ПОКРАЩЕННЯ СОРТИМЕНТУ ПЕРСИКА ТА АБРИКОСА

0
11888

Такі різні, але водночас частково і близькі

Абрикос  звичайний (Armeniaca vulgaris, 2 n = 16), як і персик звичайний (Persica vulgaris, 2 n = 16 ) належать до підсімейства сливові

(Prunoideae). Вони мають надто  різні певні біологічні особливості (силу росту дерев, величину плодів, ступінь визрівання деревини), та саме відносна генетична спорідненість обумовлює можливість їх культури на деяких спільних підщепах. Звичайно, що максимальну «сумісність» (особливо за умов півдня України на слаболужних, сухих чи карбонатних  грунтах) найкраще забезпечить вирощування абрикоса на сіянцях абрикоса, а персика на сіянцях персика. Але широкий ареал можливого вирощування обох культур та грунтове різноманіття (вологі чи перезволожені  та кислуваті грунти, тривалість вегетації) обумовлюють придатність для багатьох їх сортів сіянців аличі, вегетативно-розмножуваних підщеп міжвидового походження та навіть сливи.

Сніг на квітуючих деревах абрикосу – не така вже й рідкість на Київщині

Актуальність: де і коли

Чим далі на північ від умовної лінії Чернівці – Вінниця – Умань-Черкаси – Полтава ми «переміщуємося», тим проблемнішим стає вирощування обох вказаних культур як у фермерських, так і у приватних присадибних садах. Можна коротко було б сказати: чим далі, тим сильнішим стає вплив зими. Але це тільки частина правди, а в цілому все не так однозначно. Як не дивно, але на Київщині критичні зими (з морозами сильніше – 27–28оС) бувають раз на 10–12 років, що майже подібно до Вінниччини або Черкащини. Але справа не у морозостійкості, а у зимостійкості, яка є надзвичайно багатогранною.

Вид нових гілок восени після перещеплення (весняною копуліровкою) абрикосу на абрикос: розвиток по силі різний

На щастя, центр України (як і лівіше чи правіше) багатий на достатньо садопридатні грунти (окрім тих, що під зерновими та буряком), у міру родючі та глибокі; в основному уже слабокислі за рh, а також достатньо вологоємкі (фракція суглинку життєво важлива). Клімат помірніший – спеки менше, а опадів (хоч і нерівномірно по роках) значно більше. Тобто у цілому  умови кращі, ніж на пісках Одеської,  Херсонської чи Миколаївської областей. А «партійний клич» 70-х і 80-х років «Освоїмо малопридатні грунти під сади та виноградники! » теж на щастя залишився у минулому. 

Усе було б добре, якби не сильні перепади температур у зимово-весняний період  та пізньо-весняні заморозки (наприкінці квітня, а то й на початку травня). Саме вони порушують помірну та щорічну продуктивність, переводячи дерева персика та абрикоса на сильну періодичність. Це, у свою чергу, спричиняє перенавантаження їх врожаєм, і відповідно – слабку підготовку  навіть до звичайних зим. А через один–два роки справу «довершують»  на ослаблених деревах хвороби, оскільки фаховий рівень садівників (з точки зору агрономії  та захисту) буває недостатнім. Абрикос скрізь є ранньо-квітучою культурою, тому у північніших регіонах частіші ризики  пошкодження ще й моніліозом після навіть невеликих дощів, а  іноді і снігу. Персик квітує значно пізніше, але чуттєвий до «кучерявості листя».

Як результат, дерева  «пропадають». Але виявляється, у більшості випадків гине тільки надземна частина. А сильна та багаторічна коренева система, яка біологічно є сіянцем абрикосу, персика, аличі, сливи або мигдалю, за 2–3 роки «відроджує» уже власну верхівку. Залишається два варіанти: викорчувати все та посадити дерева заново (витративши багато часу та грошей) або ж перещепити  у штамб чи в уже готову крону певні сорти (часу теж треба, але фінансів менше).

Основні причини для покращення сортів і  перещеплення

Рушійною силою є кон’юнктура ринку або зміна смаку. Чи то в пристойному фермерському саду, чи на дачній або присадибній ділянці після декількох років плодоношення дерев, оцінки їх товарно-біологічних, смакових та технологічних властивостей ми можемо розчаровуватись, а точніше, прийти до висновку: треба, щоб було краще.

