ОСОБЛИВОСТІ ЗАГОТІВЛІ І ЗБЕРІГАННЯ НАСІННЄВОЇ КАРТОПЛІ

0
111602

Насіннєву картоплю збирають, коли її кількість під кущем становить 55–60%. Якісне збирання врожаю забезпечує своєчасна підготовка поля. Це знищення картоплиння і за необхідності розпушення ґрунту у міжряддях. Картоплиння знищують механічним (скошування) або хімічним (десикація) способами, що сприяє швидшому опробковінню шкірки та меншому пошкодженню за збирання, а також меншому ураженню вірусними, грибними та бактеріальними хворобами за подальшого зберігання.

Збиральні роботи треба проводити в суху, сонячну, але не спекотну погоду за температури повітря +10 – +20 ºС. Якщо збирати насіннєву картоплю за більш високої температури, є ризик, що вона «спечеться», за нижчої можливе ураження хворобами.

Перед закладанням на зберігання картоплю корисно обсушити на повітрі протягом 2–3 годин.

Обсушування свіжовикопаних бульб сприяє опробковінню шкірки, підвищує стійкість бульб до механічних навантажень, гальмує розвиток збудників хвороб і полегшує відділення ґрунтових домішок.

Під час зберігання виділяють декілька періодів: лікувальний, післязбиральний, період зниження температури, зимовий (основний) і весняний (після початку проростання бульб).

Лікувальний період починається відразу після збирання і може подовжуватись від чотирьох–п’яти діб до двох–трьох тижнів залежно від ступеня визрівання і механічних пошкоджень бульб. Для достиглих здорових бульб з міцною шкіркою, слабо пошкоджених при збиранні, сортуванні і транс­портуванні, тривалість цього періоду мінімальна – достатньо лише підсушити картоплю. Для недостиглих бульб з незміцнілою шкіркою і значними механічними пошкодженнями тривалість лікувального періоду максимальна, тобто при температурі 11–13°С може досягати 20 днів. Цей період можна скоротити до 8–10 днів, але для цього необхідно підвищити температуру до 18– 19°С при 85–95%-ній відносній вологості повітря, але це небезпечно через можливість інтенсивного розвитку хвороб.

Оптимальний режим лікувального періоду сприяє загоюванню ран, утворенню пробкового шару на пораненнях, достиганню бульб і підготовці їх до тривалого зберігання. У місцях механічних пошкоджень відкладається суберин і утворюється ранова перидерма, яка запобігає проникненню у бульбу збудників хвороб. Разом із цим у шкірці синтезуються фунгітоксичні речовини, які пригнічують розвиток збудників грибних хвороб. Вміст цукрів у бульбах зменшується, і зростає кількість крохмалю, шкірка стає міцнішою. Різні сорти вимагають диференційованого підходу до встановлення оптимального температурного режиму під час лікувального періоду, а тому нові сорти слід завжди вивчати на предмет утворення суберину у лікувальний період.

Після закінчення лікувального періоду настає плавний перехід до періоду зниження температури, тобто поступового охолодження бульб, який може тривати 2–3 тижні, а то й більше. За цей час необхідно знизити температуру з 15– 18°С тепла до 3–5°С.

Якщо бульби мають невеликі механічні пошкодження, то температуру можна знижувати не більше, ніж на 0,5°С за добу. Середній темп охолодження картоплі менше, ніж на 0,25°С за добу, не може бути прийнятним, оскільки тривалість охолодження буде розтягнута у часі, що може призвести до розвитку хвороб і підвищених втрат. Якщо партія картоплі містить підвищену кількість дуже травмованих бульб, щодобову швидкість зниження температури у насипу можна підвищити до 1°С. Темп зниження температури більше 1°С за добу може призвести до потемніння особливо пошкодженої м’якоті.

