СОРТИ ЯБЛУНІ ДЛЯ ОРГАНІЧНОГО САДУ

0
112588

У насадженнях плодових культур України яблуня займає провідне місце. Яблуня уражається низкою збудників хвороб. Найбільшої шкодочинності яблуні завдає парша. Стійкість яблуні до хвороб – важлива біологічна властивість, зумовлена генотипом сорту. Здатність протистояти хворобі може виражатись у формі імунітету або у вигляді певного механізму стійкості, який допомагає рослині уникнути природного зараження або послаблює його дію. Імунітет – це абсолютний стан, тобто рослина є імунною і не уражується. Стійкість же – стан відносний.

Сьогодні у зв’язку з розвитком органічної системи виробництва сільськогосподарської продукції велика увага приділяється імунним до парші сортам яблуні. Імунні сорти – це шлях до екологічно чистої продукції зі зменшенням витрат на засоби хімічного захисту плодів від найнебезпечніших хвороб: парші та борошнистої роси. Стійкі до парші – резистентні, імунні сорти генетично не схильні до цих небезпечних хвороб, тому кількість дорогих хімічних втручань при органічному вирощуванні можна замінити на біопрепарати.

Використання сортів із високою стійкістю до хвороб або імунних, у першу чергу до парші, зменшує вміст токсинів у плодах. Це, у свою чергу, дозволяє підвищити врожайність і якість продукції, знизити її собівартість і поліпшити екологічний стан навколишнього середовища.

 

ДОВІДКА

У збільшенні валового врожаю плодових культур, у тому числі і яблуні, не менше, ніж 5060 % успіху залежить від сорту. Адже сорт як фактор виробництва відіграє дуже велику роль у садівництві, питома вага сорту набагато вища, ніж у інших галузях рослинництва.

 

Цінність у садівництві мають сорти з комплексною стійкістю до основних грибкових хвороб – парші, борошнистої роси, бурої плямистості, плодової гнилі та ін. Більшість сортів, імунних проти парші, виявляє слабку сприятливість до всіх перелічених хвороб. Використання таких сортів, у першу чергу до парші, важливе для органічного садівництва. Продукція, отримана з такого саду, буде цінна як для споживання у свіжому вигляді, так і на переробку. Це дасть результат: виробники отримують гарні врожаї, при цьому заощаджуючи, а споживачі – задоволення від використання в їжу здорового яблука. При цьому не завдаючи шкоди довкіллю!

Велику зацікавленість викликають сорти, в яких стійкість до хвороб поєднується у комплексі з іншими господарсько-цінними ознаками, а саме: скороплідністю та високою врожайністю, стабільним плодоношенням, відмінними товарними та смаковими якостями плодів, стійкістю до несприятливих умов довкілля та ін. Багатьом імунним сортам притаманна досить висока посухостійкість.

Всебічне вивчення та виведення нових сортів з комплексом цих ознак на Дослідній станції помології ім. Л.П. Симиренка проводиться на основі генетичної колекції, яка налічує понад 1280 зразків яблуні. Нашими дослідженнями, що велися протягом багатьох років в умовах Правобережної частини західного Лісостепу України, встановлено, що не всі високостійкі та імунні сорти (за літературними даними), особливо інтродуковані, ті, що завозяться з-за кордону, поводять себе відповідно у певних ґрунтово-кліматичних умовах. Кожен сорт потребує всебічного вивчення у певному регіоні (перед закладанням саду).

Також хочу зауважити, що деякі недосвідчені науковці радять закладати органічні сади високостійкими сортами, спираючись лише на літературні джерела та не маючи певних даних з їх всебічного вивчення. Зустрічаються рекомендації для органічного саду використовувати певні сорти яблуні нашої селекції (Внучка, Мліївчанка осіння, Росавка тощо), які не є підтвердженими. Так, ці сорти підходять для звичайних технологій вирощування яблуні, але ніяк не для органічного садівництва.

