Хвороби коренеплодів буряків столових у період зберігання

0
395

Біла гниль, або склеротиніоз

Діагностувати захворювання у період зберігання можна за зовнішніми ознаками. Так, симптоми хвороби характеризуються появою на коренеплоді у місці ураження білої ватоподібної грибниці. Вона з часом за інтенсивного розвитку хвороби може охоплювати весь уражений орган. Пізніше серед грибниці (на поверхні коренеплоду) починають утворюватися світлі горбики, які при дозрівання стають округлими, випуклими, твердими та набувають чорного відтінку. Це склероції патогену. Їх розмір коливається від 5 до 15 мм. Через зростання між собою склероції можуть набувати більших розмірів і неправильної форми. На розрізі коренеплоду уражена тканина набуває м’якої консистенції, не змінює забарвлення та зберігає форму. Зовні хвора ділянка стає насиченою вологою. Хворі коренеплоди не виділяють запаху гнилі. Контакт уражених коренеплодів із здоровими призводить до виникнення осередків білої гнилі (внаслідок поширення грибниці). Хворі коренеплоди загнивають і стають непридатними до використання.

Збудником хвороби є гриб Sclerotiniasclerotiorum (Lib). DeBary. Він потрапляє у сховище разом із коренеплодами, де знаходиться на поверхні у вигляді мікроскопічної грибниці. Часто вона може бути разом із грудочками ґрунту, що прилипають до коренеплоду.

Підвищена вологість повітря і температура у сховищі сприяють розвитку білої гнилі. Більш схильні до захворювання коренеплоди, вирощені за надлишкових доз азотних добрив. Особливо інтенсивно гриб колонізує пошкоджені або підморожені тканини.

Коренеплоди буряка столового, уражені білою гниллю

Сіра гниль

Хвороба проявляється на коренеплодах через декілька місяців після закладання їх на зберігання. Насамперед симптоми можна виявити у місцях механічних поранень. Поверхня уражених частин коренеплоду вкривається чорно-коричневими плямами за відсутності ознак пліснявіння. Надалі на інфікованій тканині з’являється міцелій світлого відтінку. Він поступово колонізує поверхню коренеплоду та змінює своє забарвлення на попелясто-сіре. Уражені внутрішні тканини коренеплоду набувають темнішого відтінку порівняно з неураженими. Серед нальоту групами формуються дрібні чорні склероції діаметром 3–6 мм. Спочатку вони округлі, надалі зростаються між собою та набувають вигляду чорної кірки. Поверхня склероціїв горбкувата.

У випадку наявності інфекції в області головки або хвостика коренеплоду на них може повільно розвиватися світло-сірий наліт патогену, який з часом колонізує шийку та власне коренеплід.

За сприятливих умов для розвитку хвороби увесь коренеплід вкривається сірим нальотом та загниває по типу сухої гнилі. Якщо низька вологість повітря, тоді відбувається його муміфікація.

Викликає хворобу гриб BotrytiscinerеаPers. Він поліфаг і паразитує на багатьох рослинах. Наприклад, у період зберігання може також розвиватися на моркві, різних видах капусти.

Потрапляння первинної інфекції на коренеплоди, як правило, відбувається ще у польових умовах. Надалі інфекція поширюється при контакті хворих коренеплодів із здоровими, а також повітряним шляхом (потоками повітря розповсюджуються конідії гриба).

Розвитку сірої гнилі сприяє висока температура та підвищена вологість у сховищі. Патоген активно колонізує підв’ялені, травмовані, пошкоджені шкідниками та підмерзлі коренеплоди буряка.

Джерелом інфекції є склероції гриба, які зберігаються у природних умовах. Вони можуть бути на рослинних рештках у сховищах.

Сіра гниль: загальний вигляд ураженого коренеплоду (ліворуч); хворий коренеплід у розрізі (праворуч)

Бура гниль, або ризоктоніоз

Хвороба спочатку проявляється в польових умовах. Коренеплоди із латентною інфекцією або незначним ступенем ураження потрапляють у сховище. Ознаки захворювання помітні з хвостової частини коренеплоду. На уражених ділянках утворюються вдавлені бурі плями. Уражена тканина розтріскується. Порожнини заповнюються павутинним міцелієм. За сильного розвитку хвороби коренеплід загниває. На його поверхні формуються ледь помітні чорні коростинки – склероції. За контакту хворих коренеплодів із здоровими – виникають осередки хвороби.

Збудником хвороби є гриб RhizoctoniasolaniKuehn. Він має широку трофічну спеціалізацію. Наприклад, уражує кореневу систему зернобобових і овочевих культур. Часто проявляється на бульбах картоплі.

Хвороба трапляється на коренеплодах, які вирощені на перезволожених ділянках при монокультурі буряка або культивуванні після попередників, сприйнятливих до гриба.

Зберігається патоген склероціями у ґрунті.

 

Червона, або повстяна гниль

Коренеплоди уражуються у польових умовах. Більш інтенсивно хвороба розвивається ближче до збирання врожаю. Симптоми захворювання характеризуються появою на коренеплодах різних розмірів свинцево-сірих підшкірних плям, поверхня яких вкривається червоно-фіолетовою грибницею. За сильного ураження, особливо у вологу погоду, коренеплоди загнивають, листки в’януть і рослини гинуть. Після збирання буряка грибниця підсихає і немовби зникає, а на поверхні коренеплоду помітні численні дуже дрібні чорні склероції. У сховищах захворювання продовжує розвиватися, уражені місця довго залишаються твердими, потім розм’якшуються і загнивають.

