ЩАВНАТ – УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА СВІТОВОГО МАСШТАБУ

0
11207

Багато хто з вітчизняних аграріїв встигли випробувати на своїх полях українське ноу-хау – виведену у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України культуру щавнат. Знайомі із нею і за кордоном. Зокрема, у Чехії, Словаччині, Румунії, Німеччині, Молдові, Білорусі, Росії, Грузії, Казахстані і навіть у Китаї. До речі, у Китаї активно почали використовувати цю рослину як овочеву, адже швидко збагнули потенціал та господарське значення цієї надзвичайно ранньої вітамінної культури відкритого грунту. Щодо ранньостиглості у щавнату майже немає конкурентів у світі. Скажімо, в умовах України вже у кінці березня-на початку квітня, коли ще деінде лежить сніг, зелена маса рослини досягає 20–25 см. Про це журналу «Овочі та Фрукти» розповів заступник директора з наукової роботи (інноваційного розвитку), зав. відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАНУ Джамал Бахлулович Рахметов, який працював над створенням перших гібридів щавлю під керівництвом відомого селекціонера Ю. А. Утеуша, починаючи ще з вісімдесятих років минулого століття. З часом професору Д.Б. Рахметову разом з колегами вдалося створити нову гібридну культуру – щавнат. А нині вчений очолює роботу із вдосконалення і виведення нових сортів щавнату різного напряму використання (овочевого, кормового та енергетичного), яка триває на виробничих ділянках Національної Академії Наук України.

ДОВІДКА
Щавнат (ще відомий під назвою шпинат Утеуша) є багаторічною культурою комплексного використання. Зокрема, як овочу, корму для худоби, енергетичної і лікарської рослини. Він створений у результаті гібридизації щавлю шпинатового (або шпинату англійського) і щавлю тяньшаньского та шпинату англійського. Відноситься до родини гречкові. Авторські і комерційні права на його використання належать виключно Національній Академії Наук України. Перший гібрид, який був зареєстрований ще в УРСР – Румекс К1 як кормова культура. Нині у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, є п’ять сортів щавнату. У планах правовласників культури зареєструвати її як нового ботанічного таксону на міжнародному рівні.

Д.Б. Рахметов

– Щавнат почав набувати обрисів окремої штучно виведеної культури наприкінці 90-х років минулого століття, відтоді, як з’явився перший сорт Румекс К1, – пригадує Джамал Бахлулович. – Спочатку були проблеми із його стійкістю до умов навколишнього середовища, як і у будь-якої нової гібридної культури. Але з часом ми ці недоліки виправили, і першими із закордонних аграріїв, яких зацікавило вирощування щавнату, були колеги з Казахстану. Потім плідна робота склалася з чеськими аграріями, там тисячі гектарів засіяли щавнатом. Таким чином, вже на початку 2000-х у Чехії ця культура стала достатньо відомою. А у 2005 році щавнат з подачі чеської сторони зареєстрували у ЄС як перспективну енергетичну культуру. Спочатку з рослинної сировини щавнату робили паливні гранули, тож ми активніше працювали над створенням багатостеблевих форм – де на кущі не п’ять стебел, а 10-12. Потім ситуація змінилася, пішла мода на біогаз, тоді більшу увагу було приділено створенню сортів з більшою листковою масою, що забезпечило підвищений вміст азотистих речовин та вихід біогазу. Побачивши успішність щавнату на практиці в Чехії, культурою зацікавилися і у Словаччині, де сотні гектарів угідь було засіяно щавантом.
Як розповів Джамал Рахметов, у процесі вдосконалення гібридної рослини виявилося, що культура має великий потенціал, є можливість створення її різноманітних форм і нових гібридів. Перший сорт, який зареєстрували після Румекс К-1, став Румекс ОК-2, за ним потрапили у Державний реєстр сорти Біокор-1 і Київський ультра, а з часом Наставник. Таким чином, щавнат потрапив до колекції біопаливних рослин, що створили у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка. З часом, ця колекція (включає понад 620 видів, сортів та оригінальних форм рослин) отримала статус наукового об’єкту, яка становить Національне надбання України, де щавнат із своїми сортами і формами зайняв чільне місце.
Було виокремлено сорти щавнату енергетичного, овочевого і кормового напряму, які дещо відрізняються за хімічними властивостями, врожайністю, енергетичною оцінкою. Другий період зацікавленості культурою припав на 2000–2010 роки, коли побачили, що виводяться нові сорти. Але процес дотримання авторських прав на сорти як не був урегульований, так і понині, відзначає Джамал Рахметов.