Тому слід скурпульозно підходити до підбору сортів яблуні для органічного саду. Відбирати з великої кількості рекомендованих імунних сортів, що завозяться з-за кордону, лише ті, які перевірені та відповідатимуть усім певним критеріям.

Колекція яблуні Дослідної станції помології налічує понад 60 імунних зразків яблуні. Вивчаючи їх багато років у певних ґрунтово-кліматичних умовах та дослідивши їх у промислових насадженнях, можемо рекомендувати, що найдоцільніше закладати органічні сади наступними імунними сортами: Вільямс Прайд та Редфрі (група літніх сортів); Грінслівз, Кандиль орловський, Солнишко (група осінніх); Рубінола, Ліберті, Перлина Києва, Сябрина, Флорина (група зимових).

Вільямс Прайд – літній сорт американської селекції. Імунний до парші, стійкий до борошнистої роси, сприйнятливий до європейського раку, скороплідний, зимостійкий. Дерево середньоросле з широкоовальною кроною середньої густоти. Цвіте у ранні терміни дуже рясно і дружно. Плоди середніх розмірів, масою 120–160 г, округло-конічні зі слабо-ребристою поверхнею, жовто-білі з інтенсивним рожево-темно-червоним штрихуватим рум’янцем майже на всій поверхні. М’якуш жовтувато-білий, щільний, середньої зернистості, дуже соковитий, з легким ароматом, кисло-солодкий, трохи терпкий. Дегустаційна оцінка 7,8–8,4 бала. Знімальна стиглість настає у першій декаді серпня. Дозрівають плоди на дереві неодночасно. Збирають плоди у два прийоми. Зберігаються плоди до 1,5 місяця.

Редфрі – літній сорт американської селекції. Імунний до п’яти рас парші, високостійкий до борошнистої роси, зимостійкість вища за середню. Дерево вище середньої сили росту з рідкою розлогою кроною. Тип плодоношення мішаний. Цвіте у середні строки, досить помірно. У пору товарного плодоношення на середньорослій підщепі вступають на четвертий рік. Плоди середнього розміру, масою 115–150 г, одномірні, зрізано-округло-конічні, зеленувато-жовті, з інтенсивним червоно-бордовим розмитим рум’янцем майже на всій поверхні, рідко розташованими дрібними світлими підшкірковими крапками та слабким нальотом. Шкірочка середньої товщини, щільна, еластична, гладенька, блискуча. М’якуш світло-кремовий, щільний, дрібнозернистий, соковитий, гармонійного кисло-солодкого смаку, зі слабким ароматом. Дегустаційна оцінка 8,0–8,5 бала. Знімальна та споживча стиглість плодів настає у другій декаді серпня. Транспортабельність висока. У холодильнику зберігається близько двох місяців.

Грінслівз – осінній сорт, одержаний у 1966 році на Іст-Моллінгській дослідній станції (Велика Британія) доктором Елстоном. Імунний проти парші (гена Vf); дуже високозимостійкий, висока польова стійкість проти збудників комплексу грибних хвороб, скороплідний, високі смакові якості плодів та стабільна врожайність. Дерево помірного росту з компактною округлою незагущеною кроною. Тип плодоношення мішаний. Цвіте у середні строки, рясно і тривало. Плоди середнього розміру, масою 130–150 г, надзвичайно одномірні, кулясті (точені), зеленувато-жовті, з середньою кількістю великих та середніх за величиною сірих опробковілих сочевичок. Шкірочка середньої товщини, злегка шорстка, суха, інколи з сітчастим бурим оржавленням. М’якуш жовто-кремовий, щільний, хрусткий, дуже соковитий, насиченого гармонійного кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка 8,5–8,6 бала. Знімальна та споживча стиглість настає одночасно – у середині вересня. У холодильнику зберігаються до 2-х місяців. Транспортабельність середня. Призначення універсальне.

