Перша українська плантація актинідії

0
11844

Для розширення сортименту плодів варто впроваджувати у виробництво культури, які вважаються малопоширеними. Скажімо, такі, як актинідія, яка культивується у азійських країнах багато століть. Через тендітну структуру її плодів і обмежений термін зберігання ягоди актинідії поки не стали предметом масового промислового вирощування, однак останнім часом ситуація, у тому числі і в Україні, починає змінюватися. Актинідією все частіше цікавляться не лише аматори, а і професійні садівничі господарства. 

Так, декілька років тому, знаючи про сприятливі  погодні умови в Україні, французька компанія Primland вирішила налагодити виробництво актинідії торгового бренду Nergi, яка належить до виду Actinidia arguta в Україні, а саме у Біляївському районі Одеської області на землях ТОВ «Чорноморський альянс».  Перший тестовий урожай українських ягід актинідії був зібраний у 2015 році –  через три роки після садіння, а у 2016 році плоди актинідії  вже можна було придбати в українських супермаркетах. Презентував українські продукти директор компанії Primland Франсуа Лафітт, який є інвестором плантації. Він повідомив, що такі сади успішно ростуть у Франції та в деяких інших країнах на півдні Західної Європи. Виробники, що займаються виробництвом бренду Nergi, здебільшого молоді люди, які надають перевагу родинному сільському господарству. Середньостатистичний сад Nergi займає зазвичай земельні ділянки обмеженого розміру, не більше 1 га. А насадження актинідії у Біляївському районі Одеської області розташовані на площі 23,50 га. До речі, це перша промислова плантація актинідії, яка з’явилася в Україні.

Актинідія бренду Nergi – це невелика ягода, яка нагадує ківі, але у рази менша за розміром, тому її ще називають бейбі-ківі. Її можна їсти, не знімаючи шкірочку. Урожай збирають вручну з серпня до середини вересня. Ягоди містять велику кількість вітамінів. Одна рослина дає від 10 до 50 кг ягід на рік. Цвіте актинідія у середині травня. Існують чоловічі та жіночі рослини. Ягоди ростуть гронами протягом усього літа. Рослина має вигляд ліани, довжина якої може сягати до 6 метрів, листків має мало.

плоди сорту Тахі

 ІСТОРІЯ СОРТУ

Ново-зеландський науково-дослідний центр вивів шляхом природньої селекції нові сорти Actinidia arguta, обʼєднавши їх під брендом Nergi. Під час своєї подорожі до Нової Зеландії директор Primland Франсуа Лафітт був вражений цієї маленькою ягодою. У вересні 2016 року за підтримки Агентства Бізнес Франс у Києві пройшла презентація нових сортів актинідії, яку нещодавно почали вирощувати українські садівники у партнерстві з французькою компанією Primland.

У 2017– 2020 роках на кафедрі садівництва, виноградарства, біології та хімії Одеського державного аграрного університету проводили дослідження сортів  актинідії. Експериментальною базою були насадження актинідії у ТОВ «Чорноморський альянс». Результати дослідів показали, що в умовах Південно-Західного Причорномор’я України і схожих за природно-кліматичними умовами зонах вирощування актинідії є економічно вигідним, використовуючи розроблену технологію закладання та вирощування насаджень. Виробництво актинідії ТМ Nergi базується на суворих специфікаціях, що застосовуються у саду, на ділянці пакування та під час відвантаження.

ЕЛЕМЕНТИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

Схема садіння актинідії на землях ТОВ «Чорноморський альянс» відбувалася з розрахунку 5 х 4 м. Формування кущів – по типу ліана, спосіб зрошення – краплинний, вода постачається з Барабойського водосховища. На плантації встановлені шпалери та опори. Плантація актинідії розбита на дві клітини. У першій клітині на площі 8,25 га та в другій клітині на площі 6,12га вирощують сорт актинідії Тахі, а у другій клітині на площі 2,1 га вирощують сорт Ісаї. Саджанці придбані у французькому розсаднику «Sofuruileg SL». Закупівля імпортних саджанців погоджена з Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Температурний режим місцевості сприятливий для вирощування актинідії у відкритому ґрунті: сума температур понад 10°С – 4000–5000°С, тривалість безморозного періоду – 220–290 днів, абсолютний багаторічний мінімум – до мі­нус 15°С. Окрім Одещини можна вирощувати актинідію і у Закарпатській, Миколаївській і Запорізькій областях, де сума температур понад 10°С досягає 3000– 3400°С, а безморо­зний період – 188–196 днів, абсолютний мінімум – мінус 15–18°С. Нормальний розвиток актинідії і при температурі повітря до +25°С. Деякі нові сорти здатні витримувати підвищення температури у період вегетації до +35°С і морози до –17°С у період спокою.

