Основні параметри технології зберігання картоплі залежно від її використання

0
11520

Зберігання картоплі – відповідальний технологічний процес, який триває від 2–3 до 8–11 місяців. У цей час у бульбах протікають складні біохімічні перетворен­ня. Сорти картоплі з коротким періодом спокою починають проростати вже у грудні-січні, а при недотриманні технології зберігання –  іще раніше, втрачаючи при цьому товарну та насіннєву якість. Результат зберігання картоплі залежить від багатьох факторів: сортових особливостей, технології та умов вирощування, збирання та післязбиральної доробки бульб, способу зберігання та конструкції сховища, системи контролю і управління температурно-вологісними режимами.

Лежкоздатність – властивість бульб залежно від умов конкретного сезону та зони вирощування безперервно зберігати кондиційний стан протягом періоду зберігання.

Основні елементи правильного зберігання картоплі:

  1. Перед початком сезону зберігання вентиляційну систему та контрольно-вимірювальну апаратуру має перевірити фахівець.
  2. Переконайтеся, що просушувальна техніка має пропускну здатність, достатню для швидкого просушування насіннєвої картоплі та проблемних партій продовольчої картоплі.
  3. Переконайтеся, що ушкодження бульб добре загоїлися. Для цього перші чотирнадцять днів зберігання підтримуйте температуру 12–18°С і високу відносну вологість повітря.
  4. Картоплю, призначену для переробки, охолоджуйте повільно, щоб у ній не утворилися редукуючі цукри.
  5. Якщо середня мінімальна зовнішня температура дає таку можливість, швидко охолодіть насіннєву та столову картоплю до 3–4°С, щоб зупинити розповсюдження сріблястої парші та антракнозу.
  6. Скоротіть час вентилювання, забезпечивши його належну інтенсивність; вмикайте вентиляцію тільки за достатньої різниці температур відкритого повітря і картоплі (1,5–2°С).
  7. Для профілактики розповсюдження сріблястої парші на насіннєвій та столовій картоплі провентилюйте її свіжим повітрям, якщо воно не більше, як на 2°С холодніше за картоплю.
  8. Підтримуйте сталу температуру картопляного насипу; за допомогою внутрішньої вентиляції вирівняйте перепади температури у насипі, якщо вони перевищують 1,5–2°С.
  9. Не допускайте надмірного накопичення С02 у сховищах, вентилюйте їх щодня свіжим повітрям.
  10. Принаймні раз на три дні перевіряйте стан картоплі у сховищах, звертаючи увагу на температуру, запах, наявність гнилі та конденсату.

Сорти картоплі відрізняються за лежкоздатністю. За несприятливих умов вирощування, збирання, транспортування і закладання на зберігання бульби можуть втрачати здатність до лежкості. Інтенсивне тепловиділення у післязбиральний період, ураження бульб хворобами сприяють нагромадженню у сховищах надмірної кількості тепла, вологи і вуглекислого газу, що негативно впливає на лежкість бульб. Сорти з коротким періодом спокою необхідно використовувати для споживання у першу чергу.

Залежно від сортових особливостей тривалість періоду спокою бульб може коливатись у межах 130–250 діб. Враховуючи цей показник, товаровиробник може планувати термін збері­гання продукції та строки її реалізації, визначати температурні умови зберігання того чи іншого сорту.

Згідно з результатами досліджень Інституту картоплярства, найменший період спокою мають сорти: Мелодія, Обрій (90 діб), Дніпрянка, Билина (97 діб); середній період: Тирас (145 діб), Левада, Світанок київський (151 добу). Довгий період спокою відзначено у сортів Кімерія, Віринея, Поліське джерело, Мандрівниця (188 діб).

Способи зберігання картоплі. Існує декілька способів збері­гання картоплі у сховищах: тарний (контейнерний, у ящиках); стелажний (полиці, стелажі); насипом (засіки, насип), а також у холодильних камерах (фото).

Спосіб зберігання насипом дозволяє у 2–3 рази збільшити корисний об’єм схови­ща у порівнянні із засіками і контейнерами.

