Як виростити Здоров’ягу

0
111321

Чи всі знайомі з українською цікавинкою, яка потрапила до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні ще у 2016 році? Мова про кавбуз Здоров’яга. Інтерес до нього не вщухає і нині, про що свідчать численні повідомлення у ЗМІ та вихід книги «Кавбуз Здоров’яга – скарбниця здоров’я, краси і довголіття», яка побачила світ у 2019 році у Видавничому домі «Простір» за авторства науковців А.І. Потопальського, В.Ф. Дрозда, В.А. Кацана, Л.Н. Юркевича та І.І. Воробйової. У добірці не тільки розповідається про особливості винаходу – кавбуза, а і про його практичне застосування, переваги та технологію вирощування. Тож за згодою автора винаходу Анатолія Івановича Потопальського  публікуємо деякі розділи з цього науково-практичного видання, що ілюструють перспективи кавбуза в Україні та за її межами. 

ДОВІДКА

Кавбуз – це молекулярний гібрид кавуна і гарбуза, одержаний за оригінальною технологією, розробленою зав. лабораторії  модифікації структури біологічно активних речовин Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, директором Інституту оздоровлення і відродження народів України та благодійного фонду «Небодарний цілитель» А. І. Потопальським.

Насіння гарбуза місцевого сорту обробляли модифікованими за допомогою тіофосфаміду екзогенними нуклеїновими кислотами – е-ДНК(т), виділеними з кавуна з наступним добором високопродуктивної та високоцукристої форми. Селекційною доробкою отримано нову форму рослин, яку доведено до сорту. При проведенні у Інституті молекулярної біології і генетики НАН України молекуляно-генетичного аналізу кавбуза порівняно з гарбузом та кавуном встановлено відмінності нуклеотидів геномної  ДНК, складу білків та цукрів, що підтверджує перспективність використання такого методу для одержання нових форм рослин.

А. І. Потопальський

Рослина огудинна, стебло зеленого кольору, без граней, з великими слабовиїмчастими зеленими листками. Квітки, як чоловічі, так і жіночі, великі, яскраво-жовтого кольору. Плід – ягода смугасто-зелена, з помаранчевим відтінком. Середня маса товарного плоду – до 10 кг. Максимальна маса плоду – 65 кг. Маса плодів при додатковому поливі в умовах Кам’янець-Подільського району Хмельницької області досягла 120 кг. М’якуш кавбуза помаранчевого кольору, м’який, його товща досягає 47 см. Шкірка плоду тонка, але міцна, тому він добре зберігається.

Основна відмінність кавбуза від інших гарбузових полягає у забарвленні та будові насіння, яке має жовтувато-коричневе забарвлення верхньої оболонки, що нагадує насіння кавуна, та другу оболонку білого кольору, яка подібна до оболонки насіння гарбуза. Насіння кавбуза має довжину 1.52 см і протягом 20-ти поколінь зберігає проміжну форму між кавуном і гарбузом. Маса 1000 штук насінин – від 220 до 450 г.

Успадкувавши характерні властивості обох батьків (гарбуза й кавуна), кавбуз має приємний смак і на 20–30% вищу врожайність. Його можна використовувати  як кормову й дієтичну рослину. Кавбуз містить значну кількість каротину, понад 15% цукрів, переважно фруктози, а також сахарозу і глюкозу, клітковину, пектин, білки, фітин, фосфорні сполуки, ферменти, вітаміни А,В, С, В2, PP, Є, мінеральні речовини (калій, кальцій, магній, залізо, кобальт). Він займає одне з перших місць серед культур, які є джерелами каротину.

кавбуз на грядці

Корисним можуть бути всі частини рослини, зокрема, шкірка плодів, огудина. Люди, які страждають на алергію, можуть використовувати для прання гарячу воду, настояну на шкірці кавбуза, бо ця вода має гарні мильні властивості без додавання мила і порошку. З міцної огудини можна зробити перевесла для снопів, а з оболонки (кори стиглого плоду) – посуд для вирощування розсади, квітів та мочіння яблук

Кавбуз добре зберігається. Він не псується навіть при кімнатній температурі аж до весни, а окремі його екземпляри залишаються свіжими цілий рік і навіть триваліший час. Тому страви з кавбуза корисно включати до раціону харчування  протягом багатьох місяців, особливо взимку і навесні, коли не вистачає свіжих овочів і фруктів. З кавбуза можна приготувати широкий асортимент страв, він має прекрасні смакові якості у сирому, смаженому та печеному вигляді.