Пестицидні обробки не застосо­вувалися, оскільки рослини ще не пошкоджуються хворобами і шкідниками.

У молодому та дорослому віці рослини актинідії добре переносять затінення дерев, але для нормального плодоношення потребують сонячного освітлення, добре ростуть на відкритих освітлених ділянках.

До ґрунтових умов у актинідії особливі вимоги – оптимальна рН в межах 4,5–5,5, висока керованість; достатнє забезпечення вологою і елементами живлення при співвідношенні N:Р:К — 1:2:1; рослини негативно реагують на підвищений вміст карбонатів. Актинідія краще росте на пухких, суглинкових, високородючих, добре дренованих ґрунтах з достатньою кількістю вологи, не переносить затоплення і негативно реагує на сухість повітря. Вологолюбність досить висока, у незрошуваних умовах нормальний ріст і плодоношення при річній кількості опадів не менш як 800–1000 мм.

Рослини до осені своєчасно закінчують ріст, деревина пагонів добре достигає, що підвищує їх зимостійкість. Одно-дворічні рослини необхідно на зиму укривати листям.

Передсадивна підготовка грунту, система утримання грунту до вступу насаджень у плодоношення

Технологією передбачене одноразове глибоке передплантажне розпушування ґрунту, яке сприяє розпушенню ущільненого ґрунту, а також подрібненню і знищенню кореневих залишків.

Під закладання насаджень необхідна оранка на глибину до 40 см з таким розрахунком, щоб садіння проводилось не раніше, ніж за 2–3 місяці. Після підйому плантажу грунт необхідно задискувати по діагоналі 2 рази. Перед розбивкою ділянки під садіння грунт вирівнюють, культивують і коткують.

На ділянці для актинідії ґрунт орють на глибину 25–30 см з попереднім внесенням 60–80 т/га органічних добрив та по 60 кг/га фосфору і калію або добрива вносять у ями при садінні.

Спорудження шпалери і захисної сітки

Вирощують актинидію на опорах, ряди формують за типом шпалери «живопліт». Проміжні стовпи встановлюють на відстані 8 метрів і навішують 5 ярусів дроту, 6 дротів. Перший ярус на висоті 30 см для краплинного зрошення. Другий ярус – на висоті 60 см. Третій ярус – на висоті 90 см, четвертий ярус –  на висоті 130 см, п’ятий ярус –  на висоті 180 см. П’ятий ярус – спарений. Для захисної сітки через кожні 8 метрів встановлюють 5-метрові залізобетонні стовпи.

Внесення добрив

Для покращення родючості ґрунту і нормального росту насаджень актинідії необхідно, згідно ґрунтових обстежень, внести поверхнево органічні і мінеральні добрива у дозах, представлених у таблиці 4.

 Таблиця 4

Дози і потреба у  добривах

Грун-

тові

від­-

міни

Площа,

га

Дози

Потреба добрив-всього, т

Органічні

добрива,

т/га

Супер­-

фосфат,

кг/га

Фосфо­-

гіпс,

т/га

Органічні

добрива

Супер-­

фосфат

Фосфо­-

гіпс

1

7,51

58,5

237,8

2,65

439,34

1,79

19,90

2

6,21

58,5

1025,9

2,09

363,29

6,37

12,98

3

1,94

58,5

429,7

3,06

113,49

0,83

5,94

4

1,8

58,5

 

 

105,30

 

 

 

17,46

 

 

 

1021,42

8,99

38,82

Утримання ґрунту і внесення добрив у період вирощування молодих насаджень

Система утримання ґрунту – сидеральна. Коренева система актинідії розміщена у поверхневому шарі ґрунту, тому у міжряддях висіваємо сидерати.

У першому році вегетації висівають сидерати (люцерна – 4 кг/га) на площі 17,20 га, які з 2-го року вегетації двічі скошують без подрібнення і заорювання.

Для знищення бур’янів і розпушування ґрунту у рядах передбачене 5- разове ручне розпушування пристовбурних смуг.

Починаючи з другого року вегетації –  краплинне зрошення з внесенням розчину мінеральних добрив (сульфат амонію).

