КОМАХИ НА ЗАХИСТІ КАРТОПЛІ

0
111382

Ворог мого ворога — мій друг. Цей крилатий вислів якнайяскравіше змальовує стосунки людства і комах-ентомофагів, яких ще у середньовічному Китаї використовували для захисту цитрусових насаджень від навали шкідників. Щоправда, спроби прадавніх мешканців Піднебесної обмежувалися епізодичним переселенням хижих мурах у сади і не мали системного підходу, але певна користь від таких дій була зафіксована письмово, і таким чином дійшла до наших днів, а справа отримала розвиток.

Нині ентомофагів здебільшого використовують у системах інтегрованого захисту рослин, а не як окремий метод, оскільки без «хімії» далеко не завжди можна знизити шкодочинність на ділянці до потрібного рівня. Як відзначають експерти, найбільш вдалі сценарії із залучення ентомофагів реалізовано в умовах захищеного грунту, бо штучне середовище у меншій мірі піддається зовнішнім факторам, і процес легше контролювати.    

Цікаво, що деякі сучасні фермери і навіть аматори продовжують експериментувати із розведенням ентомофагів на власних ділянках і у подальшому використовують їх для боротьби із конкурентами за врожай. Скажімо, в умовах помірного клімату ці зусилля здебільшого спрямовані на залучення і розведення жука сонечка, який є природним ворогом попелиць. Але поки ці експерименти не досягли високого рівня ефективності хоча б тому, що мурахи охороняють свої володіння разом зі «стадами» попелиць і відганяють сонечок. Тому великі сільгоспвиробники, не витрачаючи час на експерименти, купують ентомофагів, виведених у лабораторних умовах на спеціальних біофабриках, які забезпечують якість і достатню кількість матеріалу корисної ентомофауни. До того ж окрім самих комах-хижаків фахівці біофабрик надають рекомендації їх застосування, що мінімізує ризик невдалих спроб.

Таким чином, згідно концепції біологізації землеробства, логічною виглядає ідея застосування на посівах картоплі затятих ворогів колорадського жука, які мешкають у природному ареалі шкідника – у Америці. Мова про хижих клопів периллюса (Perrillus bioculatus) і падизуса (Podisus maculiventris). До речі, у місцинах, де водяться ці клопи, спалахів нашестя колорадського жука, як в Україні, не стається. Тому все частіше з’являється інформація про використання периллюсу або падизусу на картопляних плантаціях наших північних сусідів – у Білорусі та Росії. Складністю цього процесу є його висока вартість, адже переселення цих ентомофагів треба повторювати щороку, бо вищезгадані клопи не переносять низьких зимових температур помірного клімату. Хоча є дані, що у південних регіонах Краснодарського краю (РФ) периллюсу і падизусу вдається пережити не надто суворі зими і таким чином залишатися у природному ареалі, це знижує витрати на їх застосування. Цікаво, що колорадському жуку протягом кількох десятиліть вдалося пристосуватися до сильних морозів, і хоча холодне літо північної частини Євразії не сприяє збільшенню його популяції, шкідника можна помітити всюди, де у відкритому грунті ростуть пасльонові культури.  

ДОВІДКА

У світі описано близько 300 видів членистоногих і нематод, які вважаються природними ворогами колорадського жука. Але суттєво знизити шкодочинність цього шкідника непросто. Близько чверті його популяції входить у діапаузу, закопується глибоко у ґрунт і там перепочиває, очікуючи свого часу. І коли видається, що жуків немає, вони раптом з’являються, і боротьба починається спочатку. Відзначено також швидке виникнення резистентності колорадського жука до інсектицидів хімічного походження будь-якого класу.

падизус

Падизус – хижий клоп-щитник, є активним багатоядним ентомофагом. Перевагу надає личинковим стадіям лускокрилих і жуків, у меншій мірі двокрилим. Дорослі особини успішно нападають на імаго шкідників. Винищують понад 200 видів шкідливих комах, в т.ч. совок (яйця і гусениць різного віку) і колорадського жука (яйця, личинки, дорослих особин). Заселяючи різні біотопи, має вагому роль у регулюванні кількості багатьох сільськогосподарських шкідників і Північної Америки. Імаго падизуса за одну добу може знищити близько 14 личинoк колoрадського жука молодшого віку. Імаго йдуть у діапаузу і проводять зиму у таких захищених притулках, як лісова підстилка, кора дерeв, пні, щілини будівель.

