ТОП 7 НЕЙМОВІРНИХ ГОРІХОПЛІДНИХ РОСЛИН

0
112153

Що ми знаємо про горіхи? Здебільшого це запитання стосується добре відомих загалу волоського і кедрового горіхів, фундуку, мигдалю, кеш’ю, фісташок, яких не бракує на полицях магазинів. Однак у світі існує багато горіхоплідних культур, про які майже нічого не відомо в Україні. Тож до уваги ТОП-7 екзотичних горіхів, які дивують і захоплюють водночас. А оскільки горіхами називають будь-які їстівні плоди, що складаються зі шкаралупи, твердої або м’якої, і їстівного ядра, візьмемо це визначення за основу для огляду.  

Арахісове дерево (Sterculia quadrifida) має крону середніх розмірів, його висота сягає 20 метрів заввишки. Природний ареал рослини знаходиться у прибережних тропічних лісах Австралії.  У прохолодну пору року дерево скидає частину листя, хоча за відсутності зниження температур може лишатися вічнозеленим. Йому підходить більшість типів грунтів, особливо, якщо вони добре дреновані. У плоді можна знайти блискучі плоди і близько десяти-одинадцяти насінин чорно-атласного кольору, які і за смаком, і за розміром схожі на плоди арахісу. Насіння споживають як у сирому, так і у вареному вигляді, також їстівним є корінь арахісового дерева.

Неподалік Австралії, у Новій Гвінеї, на Філіппінах і на островах Полінезії з прадавніх часів люди ласували плодами так званого хлібного горіха. (Artocarpus camansi). Ця рослина є диким предком Artocarpus altilis, що нині називають хлібним деревом за характерний смак м’якушу плодів і яке має надзвичайне народногосподарське значення у багатьох тропічних країнах. У багатьох із них розповсюджений і хлібний горіх. Ця однодомна рослина має розлогу крону, може виростати щонайменше до 10 метрів заввишки і до 100 см у діаметрі стовбура.

Плоди хлібного горіха досить поживні, за структурою та смаком схожі на каштани, мають солодкуватий аромат і присмак, зазвичай їх готують і вживають у їжу у незрілому стані – або вареним, або смаженим, так вони краще смакують. Насіння з плодів консервують, переробляють на пасту, борошно або олію. У хлібного горіха велике листя, яке може служити мульчею, клейкий білий сік присутній у всіх частинах дерева, у тому числі і у плодах. У ядрах хлібного горіха багато білку та відносно мало жиру, особливо у порівнянні з такими горіхами, як мигдаль, бразильський горіх та макадамія.

плоди хлібного горіху

Однак хлібний горіх не слід плутати з іншим хлібним горіхом, природний ареал якого охоплює півострів Юкатан та острови Карибського басейну. На батьківщині окрім назви «хлібний горіх» за рослиною закріпилися назви Рамон і горіх майя (Bosimum alicastrum), адже є відомості, що рослину використовували майя ще 2000 років тому. І не даремно, бо плоди хлібного горіха мають високу поживну цінність, їх радять відварити або висушити, або перемолоти і додавати у каші чи у коржі. За розміром і формою плоди горіха майя схожі на каштани, обгорнуті шкіркою, як у цитрусових культур, хоча нічого спільного із цитрусовими не мають, бо є родичами шовковиці.

А шкірка є улюбленими ласощами лісових тварин. Адже дерева Bosimum alicastrum надають перевагу вологим широколистяним лісам, хоча добре переносять посуху.  Горіх майя Росте у густих, іноді майже одновидових  деревостанах у тропічних сухих, сезонно сухих, вологих широколистяних та вологих лісах. Окрім того, що горіх майя є одним із найкорисніших дерев, бо дає людям окрім продукту харчування листя, яке вживають в їжу, сік, з якого виготовляють ліки та деревену, що підходить для будівництва, це і одне з найвищих дерев у регіону – його крона досягає 50 метрів. Одне доросле дерево горіха майя може виробляти до 800 фунтів їжі на рік і зазвичай залишається продуктивним понад 100 років.

Водяний горіх, або чилім родом із південних районів Євразії і Африки. Росте у озерах, заводях і старицях, не любить швидкої течії річок. Його стебло знаходиться під водою, зростає до 5 м у довжину. Рослина має два типи листя, один з яких знаходиться під водою, другий – на поверхні. Цікаво, що чилім живе тільки у дикій природі. Аматорські спроби вирощувати його в акваріумі зазнали фіаско. Бо рослина дуже чутлива до складу води, освітленості і температури. Там, де для рослини прийнятні умови, вона швидко утворює суцільні зарості. У сільських районах Бангладеш чилім вирощується місцевими жителями на мілководдях річкових заплав.

