Удобрення огірка

0
89

Рослини огірка дуже вимогливі до умов середовища, тому що формування вегетативних і репродуктивних органів і ріст плодів тісно пов’язані з теплом, вологою, освітленням і елементами мінерального живлення. Попри те, що огірок виносить з ґрунту порівняно мало поживних речовин (на формування 1 т плодів і відповідної кількості вегетативної маси та коренів витрачається 2,8–3,7 кг азоту, 0,9–1,7 кг фосфору та 3,1–3,7 кг калію), високі темпи їх споживання, скоростиглість, а також розміщення кореневої системи у верхньому шарі ґрунту, що не дозволяє використовувати поживні речовини нижчих шарів, зумовлюють велику вимогливість його до родючості ґрунту та умов мінерального живлення. Для кращого росту і розвитку рослин бажані ґрунти з високим вмістом органічної речовини (з вмістом гумусу не менше 3–4 %) і зі слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5–7,0).

Культура відзначається інтенсивним використанням елементів живлення за одиницю часу, утворюючи за короткий період велику вегетативну масу (середньодобове споживання азоту становить 1,1 кг/га, фосфору – 0,54, калію – 3,02 кг/га). У перші 10–15 діб після з’явлення сходів для рослини характерне інтенсивне споживання азоту, у подальшому (до початку цвітіння) поступово зростає надходження фосфору, а під час плодоутворення посилюється фосфорне і калійне живлення. Оптимальний рівень азотного живлення на початку вегетації зумовлює швидке наростання вегетативної маси, калійного – посилює утворення пагонів, фосфорного – розвиток кореневої системи та викликає своєчасне цвітіння.

За розробки системи живлення слід враховувати, що рослини огірка на початку свого розвитку дуже чутливі до високої концентрації поживних речовин у ґрунті. До початку плодоношення огірок поглинає до 10 %, а під час плодоношення – понад 85 % загальної кількості поживних речовин.

Як і для будь-якої сільськогосподарської культури, система удобрення огірка складається з певних блоків: норма, спосіб та строк застосування добрив, вид добрив. Існує багато способів визначення оптимальної норми добрив, але виробники в основному використовують два способи:

1) за рекомендаціями науково-дослідних установ для конкретних ґрунтово-кліматичних зон;

2) розрахунковий на потрібний рівень урожайності.

Рекомендації з визначеними оптимальними нормами удобрення огірка розроблені для більшості основних ґрунтів України (табл. 1). Але дана інформація у певному розумінні дещо застаріла з різних причин: з’явились більш продуктивні сорти і гібриди, нові технологічні підходи (позакореневі підживлення комплексними водорозчинними добривами, фертигація, регулятори росту тощо). Водночас у таких рекомендаціях головним залишається те, що вони відображають співвідношення основних елементів живлення для різних ґрунтово-кліматичних умов, яке істотно не змінилось. Одним із варіантів використання таких рекомендацій є пропорційне збільшення доз добрив, особливо за використання лише мінеральних туків. За нашими дослідженнями, підвищення норм добрив оптимальне на 20–30%, за подальшого  зростання ефективність істотно зменшується.

Огірок дуже чутливий до застосування органіки (особливо напівперепрілого гною). Органічні добрива окрім пролонгованого забезпечення кореневмісного шару ґрунту елементами живлення забезпечують підвищення концентрації вуглекислого газу у ґрунтовому повітрі та приґрунтовому шарі (на що активно відгукується культура), підсилюють мікробіологічну активність ґрунту, поліпшують його водно-фізичні властивості (шпаруватість, водопроникність тощо). Органічні добрива слід вносити восени, оскільки на розкладання органічної речовини потрібний певний час. За використання органічних добрив весною, навіть за локалізації їх внесення,  прирости урожайності огірка зменшуються вдвічі.