Тривалість періоду зниження температури залежить не тільки від характеру механічних пошкоджень бульб, а й від сорту. Сорти з коротшим періодом спокою повинні швидше проходити цей період, тобто менше зберігатись після збирання при високій температурі та перейти в умови зимового періоду зберігання. Після досягнення оптимальної температури зберігання 3– 5°С, за якої гальмуються біохімічні і фізіологічні процеси у бульбах, починається основний (зимовий) період зберігання картоплі. У цей час бульби знаходяться у стані глибокого спокою. Цей період і стан продовжується до початку проростання бульб, тобто до весни. Як у період зниження температури, так і в основний період необхідно ретельно підтримувати ті температурно-вологісні умови, які необхідні у цей період. За відхилення температури від оптимальної в той чи інший бік бульби страждають як у попередній, так і в основний період. Якщо у попередній період дати низьку температуру, бульби захворюють від ненормальних для них умов, з’являються фізіологічні розлади, а якщо в основний період дати високу температуру, то бульби будуть швидше проростати і захворювати. Основний період зменшиться. При низькій відносній вологості повітря бульби почнуть в’янути і уражуватися хворобами.

Під час основного періоду зберігання, хоча і повільно, відбуваються ростові процеси, у бруньках бульб проходить підготовчий період до їх пробудження. З початком пробудження точок росту підвищується інтенсивність дихання, активізуються біохімічні процеси, бульби переходять у стан готовності до проростання. Затримати проростання у цей період можна лише шляхом утримання оптимальної температури зберігання і навіть зниження її до 1–2°С, тобто у цей час розпочинається весняний період зберігання бульб.

SONY DSC

Великий вплив на збереженість картоплі має відносна вологість повітря. Оптимальною відносною вологістю повітря при зберіганні картоплі, на думку вчених, є 90–95%. Підвищена вологість повітря при підвищеній температурі зберігання стимулює утворення пагонів, але при низькій температурі зберігання і високій вологості це явище не спостерігається. Висока вологість повітря, особливо понад 95%, призводить до утворення крапельно-рідинної вологи на поверхні бульб, тобто до відпотівання навіть при незначному зниженні температури зберігання, що викликає розвиток хвороб і збільшення абсолютних втрат.

Вологість повітря повинна бути настільки високою, щоб бульби були тургорними, і настільки низькою, щоб стіни, стеля були сухими і виключалась можливість конденсації вологи і зволоження бульб, які зберігаються.

Сухе повітря (85% і нижче) підвищує випаровування води з поверхні бульб, втрати ними тургору, що погіршує продовольчі якості картоплі. Підвищений вміст вуглекислоти пригнічує проростання картоплі і водночас сприяє збільшенню кількості хворих бульб. Негативний вплив на лежкість картоплі підвищеного вмісту вуглекислого газу посилюється і при зниженні температури зберігання. Оптимальним у повітрі при зберіганні картоплі є вміст кисню в межах 16–18% і вуглекислого газу – не вище 2–3%. Такий газовий режим підтримується за рахунок вентилювання.

Зберігати насіннєвий матеріал картоплі у домашніх умовах можна у контейнерах, сітках або ящиках.

Зберігання у контейнерах найчастіше застосовують, коли у господаря велика (понад 300–400 кг) кількість насіннєвого матеріалу. Таке зберігання економить площу, проте має низку недоліків. У контейнері картопля гірше провітрюється, за надмірної вологості може загнивати та уражуватись хворобами. Навесні для прогрівання, озеленення, проростання та транспортування до місця садіння картоплю потрібно перекласти у меншу тару, що може її не тільки травмувати, а й пошкодити паростки.

За зберігання у сітках картопля гарно провітрюється, легше утримати оптимальну вологість, її добре транспортувати, прогріти, озеленити, проте для пророщування такий спосіб не рекомендується, оскільки паростки будуть обламуватись.

Зберігання в ящиках, на нашу думку, є оптимальним, оскільки картопля у зимовий період гарно провітрюється та зберігає оптимальну вологість, а навесні перед садінням краще озеленюється та прогрівається, дає міцніші і товщі пагони. Також під час транспортування матеріалу до поля чи присадибної ділянки картопля, яка зберігалася в ящику, менше травмується, пагони не обламуються.

 Софія Анатоліївна Лященко, кандидат сільськогосподарських наук, завідувач відділу виробництва, зберігання і переробки Інституту картоплярства НААН                         

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here