Порівняння різних способів зберігання картоплі показало переваги з насипом: коефіцієнт раціонального використання об’єму сховища збільшується залежно від висоти до 3-х і більше разів; зменшуються капітальні витрати на збереження продукції, відповідно зменшується її собівартість. В умовах актив­ного вентилювання збільшується строк зберігання картоплі на 1–1,5 місяця та затримується проростання бульб.

При зберіганні картоплі у засіках сховища, обладнаного природною припливно-витяжною вентиляцією, висота завантаження бульб становить 1,2–1,5 м; насипом у великих засіках сховища, обладнаного активною вентиляцією,  висота завантаження бульб може складати від 2,5 до 5,0 м.

Застосування активної вентиляції з рівномірним повітряним продуванням маси бульб продовжує період спокою на декілька тижнів, якщо у масі картоплі підтримуються достатньо низькі температури.

Дослідження різних способів зберігання (контейнер, засіки) та впливу інтенсивності активного вентилювання на збереженість картоплі показало, що контейнерне зберігання з примусовим вентилюванням (50 м3/год на 1 т продукції) скорочує природні втрати маси на 3,9%, технічні відходи на 1,9, загальні втрати на 7,6% порівняно із зберіганням у засіках.

Контейнерний спосіб зберігання дозволяє значно скоротити число перевантажень і механізувати вантажно-розвантажувальні роботи.

За контейнерного способу зберігання можливий розподіл продукції за фракціями, сортами і репродукціями. Недоліки: висока трудомісткість, зменшується корисний об’єм на одини­цю площі сховища.

Необхідним є 2–3 рази на тиждень по 30 хвилин проводити вентилювання з метою зміни повітря  міжбульбових просторів, щоб вирівняти температуру за висотою насипу, витіснити тепло і підтримати заданий температурний режим.

Potato Storage in boxes

Для тривалого зберігання за результатами досліджень ІК найбільш придатні сорти: з ранніх – Серпанок, Скарбниця, Взірець, Дніпрянка; середньоранніх– Фантазія, Партнер, Звіздаль, середньостиглих – Лілея, Явір, Мирослава, Традиція; середньопізніх – Червона рута, Олександрит, Вересівка, Мандрівниця.

Параметри мікроклімату картоплі за основного періоду зберігання насипом

Призначення

Насіннєва

Продовольча

Щільність насипу, кг/мЗ

650

650

Висота насипу, м

до 5

до 5

Оптимальна температура за періодами, °С:

 

 

просушування

15

15

лікувальний

8–12

8–12

основний

2–4

2–4

прогрівання

8–10

8–10

Відносна вологість повітря, %

90–95

90–95

Мінімальна різниця температур проточного повітря і повітря в насипу, °С

5

5

Питома подача повітря в сховищах, м3/т/ч

40–60

50–60

Максимальна швидкість руху повітря на виході з каналу, м/с

1,4

1,8

 

Картопля, яка закладається до сховищ, має бути здоровою і неушкодженою  хворобами, шкідниками, механічно. Неналежні умови зберігання картоплі можуть призвести до значних збитків. Крім того, через недотримання  рекомендованих умов зберігання може знизитися якість картоплі при смаженні, а це призведе до погіршення якості продуктів переробки картоплі. Внаслідок поганого зберігання при­швидшується розвиток сріблястої парші на насіннєвій та столовій картоплі, а також знижується схожість і сила росту насіння.

Картопля – це живий організм, який дихає і в якому відбувається обмін речовин. Упродовж зберігання хвороби можуть розповсюджуватися і уражувати  здорові бульби. Ці процеси призводять до втрати маси продукції.

Для забезпечення себе енергією бульби перетворюють крохмаль на цукри, які у поєднанні з киснем розкладаються на С02, воду та тепло. Дихальна активність найнижча за температури 4–7°С. При 15°С  дихання на 20 відсотків інтенсивніше, а при температурі 0°С і 20°С інтенсивність дихання аж на 120 відсотків більша. Незрілі бульби та бульби з пошкодженою шкіркою дихають набагато активніше, ніж бульби зі зрілою, повністю затверділою.