Таблиця 1. Орієнтовні дози внесення добрив під огірок залежно від типу ґрунту (органічні т/га, мінеральні в кг/га діючої речовини)

Ґрунти

Внесення разом органічних і мінеральних добрив

За використання тільки мінеральних добрив

гній, т/га

N

Р2О5

К2О

N

Р2О5

К2О

Дерново-підзолисті піщані і супіщані без зрошення

40-60

60-90

90-120

90-120

Темно-сірі лісові та чорноземи опідзолені без зрошення

30-40

60

90

60

60-90

90-110

90-110

Чорноземи типові малогумусні за зрошення

30-40

60-90

60

45

60

120

90

Чорноземи звичайні, південні за зрошення

30-40

120

60-120

45-60

120

120

45-90

Лучні солонцюваті:

    без зрошення

    за зрошення

 

30-40

30-50

 

60

60

 

60

60

 

 

60

60

 

60

90

Торфові без зрошення

90-120

180-240

90-120

180-240

Зазначено, що найбільша ефективність від органічних добрив проявляється в тепле літо за оптимальної вологості ґрунту (80–75% НВ), що пов’язано з біологією культури (огірок – виходець із тропічних районів). Збільшення дози органічних добрив до 60–90 т/га виправдовується приростами урожаю тільки у південних регіонах України.

Якщо порівнювати органо-мінеральну та мінеральну системи удобрення  (за використання  однакової кількості елементів живлення), перша більш ефективна (різниця урожайності коливається у межах 7–18%). Ефективність органо-мінеральної системи удобрення зростає за її використання у сівозмінах (особливо у сівозмінах із посівами багаторічних бобових трав).

За дефіциту класичних органічних добрив можна використовувати сидеральні добрива (заорювання зеленої маси гірчиці, редьки олійної, тифону, вики або бобово-злакової суміші, фацелію тощо). Гарні результати забезпечує заорювання зеленої маси восени з додаванням мікробіологічних препаратів (деструкторів стерні, препаратів багатофункціональної дії). Заорювання озимих сидератів рано навесні (озиме жито, озима вика) менш ефективне, але також є дієвим заходом  (обов’язково слід заробляти сидерат до ґрунту не менше як за 20–30 днів до посіву культури).

Розрахунковий спосіб визначення норми добрив є більш точним, оскільки зональні рекомендації не враховують широкої строкатості ґрунтових умов та мікрокліматичних особливостей. Володіючи інформацією про вміст основних елементів живлення в орному шарі ґрунту, використовуючи коефіцієнти з таблиці 2 та формулу, можна визначити орієнтовану дозу того чи іншого елементу живлення:

Д – доза елементу живлення, кг/га д.р.;

У – запланована урожайність, т/га;

В – винос елементів живлення з урожаєм (азоту 2,8–3,7, фосфору 0,9–1,7 кг, калію 3,1–3,7 кг/т);

Г – вміст елементів живлення в орному шарі ґрунту, мг/кг (дане число потрібно перемножити на 3 за умови глибини орного шару 25 см та щільності ґрунту 1,23 г/см3);

к1 – коефіцієнт використання поживних речовин з ґрунту, %;

ОД – добуток дози органічних добрив в т/га на вміст елементів живлення у них (в 1 т гною міститься в середньому 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору та 6 кг калію);

к2 – коефіцієнт використання поживних речовин з органічних добрив, %;

к3 – коефіцієнт використання поживних речовин з мінеральних добрив, %.

Аналізуючи способи внесення добрив, слід зазначити, що внесення врозкид є більш простим та менш витратним способом, ніж локальне внесення добрив (у зону майбутніх рядків) – підвищується коефіцієнт використання елементів живлення з добрив та формується більша концентрація поживних речовин у кореневмісному шарі ґрунту. Локальне внесення добрив є більш ефективним (за підвищеної початкової концентрації речовин у кореневмісному шарі ґрунту рослини більш активно розвивають кореневу систему, що зумовлює зростання її поглинальної здатності), але його важче реалізувати технічно. До того ж за використання високих доз мінеральних добрив (більше 300 кг/га д.р.) від такого способу бажано відмовитись (висока концентрація елементів живлення негативно впливає на проростки огірка).

