Підвищення родючості грунту в плодових садах

0
111137

Ґрунти є опорою рослин, а також джерелом поживних речовин і води. Підтримування родючості ґрунту забезпечується регулярним внесенням доступних поживних речовин у кількостях, оптимальних для рентабельного виробництва культури.

Органічна речовина грунту складається з негуміфікованих органічних речовин (10–15%) і органічних речовин – перегною (85–90%). Значення перегною (гумусу) в родючості грунтів дуже велике. Він є основним резервом азоту, фосфору, калію, сірки, кальцію, магнію та інших елементів живлення. Загальний запас гумусу коливається залежно від типу грунтів.

Поповнення поживних речовин у ґрунті йде за рахунок мінералізації органічних залишків рослин. В орному горизонті дерново-підзолистих грунтів щорічно мінералізується у середньому близько 7 ц/га, у чорноземах – 10 ц/га. Оскільки в органічній речовині ґрунту міститься до 5% азоту, то для поповнення одиниці маси його, взятої рослиною на харчування, має мінералізуватися двадцять одиниць гумусу (для утворення 50–100 кг/га нітратів в ґрунті повинно мінералізуватися 1– 2 т/га органічних речовин). 

Застосовуючи добрив, можна впливати на кількісний і якісний склад гумусу ґрунту. При тривалому і систематичному застосуванні гною і мінеральних добрив помітно підвищується вміст гумусу і загального азоту в ґрунті. Ступінь їх накопичення залежить від норм внесення добрив, біологічних особливостей культур сівозміни, а також від ґрунтово-кліматичних умов. 

Таблиця 1. Склад гумусних речовин ґрунту

Гумінові кислоти

Містять: 52–62% вуглецю; 31–39%  кисню;

2,8–6,6%  водню; 3,3–5,1% азоту

Кількість гумінових кислот в різних ґрунтах  становить 15–30% загального вмісту гумінових речовин

 

Фульвокислоти

Містять: 45–48% — вуглецю; 43–48%  кисню; 5,0–6,0%  водню; 1,5–3,0% азоту

Більш рухливі, ніж гумінові кислоти.

Фульвокислоти містять 20–40% азоту від загальної кількості їх у ґрунті

Гуміни

За складом подібні до гумінових кислот

У меншій кількості піддаються мінералізації. Становлять 20–30% загальної кількості азоту ґрунту

 

Природна родючість ґрунту пов’язана із факторами, що супроводжували його формування, а саме з материнськими гірськими породами, з яких утворилася неорганічна частина ґрунту, рельєфом, кліматом, рослинністю і часом.

Природна родючість цілинних ґрунтів може виснажуватись у результаті обробітку на них культур. Цьому може сприяти винесення рослинами і мінералізація органічної речовини (табл.2).

Таблиця 2.  Кількість поживних речовин, що виноситься із грунту плодовими культурами

Культура

Урожай,

т/га

кг/га

N

P

K

Ca

S

Mg

Яблуня

34,0

38.1

3,4

35,8

3,4

13,4

5,6

Персик

23,0

33,6

3,4

81,8

3,4

4,5

5,6

 

Втрати поживних речовин можна компенсувати додатковим внесенням мінеральних і органічних добрив. Реакція рослини на внесення добрив частково пов’язана з родючістю ґрунту. На ґрунтах з низьким рівнем родючості рослини показують більшу чутливість на внесення добрив, ніж на ґрунтах із високим рівнем родючості (табл. 3).

Таблиця 3. Ступінь забезпечення гумусом

Гумус, %

Ступінь забезпеченості

Чутливість до добрив

До 2

Дуже низький

Дуже висока

2–3

Низький

Висока

3–4

Середній

Середня

Більше 5

Високий

Низька

 

При сильній недостатності того чи іншого елементу з’являються характерні зміни, так звані ознаки недостатності, які часто можуть бути використані для діагнозу захворювання (табл. 4).

Таблиця 4.  Визначення у рослин симптомів недостатності поживних речовин у плодових культур

Симптоми

Недостатність елементу

Листя висохле або з опіками, недолік елементу спостерігається на більш пізній стадії росту

Азот

Листя іноді жовте, висохле до зеленувато-бурого або чорного забарвлення

Фосфор

Листя крапчасте, зазвичай може червоніти, слабке всихання

Магній

Некротичні плями, дрібні, більш помітні по контурах листя

Калій

Молоде листя з верхівкової бруньки відмирає або скручується

Кальцій

Молоде листя верхівкової бруньки біля основи стає світло-зеленим, у більш пізній фазі росту листя скручується

Бор

Молоде листя прив’яле, без плямистості

Мідь

Некротичні плями розкидані по всьому листку, утворюючи сітчастість

Марганець

Молоде листя має світло-зелене забарвлення

Сірка

Молоде листя хлоротичне, яскраво-зеленого забарвлення

Залізо

 

Реакція ґрунту дуже важлива для доступності поживних речовин і росту коренів, має велике значення серед заходів  догляду за ґрунтом. Хоча рослини по-різному реагують на рН ґрунту, для більшості садових культур найбільш сприятливе значення рН 6,0–6,5.