Падизус – ендемічний вид Північної Aмерики. Мешкає на території, що простягається від південно-східної частини Кaнади (провінція Квебек) до південно-східної частини США (штат Флорида). Вперше на територію СРСР яйцекладки падизусу були доставлені зі США у 70-х роках минулого століття. Вчені намагалися акліматизувати хижака у Краснодарському краї, у Чернівецькій та Воронезькій областях, у Підмосков’ї, Львові та Києві, та ці спроби не дали позитивних результатів. Вихід із зимівлі приблизно збігається з виходом колорадського жука. Нижній поріг ембріонального розвитку ентомофага коливається між 10 і 12°С. При порівнянні ефективності використання падизуса і периллюса проти колорадського жука виявилося, що обидва хижаки однаково ефективно винищують яйцекладки, знижують щільність личинок, а також запобігають дефоліації рослин картоплі на невеликих ділянках.

Периллюс — вид клопів з сімейства щитників. Ареал цих комах поширюється на Мексику, Сполучені Штати і південь Канади. Цей вид був інтродукований у різні європейські країни для біологічного захисту рослин, але прижився у Малій Азії і на Балканах.

периллюс

Вивченням біологічних особливостей, фенології та інших характеристик периллюса на території колишнього СРСР у 1970–1980 роках займалися на дослідних станціях у Львівській, Закарпатській, Чернівецькій, Воронезькій областях і у Краснодарському краї. Дослідження тривали і у Польщі, Болгарії, Чехословаччині та ФРН. Нині є дані про інтродукцію виду на території Молдови, Сербії, Туреччини, Болгарії, Греції, Північної Індії, що дозволяє зробити висновок про досить широку територію акліматизації ентомофага.

На першій стадії личинки периллюса є фітофагами і смокчуть стебла рослин картоплі. Клоп може полювати на личинок з кількох загонів комах, але перевагу віддає лічинoчним стадіям колoрадского жука. Повноцінним кормом для нього служать представники північноамериканських листоїдів. При інтродукції периллюса були зафіксовані випадки його агресивної поведінки стосовно амброзієвого листоїда, який є корисним гербіфагом. Однак aмброзіевий листоїд на даний час не здатний впливати на біологічну активність амброзії і контролювaти її чисельність. Тому той факт, що він виявився додаткової кормовою базою для живленні хижого клопа є позитивним. У економічному аспекті периллюс набагато корисніший від даного гербіфага з урахуванням втрати врожаю і витрат на хімічний захист картоплі.

Для імаго периллюса властивий низький температурний поріг заціпеніння (3–6°С) і

периллюс

харчування (5–8°С), тому клопи вже ранньою весною починають пересуватися у пошуках їжі. Периллюс виходить із зимівлі раніше, ніж колорадський жук, приблизно на 10–15 днів. Тому практичне використання периллюса у більшості районів сучасного ареалу колорадського жука можливе шляхом масованих випусків ентомофага на початку періоду відкладання яєць шкідником.

Окрім падизуса і периллюса ефективними проти колорадського жука є такі американські комахи, як пікромерус двузубчатий (Picromerus bidens) та турун лебія (Lebia grandis), яких, зважаючи на схожість кліматичних зон, також було б доцільним акліматизувати на теренах Євразії. Але ускладнюють акліматизацію у Європі деякі біологічні особливості американських хижаків. Більшість американських видів природних ворогів колорадського жука мають міцні трофічні зв’язки з жуками p. Leptinotarsa, вельми різноманітного в умовах Американського континенту і відсутнього у фауні Євразії, що може відбитися на пристосуванні ентомофагів до існування у нових умовах.

пікромерус двузубчатий

Крім того, при загальній подібності клімату природного ареалу ентомофагів і зони їх передбачуваної інтродукції в Європі є істотні відмінності у сезонному ході теплового режиму, забезпеченості опадами, вологовмісту повітря тощо. Ці обставини викликають необхідність більш ретельного підбору кліматичних умов для забезпечення успіху акліматизації.

