Вентиляторні та штангові обприскувачі

0
231

Ніхто не буде сперечатися, що важливим заходом для досягнення високої врожайності та тривалої продуктивності багаторічних насаджень є хімічний захист культур від шкідників та хвороб.  Як його забезпечити на великих площах?  Про розприскувачі (обприскувачі) і їх різновиди вже розповідалося у нашому виданні. У цьому ж матеріалі ми детальніше зупинимося саме на причіпних вентиляторних та штангових розприскувачах.

Наразі площі під садами все збільшуються. І більшість сільгоспвиробників все частіше доходять висновку, що з точки зору застосовуваних технічних засобів догляд за пристовбурними смугами з використанням гербіцидів є простішим та менш енергоємним технологічним процесом порівняно з використанням ґрунтообробних знарядь. Саме такими пристроями є навісні обприскувачі, обладнані горизонтальними штангами з розпилювачами, завдяки яким хімічні розчини розподіляються поверхнею ґрунту в пристовбурних смугах насаджень та знищують бур’яни. Навісний обприскувач складається із двох модулів: із насосної станції та з навісного обладнання з робочою штангою. Основними складовими насосної станції є: бак для розчину, насос, пульт управління з регулятором тиску та забірний фільтр. Навісне ж обладнання має дві секції з розпилювальними пристроями, кожна з яких розташована з різних боків трактора, що дає змогу обробляти смуги лівого і правого рядків насаджень. Насосну станцію навішують як на задню навіску трактора, так і спереду, а робочу штангу монтують або на передньому брусі трактора, або ж позаду насосної станції (на задній тракторній навісці). Виробники радять розміщувати робочу штангу в передній частині агрегату, оскільки під час руху оператор може точніше й швидше розміщувати її положення за шириною міжряддя та величину перекриття лінії осі ряду кінцевими частинами штанги.  Конструкція робочої штанги також передбачає можливість регулювання її ширини захвату та висоти розташування над поверхнею ґрунту та рослин. 

Як правило, кожна штанга в гербіцидних обприскувачів (і вітчизняного, і закордонного виробництва) обладнана двома–чотирма розпилювальними форсунками відцентрового або щільового типу (залежить від потрібної ширини обробки), а також спеціальними форсунками з направленим факелом розпилювання. Штанги обладнані пластиковими захисними кожухами, а кінці штанги можуть відхилятися під час торкання до штамба і потім повертатися в потрібне положення за допомогою пружини. До речі, обприскувачі, призначені для садів, мають властивості, відмінні від можливостей обприскувачів для загального землеробства. Тобто через те, що у них обмежений простір для маневрів, вони мають компактні розміри і малий радіус розвороту. Робочі штанги машин частіше за все мають змінні розпилювальні пристрої.

З’являються на вітчизняному ринку і самохідні обприскувачі, в яких також є неабияка потреба. Їх моделі агрегуються разом із малогабаритними транспортними засобами, і головна їхня риса – сільськогосподарські колеса з наднизьким тиском у шинах-оболонках. Застосовуються ці обприскувачі на полях із складним рельєфом, де є необхідність часто прискорюватися або ж пригальмовувати, долаючи складні оброблювані ділянки. Швидкість агрегатів становить: близько 40 км/год під час обприскування/розкидання добрив та близько 60 км/год під час пересування по загальній дорозі. Сьогодні пропонується багато самохідних обприскувачів, які вже обладнані всіма елементами, необхідними для правильного виконання їхньої роботи та забезпечення чистоти на полі.

Хімічний захист культур від шкідників та хвороб на досить великих площах проводять із застосуванням відповідних машин, зокрема і вентиляторних обприскувачів. Бувають вони як причіпні, так і навісні, різних модифікацій. Сам розпилювально-вентиляторний пристрій може бути шахтового типу, у вигляді колони чи звичайного вентилятора з коловим розміщенням розпилювачів. Кількість розпилювальних головок на них може варіюватися від двох до шести з кожного боку штанги, а визначатися може в залежності від висоти оброблюваних насаджень.