Якщо партія містить багато бульб, заражених бактеріальними хворобами, фітофторозом чи фузаріозом, то значні втрати картоплі під час зберігання є неминучими.

Щоб запобігти поширенню інфекційних хвороб, картоплю треба просушити якнайшвидше після закладання до сховища. Якщо її просушити протягом тижня і зберігати сухою, срібляста парша і антракноз картоплі (Colletotrichum coccodes) просто не зможуть розвиватися. Це особливо важливо для насіннєвої та столової картоплі. Швидке просушування також необхідне, якщо у партії трапляються бульби з  вторинним ростом, маточні чи підгнилі бульби (внаслідок бактеріальних хвороб, фітофтори тощо). Окрім усього вищесказаного, швидке просушування запобігає зараженню сусідніх бульб.

У тому випадку, якщо повітря є  холоднішим  за бульби, воно завжди  буде добре просушувати їх, навіть якщо відносна вологість такого повітря 100%. Проходячи поряд із теплішими бульбами, повітря нагрівається; відносна воло­гість повітря зменшується, посилюючи його здатність відбирати вологу. Тому для швидкого просушування температура картоплі має бути не нижчою за 12°С. Цей факт забезпечує можливість використання холодного повітря ззовні для просушування продукції. Найшвидше просихає тепла картопля, бо тепле повітря може увібрати більше вологи. Якщо є загроза, що під час просушування бульби занадто охолонуть, холодне повітря можна підігріти на кілька градусів. Інший спосіб просушування можна використати поєднанням нагрівання повітря у сховищі з одночасним вентилюванням холодним вуличним повітрям.

Для визначення, чи достатньо картопля просохла, у верхній частині насипу  необхідно розгребти ямку завглибшки 40 см і перевірити, чи суха картопля  та земля, яка є у картоплі на цьому рівні. Якщо так,  то просушування можна припинити. Нагрівання картоплі у верхній частині насипу під впливом вентилювання теплішим повітрям також вказує на те, що картопля повністю просохла.

 Необхідно також  перевіряти потужність своїх вентиляторів, особливо якщо вони вже тривалий час використовуються. Лопаті вентиляторів зазвичай сильно забруднені пилом та іншими речовинами, особливо коли застосовуються інгібітори росту паростків. Забруднення вентиляторів призводить до передчасного їх зношування.

Для того, щоб забезпечити загоєння ушкоджень на бульбах картоплі, протягом перших чотирнадцяти днів зберігання необхідно підтримувати температуру на рівні 12–18°С. Для підтримання високої відносної вологості повітря  інтенсивність вентиляції має бути якнайслабшою. Якщо температура повітря вища за температуру картоплі, просушування буде ефективним тільки якщо температура точки роси повітря нижча за температуру картоплі. Для забезпечення нормальної швидкості просушування точка роси має бути приблизно на 2 °С нижчою за температуру картоплі.

Відразу після просушування треба запланувати час на загоювання пошкоджень на бульбах, для запобігання розповсюдження хвороб та зменшення ваги продукції через надмірну втрату вологи.  У процесі загоювання  у місцях свіжих ранок  та зідраної шкірки формується кірковий шар, який потім перешкоджає  збудникам хвороб  проникати у бульбу і запобігає втраті вологи. Загоювати ушкодження треба відразу після  просушування картоплі. Загоювання відбувається швидше за температури 20 °С і за високої вологості  (85–95 %). Висока температура сприяє загоєнню ушкоджень бульб картоплі.

Температура картоплі

Тривалість загоєння ушкоджень бульб

20°С

5–7 днів

15°С

7–12 днів

10°С

9–16 днів

5°С

7–8 тижнів

 

Нагрівання картоплі  іноді є необхідним для прискорення просушування викопаної картоплі. Це також слід робити перед транспортуванням насіннєвої та продовольчої картоплі, тому що прогрівання картоплі запобігає ризику утворення чорної плямистості бульб. Важливо не допускати нагрівання картоплі більш ніж на 2–3 °С проти початкової температури партії бульб. У середині сховища повинна працювати вентиляція. Звичайно ж, існує часом бажання прогріти картоплю, просто запустивши повітря знадвору, яке на 5–10°С тепліше за картоплю у сховищі, але тут виникає небезпека утво­рення конденсату на бульбах, бо вони є холоднішими за повітря ззовні. У таких умовах на бульбах може дуже швидко розвинутися  срібляста парша. Прогрівання відкритим повітрям допускають лише для картоплі, призначеної для промислової переробки.