Плоди кавбуза широко використовують на корм для тварин і птиці. Його згодовують коровам, коням, свиням, козам, курям, качкам, гусям, індикам – як окремо, так і у суміші з зерном, комбікормом, висівками та половою. Згодовування кавбуза сприятливо впливає на якість продукції та здоров’я тварин і птиці.

Так, яйця, одержані на раціоні з додаванням кавбуза, мають цілком домашній жовток і отримали  європейський сертифікат якості, що підтверджує Анатолій Ткач, голова правління агрофірми «АВІС» на Хмельниччині, де проводили такі дослідження.

ДЕ ВИРОЩУВАТИ КАВБУЗ?

Кавбуз – культура невибаглива і придатна для вирощування в усіх регіонах України. Для насінництва кращими областями є Миколаївська, Київська, Полтавська та Чернігівська. Як і всі гарбузові, кавбуз краще вирощувати на цілинних та залежаних грунтах, по пласту багаторічних трав. У польових сівозмінах добрими попередниками можуть бути озимі зернові, кукурудза, однорічні трави. Для виробничих посівів краще використовувати  стрічково-гніздовий спосіб сівби, що дозволяє розміщувати на 1 га оптимальну кількість рослин.  Відстань між рядками – 1.8 м, а в рядку між гніздами – 0.7–1.4 м.  Глибина сівби – 6–8 см. Норма висіву на гектар – від 1 до 2 кг. Для вирощування  кавбуза на невеликих ділянках варто дотримуватись рекомендацій, розроблених об’єднанням «Здорові – господарі кавбузові». Оскільки кавбуз може переносити й незначне затінення, його вирощують не лише на полі, а і на дачних та присадибних ділянках. Добре він себе почуває і біля освітленої огорожі на ділянках, які прогріваються упродовж дня. Можна вирощувати кавбуз між рядами кукурудзи. Йому приємне сусідство і з компостною купою чи купою гноївки. Для кавбуза треба відводити ділянки, які добре прогріваються сонцем. Звичайно, що рослині з великими плодами необхідні родючі грунти, добре підживлені органікою. Краще кавбуз вирощувати на супіщаних, легкосуглинистих та середньосуглинистих, багатих органікою грунтах. Грунти повинні бути неважкими, некислими та замуленими. Кращими попередниками для кавбуза при сівбі на невеликих ділянках є картопля, квасоля, цибуля, томати, різні коренеплоди. Треба запобігати вирощуванню кавбуза після огірків. На одному місці кавбуз можна вирощувати тільки через 4 роки.

ВИРОЩУВАННЯ РОЗСАДИ

Виростити розсаду кавбуза можна у парниках, під плівкою та на добре освітлених підвіконнях квартири. Насіння, що наклюнулося, висівають у горщики за 10–15 днів до запланованої висадки у  грунт. Горщики діаметром 10–15 см наполовину заповнюють грунтовою сумішшю такого складу: перегній, торф та дерновий грунт (2:1:1). У кожний горщик кладуть по насінині (за умови високої схожості) і зверху прикривають насіння грунтовою сумішшю, до складу якої додають по 10–15 г попелу та розведеного на воді коров’яку (1 л на відро  води). Розсаду потрібно вирощувати за температури 20–25 градусів. Щоб  рослини не витягувалися, треба, по можливості, знижувати температуру до 12–13°C. Якщо рослина витягнулася, то на 8–10 день підсім’ядольне коліно  згортають кільцем та присипають вологим грунтом до рівня сім’ядольних листів.

Розсаду поливають помірно. Перенасичення вологою може призвести до витягування рослин. Розсаду треба підживлювати сумішшю  органічних та мінеральних добрив: коров’як або пташиний послід (1 л коров’яку на 10 л води), 15 г аміачної селітри, 20 г подвійного суперфосфату, 15 г сірчанокислотного калію. На одну рослину потрібно 0.3–0.5 л розчину. Правильно підготовлена  розсада повинна мати невисоке міцне стебло з короткими міжвузлями та 2–3 справжні , добре розвинуті листки темно-зеленого кольору.  Розсаду висаджують у грунт у травні, коли настане тепла погода та минуться заморозки. Її садять у ямки, в які попередньо наливають по 12 л теплої води, а на ніч прикривають. Рослини розміщуються згідно зі схемою: відстань між рядками 1.8 м, відстань між ямками в рядку  0.7-1.4 м.

ЯК ДОГЛЯДАТИ ЗА ПОСІВАМИ КАВБУЗА?