турун лебія

Варто відзначити низку ентомофагів колорадського жука з місцевої фауни, які харчуються відкладеними яйцями і личинками «колорада». Серед них багато видів турунів, які можуть харчуватися яйцекладкою шкідника на початку її появи на сходах картоплі. Однак на більш розвинених рослинах культури роль цих корисних комах різко падає, бо вони є мешканцями поверхневого шару грунту і рідко піднімаються на рослини, де жук відкладає яйця і розвиваються його личинки. Інші хижі комахи – сонечко семикрапкове, золотоочка, деякі види павуків і клопів – у весняно-літній період заселяють посіви зернових та інших культур, а на посадки картоплі переселяються у другій половині літа, після збирання зернових, коли значення колорадського жука помітно знижується.

личинка сонечка

На увагу заслуговують клопи роду Nabis, здатні знищити за добу по 6–7 яєць шкідника. Спостерігалося хижацтво рослиноїдних польових клопів Lygus pratensis L. і L. rugulipennis, які зазвичай харчуються соком рослин, але у спекотні дні вони можуть висмоктувати вміст яєць колорадського жука та інших комах, що зустрічаються на картопляному полі. Один дорослий польовий (луговий) клоп за добу в умовах посухи здатний знищити в середньому 9 яєць жука (максимально 23); німфи Лігус знищують 4–5 яєць на добу. У деяких регіонах Білорусі відзначені часті випадки поїдання яєць і личинок колорадського жука різними видами хижих жуків із сімейства Staphylinidae.

Серед паразитичних комах в умовах Європи відзначені два види мух, які розвиваються за рахунок личинок колорадського жука. Мова про Maigenia mutabilis (Tachinidae) і Megaselia rufipes (Phoridae). Випадки зараження досить рідкісні, і істотного значення паразитичні види мух європейського походження у врегулюванні чисельності колорадського жука не мають.

золотоочка

Зареєстровано також ураження яєць жука трихограмою, проте багаторазові проби яйцекладок, взяті у різні роки у різних географічних зонах Євразії, показали, що зараження трихограмою носить випадковий характер.

павука-бокохід

Багатьма дослідниками відзначається хижацтво павуків (клас Arachnoidea, загін Araneina). На картопляному полі зареєстровано 20 видів цього загону павукоподібних. У польових умовах особливо часто спостерігаються випадки поїдання личинок колорадського жука павуками-бокоходами з роду Xysticus Kochi. У лабораторних умовах одна самка цього виду щодня з’їдала 6–10 личинок жука молодших вікових груп або 2–4 личинки III віку, або 1 личинку IV віку. Відзначено також харчування личинками колорадського жука павуками з родів Trochosa terricola Thor., Clubiona pallidula Cl., та Theridium sp.

Ентомопатогени колорадського жука

У природному регулюванні чисельності шкідника велике значення мають ентомопатогенні нематоди і гриби.

У СРСР і Польщі приділяється велика увага вивченню паразитичних нематод, що розвиваються у личинках і імаго колорадського жука. Встановлено значення окремих видів нематод у регулюванні чисельності шкідника та виявлено місця резервації паразитів у природних умовах. Найбільше значення як паразити колорадського жука мають нематоди родів Hexamermis, Neoaplectana (Steinernematidae) і Amphimermis (Mermithidae). Мермітиди поширені головним чином у гірських районах Альп, Карпат і Кавказу, і в окремих місцях ними заражаються до 80–90% личинок колорадського жука, в результаті чого істотно знижується чисельність шкідника. У кишківнику нематод є патогенні для комах бактерії. Завдяки бактеріальному комплексу підвищується ефективність нематод як паразитів колорадського жука. Так, у гірських районах Чернівецької області на висоті 800–1000 м над р. м. зараження личинок жука мермітидами іноді досягало 100%. Звикання мермітид до нового для них господаря є одним із наочних прикладів, який свідчить про пристосування ентомофагів до нового виду, який увійшов у середовище їх помешкання.

нематода мермітид

Хвороби різної етіології мають важливе значення у динаміці популяцій багатьох комах. Досягаючи рівня епізоотій, вони здатні припиняти масові розмноження шкідників сільського господарства і лісу. Мікроорганізми, відомі як збудники захворювань колорадського жука, були виявлені головним чином в особинах, що містяться в інсектаріях. У цих умовах від хвороб іноді спостерігалася масова загибель шкідника. Тому важливим завданням нині є вивчення потенційних можливостей практичного застосування збудників хвороб проти колорадського жука у польових умовах.

Олександр Литвиненко

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here