Для поступового підвищення температури потрібно застосовувати нагрівач із можливістю регулювання потужності. Регульованими є лише нагрі­вачі, які працюють на скрапленому газі (пропані). Нагрівач можна встановити у напірній камері або зовні перед відкритим люком. Термодатчики для вимірювання температури повітря на вході треба встановити під стелею, на певній відстані від потоку повітря з вентилятора. Для попередження почорнілої серцевини  у бульбах слід забезпечувати надходження достатньої кількості кисню.

Приклад розрахунку потужності нагрівача повітря у сховищі

Місткість сховища – 200 тонн (приблизно 300 м3) картоплі; потужність вентилятора – 100 м3 повітря на 1 м3 картоплі. Загальна потужність вентиляторів становить 30 тисяч м3 повітря на годину. Повітря треба прогріти на 2,5°С. Для нагрівання 1 м3 повітря потрібно 0,35 кВт, 0,35 ккал, чи 1,25 кДж енергії. Отже, нам потрібне нагрівання потужністю 30 000 х 2,5 х 0,3 = 25.25 кВт або 22 500 ккал. на годину (це буде розрахункова потужність). Оскільки тепло втрачається через вентиля­цію, потужність нагрівання має бути на 10–15 відсотків більшою. Для нагрівачів із димарем фактична потужність має бути на 30 відсотків більшою.

Мінімізація втрат під час зберігання картоплі

Необхідним є зменшення втрат картоплі протягом періоду зберігання. Якщо здорову непророслу картоплю зберігати правильно, то втрати мають бути у таких межах:

  • Насіннєва картопля: 2–4 відсотки протягом першого місяця і по 0,5–0,6 відсотка щомісяця надалі.
  • Продовольча картопля: 1–3 відсотки протягом першого місяця і по 0,5–0,6 відсотка щомісяця надалі.
  •  

Втрату ваги партії можна мінімізувати, добре розрахувавши період загоєння ран, отриманих під час збирання, та скоротивши час вентилювання. Для цього добре підходять вентилятори з великою потужністю, принаймні 100 м3 повітря на 1 м3 картоплі на годину. Суттєва різниця температур, 4–5°С, між повітрям та картоплею під час охолодження бульб означає скорочен­ня часу вентилювання (але тільки для насіннєвої та столової картоплі). Після вентилювання зовнішнім повітрям, набагато холоднішим за картоплю, практично завжди потрібна внутрішня вентиляція. Це зробить температуру у насипі рівномірнішою. Внутрішня вен­тиляція обов’язкова, якщо перепад температур у насипі переви­щує 1,5–2°С.

Після загоювання ушкоджень починається період охолодження і холодного зберігання. Швидкість процесу охолодження картоплі залежить від її призначення. Для збереження високої якості смаження, наприклад, для приготування картоплі фрі та чипсів бульби слід охолоджувати повільно, а потім повільно нагрівати перед вивантаженням зі сховища. Тривалість охолодження залежить від типу встановленої системи управління сховищем та клімату, у якому зберігається картопля. Дуже важливо, щоб охолодження відбувалось рівномірно і безперервно. Перепади температури скорочують термін зберігання продукції.

Potato Store loading

Столову та насіннєву картоплю дозволяється охолоджувати швидше, щоб обмежити розвиток сріблястої парші (Helminthosporium solani) та антракнозу картоплі (Colletotrichum coccodes).  

Оптимальна температура зберігання  картоплі

Оптимальна температура зберігання картоплі залежить від її призначення   та запланованого строку зберігання.

Насіннєва картопля

3–4°С (більшість сортів)

Столова картопля

4–5°С

Картопля для приготування фрі 

6–8°С

Картопля для виробництва чипсів 

7–9°С.

