Капуста цвітна серед усіх видів капусти в Україні займає друге місце за площею після білоголової і має особливу харчову цінність та лікувальні властивості.
Капуста цвітна (Brassica oleraceae L. convar. Botrytis (L.) Alef. var. botrytis.) належить до родини капустяні (Brassicaсca Burnett роду Brassica). У межах виду виділено два підвиди: абортіва (subsp. Abortive Lizg) та симплекс (subsp. Simplex Lizg.). Підвид абортіва представлений сортами зі щільними опуклими головками, які складаються з укорочених та потовщених малорозвинених квітконосних пагонів, що щільно прилягають один до одного. Головки білосніжного кольору або з легким кремовим відтінком. Форми підвиду абортіва дуже поширені у культурі у Європі, Америці, Азії та Австралії. До підвиду симплекс належать найбільш примітивні форми, спаржеві сорти – броколі, у яких галуження стебла виражене менше, квітконосні пагони зеленого, синюватого або фіолетового забарвлення, першого та другого порядків галуження з бутонами, утворюють нещільну головку. Культурні форми цього підвиду поширені в Італії, Сполучених Штатах Америки та країнах СНД і мають ще одну назву – капуста спаржева, або броколі.
Як овочеву рослину капусту цвітну почали вирощувати у Середземномор’ї на островах Егейського моря, на півдні вона широко культивувалася у європейських та арабських країнах, у Японії, Індії, Австралії, Африці, Америці тощо. У даний час в Україні площа під капусту цвітну становить близько 0,8–1,0 % посівів капусти.
До умов вирощування капуста цвітна більш вимоглива порівняно з головчастою. Насіння її починає проростати за температури 5–6°С. Оптимальна температура для росту і розвитку цвітної капусти становить 15–18°С. Капуста цвітна погано переносить високі температури. За температури понад 25°С головки утворюються швидко, але вони дрібні і нещільні.
Капуста цвітна дуже вимоглива до родючості та вологості грунту. Найкращими для рослин капусти цвітної є грунти з глибоким гумусовим шаром, добре забезпечені поживними речовинами. Під капусту цвітну вносять 40–50 т/га перегною та мінеральні добрива в дозі N170-190Р90-120К150-180. Свіжий гній під неї вносити недоцільно, оскільки за короткий період розвитку рослини не встигають засвоювати з нього поживні речовини. Капуста позитивно реагує на внесення борних і молібденових добрив. Особливо цвітна капуста реагує на внесення калію, який сприяє підвищенню якості головок, вони формуються щільними і довше не розсипаються. Кислотність грунту повинна бути близькою до нейтральної. На кислотних грунтах рослини погано розвиваються і не утворюють головок. На недостатньо удобрених грунтах утворюється невелика головка, і врожай буває низький. На багатих азотом низинних торф’яних і важких глинистих грунтах капуста цвітна нарощує надлишкову зелену масу, затягується вегетація, у результаті погіршується якість продукції. Капуста цвітна вимоглива до вологості грунту, і в той же час надлишок вологи для неї шкідливий. Підтримувати вологість ґрунту необхідно на рівні 75–80% НВ, а добре ростуть і розвиваються рослини, коли вологість повітря становить 80–90 %.
Вирощують капусту цвітну в овочевих, овочево-кормових і польових сівозмінах. У сівозміні розміщують після удобрених попередників. Кращими попередниками є багаторічні трави, бобові, цибулинні, пасльонові, гарбузові рослини, озима пшениця. Повертають на те саме місце капусту цвітну не раніше, ніж через 4–5 років. Основний обробіток грунту для вирощування капусти цвітної розпочинають з лущення поля, після збирання врожаю попередника. Оранку проводять після внесення органічних і мінеральних добрив на глибину 27–30 см. Ефективним заходом збереження та накопичення вологи у грунті є проведення напівпарового обробітку грунту за ранніх строків оранки та снігозатримання у зимовий період. Навесні після закриття вологи поле культивують на 10–12 см, а перед висаджуванням розсади чи сівбою насіння проводять передпосівну (передсадивну) культивацію на глибину висіву насіння чи висаджування розсади.