Збудником хвороби є гриб RhizoctoniaviolaceaTul. Він також уражує моркву, ріпак, люцерну, конюшину, осот, кульбабу, лободу, берізку польову, грицики та ін. На злакових культурах гриб не паразитує.

Найчастіше у польових умовах хвороба проявляється на ґрунтах з поганою структурою або ущільнених, де застоюється вода (у понижених місцях), та за рясних опадів і теплої погоди у другій половині літа.

Гриб тривалий час зберігається у ґрунті за допомогою склероціїв.

 

Фузаріозна гниль

Хвороба може проявлятися у польових умовах під час вегетації рослин. У період зберігання вона прогресує. Симптоми захворювання характеризуються появою на поверхні уражених коренеплодів пухнастої грибниці білого, рожевого або червонуватого кольору. У випадку, якщо міцелій білий, відрізнити даний вид від склеротиніозу можна за відсутністю склероціїв. За підвищеної температури хвороба розвивається інтенсивно. Навколо хворого коренеплоду виникає осередок гнилі. 

Збудниками хвороби є гриби з роду FusariumLink. Вони поліфаги. У ґрунті уражують кореневу систему різноманітних рослин. Патогени інфікують коренеплоди буряка, які місять поранення та пошкодження. 

Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки.

Діагностичні ознаки фузаріозної гнилі на коренеплодах буряка столового

Кагатна гниль коренеплодів

Хвороба є найбільш небезпечною під час зберігання коренеплодів. Залежно від видового складу збудників захворювання на поверхні ураженого коренеплоду утворюється наліт білого, рожевого, сірого, коричневого, зеленого та іншого відтінків. Уражена тканина також має різний колір і консистенцію. Гниль може бути мокрою та сухою. Розвиток на коренеплодах кагатної гнилі призводить до втрати товарного вигляду продукції та до істотного погіршення або повної непридатності до будь-якого використання.

Захворювання викликається комплексом грибів і бактерій (понад 150 видів). Серед патогенів зустрічаються гриби BotrytiscinereaPers., PhomabetaeFrank, TrichotheciumroseumLink, Rhizopusspp., Penicilliumspp.,Fusariumspp. та ін., різні бактерії.

Збудники кагатної гнилі потрапляють у сховище з частинками ґрунту, котрі прилипли до коренеплодів, із рослинними залишками та зараженими коренеплодами. Склад мікроорганізмів, що викликають хворобу, залежить від умов зберігання. Наприклад, В. cinerea розвивається тільки в умовах високої вологості. Гриби роду Fusarium розвиваються за меншої вологості. Гриб R. nigricans заражає коренеплоди за умов високих температур.

Більшість збудників хвороби є напівпаразитами і сапротрофами, які розвиваються на мертвій або ослабленій тканині. Тому кагатна гниль може проявлятися на коренеплодах, які містять механічні пошкодження (отримані під час збирання або транспортування врожаю), втратили тургор (в’ялі), переохолоджені або коли відбувається їх самозігрівання у сховищах.

Сильніше схильні до кагатної гнилі коренеплоди рослин, уражених хворобами, особливо церкоспорозом. Деякі хвороби, розпочавшись у полі, продовжують розвиток у період зберігання (фомоз, хвостова гниль), інші відкривають шлях кагатним мікроорганізмам (ризоктоніоз, нематоди).

Коренеплоди буряка столового, сильно уражені кагатною гниллю

 

Заходи проти гнилей коренеплодів

Дотримання сівозміни. Культивування толерантних проти хвороб сортів і гібридів. Оптимальна агротехніка у період вегетації, спрямована на підвищення стійкості рослин. Внесення мінеральних добрив, особливо фосфорно-калійних. Забезпечення оптимальної вологості ґрунту. Контроль хвороб та шкідників у період вегетації рослин.

Оптимальні строки збирання підвищують стійкість коренеплодів проти гнилей. Якщо урожай зібраний рано, коренеплоди можуть в’янути, якщо пізно – підмерзати, що в подальшому сприятиме розвитку гнилей. Коренеплоди слід збирати у суху погоду для зменшення налипання на них ґрунту разом із пропагулами патогенів.

Під час збирання і транспортування коренеплоди слід оберігати від механічних пошкоджень. Вибраковувати пошкоджені коренеплоди. Не допускати в’янення, переохолодження або самозігрівання коренеплодів. Не закладати на зберігання підморожені.

Підготовка та дезінфекція сховищ. Перед закладанням на зберігання слід прибрати сховище від решток, просушити його і продезінфікувати.

Дотримуватися рекомендованого режиму зберігання буряків (температури повітря, відносної вологості повітря, вентиляції). Систематичний контроль стабільності температурно-вологісного режиму. Не допускати утворення конденсату на поверхні коренеплодів. Періодично оглядати, виявляти і видаляти уражені коренеплоди.

 

М.Й. Піковський, к.б.н., НУБіП України

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here