Таблиця 5. Кислотність ґрунтів

Значення рН

Реакція середовища

Менше 3

Дуже сильнокисла

3–4

Сильнокисла

4–5

Кисла

5–6

Слабокисла

6–7

Нейтральна

7–8

Лужна

8 і більше

Дуже лужна

Природна реакція ґрунту обумовлена взаємодією клімату з материнською породою ґрунту. Кислі ґрунти характерні для районів, де кількість опадів досить висока. У районах із вологим кліматом на площах, зайнятих інтенсивним садівництвом, кислі ґрунти часто стають проблемою. Лужні ґрунти характерні для більш сухих районів, де спостерігається відносно висока насиченість катіонами. На лужних ґрунтах може відбутися значне накопичення солей (засоленість).

Кислотність ґрунту можна підвищити включенням іонів водню у поглинаючий комплекс. Для цього у ґрунт вносять речовини, здатні утворити міцні кислоти. Підвищувати кислотність ґрунту можуть деякі азотні добрива, але найбільш ефективна в цьому відношенні елементарна сірка.

Термін внесення добрив залежить від виду добрив і культури, а також від типу ґрунту і клімату. У багаторічних плодових культур, наприклад яблуні і персика, надлишок азоту викликає погіршення забарвлення і водянистість плодів, а також перешкоджає завершенню вегетативного росту в кінці осені, що послаблює стійкість рослин до зимових пошкоджень. Тому азот під них зазвичай вносять у один прийом рано навесні з розрахунком, що надлишок його буде використаний протягом літа.

Таблиця 6. Рівень забезпеченості основними мінералами

мг/100 г грунту

Забезпеченість

мг/кг грунту

Нітрати

Менше 2

Низька

Менше 20

2–3

Середня

20–30

Більше 3

Висока

Більше 30

Фосфор

Менше 8

Низька

Менше 80

8–20

Середня

80–200

Більше 20

Висока

Більше 200

Калій

Менше 10

Низька

Менше 100

10–15

Середня

100–150

15–20

Оптимальна 

150–200

Більше 20

Висока

Більше 200

 

Кращою системою добрива садів при утриманні ґрунту в міжряддях саду під чорним паром є органо-мінеральні, що поєднує внесення мінеральних добрив із органічними. У плодоносних насадженнях добрива позитивно впливають на закладку квіткових бруньок, зменшення осипання зав’язі, збільшення плодів і підвищення врожайності.

Удобрення ґрунту перед закладанням саду

 Перед закладанням саду на основних ґрунтах Лісостепу України рекомендується вносити органічні добрива в дозі 40–50 т/га; мінеральні: фосфору – 200–300 кг/га, калію – 200–240 кг/га. Норми фосфорних і калійних мінеральних добрив слід встановлювати диференційовано у кожному випадку, виходячи з рівня забезпеченості ґрунту рухомим фосфором і калієм.

Удобрення молодого саду

 Добрива в саду вносять, починаючи з другого року після посадки. До вступу дерев у плодоношення застосовують тільки органічні – один раз у 2–3 роки, а з мінеральних – азотні щорічно.  Норми добрив наведені у таблиці 7.

Таблиця 7.  Норми органічних і азотних добрив для молодих садів (808–1250 дерев на 1 га, дані Інституту помології ім. Л.П. Симиренка)

Види ґрунтів (Лісостеп)

Гній компост т/га

Азот, кг/га д.р.

Світло-сірі та сірі опідзолені легко- і середньої суглинності

при утриманні міжрядь під:

 чорним паром

25

90

при задернінні

120

Темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені і вилужені
при утриманні міжрядь під чорним паром:

незрошувані сади

25

90

зрошувані сади

25

120

                               При задернінні

незрошувані сади

120

зрошувані сади

150

 

Норми азотних добрив у кожному випадку слід уточнювати за даними хімічних аналізів листя (табл. 8).

Таблиця 8.  Оптимальний рівень вмісту азоту в листі молодих дерев  основних плодових культур

Плодова культура

% до сухої  маси

Яблуня

2,2–2,6

Груша

2,2–2,6

Слива

2,5–3,2

Вишня

2,5–3,0

Черешня

2,6–3,0

Абрикоса

3,2–3,6

 

Удобрення плодоносного саду

 Органічні добрива потрібно вносити один раз на 2–4 роки. У районах достатнього зволоження, а також за наявності зрошення внесення органічних добрив бажано чергувати з посівом сидератів; мінеральні добрива вносять щорічно. Сидерати висівають у саду в другій половині літа, коли потреба плодових дерев у воді і елементах мінерального живлення зменшується. Для зеленого добрива використовують гірчицю або фацелію. Перед посівом сидеральних культур між рядками саду вносять фосфорні та калійні добрива з розрахунку по 60 кг фосфору і по 90 кг калію на гектар. Добрива вносять під передпосівну культивацію.

ЄВГЕНІЙ ПОСТОЛЕНКО, канд. с-г. наук

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here