Український сорт Київський красень – окрім пізнього достигання та крупноплідності, ще й досить зимостійкий

Підгрунтям для цього може бути низка невідповідностей:

— невідповідність отриманого врожаю  параметрам раніше заявленого сорту (через неусвідомлену підміну саджанця, а то й обман);

— бажання збільшити або зменшити кількість дерев  уже наявного сорту;

— наявність на купленій землі чи садибі дерев напівкультурок (невідомого походження або ж просто сіянців дикорослих абрикоса, аличі, сливи чи персика);

— бажання закріпити  і вирощувати новіший та конкурентніший  на даний час сорт.

Способів небагато, але результативність – вражаюча

Так різнопланово і просто працювати, як із сливою ( див. № 1 журналу за 2021р.) не вийде. Абрикос та персик у силу біологічної специфіки до умов формування тканини калюсу («раньової», тобто заживлення місця щеплення) надто примхливі. Треба працювати у ранні терміни – до початку сокоруху, за відносно невисоких, але стабільно плюсових температур. І все буде добре, якщо після щеплення не вдарить сильний приморозок.  На перший план виходять тільки два способи : «поліпшеною копуліровкою» на гілках 0,5–2 см чи «окуліровкою вприклад» (традиційно літньою або ж  ранньо-весняною). Досвід та майстерність іноді «підкажуть» можливість та момент (за певних сприятливих умов) спрацювати «за кору». І третє – ризикувати та вірити, що сильного похолодання уже не буде.

Український сорт Зоряний – один з кращих серед ранніх абрикосів

У разі доброго приживлення щеплень результативність за 1–2 роки дійсно вражає. На відміну від яблуні та груші  абрикос та персик біологічно схильні до формування як пагонів другої хвилі росту (виноградарі називають їх «пасинками»), так і третьої хвилі ( за своєчасного прищипування верхівок). Таким чином, через рік матимемо перші та величезні плоди, а через 2–3 роки – повноцінне та нове дерево з великим врожаєм, та ще й нового сорту.

Але варто пам’ятати про полярність – чим сильніша коренева система, тим більше точок росту повинно буди у кроні. При проведенні перещеплення варто працювати із живцями (частинами пагонів) не з 2–3 бруньками, а у 4–6 штук. Логіка проста: більша кількість точок росту дають пагони тонші і під тупішими кутами, відповідно з кращим кріпленням та меншими ризиками відломів. Але головне –  ми формуємо не саджанець, а дерево, яке невдовзі має плодоносити. А як відомо, плодові бруньки на пагонах-жировиках не формуються.

Особливі вимоги до заготівлі та режиму зберігання пагонів

Навіть плодоносні дерева персика здатні формувати передчасні пагони. Вони є тонкими, і переважно погано визрілими – тому їх варто уникати. В абрикосу навпаки – через надмірну сильнорослість, варто уникати пагонів товстіших за 8-10 мм.     

В силу специфічних особливостей, абрикос та персик мають суттєво коротший період біологічного  спокою, і не тільки дерев у саду, але і нарізаних з осені пагонів. Сховище для них має бути з регулярним та тривалим  режимом температур не вище + 2-3о С. Після березня місяця триватиме період уже їх вимушеного спокою. За умов в + 6-7о С і вище бруньки почнуть розвиватись, і пагони до моменту весняного перещеплення стануть непридатними.

Персик Редхейвен і на Київщині формує високоякісні плоди у першій декаді серпня

Особливості догляду і формування у перші роки після перещеплення

У рік  проведення періодично видаляємо із самої весни і влітку зелені пагони нижче місця щеплення. Оскільки бруньки в обох культур  є мішаними – на одному вузлі посередині одна ростова (вегетативна), а по боках одна-дві квіткові (генеративні) – можливе цвітіння. Тому як самі квітки, так і можливу зав’язь у рік перещеплення слід видаляти. Послаблюємо обв’язочну плівку не знімаючи, а роблячи ножем по ній короткі та косі порізи, внаслідок чого при потовщенні нових пагонів вона або сама розповзеться, або наприкінці червня її можна повністю зняти. Запобігаємо поломам ростучих пагонів шляхом їх підв’язування, контролюємо і нейтралізуємо шкодочинність шкідників та хвороб.

Василь Павлюк, канд. с.-г. наук, Інститут садівництва НААН

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here