Догляд за кавбузом полягає у регулярному прополюванні, розпушуванні грунту та підживленні рослин. Після сівби провести розпушування міжрядь. Коли з’являться сходи, провести ще одне розпушування на глибину 5–6см, а у фазі 4–5 справжніх листочків провести розпушування на глибину 8–10 см. Якщо сухо, ямки поливати, мульчувати сухою землею. Після проріджування і до появи плодів кавбуз поливають раз у 10 –12 днів. Поливати треба достатньо, вливаючи  під кожен кущ 10–20 л води, і обережно, щоб вода не потрапила на листки,  інакше можливі їх опіки. Пам’ятайте, щоб виростити плід-велетень, за сезон потрібно виливати на одну рослину до 400 літрів води. Розпушування та поливання проводять до того часу, поки не відбудеться зімкнення листків. Потім рослини турбувати не потрібно. Під листям накопичується вуглекислий газ, завдяки якому йде швидке формування плодів. Сильна коренева система (приблизно 170 см) забезпечує рослину вологою з глибини грунту, а ріст бур’янів під покривом листя припиняється.

Кавбуз на полі

За період вегетації кавбуз необхідно тричі підживлювати. Перший раз підживлюють, коли у рослини з’являється 3–5 справжніх листочків, другий раз – коли вже сформувалося стебло, і третій – у період формування плодів. Підживлення краще проводити органічними добривами.

Щоб отримати великі плоди, потрібно після утворення 2–3 зав’язей прищипнути верхівку головного стебла.  Прищипувати потрібно вище 3-го листка над зав’яззю, яку вирішили залишити. Зайві бокові стебла та квіти, навіть жіночі, видалити. Стебла, що залишилися, краще притиснути рогачиками та в цьому місці присипати землею. У цих місцях утворяться корні, за допомогою яких плоди будуть отримувати більше поживних речовин.

ЧОМУ ІНКОЛИ НЕ ЗАВ’ЗУЮТЬСЯ ПЛОДИ КАВБУЗА?

Буває так, що й ділянка підживлена, і  насіння має добру схожість, і рослина добре квітує, а плоди не зав’язуються. Справа у тому, що кавбуз є перехресно-запильною рослиною, і пилок з однієї рослини на іншу переносять бджоли, які вилітають на працю не кожного дня. А жіноча квітка, якщо не буде запилена протягом двох днів, відпадає. Щоб виростити добрий урожай на великій ділянці, цей процес треба контролювати. Рано-вранці самі запиліть жіночу квітку пилком, узятим з чоловічої квітки найсильнішої рослини. Біля основи жіночої квітки, котра після 11–12 годин уже закривається, є невелике потовщення, подібне до плодика. Це потовщення й буде плодом, якщо відбудеться запилення. Робити це треба у  перший день, щойно квітка розкриється. Пам’ятайте, що дозрілий пилок можна знайти тільки на добре освітлених ділянках. На затінених ділянках він буде стерильним. Якщо на пелюстки квітки потрапить крапля води чи роси, то запилення не відбудеться. Щоб привабити бджіл та комах для запилення, на краях ділянки висівають соняшники, коріандр чи кріп.

ЧОМУ ПЛОДИ КАВБУЗА БУВАЮТЬ РІЗНОЇ ФОРМИ І КОЛЬОРУ?

Інколи буває, що господарі городники висаджують добре насіння, а отримують плоди різного кольору та форми, не типові для кавбуза. Це відбулося тому, що не було дотримано певної просторової ізоляції від інших гарбузових. Бджоли переносять пилок з квіток рослин різних гарбузових на приймочки маточки квітів кавбузів. У результаті такого чужорідного дозапилення відбуваються зміни спадкової інформації за допомогою відповідних генів. З літератури відомо, що у наукових дослідженнях пилок використовують як вектор для передачі спадкової інформації від рослини-донора до рослини-реципієнта. Таким шляхом навіть отримують рослини-трансформанти з господарсько-цінними ознаками.

Проведення аналізу у наступних поколіннях показало, що змінені ознаки успадковуються у поколіннях. Для отримання сортового насіння кавбуз висівають ізольовано від тонкошкірих сортів гарбузів. Але треба пам’ятати, що при тривалій сівбі кавбуза з товстошкірими сортами гарбузових спостерігається вплив додаткового запилення, що зміцнює деякі ознаки кавбуза. Для отримання сортового насіння краще проводити штучне запилення під ізоляторами.

У статті використано матеріали з книги «Кавбуз Здоров’яга – скарбниця здоров’я, краси і довголіття», ВД «Простір», 2019 р.

Фото надане А. І. Потопальським

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here