КАПУСТА ЦВІТНА: ВАЖЛИВІ ЕЛЕМЕНТИ ТЕХНОЛОГІЇ

0
111106

Капуста цвітна серед усіх видів капусти в Україні займає друге місце за площею після білоголової і має особливу харчову цінність та лікувальні властивості.

Капуста цвітна (Brassica oleraceae L. convar. Botrytis (L.) Alef. var. botrytis.) належить до родини капустяні (Brassicaсca Burnett роду Brassica). У межах виду виділено два підвиди: абортіва (subsp. Abortive Lizg) та симплекс (subsp. Simplex Lizg.). Підвид абортіва представлений сортами зі щільними опуклими головками, які складаються з укорочених та потовщених малорозвинених квітконосних пагонів, що щільно прилягають один до одного. Головки білосніжного кольору або з легким кремовим відтінком. Форми підвиду абортіва дуже поширені у культурі у Європі, Америці, Азії та Австралії. До підвиду симплекс належать найбільш примітивні форми, спаржеві сорти – броколі, у яких галуження стебла виражене менше, квітконосні пагони зеленого, синюватого або фіолетового забарвлення, першого та другого порядків галуження з бутонами, утворюють нещільну головку. Культурні форми цього підвиду поширені в Італії, Сполучених Штатах Америки та країнах СНД і мають ще одну назву – капуста спаржева, або броколі.

Як овочеву рослину капусту цвітну почали вирощувати у Середземномор’ї на островах Егейського моря, на півдні вона широко культивувалася у європейських та арабських країнах, у Японії, Індії, Австралії, Африці, Америці тощо. У даний час в Україні площа під капусту цвітну становить близько 0,8–1,0 % посівів капусти.

До умов вирощування капуста цвітна більш вимоглива порівняно з головчастою. Насіння її починає проростати за температури 5–6°С. Оптимальна температура для росту і розвитку цвітної капусти становить     15–18°С. Капуста цвітна погано переносить високі температури. За температури понад 25°С головки утворюються швидко, але вони дрібні і нещільні.

Капуста цвітна дуже вимоглива до родючості та вологості грунту. Найкращими для рослин капусти цвітної є грунти з глибоким гумусовим шаром, добре забезпечені поживними речовинами. Під капусту цвітну вносять 40–50 т/га перегною  та мінеральні добрива в дозі N170-190Р90-120К150-180. Свіжий гній під неї вносити недоцільно, оскільки за короткий період розвитку рослини не встигають засвоювати з нього поживні речовини. Капуста позитивно реагує на внесення борних і молібденових добрив. Особливо цвітна капуста реагує на внесення калію, який сприяє підвищенню якості головок, вони формуються щільними і довше не розсипаються. Кислотність грунту повинна бути близькою до нейтральної. На кислотних грунтах рослини погано розвиваються і не утворюють головок. На недостатньо удобрених грунтах утворюється невелика головка, і врожай буває низький. На багатих азотом низинних торф’яних і важких глинистих грунтах капуста цвітна нарощує надлишкову зелену масу, затягується вегетація, у результаті погіршується якість продукції. Капуста цвітна вимоглива до вологості грунту, і в той же час надлишок вологи для неї шкідливий. Підтримувати вологість ґрунту необхідно на рівні 75–80% НВ, а добре ростуть і розвиваються рослини, коли вологість повітря становить 80–90 %.

Вирощують капусту цвітну в овочевих, овочево-кормових і польових сівозмінах. У сівозміні розміщують після удобрених попередників. Кращими попередниками є багаторічні трави, бобові, цибулинні, пасльонові, гарбузові рослини, озима пшениця.  Повертають на те саме місце капусту цвітну не раніше, ніж через 4–5 років. Основний обробіток грунту для вирощування капусти цвітної розпочинають з лущення поля, після збирання врожаю попередника. Оранку проводять після внесення органічних і мінеральних добрив на глибину 27–30 см. Ефективним заходом збереження та накопичення вологи у  грунті є проведення напівпарового обробітку грунту за ранніх строків оранки та  снігозатримання у зимовий період. Навесні після закриття вологи поле культивують на 10–12 см, а перед висаджуванням розсади чи сівбою насіння проводять передпосівну (передсадивну) культивацію на глибину висіву насіння чи висаджування розсади.

