ТОП 7 НЕЙМОВІРНИХ ГОРІХОПЛІДНИХ РОСЛИН

0
11395

Що ми знаємо про горіхи? Здебільшого це запитання стосується добре відомих загалу волоського і кедрового горіхів, фундуку, мигдалю, кеш’ю, фісташок, яких не бракує на полицях магазинів. Однак у світі існує багато горіхоплідних культур, про які майже нічого не відомо в Україні. Тож до уваги ТОП-7 екзотичних горіхів, які дивують і захоплюють водночас. А оскільки горіхами називають будь-які їстівні плоди, що складаються зі шкаралупи, твердої або м’якої, і їстівного ядра, візьмемо це визначення за основу для огляду.  

Арахісове дерево (Sterculia quadrifida) має крону середніх розмірів, його висота сягає 20 метрів заввишки. Природний ареал рослини знаходиться у прибережних тропічних лісах Австралії.  У прохолодну пору року дерево скидає частину листя, хоча за відсутності зниження температур може лишатися вічнозеленим. Йому підходить більшість типів грунтів, особливо, якщо вони добре дреновані. У плоді можна знайти блискучі плоди і близько десяти-одинадцяти насінин чорно-атласного кольору, які і за смаком, і за розміром схожі на плоди арахісу. Насіння споживають як у сирому, так і у вареному вигляді, також їстівним є корінь арахісового дерева.

Неподалік Австралії, у Новій Гвінеї, на Філіппінах і на островах Полінезії з прадавніх часів люди ласували плодами так званого хлібного горіха. (Artocarpus camansi). Ця рослина є диким предком Artocarpus altilis, що нині називають хлібним деревом за характерний смак м’якушу плодів і яке має надзвичайне народногосподарське значення у багатьох тропічних країнах. У багатьох із них розповсюджений і хлібний горіх. Ця однодомна рослина має розлогу крону, може виростати щонайменше до 10 метрів заввишки і до 100 см у діаметрі стовбура.

Плоди хлібного горіха досить поживні, за структурою та смаком схожі на каштани, мають солодкуватий аромат і присмак, зазвичай їх готують і вживають у їжу у незрілому стані – або вареним, або смаженим, так вони краще смакують. Насіння з плодів консервують, переробляють на пасту, борошно або олію. У хлібного горіха велике листя, яке може служити мульчею, клейкий білий сік присутній у всіх частинах дерева, у тому числі і у плодах. У ядрах хлібного горіха багато білку та відносно мало жиру, особливо у порівнянні з такими горіхами, як мигдаль, бразильський горіх та макадамія.

плоди хлібного горіху

Однак хлібний горіх не слід плутати з іншим хлібним горіхом, природний ареал якого охоплює півострів Юкатан та острови Карибського басейну. На батьківщині окрім назви «хлібний горіх» за рослиною закріпилися назви Рамон і горіх майя (Bosimum alicastrum), адже є відомості, що рослину використовували майя ще 2000 років тому. І не даремно, бо плоди хлібного горіха мають високу поживну цінність, їх радять відварити або висушити, або перемолоти і додавати у каші чи у коржі. За розміром і формою плоди горіха майя схожі на каштани, обгорнуті шкіркою, як у цитрусових культур, хоча нічого спільного із цитрусовими не мають, бо є родичами шовковиці.

А шкірка є улюбленими ласощами лісових тварин. Адже дерева Bosimum alicastrum надають перевагу вологим широколистяним лісам, хоча добре переносять посуху.  Горіх майя Росте у густих, іноді майже одновидових  деревостанах у тропічних сухих, сезонно сухих, вологих широколистяних та вологих лісах. Окрім того, що горіх майя є одним із найкорисніших дерев, бо дає людям окрім продукту харчування листя, яке вживають в їжу, сік, з якого виготовляють ліки та деревену, що підходить для будівництва, це і одне з найвищих дерев у регіону – його крона досягає 50 метрів. Одне доросле дерево горіха майя може виробляти до 800 фунтів їжі на рік і зазвичай залишається продуктивним понад 100 років.

Водяний горіх, або чилім родом із південних районів Євразії і Африки. Росте у озерах, заводях і старицях, не любить швидкої течії річок. Його стебло знаходиться під водою, зростає до 5 м у довжину. Рослина має два типи листя, один з яких знаходиться під водою, другий – на поверхні. Цікаво, що чилім живе тільки у дикій природі. Аматорські спроби вирощувати його в акваріумі зазнали фіаско. Бо рослина дуже чутлива до складу води, освітленості і температури. Там, де для рослини прийнятні умови, вона швидко утворює суцільні зарості. У сільських районах Бангладеш чилім вирощується місцевими жителями на мілководдях річкових заплав.