Вирощують капусту цвітну розсадним і безрозсадним способом. Найбільш розповсюдженим строком садіння розсади капусти цвітної є ранньовесняний з метою одержання врожаю у першій половині літа. За умов забезпечення рослин вологою є реальні можливості отримувати товарну продукцію протягом літнього і осіннього сезону року, що збільшує тривалість споживання свіжої продукції із відкритого грунту. Крім того, конвеєр надходження власної продукції капусти цвітної обмежить завезення її із-за кордону.
Для одержання розсади насіння капусти цвітної висівають у зоні Лісостепу і Полісся 20–25 лютого, у Степу – 10–15 лютого. Для одержання продукції у більш пізні строки сівбу насіння проводять у кінці лютого – на початку березня. Норма висіву насіння становить 10–15 г/м2 залежно від способу вирощування, що забезпечує на виході 215–269 шт./м2 стандартної розсади.
Вирощують розсаду капусти цвітної як з пікіруванням сіянців, так і без нього. Пікірування здійснюють на 10–12 добу після появи сходів. Пікірують розсаду за схемою 6 Х 6 см. Вік товарної розсади залежить від групи стиглості сортів: ранньостиглих 40–45 діб, середньоранніх та середніх 35–40, пізньостиглих 30–35 діб. Розсада капусти цвітної перед висаджуванням на постійне місце повинна мати висоту 20–25 см, 5–6 листків, площею близько 200 см2. Зменшення віку розсади у пізньостиглих сортів рослин пов’язано зі зміною тривалості світлового дня, довша його тривалість прискорює ріст і розвиток рослин. Використання розсади, вік якої перевищує 50 діб, призводить до значного недобору врожаю.
Найбільш прогресивним способом вирощування розсади капусти цвітної є касети. Їх використання забезпечує збільшення ефективності витрати насіння та поліпшує приживлюваність після пересаджування у відритий грунт. За вирощування у касетах вік розсади порівняно з парниковою зменшується на 10–15 діб. Для запобігання витягування розсади необхідно чітко дотримуватися температурного режиму. Від дати сівби до появи сходів підтримують температуру на рівні 20–22°С; за появи сходів її знижують до 6–8 °С на тиждень; після цього до появи першого справжнього листка підвищують до 8–10°С. У подальшому температуру повітря підтримують на рівні 15–18°С вдень та 8–10°С вночі. Розсаду двічі підживлюють: за появи двох справжніх листків аміачною селітрою (50 г на 10 л води на 1,0–1,5 м2 ); у фазі 3–4 листків повним мінеральним добривом (нітроамофоска 40–50 г на 10 л води на 1,0–1,5 м2). Гарний результат має позакореневе підживлення розсади капусти цвітної мікроелементами: 0,02 % розчин борної кислоти та 0,05 % розчин молібдату амонію. Для загартування розсади за 7 діб до висаджування припиняють поливи та поступово відкривають парникові рами чи теплиці спочатку вдень, а потім залишають відкритими і на ніч. Перед вибиранням розсади рослини добре поливають.
У польових умовах капусту цвітну вирощують широкорядним способом з міжряддям 70 см, за краплинного зрошення застосовують схему 50+90 см, вкладаючи у вузьке міжряддя поливну стрічку. Густота вирощування рослин залежить від групи стиглості та сортових особливостей. Для ранньостиглих сортів і гібридів вона складає 60–70 тис.шт/га; середньостиглих – 40–50 тис.шт/га, пізньостиглих – 35–40 тис.шт/га. Більш точні дані щодо оптимальної густоти вирощування певного сорту чи гібриду капусти цвітної можна отримати у виробника насіння.
Догляд за посівами цвітної капусти полягає у застосуванні комплексу заходів, які максимально відповідають біології росту і розвитку рослин. Протягом вегетації поле з цвітною капустою підтримують у чистому від бур’янів стані. Проводять рихлення грунту у міжряддях та рядках, поливають, підживлюють добривами та захищають від хвороб та шкідників. Перше рихлення проводять через 3–5 діб після садіння розсади, перше підгортання – через 15–20 діб після садіння. Рихлення та підгортання роблять після кожного поливу чи дощу так, щоб виключити засипання грунтом точки росту рослин. Підгортання рослин сприяє відростанню додаткових коренів. Подальші обробки – за необхідністю.