Таблиця 2. Коефіцієнти використання елементів живлення рослинами огірка з ґрунту та добрив

Коефіцієнт використання поживних речовин з ґрунту, % (к1) за різних рівнів забезпеченості ґрунту елементами живлення (мг/кг сухого ґрунту)

N

Р2О5

К2О

< 5

5-10

> 10

< 5

5-10

> 10

< 5

5-10

> 10

18

17

15

10

9

8

27

21

17

Коефіцієнт використання поживних речовин з органічних добрив, % (к2)

N

Р2О5

К2О

30 (15)*

40 (20)*

60 (10)*

Коефіцієнт використання поживних речовин з мінеральних добрив, % (к3)

35–70**

10–25**

40–70**

* – у дужках представлено коефіцієнти за післядії органічних добрив на другий рік після внесення;

** – мінімальне значення для богарних умов, максимальне – за зрошення та високого технологічного рівня

Під огірок мінеральні добрива краще вносити у вигляді: азотні – аміачної селітри, сечовини; фосфорні – гранульованого суперфосфату (простого або подвійного); калійні – калімагу, калійної селітри, сульфату калію; комплексні – нітроамофоски, діамофосу тощо. Хлорвмісні сполуки пригнічують ріст рослини, але їх можна використовувати восени, що забезпечить вимивання іонів хлору в підорний горизонт.

Прикореневі підживлення мінеральними добривами ефективні в умовах зрошення. Їх проводять у декілька строків: у фазу 2–3 справжніх листків, на початку цвітіння, під час масового плодоношення (до двох разів). У перше підживлення застосовують N20-30Р20-30К20-30, у друге та наступні – N10-30К20-40. Підживлення під час плодоношення можуть спричинити збільшення вмісту нітратів у плодах огірка, також їх важко виконати технологічно.

Більш ефективним є проведення підживлень із поливною водою (фертигація), для якої можна використовувати водорозчинні мінеральні добрива (Терафлекс, Кемира комбі, Кристалон, Universol, MagMix, монофосфат калію, аміачну і калійну селітру тощо). Загальна кількість добрив не повинна перевищувати 1,0–1,2 кг на 1000 л води. Так, для огірка впродовж вегетаційного періоду норма застосування Терафлексу С складає в середньому 0,866 г/л зрошувальної води. Якщо добрива подаються не з кожним поливом, то норма повинна складати 0,7–1,7 г/м3 на день, а починаючи з фази цвітіння – 2,3–2,7 г/м3  на день.

Фертигація набагато ефективніша за прикореневе підживлення (коефіцієнт використання елементів живлення становить 80–95 %), але вартість спеціальних добрив дуже висока. За власним досвідом використання таких добрив можу сказати, що вони виправдовують себе тільки на високопродуктивних посівах культури з отриманням урожайності не менше 40 т/га. Більш ефективним буде використання фосфорно-калійних і частково азотних добрив в основне внесення та проведення підживлень із поливною водою азотними добривами (до 50 % азоту від загальної норми).

Посилення мінерального живлення огірка зумовлює необхідність використання позакореневих підживлень комплексними добривами з макро- та мікроелементами. Проводять підживлення по листу в декілька прийомів: 2–3 справжніх листа, на початку цвітіння, під час масового плодоношення (більше трьох позакореневих підживлень проводити недоцільно). Якщо у перше підживлення застосовують комплексні добрива з широким спектром елементів живлення, то у друге і третє бажано застосовувати ті, де наявний вміст бору не менше 1%, або навіть тільки борні добрива.

 

О.В.Куц,  доктор с.-г. наук, Інститут овочівництва і баштанництва НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here