ЛОХИНОВІ ПЕРШОПРОХІДЦІ

0
1184

Стародавній Овруч, що знаходиться на півночі Житомирщини, можна сказати, у самому серці українського Полісся. Лише нещодавно тут почали ласувати не привозною, а тутешньою лохиною, вирощеною на льосових, характерних для цієї болотистої місцини грунтах, де споконвіку панувала чорниця. Ця цілюща ягода була тут чи не головним джерелом вітамінів, місцевою валютою, неперевершеним природним скарбом …

І от ситуація почала змінюватися, коли на місцевий ринок зі своєю продукцією вийшов молодий агроном із села Скребеличі, що неподалік від Овруча, Вадим Аврамчук. Окрім полуниці він виставив на продаж свій перший урожай чорниці високорослої, або як її ще називають – лохини, вирощеної у власній господі. Як розповіли овручани, для багатьох це стало справжньою несподіванкою – побачити і спробувати «живу» лохину, адже більшість із місцевих покупців лише чули про американську посестру улюбленої усіма лісової ягоди, та не смакували нею. А Вадим охоче пригощав земляків лохиною, адже і сам не сподівався на такий інтерес до неї і попит у чорничній столиці України.

До речі, нині ціна його плодів майже удвічі перевищує ціну дикорослої чорниці, від 150 гривень проти 80. І проблем із реалізацією не відчувається. Адже культивована ягода набагато солодша, більша і витриваліша при зберіганні, ніж плоди її лісового предка. Саме через нинішню ціну лохини основу постійних покупців складають люди з середніми доходами і вище, які можуть і двадцять кілограмів за раз придбати. А деякі менш заможні мешканці Овруча беруть на пробу і зазвичай повертаються за поліськими ласощами знову. Тому Вадим Аврамчук поки не планує співпрацювати з оптовими перекупниками, бо їх ціна його не влаштовує, на свіжому ринку можна продати дорожче.

– Нині збираємо приблизно по 100 кг лохини на добу і стільки ж  реалізовуємо. Це родинна справа, бо у вирощуванні і збиранні ягід беруть участь і батько – Віктор Аврамчук (він крім роботи на власній землі ще обіймає посаду бухгалтера у місцевому сільгосппідприємстві), і мати Наталія та брат Олександр, який у цьому році вступив на агрономічний факультет Поліського національного університету. Тобто пішов по моїх стопах, я нещодавно теж закінчив там навчання,  – розповідає Вадим Аврамчук.

Молодий фахівець повідомив, що родина обробляє власні паї, 0.6 га з яких засаджено лохиною, має гектар полуниці. Решту земель використовують під городину, а ще утримують корів і свиней. Допомагає господарям «залізний коник» китайського виробництва, який придбали минулого року.

–  Є ще резервні земельні наділи, які плануємо засадити полуницею і лохиною. Її першу плантацію заклали на п’яти сотках городу під хатою навесні 2018 року.  Основну інформацію про те, як це робиться, запозичив у інтернеті, плюс дещо почув від вітчизняних виробників, які приїздили до Поліського національного університету з лекціями. А далі власний досвід та практика. Другу плантацію закладати було простіше, це ми зробили у 2019 році, – продовжує розповідь Вадим Аврамчук.

Свого часу молодий підприємець проходив аграрну практику у Німеччині, працював на полуничній плантації, паралельно підмічаючи особливості господарювання німецьких фермерів.

Як повідомив Вадим, перші 180 кущів лохини довжиною до 30 см для власної плантації він придбав у розпліднику «Київсад», а ще тисячу саджанців для другої плантації  у компанії «Кліома-сервіс», садивний матеріал якої виявився найвищої якості. Нині молодий господар самотужки вирощує саджанці як для себе, так і на продаж методом черенкування у касети. Для цього восени збирається будувати плівкову теплицю, щоб успішно розвивати справу, адже має чимало замовлень на саджанці лохини на наступний рік. 