достигання насіння

– Нині готуємо до реєстрації сорт овочевого призначення, який назвали на честь нашого вчителя шпинатом Утеуша. Таким чином, сподіваємося на офіційному рівні закріпити цю назву, яка до цього була назвою торгової марки, вона запам’яталася і прижилася у суспільстві. До речі, відкрийте Інтернет і введіть назву «шпинат Утеуша», ви побачите море пропозицій з продажу насіння. Щоправда, його якість зазвичай залишає бажати кращого. Інколи у пакетиках взагалі реалізують інші культури, а інколи – дикі форми щавлю. Його насіння схоже на щавнат, але дрібніше. І що найбільше вражає, увесь цей непотріб продається як «шпинат Утеуша». І це не тільки у межах нашої країни не дотримуються ліцензійної угоди, я бачив подібні «пропозиції» і у Німеччині, і у Казахстані. Деякі з ділків навіть запевняють, що нібито від нас отримали ексклюзивні права на розповсюдження насіння щавнату. Звісно, це неправда. Але на практиці нелегко спіймати на шахрайстві, особливо в умовах пандемії, – каже Джамал Рахметов.
За його словами, ціна високоякісного насіння щавнату у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка врази нижча, ніж ринкова. , єдина складність, придбати його можна лише у Саду, що не зручно для дачників та городників. Принаймні розглядається можливість розсилки насіння за замовленням.
– Були часи, коли сотні кілограмів насіння просто змітали вітчизняні аграрії, але у останні роки настав час затишшя, – продовжує розповідь вчений. – Натомість цією культурою став більше цікавитися фермерський сегмент, який орієнтується на нішові культури. І цей напрям є дедалі популярнішим. Адже щавнат у овочевому контексті є унікальною культурою. Його унікальність полягає у ранньостиглості – за 5–6 днів після сівби вже маєте сходи, а незабаром і необхідну масу для овочевого використання, а також у багаторічності і високій урожайності – за достатньої кількості вологи можна отримати до шести врожаїв (укосів) на сезон. До того ж рослина має унікальний вітамінний і амінокислотний склад. Навіть якщо його порівнювати зі шпинатом, щавнат має вищі показники, зокрема, по аскорбіновій кислоті та інших мінеральних речовинах. Також він має високий білковий склад. Тобто сухої маси у листках у ранній фазі 35–45%, а у кормовій стиглості цей показник знаходиться в межах 25–30% – це рівень високобілкових рослин. Окрім цього, кислотність усіх сортів щавнату у 2–3 рази нижча, ніж у щавлю кислого, тому щавель не всім рекомендований. Щавнат можна використовувати у стравах замість шпинату, плюс його агротехніка набагато простіша, і врожай отримаєте значно раніше, ніж шпинату.
Джамал Бахлулович зазначив, що щавнат є незамінним для переробної галузі. Із висушеної сировини роблять борошно, з якого виробляють печиво, макарони та інші хлібобулочні вироби. Також щавнат консервують, роблять з нього різноманітні пасти та кулінарні інгредієнти. У зимовий період можна споживати в їжу висушене листя щавнату, додавати його до різноманітних страв, за рахунок цього підвищити їх вітамінний склад.