У рослини характерний плід, що зовні нагадує голову бика, під твердою оболонкою знаходиться біле їстівне ядро. Воно являє живильний і смачний продукт, містить 20% білка, 52% крохмалю, 0,7% жиру. Насіння чиліму варять у солоній воді, вживають у їжу сирим, запеченим у золі, розмеленим у борошно чи крупу. Заради цього насіння рослина культивується у Китаї вже як мінімум три тисячі років.

Рослина у давні часи широко вживалося в їжу і у Європі. Водяні горіхи знайдені у великих кількостях у археологічних розкопках стоянок кам’яної доби. Розміри запасів говорять про те, що свого часу ця рослина відігравала роль, аналогічну нинішній картоплі. Розкопки показують, що на Русі у X– XII століттях вживання водяних горіхів було дуже широко поширене.  Їх їли, як каштани, або сушили, товкли і додавали у борошно. Є свідчення, що ще у XVIII столітті водяні горіхи розводили на Русі у ставках і на узбережжі Каспійського моря. У XX столітті рослина майже вийшло з ужитку.

Горіхи пінії – це насіння однойменного дерева (Pinus pinea) з сімейства Соснових. Найчастіше воно зустрічається у Середземномор’ї. Досягає у висоту 30 м, росте до п’ятисот років. Дерево любить світло, стійке до посухи, витримує сильні морози, красиве, тому його часто використовують у декоративних цілях.

Піноккіо, більш відомий українським дітям як Буратіно, був зроблений з деревини пінії. Саме шишками пінії Буратіно обстрілював Карабаса-Барабаса, чия борода у результаті прилипає до смолистого стовбура цього дерева. До речі, Авіценна використовував відвари з кори пінії як лікарський засіб.

Насіння пінії подовжене, у твердій оболонці, всередині якої – горіхи, які дозрівають на третій рік після утворення. До речі, горіхи пінії найкрупніші серед  насіння всіх інших соснових видів.

 

 

 

Горіх кола  – високе тропічне вічнозелене дерево заввишки до 20 метрів, батьківщиною якого є Західна Африка. Усього нараховується понад 120 видів дерева кола. Деякі види коли окультурили, зокрема, cola acuminata («кола загострена») та cola nitida («кола блискуча»). Нині колу вирощують у Центральній Америці, Бразилії та Індонезії.

Плоди дерева дали початок лимонаду знаменитого бренду «Кока-кола». Пізніше гіркувате на смак насіння коли як інгредієнт цього напою було замінено на кофеїн. Горіхи, які є насінням дерева коли, містять величезну кількість кофеїну – у 3 рази більше, ніж у кавових зернах. Плоди являють собою дерев’янисту коробочку темно-бурого кольору, всередині якої знаходиться 5– 8 насінин.

Розмелені ядра плодів коли використовуються для приготування препаратів, що збуджують центральну нервову систему. Їх споживання сприяє підвищенню витривалості і працездатності під час великих фізичних і розумових навантажень.

Коко-де-мер  (Lodoicea maldivica) широко відомий як «любовний горіх», «подвійний кокос» або «сейшельський горіх». Цей реліктовий вид у дикому вигляді зустрічається на схилах пагорбів і у долинах на двох стародавніх гранітних островах – Праслен і Кюр’єз, що належать до Сейшельського архіпелагу. Місця його зростання оголошені заповідниками. У сейшельського горіху найбільше насіння серед усіх рослин у світі. Його ще називають еротичним дивом природи за його форму.

Крупний плід масою 13–18 кг дозріває 7– 10 років. Волокнистий мезокарпій (товщиною не більше 2,5 см) покриває 2-лопатеву «кісточку», що містить велике 2-лопатеве насіння. Деякі плоди мають 2, а іноді 3 насінини і досягають маси понад 45 кг. Желеподібний ендосперм незрілого насіння з часом твердіє. Молода рослина отримує поживні речовини з ендосперму протягом 3– 4 років. Насіння проростає 1– 1,5 року.

З шести ендемічних пальм, що ростуть на Сейшельських островах, це єдиний дводомний вид з чоловічими та жіночими квітами на різних рослинах.

Колись вважали, що коко-де-мер потрапив до Сейшельського архіпелагу морським шляхом, однак  зараз відомо, що життєздатний горіх занадто щільний, щоб плавати, і на поверхні моря можна знайти лише згнилі його останки. Що пояснює, чому у межах ареалу дерева обмежені лише двома островами.

Цей вид вирощується як декоративне дерево у багатьох тропічних регіонах планети, що сприяє збереженню його популяції. Плід використовується у медицині. У вигляді їжі він зазвичай зустрічається як підсилювач смаку для супів. Жорстка зовнішня насіннєва оболонка плодів використовувалася для виготовлення сувенірної продукції та посуду.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here