У рослини характерний плід, що зовні нагадує голову бика, під твердою оболонкою знаходиться біле їстівне ядро. Воно являє живильний і смачний продукт, містить 20% білка, 52% крохмалю, 0,7% жиру. Насіння чиліму варять у солоній воді, вживають у їжу сирим, запеченим у золі, розмеленим у борошно чи крупу. Заради цього насіння рослина культивується у Китаї вже як мінімум три тисячі років.

Рослина у давні часи широко вживалося в їжу і у Європі. Водяні горіхи знайдені у великих кількостях у археологічних розкопках стоянок кам’яної доби. Розміри запасів говорять про те, що свого часу ця рослина відігравала роль, аналогічну нинішній картоплі. Розкопки показують, що на Русі у X– XII століттях вживання водяних горіхів було дуже широко поширене.  Їх їли, як каштани, або сушили, товкли і додавали у борошно. Є свідчення, що ще у XVIII столітті водяні горіхи розводили на Русі у ставках і на узбережжі Каспійського моря. У XX столітті рослина майже вийшло з ужитку.

Горіхи пінії – це насіння однойменного дерева (Pinus pinea) з сімейства Соснових. Найчастіше воно зустрічається у Середземномор’ї. Досягає у висоту 30 м, росте до п’ятисот років. Дерево любить світло, стійке до посухи, витримує сильні морози, красиве, тому його часто використовують у декоративних цілях.

Піноккіо, більш відомий українським дітям як Буратіно, був зроблений з деревини пінії. Саме шишками пінії Буратіно обстрілював Карабаса-Барабаса, чия борода у результаті прилипає до смолистого стовбура цього дерева. До речі, Авіценна використовував відвари з кори пінії як лікарський засіб.

Насіння пінії подовжене, у твердій оболонці, всередині якої – горіхи, які дозрівають на третій рік після утворення. До речі, горіхи пінії найкрупніші серед  насіння всіх інших соснових видів.

 

 

 

Горіх кола  – високе тропічне вічнозелене дерево заввишки до 20 метрів, батьківщиною якого є Західна Африка. Усього нараховується понад 120 видів дерева кола. Деякі види коли окультурили, зокрема, cola acuminata («кола загострена») та cola nitida («кола блискуча»). Нині колу вирощують у Центральній Америці, Бразилії та Індонезії.

Плоди дерева дали початок лимонаду знаменитого бренду «Кока-кола». Пізніше гіркувате на смак насіння коли як інгредієнт цього напою було замінено на кофеїн. Горіхи, які є насінням дерева коли, містять величезну кількість кофеїну – у 3 рази більше, ніж у кавових зернах. Плоди являють собою дерев’янисту коробочку темно-бурого кольору, всередині якої знаходиться 5– 8 насінин.

Розмелені ядра плодів коли використовуються для приготування препаратів, що збуджують центральну нервову систему. Їх споживання сприяє підвищенню витривалості і працездатності під час великих фізичних і розумових навантажень.

Коко-де-мер  (Lodoicea maldivica) широко відомий як «любовний горіх», «подвійний кокос» або «сейшельський горіх». Цей реліктовий вид у дикому вигляді зустрічається на схилах пагорбів і у долинах на двох стародавніх гранітних островах – Праслен і Кюр’єз, що належать до Сейшельського архіпелагу. Місця його зростання оголошені заповідниками. У сейшельського горіху найбільше насіння серед усіх рослин у світі. Його ще називають еротичним дивом природи за його форму.

Крупний плід масою 13–18 кг дозріває 7– 10 років. Волокнистий мезокарпій (товщиною не більше 2,5 см) покриває 2-лопатеву «кісточку», що містить велике 2-лопатеве насіння. Деякі плоди мають 2, а іноді 3 насінини і досягають маси понад 45 кг. Желеподібний ендосперм незрілого насіння з часом твердіє. Молода рослина отримує поживні речовини з ендосперму протягом 3– 4 років. Насіння проростає 1– 1,5 року.

З шести ендемічних пальм, що ростуть на Сейшельських островах, це єдиний дводомний вид з чоловічими та жіночими квітами на різних рослинах.

Колись вважали, що коко-де-мер потрапив до Сейшельського архіпелагу морським шляхом, однак  зараз відомо, що життєздатний горіх занадто щільний, щоб плавати, і на поверхні моря можна знайти лише згнилі його останки. Що пояснює, чому у межах ареалу дерева обмежені лише двома островами.

Цей вид вирощується як декоративне дерево у багатьох тропічних регіонах планети, що сприяє збереженню його популяції. Плід використовується у медицині. У вигляді їжі він зазвичай зустрічається як підсилювач смаку для супів. Жорстка зовнішня насіннєва оболонка плодів використовувалася для виготовлення сувенірної продукції та посуду.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here