Насіння щавнату
Паливні гранули зі щавнату

Як наголошує Джамал Бахлулович, всі сорти щавнату можна використовувати як овочеві, кормові, енергетичні, лікувальні, але все ж їх диференціювали, щоб надати можливість виробникам і споживачам обрати максимально підходящий варіант для задоволення потреб. Скажімо, Румекс К-1 – виключно кормовий сорт, а Румекс ОК-2 – це овочево-кормовий сорт, Біокор-1 – енергетично-кормовий, Київський ультра і Наставник – овочеві сорти. Усі ці сорти за смаковими властивостями близькі, листя схожі на щавель, але більш соковиті, не такі кислі та терпкі.
Щавнату підходять усі типи грунтів, які є в Україні. Але ідеальними для його вирощування вважаються сірі ґрунти і чорноземи. Вологозалежність щавнату обумовлена його широколистяністю, але за рахунок грунтової вологи, навіть в умовах посушливої весни, можна зібрати кілька врожаїв. Як зазначив фахівець, у нинішніх природно-кліматичних умовах України щавнат на зелену масу зрізують 3–5 разів на сезон.
Попри те, що рослина багаторічна, кожні 5-7 років рекомендують здійснювати її сортооновлення. Хоча на практиці продуктивне довголіття щавнату може тривати 10–12 років.
– У овочевих сівозмінах зі щавнатом треба поводитися як зі щавлем, у польових – не варто садити після гречки, адже це рослини однієї родини. Тому і хвороби, і шкідники у щавнату відповідні – такі ж, як у щавлю і гречки. Ми вирощуємо щавнат без застосування гербіцидів, бо це досить резистентна культура. Хоча спостерігалися випадки пошкодження рослин попелицею та іншими листогризними шкідниками, які переселяються на щавнат ближче до осені, коли інші рослини починають жовкнути, а щавнат у цій порі залишатися свіжим, – каже Джамал Рахметов.
Читачам нашого журналу фахівці Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України надали технологічні рекомендації з вирощування щавнату як у масштабах фермерського господарства, так і у великих агроформуваннях.

розетка листків

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ЩАВНАТУ (Shchavnat – Rumex patientia L. × R. tianschanicus Losinsk.) НА ЗЕЛЕНУ МАСУ
З метою раціонального використання площі, щавнат доцільно вирощувати після проміжних культур – суріпиці озимої, ріпаку озимого, жита озимого, вико-вівсяної сумішки, редьки олійної, які скошуються на фітомасу, а в приватному господарстві – після зеленних культур, ранньої картоплі тощо. Щавнат як багаторічну культуру варто вирощувати поза сівозміною.
Площа має бути вирівняною, чистою від бур’янів та удобреною. Підготовку ґрунту під посів необхідно починати з лущення стерні після збирання попередника, внесення добрив і переорювання з одночасним ущільненням. Плануючи використання плантації щавнату протягом 5-6 років, рекомендовано вносити під оранку 40-60 т/га органічних добрив або мінеральні добрива з такого розрахунку діючої речовини: азоту – 90-120 кг/га, фосфору – 60-90 кг/га і калію – 90-120 кг/га.
Найбільш раціональний спосіб сівби для щавнату – широкорядний. На овочі, фітомасу його доцільно вирощувати з міжряддями 45 см, а на насіння – 70 см.
Сівбу щавнату можна проводити свіжозібраним насінням, яке не має періоду спокою. Глибина загортання насіння – 15-25 мм. За оптимальних умов сходи з’являються через 6-8 діб після сівби.
Перед і після сівби ґрунт необхідно ущільнювати. Оптимальна норма висіву насіння становить 5-6 кг/га. Якщо посіви загущені, щавнат самозріджується.
Для сівби можна використовувати овочеві, бурякові та селекційні, а на невеликих площах – ручні сівалки (також можна сіяти вручну). Під час сівби щавнату як баласт можна застосувати гранульоване мінеральне добриво – нітрофоску або нітроамофоску (у співвідношенні 1:2). Це дає змогу рівномірно висівати насіння, а надалі поживні речовини сприятливо впливатимуть на вегетацію рослини.
У перший рік слід провести досходове боронування легкими боронами та розпушити міжряддя.
Перша культивація виконується на глибину 4-5 см після повного позначення рядків, друга – на глибину 6-8 см при висоті розетки 10-12 см. У разі потреби можна провести третю культивацію.
У другий і наступний роки вегетації догляд за посівами дуже простий. Рано навесні на плантації необхідно здійснити боронування. На початку відростання (коли висота рослин становить 15-20 см) проводиться розпушування міжрядь на глибину 8-10 см з одночасним внесенням азотних добрив (45-60 кг/га).
Після кожного скошування рослин потрібно виконувати розпушування ґрунту в міжряддях. Наприкінці вегетації, восени, обов’язково повторюють операцію і вносять фосфорно-калійні добрива: 40-45 кг/га фосфору і 45-50 кг/га калію.
Збирають насіння одно- або двофазним способом, залежно від ступеня дозрівання насінників. Після збирання насіння очищують і підсушують до нормальної вологості (8-9%).
Шкідники і хвороби. Сорти щавнату в цілому стійкі проти хвороб і шкідників. В окремі роки, особливо восени, деякі листки розетки пошкоджуються антракнозом – буріють і сохнуть. У період вегетації зустрічаються пошкодження листків листоїдом і буряковим довгоносиком.

викидання волоті

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here