Кандиль орловський – осінній сорт, одержаний у Всеросійському НДІ селекції плодових культур. Імунний до парші, високостійкий проти збудників основних грибних хвороб, скороплідний, високозимо- та морозостійкий, високоврожайний, привабливий зовнішній вигляд плодів. Дерево середньоросле з округлою середньозагущеною кроною. Плодоносить переважно на кільцівках, плодушках, списиках. Цвіте у середньопізні строки, тривало, з середньою інтенсивністю. Плоди середнього та вищого за середній розміру, масою 130 –180 г, середньо-одномірні, подовжено-конічні, зі слабо вираженим поперечним перехватом у верхній третині та сильною, згладженою ребристістю по всій висоті, горбкуватою верхівкою, світло-жовті, з рожевувато-червоним розмитим рум’янцем на ¾ поверхні, на фоні якого добре помітні бурувато-темно-червоні штрихи та дрібні сірувато-рожеві рідкі підкіркові цяточки, а також сизий наліт. Шкірочка тонка, середньої щільності, гладенька, блискуча. М’якуш кремовий з зеленуватими прожилками, щільний, дрібнозернистий, середньої соковитості, доброго кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка 7,6–8,2 бала. Знімальна стиглість плодів настає у першій декаді вересня, споживча – наприкінці вересня. Транспортабельність середня. У холодильнику зберігається 2–3 місяці.

Рубінола – ранньозимовий сорт. Дерево сильноросле, з широкоовальною досить рідкою кроною. Плодоносить на плодових прутиках, однорічних приростах і кільцівках. Сорт імунний проти п’яти рас парші, зимостійкий, середньосприятливий до парші. Цвіте у середні строки, дружно. Плоди середнього та вище середнього розмірів, середньою масою 140–170 г, одномірні, пласкоокруглі, жовті, з інтенсивним оранжево-червоним розмитим рум’янцем майже на всій поверхні, на фоні якого добре помітні невеликі темно-червоні штрихи. Шкірочка товста, щільна, гладенька, блискуча, суха. М’якуш жовтувато-кремовий, середньої щільності, середньозернистий, соковитий, хрусткий, дуже доброго кислувато-солодкого смаку, ароматний. Дегустаційна оцінка 8,6 бала. Знімальна стиглість настає на початку вересня. Плоди у холодильнику зберігаються до чотирьох місяців. Використовуються переважно свіжими.

Солнишко – ранньоосінній сорт, виведений на Орловській зональній плодово-ягідній дослідній станції (нині Всеросійський НДІ селекції плодових культур). Імунний до парші, стійкість до борошнистої роси вища середнього, проти плодової гнилі середня, дуже скороплідний, зимостійкий, середньо-періодичний. Дерево середньоросле, з широкоовальною або округлою, ажурною кроною. Плодоносить переважно на кільцівках і плодушках. Цвіте в середньо-пізні строки, дуже рясно і дружно. Плоди вище середніх розмірів, масою 160–230 г, одномірні, округло-конічні, широкоребристі, трохи асиметричні, жовтувато-світло-зелені, з яскравим рожево-червоним штрихувато-розмитим рум’янцем майже на всій поверхні. Шкірочка тонка, щільна, еластична, гладка, блискуча. М’якуш білий з рожевуватими прожилками, середньої зернистості, ніжний, дуже соковитий, середньої щільності, з гармонійним кисло-солодким смаком. Дегустаційна оцінка 8,2–8,4 бала. Знімальна і споживча стиглість настає одночасно – у третій декаді серпня, плоди швидко перестигають і опадають. Зберігаються плоди до двох місяців. Використовуються переважно у свіжому вигляді або на соки.

