат». Як і із шпинату, із листя лободи після випарювання можна отримати пюре. Традиційно в Україні готували зелений

Сходи лободи садової за умов достатньої вологості ґрунту з’являються на 7-15 добу

борщ, використовуючи тільки лободу або ж додаючи й іншу ранньовесняну зелень – щавель, шпинат, кропиву тощо. Зелень лободи, як і шпинату, не має чітко вираженого смаку, проте є поживним компонентом в інших стравах чи то свіжою у салаті, у бутербродах або у вареному вигляді. Листя і молоді соковиті верхівки лободи маринують, квасять як капусту. Їх додають до м’ясних і борошняних страв, солянок, омлетів. Про запас зелену масу – листки – можна заморожувати. Листя лободи  садової добре поєднується у комбінованих салатах з іншими традиційними компонентами, зокрема, з різними овочами. На відміну від щавлю, листя лободи містить  мало щавлевої кислоти, отже, продукція не протипоказана людям, що страждають  на жовчно- та нирково-кам’яну хвороби. Однак протипоказана під час загострення холециститу, виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки.

Сухої речовини у молодих листках міститься близько 14%, води, відповідно, 86%. Листя багате на білки, вітаміни (містять 84 мг % вітаміну С, 10 мг % каротину), мінеральні солі у корисному поєднанні.  Урожай листя можна зібрати 3–5 кг/м2.

Насіння лободи садової достигає нерівномірно

Із очищеного від оболонки (вона гірка на смак) насіння лободи у голодні роки мололи борошно, до якого додавали невелику кількість житнього борошна і пекли хліб, перепічки, млинці. Хліб із додаванням лободи, до речі, довше не черствіє. Із очищеного зерна  можна варити  кашу (подібну до гречаної і за смаком, і за поживністю), готувати котлети. У Франції з лободи готують суфле і запіканки, начинки для пиріжків.

Лобода садова багата також на хлорофіл, містить ефірну олію. Целюлозні оболонки клітин рослини не піддаються дії травних соків, вони поглинають і виводять з організму різні шлаки, канцерогенні речовини, сприяють нормальній діяльності шлунково-кишкового тракту (попереджають запори), що має велике значення для профілактики раку товстого кишківника. Вживання лободи садової сприяє вирівнюванню сольового обміну в організмі людини. Встановлено загальнозміцнюючу дію лободи і сильний глистогінний ефект від її споживання. Зовнішньо листки лободи застосовують як пом’якшувальну припарку  для зняття болю при подагрі,  від  гемороїдальних шишок та інших больових пухлин.  Листки і квітки лободи, переважно червоно-забарвлених форм, у вигляді чаїв вживали при простуді, що супроводжувалась хрипотою і накопиченням мокротиння. 

Ворох після обмолоту – насіння досушують і очищають від домішок

Свіжі зім’яті листки лободи прикладають до скалок (скібок, рос. заноза) для їх безболісного видалення. Настоєм зі свіжої і сухої трави можна полоскати горло при ангіні і обмивати або робити примочки при свербінні шкіри, а настойкою із неочищеного насіння (у малій кількості) штучно викликали проносний ефект та блювотний рефлекс. 

Лікарською сировиною лободи садової є трава на початку цвітіння, зрізана на висоті до 5 см від поверхні ґрунту,  висушена у затінку і перетерта на порошок (термін зберігання сировини – не більше одного року).

Насіння лободи використовували для фарбування вовни у синій колір, а траву – для одержання оливкового забарвлення.

Рослини, вирвані при проріджуванні, доцільно використовувати в їжу

Особливості вирощування. Для вирощування лободи садової підходять окультурені, поживні, добре удобрені, забезпечені вологою (росте й на перезволожених), освітлені ділянки. За недотримання цих умов листки формуються дрібними, не соковитими, швидко втрачають товарний вигляд і поживні якості. Кращі попередники – просапні культури, під які вносили органічні і мінеральні добрива і котрі залишають після себе чисте від бур’янів поле, але за винятком представників родини Лободових – шпинату, буряку

Фаза цвітіння

Підготовку ґрунту проводять за загальноприйнятими для зони вирощування технологіями. Основний обробіток  розпочинають відразу після збирання попередника. Проводять лущення дисковими лущильниками у двох напрямках на глибину 8–10 см з метою подрібнення, загортання рослинних решток, підрізання бур’янів, що вегетують, і провокування до проростання насіння бур’янів. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур’янами, застосовують лемішні лущильники. У даному випадку глибина першого обробітку становить 12–14 см, а другого, що проводиться через два тижні (за достатнього зволоження, аби бур’яни відросли), – 14– 16 см.