 

Чим довше заплановано зберігати картоплю, тим нижчою має бути її температура зберігання, але вона має бути  не нижчою вказаних мінімальних значень. Це потрібно, щоб уникнути проростання бульб, та не допустити утворення редукуючих цукрів, спричинених фізіологічним старінням бульб. Зависока температура зберігання бульб призводить до передчасного  її фізіологічного старіння, і, як наслідок, до оцукрювання картоплі. Якщо сорт картоплі, призначений для виробництва картоплі фрі, схильний до вікового фізіологічного оцукрювання, то оптимальною температурою зберігання для нього буде 6°С. Для схильних до вікового фізіологічного оцукрювання чипсових сортів оптимальна температура є близько 7°С. З іншого боку, сорти, схильні до спричиненого холодом солодшання, треба зберігати у відносно теплих сховищах. Для них оптимальною температурою зберігання  є 8°С, а для сортів, призначених для виробництва чипсів – усі 9°С. Зберігаючи картоплю у теплих умовах, необхідно слідкувати за внесенням препаратів, які сповільнюють  процес проростання. Зазвичай, картопля, що тримається у теплі, не  є призначеною для довготривалого зберігання.

Штучне охолодження картоплі полегшує і сам процес зниження температури, і підтримання її на встановленому рівні. Механічне охолодження також забезпечує кращу якість картоплі, особливо це стосується насіннєвої картоплі та продовольчої картоплі, призначеної для довготривалого зберігання. З іншого боку, такий метод зберігання є  дорожчим.

Підтримка стабільної температури зберігання картоплі

Коли картопля охолодилась до заданої температури зберігання, слід всіляко підтримувати цю температуру стабільною. Дихаючи, насип картоплі нагрівається сам пособі на 0,25°С за добу. Крім того, бульби нагріваються  ззовні, особливо восени і навесні. Відповідно виникає потреба регулярно вентилювати картоплю холоднішим повітрям.  Необхідно  налаштувати обладнання так, щоб різниця температур між картоплею та повітрям, яке входить у сховище, не перевищувала 2°С. При більшому перепаді температур на бульбах утвориться конденсат, що сприятиме розвиткові сріблястої парші та антракнозу. Якщо занадто холодним повітрям вентилювати картоплю, призначену для виробництва картоплі фрі та чипсів, у ній підвищиться вміст редукуючих цукрів (фруктози та глюкози). У морозну погоду зовнішнє повітря, звичайно, є занадто холодним для вентилювання картоплесховищ. У цьому разі треба змішувати повітря у приміщенні з зовнішнім повітрям, а для цього потрібна система змішаної вентиляції.

Проведення регулярного обстеження картоплі під час зберігання

У партіях картоплі, призначеної для приготування фрі протягом зберігання слід  відбирати зразки для ретельного відстежування кольору смаженого продукту. Якщо колір смаження занадто темний, якщо вона не підлягає відновленню властивостей, то таку картоплю треба якнайшвидше продати. Здатність до відновлення перевіряють на зразках, які протягом двох тижнів тримають за температури 18–20°С. Зменшення коефіцієнту кольору смаження (колір став світлішим) показує, що  ще є деякий час для збуту цієї партії.  Зберігання картоплі, призначеної для приготування фрі, за температур, нижчих за 6–8°С, та картоплі, призначеної для виробництва чипсів, за температур, нижчих за 7–9°С, призводить до зростання у них вмісту редукуючих цукрів, через яке у готових смажених виробів буде непривабливий колір. Щоправда, утворені таким чином цукри великою мірою розкладаються у процесі відновлення властивостей   після тримання картоплі за температури 18– 20°С впродовж чотирнадцяти днів перед відправкою на переробку.  Утворення редукуючих цукрів внаслідок фізіологічного старіння бульб відбувається завжди наприкінці періоду зберігання. Таке оцукрювання є  незворотнім.

Якщо вміст редукуючих цукрів у картоплі становить 0,5 відсотка і більше, колір смаження буде занадто темним. Стандартне значення для чипсів становить 0,2 відсотка.