Вирощують капусту цвітну розсадним і безрозсадним способом. Найбільш розповсюдженим строком садіння розсади капусти цвітної є ранньовесняний з метою одержання врожаю у першій половині літа. За умов забезпечення рослин вологою є реальні можливості отримувати товарну продукцію протягом літнього і осіннього сезону року, що збільшує  тривалість споживання свіжої продукції із відкритого грунту. Крім того, конвеєр надходження власної продукції капусти цвітної обмежить завезення її із-за кордону.

Для одержання розсади насіння капусти цвітної висівають у зоні Лісостепу і Полісся 20–25 лютого, у Степу – 10–15 лютого. Для одержання продукції у більш пізні строки сівбу насіння проводять у кінці лютого – на початку березня. Норма висіву насіння становить 10–15 г/м2 залежно від способу вирощування, що забезпечує на виході 215–269 шт./м2 стандартної розсади.

Вирощують розсаду капусти цвітної як з пікіруванням сіянців, так і без нього. Пікірування здійснюють на 10–12 добу після появи сходів. Пікірують розсаду за схемою 6 Х 6 см. Вік товарної розсади залежить від групи стиглості сортів: ранньостиглих ­ 40–45 діб, середньоранніх та середніх  35–40, пізньостиглих  30–35 діб. Розсада капусти цвітної перед висаджуванням на постійне місце повинна мати висоту 20–25 см, 5–6 листків, площею близько 200 см2. Зменшення віку розсади у пізньостиглих сортів рослин пов’язано зі зміною тривалості світлового дня, довша його тривалість прискорює ріст і розвиток рослин. Використання розсади, вік якої перевищує 50 діб, призводить до значного недобору врожаю.

Найбільш прогресивним способом вирощування розсади капусти цвітної є касети. Їх використання забезпечує збільшення ефективності витрати насіння та поліпшує  приживлюваність після пересаджування у відритий грунт. За вирощування у касетах вік розсади порівняно з парниковою зменшується на 10–15 діб. Для запобігання витягування розсади необхідно чітко дотримуватися температурного режиму. Від дати сівби до появи сходів підтримують температуру на рівні 20–22°С; за появи сходів її знижують до 6–8 °С на тиждень; після цього до появи першого справжнього листка підвищують до 8–10°С. У подальшому температуру повітря підтримують на рівні 15–18°С вдень та 8–10°С вночі. Розсаду двічі підживлюють: за появи двох справжніх листків аміачною селітрою (50 г на 10 л води на 1,0–1,5 м2 ); у фазі 3–4  листків повним мінеральним добривом (нітроамофоска 40–50 г на 10 л води на 1,0–1,5 м2). Гарний результат має позакореневе підживлення розсади капусти цвітної мікроелементами: 0,02 % розчин борної кислоти та 0,05 % розчин молібдату амонію. Для загартування розсади за 7 діб до висаджування припиняють поливи та поступово відкривають парникові рами чи теплиці спочатку вдень, а потім залишають відкритими і на ніч. Перед вибиранням розсади рослини добре поливають.

У польових умовах капусту цвітну вирощують широкорядним способом з міжряддям 70 см, за краплинного зрошення застосовують схему 50+90 см, вкладаючи у вузьке міжряддя поливну стрічку. Густота вирощування рослин залежить від групи стиглості та сортових особливостей. Для ранньостиглих сортів і гібридів вона складає 60–70 тис.шт/га; середньостиглих – 40–50 тис.шт/га, пізньостиглих – 35–40 тис.шт/га. Більш точні дані щодо оптимальної густоти вирощування певного сорту чи гібриду капусти цвітної можна отримати у виробника насіння.

Догляд за посівами цвітної капусти полягає у застосуванні комплексу заходів, які максимально відповідають біології росту і розвитку рослин. Протягом вегетації поле з цвітною капустою підтримують у чистому від бур’янів стані. Проводять рихлення грунту у міжряддях та рядках, поливають, підживлюють добривами та захищають від хвороб та шкідників. Перше рихлення проводять через 3–5 діб після садіння розсади, перше підгортання – через 15–20 діб після садіння. Рихлення та підгортання роблять після кожного поливу чи дощу так, щоб виключити засипання грунтом точки росту рослин. Підгортання рослин сприяє відростанню додаткових коренів. Подальші обробки – за необхідністю.

