Щеплення овочевих рослин

0
112007

Щеплення овочевих рослин – спосіб вегетативного модифікування, що дозволяє отримувати рослину, яка складається з 2–3 частин, що належать різним сортам, а іноді і видам. Щеплена рослина складається із підщепи та частини, на яку прищеплюють, та щепи, яку прищеплюють. Для підщепи використовують стійкі до несприятливих умов сорти. Наприклад, для скоростиглих сортів кавуна, дині, кабачка, патисона використовують крупноплідні гарбузи з потужною кореневою системою, стійкі до посухи. Такі підщепи поліпшують розвиток прищепленої рослини у період росту та розвитку, прискорюючи плодоношення та суттєво збільшуючи урожайність.

Способи щеплення можуть бути різними, однак усі вони діляться на декілька основних типів: в розщіп, вставкою, накладенням, щеплення пророслим насінням, або зближенням.

Щеплення в розщіпє найбільш поширеним способом. Підщепа (стійкі культурні або дикі форми томату, гарбузових культур, наприклад,лагенарії) висівають пророслим насінням у горщик або у пропарену тирсу на 2–3 дні раніше, ніж щепу, що забезпечує необхідний «забіг» у розвитку. Як щепу використовують культурні рослини (томат, огірок, диню). Через два тижні у підщепи обрізають верхівку, залишаючи підсім’ядольне коліно довжиною 4–6 см. Верхню частину підщепи розщеплюють гострим лезом на 1,5–2 см. Від щепи зрізують верхню частину стебла довжиною 3–4 см зі справжнім або сім’ядольним листям. Нижній його кінець загострюють клином, вставляють в розщіп і обв’язують місце щеплення вузькою смужкою плівки. Щепа протягом декількох годин не може отримувати поживні речовини та вологу з підщепи, але її листя продовжує витрату їх на випаровування і дихання, тому щепленарослина може загинути. Щоб уникнути цього, щеплені рослини розміщують у період приживленняупарник з помірною температурою, освітленням, рясно поливають і вкривають індивідуальним плівковим або скляним ковпаком. Умови індивідуальної теплички або парничка сприятливі для приживленнякомпонентів щеплення.Після відновлення тургору листків розсаду переносять у світле і тепле приміщення, однак у спекотну погоду в перші кілька днів її оберігають від прямих сонячних променів.

Деякі овочівники застосовують щеплення зі вставнимтретім компонентом. У цьому випадку на одній рослині можна поєднати високу врожайність, скоростиглість (щепа) та стійкість до несприятливих умов навколишнього середовища (вставний компонент), а також стійкість до шкідників і хвороб (підщепу, коренева система). Наприклад, на кореневу систему фіго-листного гарбуза прищеплюється вставний компонент крупноплідного гарбуза, а на неї, у свою чергу, кавун, диню або огірок. Порядок проведення щеплення на першому етапі аналогічний щепленню в розщіп. Після того, як живецьприживеться, на нього прищеплюють інший компонент.

Можна зробити й інакше: на вегетуючийвставний компонент прищеплюють рослину щепи, а вже після періоду приживленняскладну щепу, що складається з 2 компонентів (щеплена рослина та вставка), прищеплюють на підщепу. Кращі результати у цьому випадку дає щеплення на більш дорослу підщепу врозщіп.

Виконуючи прищеплювання рослини накладенням, підщепу зрізують і загострюють з обох сторін, а щепу розрізають навпіл уздовж (2–2,5 см) і накладають зверху підщепи. Місце зрізу обмотують плівкою.

Проводячи щеплення пророслим насінням (квасоля на сою, огірок на гарбуз) щепу беруть не з укоріненої рослини, а з паростка, який ще не укорінився. Підщепу вирощують у горщиках. Наключене насіння щепи для отримання паростків поміщають корінцем вниз у глибокий посуд з вологим субстратом. Коли довжина підсім’ядольного коліна у щепи досягає 1–2 см, через нього гострою бритвою роблять косий зріз до кореня. На стеблі підщепи проводять подовжній розріз, куди поміщають паросток насіннящепи. Місце щеплення обв’язують вовняною ниткою, рослинурозміщуютьупарник.

Для отримання гібридів застосовують зближення (зрощення) рослин у фазі сім’ядольних листків. Для цього з кожної рослини видаляють по одному сім’ядольному листку, а самі рослини прикладають одну до одної місцями зрізу (бажано, щоб останні були однакового розміру). Місця зрізів обмотують ниткою. Після зрощення у одного з компонентів зрізують підсім’ядольне коліно, щоб залишився тільки один корінь.

Приклад прищеплення кавуна на диню. Насіння кавуна сіють у посівні ящики. Через 2–3 доби проросле насіння розкладають по одному у горщики і засипають землею. На 8–10 добу, коли на сіянцях гарбуза з’являтьсявеликі сім’ядолі або перший справжній лист, приступають до щеплення. З двох сторін щепи (кавуна) дуже гострим ножем або бритвою зрізують шкірку. Стебло підщепи (гарбуза) надрізають між сім’ядолями на глибину 1-2 см, точку росту видаляють. Краї зрізів повинні збігатися. Якщо стебло підщепи не повне, щепу вставляють в його бічний розріз в розщіп. При використанні підщепи з порожнім стеблом щепу доцільно висівати у горщик (по дві–три насінини) і прищеплювати рослини за допомогою зближення. Рослини, посіяні поруч, з’єднують, але не видаляють від коренів. У місцях зіткнення уздовж стебел знімають шкірку (на 1,5–2 см), рослини з’єднують і обв’язують плівкою. Після приживленнякорінь у щепи обрізають. Рослину у місці щеплення знову обмотують плівкою або ватою і поміщають у парник з вологим піском або тирсою (температура повітря повинна складати +25 … 28 °С, вологість: 90-98%). У перші дні необхідне розсіяне світло, для чого плівку зверху затіняють. Протягом перших 2–3 діб привиту рослину провітрюють лише у похмурі часи. Під час росту пов’язку поступово послаблюють, а рослину два-три рази підживлюють. Після цього її пересаджують на постійне місце.

Є.О. Духин, кандидат с.-г. наук

Н.Г. Духина, кандидат с.-г. наук