Не слід допускати утворення  надмірної концентрації  вуглекислого газу (СО2). Крім повільного охолодження і нагрівання та відносно високої температури зберігання для одержання гарного кольору смаження важливим є вміст С02 у сховищі. Забагато С02 стимулює утворення редукуючих цукрів. Вміст цих цукрів можна зменшити вентиляцією, знизивши вміст С02 до норми. Перевищення норм вмісту С02 є серйозною проблемою сучасних сховищ, бо вони майже герметичні. Концентрація С02 не повинна перевищувати 0,5 відсотка на будь-якій стадії зберігання. Позбутися зайвого С02 можна за допомогою щоденної вентиляції свіжим повітрям протягом десяти хвилин (краще по п’ять хвилин двічі на день).

Слід перевіряти робочий стан термодатчиків з проведенням контрольних замірів та порівнянням їх з даними з кожного вашого датчика. Найпростіший спосіб пересвідчитись у робочому стані датчиків – просто поставити їх у ряд і подивитися на показники. Якщо всі датчики показують однакову температуру, то майже напевне вони робочі (повторіть цю процедуру у кількох місцях з різними температурами). Відхилення на п’ять відсотків по шкалі приладу приблизно відповідає одному градусу точки роси. Сильні дощі можуть спричинити гниття картоплі при зберіганні. Уражені партії  слід зберігати окремо і швидко  їх реалізувати.

У проблемних партіях під час зберігання може згнити значна частина картоплі. Причиною цього часто є велика кількість бульб, уражених мокрою гниллю, чи молодих інфікованих бульб. Вторинні бульби, бульби з прозорою м’якоттю та велика кількість маточних бульб також можуть бути серйозною проблемою. Проблемні партії вимагають особливої уваги. Найефективнішим методом виправлення ситуації є видалення гнилих, маточних та вторинних бульб ще на картоплезбиральному комбайні чи під час закладання партії до сховища. Оскільки зазвичай не вдається відібрати усі уражені бульби, дуже важливим є якнайшвидше просушити проблемну партію і тримати її сухою. Це завдання утруднено через велику кількість землі, налиплої до бульб. Під час просушування таких партій зазвичай необхідне регулярне підігрівання вентиляційного повітря.

 Для   проблемних партій картоплі слід здійснити такі заходи:

■       Охолодити партії з мокрою гниллю та молодими інфікованими бульбами до 15°С, щоб попередити розповсюдження гнилі.

■ Видалити землю з партії за допомогою ґрунтоочисного пристрою приймального бункера.

■ Зменшити висоту насипу, що допоможе швидше просушити партію,  проте   за умови наявності сітчастої підлоги!

■ Починати вентилювати картоплю при ввезенні до сховища  перших партій. 

■ Після цього слід  просушувати бульби, бажано цілодобово.

■ Регулярно перевіряти насипи, спостерігаючи за процесом просушування.

Мокра гниль: швидке просушування і сухе зберігання

 Через те, що мокра гниль швидко розповсюджується через рідину, яка  потрапляє з ураженої бульби на здорову, швидке просушування партії і потім її сухе зберігання є  дуже важливим. Однак може знадобитися кілька тижнів, щоб усі  уражені бульби  з гниллю підсохли! Швидке охолодження до 3–4°С зупиняє поширення гнилі. Постійне вентилювання також життєво необхідне, особливо у перші кілька тижнів. Якщо для вентиляції не підходить свіже повітря, використовуйте внутрішню вентиляцію. Коли ушкоджені, підгнилі бульби висохнуть, можна  використовувати режим з чергуванням кількох годин з вентиляцією і кількох годин без неї. Допустима кількість уражених мокрою гниллю бульб у партії залежить від сорту і пропускної здатності просушувальної установки. В основному, це становить 1–3 відсотки.

Контроль за проростанням картоплі

Гальмування проростання картоплі має велике практичне значення. Одним із способів його є холодне зберігання за низь­ких температур. Воно забезпечує мінімальні втрати у масі і незначне зниження якості. Саме низькі температури (+ 2… + 4°С) є основою зберігання насіннєвої та продовольчої картоплі.