Загалом же ринок обприскувачів у нашій країні насичується здебільшого машинами закордонних виробників, хоча й агрегатів вітчизняного виробництва чимало. Вся ця техніка вирізняється різноманіттям номенклатури, типорозмірів і робочих органів.  У вітчизняних сільгосппідприємствах експлуатують переважно причіпні машини, хоча й навісних обприскувачів застосовують  також чимало. Зазвичай такі обприскувачі мають одновісне шасі, карданний вал, пластмасовий бак для робочого розчину, мембранний насос, призначений для створення тиску робочої рідини у нагнітальній комунікації й подавання розчину до розпилювачів, забезпечення режимів промивання та перемішування рідини.

Розпилювально-вентиляторний пристрій складається з вентилятора та двох колекторів, на яких розташовані розпилювачі. Вентилятор і призначений саме для того, щоб створювати повітряний потік, за допомогою якого рідина подається на оброблювані рослини. Кут оберту лопатей у вентиляторі регулюється, чим забезпечується зміна швидкості подавання повітря. За допомогою блока управління, що розташований на передній частині рами обприскувача, відбувається керування робочим процесом, промивання комунікацій та виконання інших операцій. За характеристиками, ці обприскувачі повинні забезпечувати наступні показники якості роботи: витрата робочої рідини – у межах 100–500 л/га;  відхилення від установленої витрати рідини на робочому режимі ± 10%;  80% верхньої та 60% нижньої листкової поверхні має бути оброблено з густотою покриття краплинами не менше 30–40 шт/см²; допустиме відхилення витрат робочої рідини від розрахункової через один розпилювач обприскувача в робочому положенні – не більше 5%.

Принцип дії вентиляторних обприскувачів полягає у розпиленні хімікатів на великий масив насаджень. Правда, є у них і дрібненький недолік: під час обробки робоча рідина потрапляє не лише на насадження, а й за їх межі. Такий спосіб обприскування може погіршувати екологічну безпеку в місцях обробки, а також, звісно, збільшується норма внесення робочої рідини через її нецільову витрату.

Але, як кажуть, прогрес не стоїть на місці (та й зростання цін на препарати змушує думати), і останнім часом конструктори поліпшили вже існуючі обприскувачі, робоча рідина яких спрямовується рукавами вже безпосередньо на поверхню оброблюваних рослин.  Такі агрегати відрізняються від вентиляторних тим, що у них розпилювальний пристрій складається з вентилятора та повітропроводів, які подають потік повітря через дефлектори до розпилювальних головок. Напрям руху повітря регулюється зміною величини кута положення дефлекторів. А вже саме кріплення розпилювальних головок дає змогу переміщувати їх залежно від висоти дерева чи куща. 

Отже, робимо висновки. Використання гербіцидних штанг та вентиляторних обприскувачів дає змогу вдосконалити систему утримання ґрунту в садах та ягідних насадженнях, що забезпечує належний контроль забур’яненості, шкідників та хвороб. А належне виконання цих операцій допоможе підприємливому господарю виростити багатий та якісний урожай  із мінімальними економічними витратами, який згодом окупиться значними прибутками, адже головною вимогою до сучасного промислового садівництва є забезпечення високого рівня виходу продукції з одиниці площі.

 І ще один актуальний на сьогодні нюанс. Не секрет, що під час хімічних обробок насамперед виникає питання щодо екологічної безпеки грунту та самого урожаю. Тобто справжні господарники вже прагнуть мати у своєму арсеналі універсальний обприскувач, який міг би задовольнити технологічні потреби і водночас був би здатний працювати в агрегаті зі всіма тракторами, які використовуються для механізації інших технологічних процесів. А згадані у нашому матеріалі обприскувачі саме такими і є.

Андрій Навродський

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here