ПРИМАРНІ ПЕРЕВАГИ ТРАНСГЕННИХ СОРТІВ І ГІБРИДІВ

0
11265

Останнім часом багато хто розглядає ГМ-культури як один із шляхів подолання продовольчої кризи та забезпечення сталого надходження екологічно безпечної сільськогосподарської продукції. Та чи справді трансгенні рослини є ключем до вирішення світової продовольчої кризи? Чи справді їх переваги над традиційними культурами такі суттєві, як здається на перший погляд? Детальний розгляд проблеми вказує на відсутність особливих переваг ГМ-культур над традиційними як з точки зору продуктивності, так і з точки зору екологічної безпеки та потенціалу у вирішенні продовольчої проблеми та подолання економічної кризи сільськогосподарського виробництва.

По-перше, зупинимося на вирішенні продовольчої проблеми, насамперед, кризі харчового балансу та нестачі вітамінів і мікроелементів у їжі. Далеко не всі ГМ-культури здатні реально задовольняти потреби, для яких їх було створено. Так, основна маса використовуваних у виробництві трансгенних культур — це гліфосат-резистентні або шкідник-резистентні гібриди, які дозволяють фермерам  певною мірою знизити витрати на пестициди. У той же час новостворені ГМ-культури, які мали б задовольнити потреби людини у специфічних складових її раціону (наприклад, золотистий рис, що містить вітамін А; морква з підвищеним вмістом кальцію) у виробничих умовах поки що не отримують належного сприйняття, оскільки вони не виправдовують понесених на них витрат. Уявіть собі, що для того, аби отримати добову дозу вітаміну А, вам потрібно з’їсти 12 чашок ГМ-рису, а щоб покрити дефіцит кальцію (наприклад, при остеопорозі) треба спожити близько 1,6 кг “диво-моркви”. Звісно, ніхто у здоровому глузді не може всерйоз сприймати такі трансгенні культури як реально ефективні альтернативи для застосування у дієтично-лікувальних цілях. Тим паче, що походження таких рослин — неприродне, і переваги від їх споживання можуть бути нівельовані непередбачуваними наслідками, що можуть виникнути згодом.

Не все так добре і з економічної точки зору. Далеко не завжди впровадження резистентних ГМ-культур у виробництво забезпечує вищу прибутковість, а інколи навіть навпаки, фермери втрачають прибутки, особливо коли внаслідок непередбачених обставин генетична модифікація “не спрацьовує” як потрібно (були випадки, наприклад, в Індії, коли традиційні культури давали кращі за трансгенні рослини врожаї), або ж дає серйозний “природний” удар у відповідь у вигляді появи резистентних супербур’янів і шкідників (такі випадки зустрічаються в окремих районах США, Великобританії тощо), які вимагають колосальних додаткових витрат для викорінення. Поява резистентних до гліфосат-вмісних гербіцидів бур’янів пов’язана як з природними механізмами появи стійкості у рослин під впливом тривалого застосування хімічних сполук одного класу, так і внаслідок перезапилення та експресії генів ГМ-культур у дику флору. Звісно, останнє є предметом бурхливих наукових дискусій. Прихильники ГМ-культур повністю відхиляють звинувачення в експресії генів резистентності на дику флору, але крапку в цій дискусії не поставлено донині. Таким чином, ГМ-культури потенційно можуть створити додаткову небезпеку зміщення балансу екосистем і створення нових неконтрольованих важко викорінюваних видів дикої флори. До того ж, виникає питання, що робити з популяціями шкідників, які вже є резистентними до Bt ГМ-культур (трансгенних сортів і гібридів, що за рахунок введення в геном певних змін здатні синтезувати токсичні для ряду лускокрилих шкідників токсини)? Знову витрачати кошти, інсектициди або ж чекати на виведення генними інженерами нових трансгенних культур, де “баг” буде виправлено?

Крім того, екологічні виклики сьогодення вимагають стрімкого зниження пестицидного навантаження. ГМ-культури (наприклад, гліфосат-резистентні) здатні знизити сумарне гербіцидне навантаження на екосистеми, але є певний недолік: вони не виключають застосування гербіцидів взагалі, а зміщують рівновагу в бік сполук одного класу. Таким чином, при зниженні сумарного пестицидного навантаження виникає ризик перевантаження екосистем гліфосат-вмісними сполуками, що може мати навіть більш катастрофічні негативні наслідки, аніж рівномірне забруднення різними типами сполук.

А щодо зниження навантаження агрохімічного взагалі, питання зовсім прозоре: жодна трансгенна культура не дасть гарного врожаю без достатнього рівня живлення, забезпечення відповідного меліоративного стану ґрунту і т.д. Тобто все те, чого вимагають традиційні продукти селекції, вимагають і трансгени. У цьому плані — жодних переваг.

Цікавим виглядає й питання низьковуглецевих технологій вирощування культур. Так, трансгенні рослини дозволяють широко впроваджувати нульові технології обробітку ґрунту, які мають забезпечити зниження емісії вуглекислоти в атмосферу та забезпечити збережуваність органічної речовини ґрунтів. До останнього часу вважалося, що лише подібні технології здатні забезпечити високий рівень збережуваності ґрунтової органіки. Але в останні роки поширення набуло органічне землеробство, яке, до речі, виключає застосування трансгенних культур. Дослідженнями було встановлено, що раціонально побудована система основного обробітку ґрунту навіть із періодичним застосуванням знарядь полицевого типу не поступається нульовому обробітку в плані збереження органіки. Отже, і тут перевага ГМ-культур поставлена під питання.

Економічна ефективність ГМ-культур також знижується при реалізації продукції, що містить трансгени в своєму складі. Не дивлячись на намагання світової наукової спільноти заспокоїти населення шляхом пропагування результатів досліджень, які б підтверджували безпечність споживання продуктів, одержаних із трансгенних рослин для людини, доволі значна частка й досі знаходиться в опозиції до таких продуктів харчування. В основному мова йде про країни Європи, а от у США, батьківщині ГМО, ставлення до трансгенної їжі досить лояльне. Тож нагодувати всіх ГМ-продуктами неможливо: ряд людей просто відмовлятиметься від такого харчування з різних міркувань (етичних, соціо-культурних, релігійних). Наразі навпаки, спостерігаємо тенденцію до зростання попиту на органічну продукцію, навіть не дивлячись на колосальний (у 23 рази) ціновий розрив. До того ж варто визнати: ми й досі не маємо достатньо доказової бази, аби стверджувати, що ГМ-культури є безпечним продуктом харчування людини. Дослідження з дрібними тваринами (в основному — гризунами) не можуть бути репрезентативними у даному випадку (екстраполювати результати досліджень здоров’я щурів на людину так само безглуздо, як екстраполювати рекомендації з вирощування пшениці на кукурудзу чи будь-яку іншу культуру, маємо на увазі абсолютну відсутність спорідненості даних біологічних видів та їх фізіології). Крім того, будемо відверті: не всі вони одностайно підтримують ГМО, є й такі, що вказують на потенційні ризики розвитку онкологічних захворювань та безпліддя у піддослідних організмів. Усе це ставить під загрозу місію спасіння, покладену на трансгенні культури.

П.В.Лиховид, к. с.-г. н., старший науковий співробітник Інституту зрошуваного землеробства НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here