У міжряддях молодих насаджень можна висаджувати овочеві культури. У період плодоношення рослин грунт слід утримувати під чистим паром і поливати у міру підсихання.

Добрива необхідно вносити восени під перекопування. При цьому слід враховувати, що коренева система актинідії розміщується поверхнево, тому під кущами потрібно копати на глибину до 10–12 см. На кожну 0,01 га один раз у два роки вносять 2–3 ц гною чи перегною, а мінеральні добрива – щороку: 1,5–2 кг аміачної селітри, 3–4 – суперфосфату і 1–1,5 кг калійної солі. При доброму рості рослин добрив вносять менше.

Садіння і ремонт

Садіння актинідії на грунтах ТОВ «Чорноморський альянс» проводилось весною 2012 року. Після підготовки поверхні ґрунту до садіння ділянку розбили на квартали і клітки, відмітили місця для доріг. Проводилась ручна розбивка ділянки на місця садіння за допомогою шнура і двох тросів з мітками. При механізованому обробітку міжрядь актинідію краще садити з міжряддям 3– 4 і 2–3 м у ряду. Для підтримки пагонів необхідні опори. Для цього використовують дротяні шпалери типу виноградних, до яких підв’язують рослини так, щоб пагони були рівномірно розділені по шпалері. Висота її повинна бути не мене 2-х м з чотирьох рядів натягнутого на стовпах дроту, нижній закріпляють на висоті 50–60 см від поверхні ґрунту, решту на рівних відстанях один від одного. При садінні рослини обрізують на 3–4 бруньки, на коренях поновлюють зрізи, вирізують поламані, обірвані і занурюють їх у розведену глину.

Глибина садивної ями 60 х 60 см. У кожну яму під час садіння вносять родючий ґрунт, 10– 12 кг перегною, 100– 200 г суперфосфату. Можна вносити суміш із дернової та листяної землі, піску і перепрілого гною. Після садіння рослини поливають, потім лунки мульчують торфом, перегноєм, опалим листям або іншими органічними рештками.

Підготовка саджанців до садіння здійснювалась на підготовчих майданчиках.

Перед садінням саджанців всі пошкоджені кінці корінців обрізували до здорового місця. Пошкоджені і гнилі корені вирізали зовсім. Після закінчення обрізування, щоб запобігти підсушуванню коріння під час садіння, їх вимокали у розчині ґрунту.

Після всіх підготовчих робіт приступали до садіння. На постійне місце саджанці висаджували у дворічному віці.

Висаджували рослини в ями 0,60 х 0,60 м. Зразу після садіння провели полив саджанців з розрахунку 15 л на кожну рослину. Після садіння провели обрізування саджанців на 3–4 бруньки.

При садінні під кожний саджанець додавали абсорбент «МахіМагіn» по 2 таблетки, ця операція підвищує продуктивність ґрунтів, акумулює вологу і поживні речовини, сприяє їх накопиченню і раціональному споживанню, покращує водно-повітряний режим і фізико-хімічні властивості. Ремонт насаджень передбачений у першому році у межах 5% від посадкових місць. Ремонт насаджень актинідії підсаджуванням найбільш ефективний лише на молодих насадженнях, тому ремонт провели восени 1-го року вегетації у розмірі 5 % від висаджених саджанців.

Ремонт насаджень актинідії складається з підсаджування рослин на тому місці, де вони випали, заміни хворих і пошкоджених саджанців.

Особливості керованого бджолозапилення товарних плантацій актинідії

Для запилення необхідно разом садити чоловічі та жіночі рослини почергово: одна чоловіча і 10–15 жіночих або один ряд чоловічих рослин і 5 рядів жіночих.

Актинідія – дводомна рослина, отже, на ділянці слід розміщувати жіночі й чоловічі рослини. Жіночі квітки в актинідії поодинокі або парні; чоловічі розміщені по дві–три у суцвітті. Цвітуть одночасно, що забезпечує добре запилення. Для плодоношення на 5–10 рослин з функціонально жіночими квітками необхідно висаджувати одну рослину з чоловічим типом квіток. Кожному виду актинідії потрібен відповідний запилювач. Перезапилення між окремими видами не відбувається. Крім того, у період цвітіння актинідії обов’язково треба мати на 1 га насаджень 4–6 вуликів із  бджолами для забезпечення нормального запилення. 