Ліберті – зимовий сорт американської селекції. Дерево середньоросле, у молодому віці швидкоросле, з округлою негустою кроною. Плодоносить на кільчатках і списиках. Сорт зимостійкий, імунний до парші, середньо-сприятливий до борошнистої роси. Цвіте у середні строки, дуже рясно і дружно. Плоди середнього розміру, середньою масою 130–150 г, округло-конічні, зеленувато-жовті, з плямисто-розмитим інтенсивним темно-бордовим покривним забарвленням на більшій частині поверхні, чисельними дрібними білими підшкірковими цяточками та сизим восковим нальотом. Шкірочка середньої товщини, щільна, еластична, блискуча. М’якуш кремувато-білий, середньої щільності, соковитий, солодко-кислого освіжаючого смаку. Дегустаційна оцінка 7,2–7,8 бала. Знімальна стиглість настає у середині вересня, споживча – наприкінці жовтня. У сховищі плоди зберігаються два, у холодильнику – до п’яти місяців. При зберіганні уражуються побурінням серцевини. Транспортабельність висока. Використання свіжими та на техпереробку.

Перлина Києва – зимовий сорт, виведений в Інституті садівництва НААН. Імунний до парші, високостійкий до борошнистої роси, бурої плямистості, плодової гнилі, дуже скороплідний, зимостійкий, середньоперіодичний. Дерево дуже велике, з широкопірамідальною кроною. Цвіте у середньоранні строки, дуже дружно. Плоди вище середніх розмірів, масою 160–225 г, одномірні, округло-конічні з ребристою верхівкою, зеленувато-жовті, з яскравим бордово-червоним розмитим рум’янцем майже на всій поверхні. Шкірочка середньої товщини, еластична, суха. М’якуш зеленувато-кремовий, дрібнозернистий, соковитий, середньої щільності, з кисло-солодким смаком. Дегустаційна оцінка 7,5–8,0 бала. Знімальна стиглість настає у третій декаді вересня, споживча – на початку листопада. Зберігаються, не втрачаючи смакових якостей до лютого. Транспортабельність висока. Придатні для споживання у свіжому вигляді та переробки на високоякісний сік.

Сябрина – зимовий сорт, виведений в Інституті плодівництва Білорусі. Імунний до парші, стійкий до борошнистої роси, плодової гнилі та європейського раку, скороплідний, зимостійкий, плодоношення зі слабкою періодичністю. Дерево середньоросле, з округлою кроною середньої густоти. Цвіте у середньопізні строки, інтенсивно і дуже довго. Плоди вище середніх розмірів, масою 150–175 г, одномірні, пласко-округлі, світло-жовті, з темно-червоним розмитим рум’янцем і бордовими штрихами на його поверхні. Шкірочка тонка, щільна, еластична, гладка, блискуча. М’якуш жовтувато-кремовий, дрібнозернистий, дуже соковитий, ніжний, з насиченим гармонійним кисло-солодким смаком. Дегустаційна оцінка 8,0–8,2 бала. Знімальна стиглість настає у другій декаді вересня, споживча – у листопаді. У холодильнику зберігаються плоди 5 місяців. Використовуються переважно у свіжому вигляді.

Флорина – сорт французької селекції. Дерево середньоросле з широкоокруглою, досить загущеною кроною. Плодоносить переважно на кільчатках і верхівках однорічних приростів. Сорт імунний до парші, висока лежкість плодів. Цвіте у середні строки і довго. Плоди середніх розмірів, масою 110–140 г, одномірні, зрізано-циліндричні, з широкими згладженими ребрами, світло-жовті, з яскраво-червоним смугасто-розмитим рум’янцем майже по всій поверхні і численними білими середнього розміру підшкірковими цяточками та сизуватим нальотом. Шкірочка середньої товщини, щільна, еластична, суха. М’якуш світло-жовтий, середньої щільності, соковитий, ароматний, пріснувато-солодкий. Дегустаційна оцінка 7,2–7,8 бала. Знімальна стиглість плодів настає наприкінці вересня – на початку жовтня, споживча – у січні. У сховищі зберігаються до березня, у холодильнику – до червня. Транспортабельність висока. Використання свіжими та на виготовлення соків.

Всі ці сорти застосовуються у селекції як донори імунності при створенні нових сортів.

Варвара ВОЛОШИНА, кандидат с.-г наук, Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренка ІС НААН України