Через 15–20 діб, залежно від  погодних умов, проводять оранку на глибину орного шару. Під оранку вносять мінеральні добрива: суперфосфат і калійну сіль по 150 кг. Якщо під попередник не вносили органічне добриво, то на бідних виснажених ґрунтах вносять до 30 т/га перегною або компосту. У разі необхідності – при масовому з’явленні сходів бур’янів – проводять культивацію на глибину 10–12 см.

Поява сходів лободи садової

Рано навесні, при настанні фізичної стиглості ґрунту, ділянку боронують у два сліди з метою затримання вологи. Перед сівбою проводять культивацію у два сліди на глибину 8–10 см з одночасним боронуванням. Під передпосівну культивацію вносять 100–150 кг/га аміачної селітри. Доцільно передпосівний обробіток проводити комплексними агрегатами, здатними за один прохід провести декілька операцій: розпушити ґрунт до дрібногрудкового стану, вирівняти і ущільнити його. При цьому максимально зберігається волога у ґрунті та створюються оптимальні умови для сівби насіння і його дружного проростання.

Для отримання дружних сходів сівбу лободи садової варто проводити у найбільш ранні строки, при першій можливості проведення весняно-польових робіт. Для забезпечення конвеєрного надходження зеленої маси сівбу проводять у кілька строків, з інтервалом у два тижні – до червня. Як правило, літню сівбу не практикують, оскільки за посушливих умов рослини швидко переходять до фази стеблування, мало формується листків, які без належного поливу стають грубі, сухі. Зрештою, у цей період починають надходити інші овочі, і зелена маса лободи втрачає актуальність, цінність і попит. Восени, з першої декади вересня, сівбу поновлюють. Спосіб сівби широкорядний, з шириною міжряддя на товарні цілі  45 см, для отримання насіння – 70 см. Глибина загортання насіння 1–2 см. Норма висіву 3–5 кг/га. Після сівби ґрунт прикотковують легкими котками. За недостатнього зволоження, особливо при сівбі у більш пізні строки, необхідно проводити полив.  

Загущені сходи проріджують – формують густоту, залишаючи у рядку рослини через 20-30 см

Перспективний спосіб сівби – підзимній, строк висівання насіння за якого в зонах Північного Лісостепу і Полісся України припадає на першу–другу  декаду листопада. Норму висіву при цьому збільшують до 7–10 кг/га.

Догляд за рослинами полягає у підтриманні ділянки у пухкому (проводять 3–4 рихлення міжрядь до збирання зелені на товарних посівах або змикання рядків на насінницьких: глибину обробітку збільшують з 5–6 см до 10–12 см), вологому, чистому від бур’янів стані (доцільно провести два прополювання у рядках); при загущенні насінницьких посівів формують густоту рослин, залишаючи у рядку рослини через 20–30 см (вирвані рослини використовують у їжу). На насіннєвих ділянках необхідно моніторити  ситуацію щодо появи шкідників, до прикладу, бурякового довгоносика і попелиці, знищувати їх дозволеними до використання в Україні інсектицидами, але на товарних посівах заборонено вносити отрутохімікати, необхідно використовувати настої на основі рослинної сировини.

М’ясисті молоді листки за збиральної стиглості

Товарну продукцію можна збирати кількома способами. По-перше, використовувати рослини, вирвані при проріджуванні, по-друге, одночасне збирання молодих соковитих рослин до початку стеблування; по-третє, вибіркове регулярне збирання тільки листків з рослин, що продовжують вегетувати. На товарних посівах практикують регулярні прищипування верхівки рослин (чеканку) з метою збільшення гілкування і, відповідно, утворення більшої кількості листків. Збирають листки регулярно, у міру наростання.

Фаза зав’язування насіння

Для споживання листя у свіжому вигляді його збирають безпосередньо перед вживанням/реалізацією. У холодильнику за температури 1–2оС листки лободи зберігаються щонайбільше дві доби.

На насіння рослини залишають з притаманними сорту/сортозразку морфолого-ідентифікаціними ознаками, добре розвинені, без ознак ураження хворобами. Збирання листків з них не проводять. Збирання починають, коли на рослині пожовкнуло більше половини плодів-сім’янок, не допускаючи їх осипання. Зрізані рослини/частини суцвіть дозарюють у приміщенні, що добре провітрюється, протягом одного–двох тижнів, не допускаючи пліснявіння.  Після цього насінники обмолочують, насіння досушують і очищають від домішок.

 

О. Позняк, Дослідна станція «Маяк» ІОБ НААН

Чернігівська обл.

Фото автора