Протягом вегетаційного періоду капусту цвітну 2–3 рази підживлюють. Перше підживлення проводять через 10–12 діб після висаджування розсади азотними добривами. Друге підживлення рослин проводять через 15–20 діб після першого. Третє – на початку формування головки фосфорно-калійними добривами. Зі шкідників найбільш поширеними є капустяна попелиця, капустяна муха, совки, капустяна міль та ін. Для боротьби з ними здійснюють профілактичні і агротехнічні заходи: чергування культур у сівозміні, своєчасне знищення бур’янів і післязбиральних решток та використання хімічних засобів захисту рослин і біологічних препаратів. Із хвороб найбільшої шкоди завдає судинний бактеріоз, альтернаріоз, кила та чорна ніжка. Для боротьби найефективніше використовувати профілактичні обробки біопрепаратами, а також перед висіванням насіння в грунт або парники його необхідно протруїти рекомендованими препаратами або провести термічне знезараження, для чого насіння капусти витримують у гарячій воді (t 48 – 50 °С) протягом 20 хвилин. Проти бактеріозу також насіння можна обробляти перманганатом калію або пероксидом водню. Проти чорної ніжки ефективним заходом є підтримання оптимальної вологості повітря у культиваційних спорудах на рівні  60–70 %. Якщо розсаду вразило це грибне захворювання, ефективними у боротьбі з ним є препарати на основі прокамопарб гідрохлориду або фосетилату.

За високої температури прямі сонячні промені викликають перегрівання головок: вони жовтіють, стають нещільними і починають розпадатися. Для отримання білосніжних головок їх притінюють, надламуючи 2–3 верхніх листки, чи зв’язують у пучок.

Урожай капусти цвітної збирають вибірково у міру настання технічної стиглості з трьома–чотирма покривними листками, які захищають її від забруднення і механічного пошкодження. Сортують капусту цвітну згідно діючого ДСТУ 3280-95 на стандартну і нестандартну продукцію та на перший і другий товарний сорт. До першого товарного сорту відносять головки діаметром 11,0 см і більше, до другого – від 8,0 см і до 11,0 см. Головки повинні бути щільні, білого чи злегка кремового забарвлення, свіжі, чисті, здорові, цілі, без механічних пошкоджень, з двома рядами покривних підрізаних на 2–3 см вище головки свіжих зелених листків, з качаном, який не більше, ніж на 2 см нижче останнього листка.

Капусту цвітну фасують в сітчасті полімерні мішки чи пакети з прозорої плівки завтовшки від 40 до 60 мкм з перфорацією довільною масою, але не більше 3 кг, поверхня капусти не повинна бути вологою. Дозволяється капусту цвітну не фасувати. Фасовану і нефасовану капусту цвітну пакують у ящики. Фасовану і нефасовану цвітну капусту для транспортування пакують у дерев’яні ящики для овочів і фруктів, бананові ящики або ящики із полімерних матеріалів, дозволених до використання чинними нормативними документами. Укладають капусту цвітну одного ботанічного і товарного сорту рядами щільно, на 2–3 см нижче краю тари. Тара для пакування капусти цвітної повинна бути цілою, міцною, сухою, чистою, без стороннього запаху. Зберігають капусту цвітну у тарі у чистих складських вентильованих приміщеннях за температури повітря не більше 12°С та відносній вологості повітря не менше 85%; у типових овочесховищах і в холодильних камерах – за температури повітря від 0 до 1°С та відносної вологості повітря від 85 до 95%. Термін зберігання капусти цвітної у холодильних камерах за температури повітря від 0 до 0,5°С та відносної вологості повітря від 85 до 95 %  не більше 60 діб; за температури повітря від 3 до 4 °С – не більше 10 діб.

Сергій Щербина, канд. с.-г. наук

Світлана Даценко, канд. с.-г. наук

Інститут овочівництва і баштанництва НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here