Якщо бульби зберігаються за температури, вищої за 3–4°С, вони  можуть проростати через кілька місяців після викопування. Наскільки швидко проростає бульба, залежить від тривалості періоду спокою партії. Обробка картоплі інгібіторами росту паростків дає можливість зберігати бульби при вищих температурах. Тривалість періоду спокою залежить від сорту: він може бути довгим або коротким. Бульби обробляють інгібіторами росту до появи паростків.

Для запобігання передчасного проростання бульб рекомендують застосовувати інгібітори проростання. Використовують хімічні речовини (гідрел, етрел), що у 2–5 разів зменшує втрати продукції від проростання та знижує захворюваність бульб. Обробку продовольчої картоплі необхідно проводити у вересні–жовтні (перед закладанням на тривале зберігання) або у лютому–березні (перед початком проростання бульб). Осіння оброб­ка більш технологічна. Відомі також такі інгібітори-фуміганти, як хлорпрофам, техназин, агат-25К, імуноцитофіт, максим, текто та інші.

У виробничих умовах широко використовують два види інгібіторів росту паростків. Формули на основі СІРС (хлорпрофам) застосовують найчастіше. Цей препарат вносять у вигляді порошку, рідини чи у газоподібній формі. Обробка картоплі інгібіторами росту паростків під час закладання до сховища.

Для картоплі, що завантажується до сховища, застосовують рідку та порошковидну форми інгібітора. Для цього картопля має бути достатньо зрілою і твердою, просушеною і не мати сильних механічних пошкоджень. Якщо  шкірка бульб  незатверділа, то вона може набути бурого кольору. Деякі сорти дуже чутливі до цього ушкодження. Упродовж довготривалого зберігання знадобиться кілька обробок розчином препарату. Обробка проводиться за допомогою розприскувача. Перевагою обробки інгібітором росту паростків у процесі закладання до сховищ є те, що паростки всередині насипу практично не з’являються.

Обробка картоплі інгібіторами росту паростків після закладання до сховища. Якщо бульби не було оброблено під час закладання до сховища, їх зазвичай обробляють аерозолем СІРС вже після загоєння ушкоджень, десь через три тижні після завантаження до сховищ. Єдина умова – картопля має бути сухою. Обробку слід повторити, як тільки на бульбах з’являться перші ознаки паростків. Як правило, це відбувається за чотири тижні. Після обробки аерозолем СІРС не треба  вмикати вентиляцію день або два, щоб інгібітор росту паростків добре осів на бульбах.

Весняний період – найвідповідальніший для насіннєвої картоплі, оскільки навіть мінімальне недотримання технології зберігання призводить до швидкого проростання бульб, зниження їх насіннєвих якостей, особливо якщо садіння затримується через несприятливі  погодні умови. Навесні температуру в насипу зменшують до + 1,5… + 2°С, вентилюючи її в нічні і вранішні години, коли темпе­ратура зовнішнього повітря знаходиться у межах 0… + 1°С. Щоб зберегти холод у сховищах за високої температури зовнішнього повітря, всі операції, пов’язані з заїздом та виїздом транспортних засобів, проводять способом шлюзування, використовують тамбури сховищ або системи транспортерів при зачинених дверях.

Прогрівання картоплі перед транспортуванням зі сховища

Перед транспортуванням насіннєвої чи продовольчої картоплі слід   температуру партії збільшити, щоб запобігти утворенню чорної плямистості м’якоті.  Під дією тепла цукри значною мірою розкладаються, а це покращує якість смаження продовольчої картоплі. Як правило, у сховищі прогрівання картоплі здійснюється за допомогою внутрішньої вентиляції. Щоб уникнути конденсації на поверхні бульб, свіже повітря використовують для прогрівання картоплі тільки тоді, коли різниця між температурою картоплі та температурою зовнішнього повітря не перевищує 2–3°С. Крім того, точка роси повітря має бути нижчою за температуру картоплі. Температуру насіннєвої та столової картоплі слід піднімати поступово. Таким чином можна попередити утворення конденсату і, як наслідок, розвитку сріблястої парші. Чим довше картопля залишається теплою, тим більше вона захищена від чорної плямистості. Різниця температур картоплі і повітря не має перевищувати 2°С.

Ольга Вишневська, Інститут картоплярства НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here