механічний спосіб запилення квіток актинідії

Рослини актинідії починають плодоносити на другий–третій рік після садіння. Закладання і диференціація генеративних бруньок відбувається на основах однорічного приросту різної довжини в ранньовесняний період, при­близно за 2 місяці до настання фази повного цвітіння. Центральна частина квіткового апекса перетворюється на складну маточку з численними стовпчи­ками, кожний з яких має окрему відкриту приймочку. Цвітіння триває від закінчення травня до середини червня. За термінами цвітіння сорти поділяють на 3 групи: 1) раннього; 2) середнього; 3) пізнього термінів цвітіння. У межах сорту цвітіння маточкових і тичинкових рослин може відбуватись неодночасно. Тому для забезпечення нормального запилення добирають сорти маточкових і тичинкових рослин, що цвітуть одночасно. На маточкові квітки пилок переноситься комахами і вітром.

Квітки актинідії виділяють тонкий і вишуканий аромат, вони прекрасно запилюються джмелями і бджолами, але при цьому не є медоносами, оскільки не мають нектарників. Бджоли вживають пилок із цих квіток як білковий корм. Тривалість цвітіння складає десять–дванадцять днів. У цей же час актинідія випускає молоді пагони, які за літо виростають до двох метрів. Із настанням осені ріст ліани призупиняється, і на пагонах формуються бруньки. Плоди у актинідії повні соку, мають солодкий і насичений смак. Цікавою особливістю плодів актинідії є те, що вони міняють свій аромат від року до року. Іноді ягоди пахнуть ананасом, іноді – яблуком. На плантації є пасіка на 120 бджолиних сімей, які використовують для запилення квіток актинідії під час цвітіння.

Україна – держава садів, з цвітінням яких починається запилення сільськогосподарських культур. Першим зацвітає абрикос, потім черешня, вишня. Майже одночасно з ними цвіте слива, потім груша, літні сорти яблуні, а зимові сорти її завершують цвітіння. Усі види плодових порід, маючи двостатеві квітки, запилюються перехресно. Деякі сорти зерняткових порід можуть запилюватись пилком свого сорту і дати невеликий урожай. Ці сорти теж значно краще плодоносять при перехресному запиленні. Самозапиленню запобігає сама будова їх квіток, різні строки дозрівання маточок і пиляків. Крім того, пилок з тієї ж квітки або односортної з іншого дерева не дає запліднення. Квітка плодової породи здатна запліднитись тільки пилком так званого сорту-запилювача. У садівництві відомі кращі запилювачі для тих чи інших сортів. Це обов’язково враховують при  закладанні садів. Крім основного сорту, залежно від типу саду, садять різні форми сортів-запилювачів. Результати запилення та урожайність садів значною мірою залежать від агротехнології садівництва, віку дерев, інтенсивності цвітіння, погодних умов, особливо під час цвітіння, та запилювальної роботи бджіл. Диких комах-запилювачів у цей ранньовесняний період ще мало, і їх роль у запиленні незначна. Основні запилювачі садів – це медоносні бджоли. Без них плодові дерева не утворюють зав’язі і після рясного цвітіння практично не дають потрібного урожаю. Коли насиченість бджолами висока,  інтенсивні сади утворюють  30 – 40 % корисної зав’язі, а при рясному цвітінні зав’язь 2 – 3 % квітів забезпечує одержання високого урожаю. Квітки у деяких сортів мають зближені пиляки, що утруднює доступ бджоли до нектару. Ці квітки добре запилюють бджоли, що збирають пилок. У інших сортів доступ до нектару вільний. Бджоли, збираючи його, менше запилюють квітки, і зав’язі утворюється менше.

Насадження актинідії приваблюють бджіл і добре плодоносять за сприятливих умов цвітіння та перехресного запилення бджолами. При поганому заплідненні плід стає безформним і містить рештки незапліднених зав’язей. 

Бджолині сім’ї підвозять у сади на початку цвітіння або перед цвітінням, коли минає небезпека отруєння бджіл від останніх перед цвітінням обробок отрутохімікатами. Бджоли повинні встигнути запилити перші квітки у суцвіттях, які більш розвинені і дають кращі плоди. Залежно від віку саду, його площі, висоти та густоти дерев, сили їх цвітіння, насиче­ності сортами-запилювачами, стану бджолиних сімей і породних умов сім’ї розміщують у саду різними способами.