Протягом вегетаційного періоду капусту цвітну 2–3 рази підживлюють. Перше підживлення проводять через 10–12 діб після висаджування розсади азотними добривами. Друге підживлення рослин проводять через 15–20 діб після першого. Третє – на початку формування головки фосфорно-калійними добривами. Зі шкідників найбільш поширеними є капустяна попелиця, капустяна муха, совки, капустяна міль та ін. Для боротьби з ними здійснюють профілактичні і агротехнічні заходи: чергування культур у сівозміні, своєчасне знищення бур’янів і післязбиральних решток та використання хімічних засобів захисту рослин і біологічних препаратів. Із хвороб найбільшої шкоди завдає судинний бактеріоз, альтернаріоз, кила та чорна ніжка. Для боротьби найефективніше використовувати профілактичні обробки біопрепаратами, а також перед висіванням насіння в грунт або парники його необхідно протруїти рекомендованими препаратами або провести термічне знезараження, для чого насіння капусти витримують у гарячій воді (t 48 – 50 °С) протягом 20 хвилин. Проти бактеріозу також насіння можна обробляти перманганатом калію або пероксидом водню. Проти чорної ніжки ефективним заходом є підтримання оптимальної вологості повітря у культиваційних спорудах на рівні 60–70 %. Якщо розсаду вразило це грибне захворювання, ефективними у боротьбі з ним є препарати на основі прокамопарб гідрохлориду або фосетилату.
За високої температури прямі сонячні промені викликають перегрівання головок: вони жовтіють, стають нещільними і починають розпадатися. Для отримання білосніжних головок їх притінюють, надламуючи 2–3 верхніх листки, чи зв’язують у пучок.
Урожай капусти цвітної збирають вибірково у міру настання технічної стиглості з трьома–чотирма покривними листками, які захищають її від забруднення і механічного пошкодження. Сортують капусту цвітну згідно діючого ДСТУ 3280-95 на стандартну і нестандартну продукцію та на перший і другий товарний сорт. До першого товарного сорту відносять головки діаметром 11,0 см і більше, до другого – від 8,0 см і до 11,0 см. Головки повинні бути щільні, білого чи злегка кремового забарвлення, свіжі, чисті, здорові, цілі, без механічних пошкоджень, з двома рядами покривних підрізаних на 2–3 см вище головки свіжих зелених листків, з качаном, який не більше, ніж на 2 см нижче останнього листка.
Капусту цвітну фасують в сітчасті полімерні мішки чи пакети з прозорої плівки завтовшки від 40 до 60 мкм з перфорацією довільною масою, але не більше 3 кг, поверхня капусти не повинна бути вологою. Дозволяється капусту цвітну не фасувати. Фасовану і нефасовану капусту цвітну пакують у ящики. Фасовану і нефасовану цвітну капусту для транспортування пакують у дерев’яні ящики для овочів і фруктів, бананові ящики або ящики із полімерних матеріалів, дозволених до використання чинними нормативними документами. Укладають капусту цвітну одного ботанічного і товарного сорту рядами щільно, на 2–3 см нижче краю тари. Тара для пакування капусти цвітної повинна бути цілою, міцною, сухою, чистою, без стороннього запаху. Зберігають капусту цвітну у тарі у чистих складських вентильованих приміщеннях за температури повітря не більше 12°С та відносній вологості повітря не менше 85%; у типових овочесховищах і в холодильних камерах – за температури повітря від 0 до 1°С та відносної вологості повітря від 85 до 95%. Термін зберігання капусти цвітної у холодильних камерах за температури повітря від 0 до 0,5°С та відносної вологості повітря від 85 до 95 % не більше 60 діб; за температури повітря від 3 до 4 °С – не більше 10 діб.
Сергій Щербина, канд. с.-г. наук
Світлана Даценко, канд. с.-г. наук
Інститут овочівництва і баштанництва НААН