Вадим, Наталія і Олександр Аврамчуки

Нині у господарці Аврамчуків є сорти Река, Патріот, Берклі, Блюголд, Дюк, Блюкроп і Бонус, великі ягоди якого важать близько 2.5 грама. До речі, всі ці сорти напрочуд урожайні. Вадим не приховує задоволення ними.

–  Пізні сорти продаються трохи дешевше, ніж ранні. Нині збираємо врожай на другорічник пагонах. У минулому році було приблизно по кілограму з куща, у нинішньому зберемо по 3 кг. Ягоди пакуємо у пластикові п’ятикілограмові ящики. За потреби зберігаємо товар у льосі. На ринку розфасовуємо лохину у кілограмові пінетки, – долучається до розмови Наталія. – Окрім бур’янів суттєвою проблемою є птахи. Хоча у цьому році їх набагато менше, бо поряд із нашою плантацією не садили зернові культури. А у минулому році кожен кущ довелося накривати сіткою, оскільки навала пташок нещадно нищила врожай.

Як розповіли господарі, при закладенні плантації лохини зробили траншеї, в які засипали лісовий грунт, перемішаний із торфом, щоб забезпечити потрібну кислотність.  Додатково щороку таку суміш підкислюють сіркою. Відстань між саджанцями становить 1.5 метра. Грунт на ділянці Аврамчуків досить глинистий, що допомагає втримувати вологу, яка вкрай необхідна лохині. Для забезпечення гармонійного розвитку рослин на плантації встановлене крапельне зрошення турецького виробництва. У спеку щодня подається вода до саджанців, її кількість варіюється залежно від температури повітря і кількості опадів. У дощові дні зрошення не використовують, у спекотні  добова норма становить до 4 літрів води під кожен кущ.  Мульчують насадження тирсою соснових порід, оскільки господарі мають власну пилораму. Іноді як мульчу використовують хвою з лісу, що неподалік. Міжряддя впорядковують звичайною косою. Хоча цей прийом загрожує саджанцям, що стає справжнім випробуванням для косарів, його варто застосовувати з умінням і дуже обережно.

Не все гладко і з хворобами та шкідниками. Скажімо, ранній сорт Дюк і сорт Патріот схильні до фомопсису, особливо в умовах дощової весни, які спостерігалися цьогоріч.  Також у нинішньому році під час і після цвітіння насадження піддавалися фузаріозу, який спричинив усихання суцвіть. Вадим кілька разів застосував фунгіциди компанії Syngenta – Скор і Квадріс, які комплексно вирішили цю проблему. А от сорт Река не довелося обробляти, він виявився найстійкішим до захворювань лохини, що на практиці підтверджує його характеристики.

сорт Бонус вирізняється надзвичайно крупними плодами

Серед найнебезпечніших шкідливих організмів, що конкурують на лохині, є хрущі, які нищать кореневу систему рослин. Проти цього «звіра» Аврамчуки успішно борються за допомогою «сингентівського» препарату Актара.

Укріплюють опір рослини і добрива, які Вадим застосовує за технологією.  Як мінеральні використовується Флоровіт, його розсипають під саджанцями. А по листу рази три на сезон під час цвітіння і після цвітіння застосовують Плантатор.

У планах родини Аврамчуків активно збільшувати саме лохинову, а не полуничну плантацію. Адже американська ягода краще зберігається і більш транспортабельна. До того ж вартує на ринку у рази дорожче, ніж плоди полуниці. Лохина не така трудомістка і в догляді, і в оновленні насаджень. Якщо, скажімо, полуниці треба кожні п’ять років робити сортооновлення, то насадження лохини плодоноситимуть десятиріччями. Якщо включити калькулятор, то з гектара лохини, яка вступила у фазу плодоношення, а це приблизно 3300 кущів, можна зібрати п’ятнадцять тонн ягід за сезон, зазначає Вадим. Тому вибір найперспективнішої культури є очевидним, і він стосується саме лохини.   

Олександр Литвиненко

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here