Рекомендаціями Держагропрому передбачено рівномірне розміщення бджолиних сімей у саду – по 15–20 на віддалі між групами не більше 300 м. Бджолині сім’ї перебувають у саду весь період цвітіння.

У випадку незадовільної роботи бджіл під час цвітіння запилювальні пасіки міняють місцями. Це можливо, коли утримують пасіку на платформах. Норма на 1 га зерняткового саду – 2 сім’ї, а кісточкового – 2,5–З за умови, що вони мають силу не менше 7–8 вуличок і 5–6 рамок розплоду.

Формування та обрізування

При культивуванні актинідії на шпалері рослини формують у вигляді віяла та горизонтальних кордонів. У першому випадку залишають 4–6 стебел, які розташовують на шпалері у вигляді віяла. Пізніше на стеблах утворюються вегетативні та репродуктивні пагони. У другому – у перший рік  вибирають два найбільш розвинені пагони, прив’язують горизонтально до нижнього дроту у протилежні боки від стовбура. У наступному році на цих стеблах виростають вертикальні пагони, на яких надалі формуються плодоносні гілочки 3–4-го порядку.

Найурожайніші, з ягодами кращої якості – бокові стебла, що ростуть безпосередньо на головних. Тому головні стебла необхідно поновлювати або замінювати не раніше, як через три сезони. У міру старіння кущів або ліан старі багаторічні стебла видаляють і залишають молоді для плодоношення. Кущі старше 15 років, середня частина яких оголена, підлягають короткому омолоджувальному обрізуванню, при якому видаляється частина старих гілок.

При обрізуванні видаляють поламані, слаборозвинені пагони, що загущують кущ, укорочують ліани для утворення дрібних плодових гілочок. Проводять це восени чи весною, до початку сокоруху. Потім пагони підв’язують до шпалери, рівномірно розподіляючи їх по площині опори. Висота не повинна перевищувати 3–3,5 м.

Формування насаджень актинідії передбачене по типу ліани. Стебла діаметром до 20 см на одному місці можуть рости і плодоносити до 40 років.

Протягом першого року після садіння на рослинах виростає кілька пагонів. Два з них, найбільш сильні, залишають, решту видаляють. На другий рік на них виростають бічні пагони, на яких літом наступного року утворюються плодоносні гілки. Обрізують кущі пізно восени. Найвища урожайність і якість ягід на бічних стеблах, які ростуть безпосередньо на головних. Тому останні, якщо вони старі або пошкоджені, замінюють пагонами, розміщеними безпосередньо на стовбурі. Роблять це звичайно через кожні 3–4 роки. Під час обрізування видаляють гілки, що загущують кущ, частину з них вкорочують на кілька бруньок вище знятого плоду. Вирізають також хворі, слабкі, механічно пошкоджені гілки. Вегетативно розмножені рослини починають плодоносити у 4-річному віці.

Актинідія обов’язково потребує встановлення на плантації шпалери, великі плоди можливо отримати тільки на правильно сформованих ліанах. При цьому починати обрізування необхідно лише після повного розпускання листків (зі зрізів не повинен капати сік) або після листопаду: у перші три роки після садіння всі види актинідії можуть потерпати від котів, через що саджанці при садінні необхідно обгорнути захисною сіткою, у тому числі і зверху.

Краплинне зрошення

Технологією передбачено краплинне зрошення актинідії. Суть краплинного зрошення полягає у тому, що вода подається у прикореневу зону ґрунту невеликими дозами під кожну рослину. Цього досягають за допомогою системи капронових трубопроводів діаметром 4–30 мм, які прокладаються по осі насаджень. На трубопроводі проти кущів розміщують спеціальні водовипуски-крапельниці.

Важливою перевагою краплинного зрошення перед іншими способами поливу є те, що при його застосуванні зволоження ґрунту протягом вегетації підтримується на одному оптимальному рівні, немає різких змін зволоження від 70 до 100 %, а тому рослинам створюються найкращі умови для високої продуктивності.

Краплинне зрошення можна застосовувати на різних ґрунтових відмінах і незалежно від рельєфу ділянки.

Орієнтовні строки поливу:

І –травень;

ІІ – червень;

  • – липень;
  • – серпень.

Навесні передбачено одне краплинне зрошення з мінеральними добривами.

