Удобрення – один із основних факторів інтенсифікації виробництва продукції рослинництва, вони мають високий вплив на врожайність сільськогосподарських культур, а також на якісні показники продукції. Розробка та впровадження раціональної системи удобрення будь-якої культури з урахуванням природної родючості, меліоративного стану ґрунтів, кліматичних, виробничих умов є важливим етапом формування всієї технології її вирощування. Саме добривам належить левова доля у підвищенні врожайності цукрової кукурудзи порівняно з іншими агротехнічними заходами.
Збалансоване органо-мінеральне живлення забезпечує підвищення стійкості рослин кукурудзи цукрової до ураження кореневими гнилями(гельмінтоспоріозною, фузаріозною, пітіозною, тощо). Основними у підвищенні імунітету рослин до грибкових захворювань є фосфорно-калійні добрива. Крім того, збалансоване внесення мінеральних макро- і мікродобрив значно підвищує стійкість рослин до шкідників, посилює регенеративну здатність рослин, знижує втрати врожаю від пошкоджень.
Питання удобрення кукурудзи цукрової ретельно вивчалося впродовж останніх 50-ти років як за кордоном, так і в Україні. Нижче наведено найбільш цікаві результати наукових пошуків з цього питання.
Дослідження з вивчення впливу норм фосфорних добрив (0, 50, 100, 150,200 кг/га діючої речовини) на продуктивність кукурудзи цукрової гібриду Челенджер, проведені у Кентербері (Нова Зеландія), довели пряму залежність урожайності культури від досліджуваного фактора. Посилене фосфорне живлення сприяло підвищенню врожайності на 2,0–4,4 т/га. Для перевірки достовірності одержаних результатів було проведено повторне дослідження з урахуванням диференційованого рівня азотного живлення (0, 45, 90, 180 і 300кг/га діючої речовини). Збільшення норми азотних добрив не дало суттєвого приросту врожайності порівняно з фосфором.
На основі польових досліджень, проведених у Мічиганському університеті(США), було визначено оптимальні параметри удобрення кукурудзи цукрової у цій зоні: внесення азотних добрив нормою N 120–150 у два строки: N 50–60 у передпосівний період, підживлення N 70–90 при досягненні рослинами культури фази 7–8 листків. Рівень фосфорно-калійного живлення має бути помірним,основу фосфорного живлення мають складати органічні продукти (наприклад,кісткове борошно). Подібні результати було одержано у штаті Коннектикут (США), де внесення азотних добрив нормою N 113,5 виявилось оптимальним, а збільшення її до N 180 було шкідливим для рослин кукурудзи цукрової. У рекомендаціях щодо вирощування культури у штаті Джорджія (США) вказано значно вищі норми внесення добрив N 170–280 Р 50–135 К 35–135 , залежно від рівня родючості ґрунту. В умовах Західного Орегону (США) система удобрення кукурудзи цукрової включає: внесення до посіву N 30 P 0–170 K 0–170 (відповідно до вмісту елементів у ґрунті); припосівне внесення S 15–20 у сульфатній формі та Zn 3–5 ; під час вегетації культури виконуються підживлення азотними добривами за діагностикою дефіциту цього елементу (від 15 до 200 кг/га діючої речовини).
Польові дослідження, проведені на дослідній станції Аграрного дослідного інституту в Хайдерабаді (Індія) на важкосуглинкових ґрунтах з середніми показниками родючості, засвідчили, що максимальний урожай качанів кукурудзи цукрової (18 т/га) було отримано за внесення азотних добрив нормою N 240 .
Найвищу продуктивність кукурудзи цукрової в умовах Пакистану було отримано за внесення мінеральних добрив нормою N 300 P 150. Дослідження, проведені в Алма-Аті (Казахстан), виявили, що краще формування волотей у кукурудзи цукрової відбувається за внесення мінеральних добрив у дозі N 60 P 60–90 K 60 . Внесення вищої норми N 120 P 120 K 120прискорює цвітіння культури та формування качанів. Найбільшу врожайність кукурудзи цукрової за одночасно максимальної довжини качана було отримано за внесення N 90 P 60 K 60 .
Дослідження для встановлення оптимальної норми внесення азотних добрив, проведені у Шанлиурфі (Туреччина), свідчать, що внесення азоту дозою N 320 під кукурудзу цукрову дає приріст урожаю качанів на 59,4% порівняно з контролем (N 120 ). Подальше збільшення норми азоту до 360 кг/га діючої речовини призвело до зниження продуктивності рослин через токсичний вплив надлишків живлення. В умовах Польщі оптимальним вважається внесення під кукурудзу цукрову 30 т/га гною восени під оранку, а мінеральні добрива застосовують у кілька прийомів загальною нормою N 100–150 P 70–90 K 150–200.
В умовах Кабардино-Балкарії (Російська федерація) оптмальною нормою удобрення культури вважається N 90 P 90 K 45 . Під час проведення досліджень продуктивності звичайної (su) кукурудзи цукрової в умовах краплинного зрошення на світло-каштанових ґрунтах зони Сухого Степу Нижнього Поволжя (Російська федерація) було встановлено, що максимальна врожайність (27,1–31,7 т/га качанів з середньою масою качана 306 г) і якість продукції (середній вміст цукрів – 6,8%)забезпечуються за внесення мінеральних добрив нормою N 190 P 100 K 150 .
Польові досліди, проведені на чорноземах звичайних мало гумусних важкосуглинкових у посушливій зоні Краснодарського краю (Російська Федерація) засвідчили високу ефективність біодобрива Вермісол (1 л/га) у комплексі з мінеральними добривами нормою N 90 P 60 K 60, які вносили у три прийоми: N 30 P 60 K 60 під зяблеву оранку, N 30 під час посіву та N 30 у фазу 5–6 листків культури (кореневе підживлення сівалкою або просапним культиватором). На кращих варіантах досліду було одержано 16,4–16,9 т/га товарних качанів кукурудзи цукрової. Дослідженнями, проведеними на чорноземах звичайних важкосуглинкових у Ростовській області (Російська Федерація) в умовах зрошення, встановлено, що найсприятливіші умови поживного режиму для кукурудзи цукрової були при роздрібному внесенні розрахункової норми добрив N 174 Р 61+15 .
Технологія вирощування кукурудзи цукрової, запропонована Ростовською дослідною станцією (Російська Федерація), передбачає внесення під кукурудзу цукрову до 40–50 т/га гною та N 120 Р 200 К 120 на слабоокультурених ґрунтах. На окультурених ґрунтах середньої родючості рекомендовано вносити під передпосівну культивацію мінеральні добрива нормою N 200 Р 150 К 150 .
Згідно рекомендацій Інституту експертизи сортів рослин і Інституту фізіології рослин і генетики НААН України найбільш ефективною системою удобрення кукурудзи цукрової є внесення під час висівання насіння та у фазу 7–8 листків культури по 200 кг/га нітроамофоски. На базі Луганського національного університету ім. Шевченка було проведено дослідження впливу мінеральних, органічних та бактеріальних добрив на урожайність качанів кукурудзи цукрової. З усіх досліджуваних варіантів (Р 60 ; Р 60 + різоагрін + фосформобілізуючі бактерії; N 60 Р 60 ; N 60 Р 60 + різоагрін + фосформобілізуючі бактерії; 20 т/га гною; 20 т/га гною + різоагрін + фосформобілізуючі бактерії) найкращим виявився останній варіант, де врожайність кондиційних качанів культури склала 9,23 т/га порівняно з 6,70т/га на контрольному варіанті Р 60. Ефективність чисто мінеральних добрив, застосованих у нормі N 60 Р 60, виявилася нижчою.
У зрошуваних умовах Луганщини під кукурудзу цукрову рекомендовано вносити мінеральні добрива нормою N 60-120 P 60–90. Дослідження показали, що оптимальною нормою мінеральних добрив є N 90 P 90, а подальше підвищення її до N 180 P 90 призводить до зниження виходу товарних качанів. За внесення мінеральних добрив помітно зростав вміст нітратів у продукції порівняно з не удобрюваними варіантами у середньому на 121 мг/кг, проте він не перевищував гранично допустиму концентрацію (400 мг/кг).
Результати польових дослідів на базі Дніпропетровської дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва НААН України свідчать, що застосування мінеральних добрив нормою N 60 P 60 K 30 під передпосівну культивацію, або N 30 P 30 K 30 локально, у незрошуваних умовах сприяє кращому формуванню листкового апарату кукурудзи цукрової, вищій продуктивності культури (врожайність качанів без обгорток зростала на 1,91 і 1,60 т/га відповідно).
Фахівці вважають, що в умовах Півдня України мінеральне живлення кукурудзи цукрової повинно включати такий комплекс: макроелементи + мікроелементи + фітогормони + амінокислоти + росторегулятори. Азотні добрива слід вносити у кілька прийомів: під передпосівну культивацію у вигляді аміачної селітри, а також у формі карбаміду (5% розчин) як листкове підживлення у фазу 7–8 листків культури. Доцільним також є внесення 100–150 кг/га амофосу. Для корекції дефіциту поживних речовин рекомендовано застосовувати листкові підживлення хелатними добривами та мікродобривами, до складу яких входять цинк, молібден, сірка, магній, бор тощо.
Дослідження, виконані на базі Кам’янсько-Дніпровської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України, показали високу ефективність застосування аміачної селітри нормою 75 кг/га діючої речовини при краплинному зрошенні кукурудзи цукрової. Прибавка врожаю коливалася від 9,84 до 16,80 т/га качанів. За результатами окремих досліджень, у зрошуваних умовах Сухого Степу України на темно-каштанових ґрунтах найкращу продуктивність рослини кукурудзи цукрової формують за основного внесення сульфату калію нормою 30 кг/га діючої речовини і 153 кг/га діючої речовини аміачної селітри під весняну передпосівну культивацію. При цьому фосфорні добрива виявилися неефективними так само, як і нижчі норми внесення азоту.
Кукурудза цукрова є овочевою культурою, яка у переважній більшості вживається у свіжому вигляді, є дієтичним та лікувальним продуктом харчування. Отже, потрібно уникати надмірного застосування азотних добрив, особливо їх нітратних форм, оскільки це негативно впливає на якість продукції і може завдавати шкоди здоров’ю людини. Максимальна разова доза внесення азоту під кукурудзу не повинна перевищувати 150 кг/га діючої речовини.
П.В.Лиховид, к. с.-г. н., старший науковий співробітник, Інститут зрошуваного землеробства НААН