Ріст і плодоношення

Строки фаз розвитку рослин залежать від ґрунтово-кліматичних умов району. У Степу України вони такі:

  • початок руху соку у чоловічих та жіночих рослин – 16.04 – 26.04;
  • набухання бруньок – 18–04;
  • поява листя і суцвіть – відповідно 3 – 12.05 і 8 – 14.05;
  • початок цвітіння жіночих рослин – 15.05 – 9.06, закінчення – 25.05 – 15.06, чоловічих – на 2–3 дні раніше, жіночих – з 12.05 – 8.06 і до 20.05 – 16.06.

Період цвітіння залежить від погодних умов року і у середньому триває 6–7 днів у жіночих квіток, 8–10 днів – у чоловічих. При зменшенні суми активних температур і підвищенні кількості опадів до і під час цвітіння період його продовжується, і навпаки. Рослини сорту Тахі цвітуть з 5 по 25.06, а сорту Руа – на 2–3 дні раніше.

Всі види актинідії характеризуються сильним ростом пагонів. Найбільш інтенсивний він у червні та липні. До кінця серпня у більшості пагонів ріст припиняється. Причому відзначено, що приріст у чоловічих особин більший, ніж у жіночих. Наприклад, у чоловічих рослин сорту Тахі середній приріст пагона – 189 см, у жіночих – 153 см, сорту Руа – відповідно 221 і 195 см.

 

 Достигання плодів

Найраніше достигає сорт Тахі (початок 14 – 20.09), повне достигання – 18 – 26.09. Періодичність плодоношення спостерігається у сорту Ісаї. Менш помітна у сорту Тахі, плодоносить щорічно.

 Опадання листя

Дозрівання деревини, пагонів і осіннє опадання листя спостерігається раніше у сорту Тахі 10.09 – 10.10, а у сорту Ісаї – пізніше за інші сорти – 15 – 17.09 – 30.10.

Період від розпускання бруньок до повного достигання плодів у актинідії сорті Тахі 144 дні, Ісаї – 168 дні.       

ЗБИРАННЯ, ТОВАРНА ОБРОБКА ТА ЗБЕРІГАННЯ АКТИНІДІЇ

Достиглі ягоди актинідії збирають у 2–3 прийоми через 8–10 днів після появи перших стиглих у неглибоку тару – корзини, ящики.

Недостиглі плоди розкладають тонким шаром у чистому сухому приміщенні, захищеному від сонячних променів і пахучих речовин.

З достиглих плодів готують варення, сік, сушені ягоди, компоти, начинки для цукерок, сухофрукти тощо.

Стиглі ягоди необхідно своєчасно і якісно зібрати. Нестиглі плоди на вигляд матові, стиглі — блискучі, майже прозорі, зеленого забарвлення. Стиглі ягоди збирають у 2–3 прийоми, через 8–10 днів після появи перших із них.

Плоди збирають на полотнища або плівку. Після збирання їх швидко охолоджують до 0,5 °С і закладають у сховище з температурою від 1 до 2°С з регульованим газовим середовищем. За таких умов плоди можуть зберігатися до п’яти місяців.

Актинідію споживають у свіжому вигляді, варять із плодів варення, сік, сироп, роблять різноманітні кондитерські вироби і желе, додають до салатів. Існує багато рецептів десертів та напоїв з актинідії. Наприклад, актинідію використовують для начинки пирогів, з неї також можна приготувати джеми та мармелад.

Після збирання плодів на плантації проводили їх сортування  з одночасним затарюванням у полімерні коробочки, в які вміщують 125 г ягід (баргети), і відправляли у холодильні камери для охолодження. Майже половина зібраного урожаю вищого (Преміум) та 1-го товарних сортів  була вивезена у відповідності до попередньо підписаних з інвесторами договорів у Німеччину (в 2016 році 3936 кг в 31488 баргетах та в 2017 році 4850 кг в 38800 баргетах). Урожай плодів актинідії також реалізувався у супермаркетах Одеси.

Під час збирання урожаю проводили оцінку його товарної якості, для чого визначали середню та максимальну масу ягід, зібраних із кущів кожного сорту актинідії, а також сортування зібраного урожаю у відповідності до вимог Міждержавного стандарту  (ГОСТ 31823-2112,  UNECE STANDARD FFV-46 : 2008. Код ОКС 67.080.10).

С.О.Петренко, канд. с.-г. наук, доцент, завідувач кафедри садівництва, виноградарства, біології та хімії, Одеський державний аграрний університет

М.М. Цандур, директор ТОВ «Чорноморський альянс»

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here