Полин естрагон — пряный «спартанец»

0
11745

На сучасному етапі розвитку аграрного сектору економіки актуальним залишається завдання удосконалення структури вирощування і споживання овочів за рахунок введення у культуру нових цінних видів овочевих рослин, створення сортів малопоширених видів рослин для різних зон вирощування з метою розширення ареалу їх розповсюдження і впровадження у виробництво.

До цінних пряно-смакових рослин належить полин естрагон (Artemisia dracunculus L.) – багаторічна рослина родини Айстрові (Asteraceae).

Цінність і використання. Цей вид полину більше відомий городникам за назвою «тархун». У їжу використовують молоді нездерев’янілі трав’янисті пагони і листки. Специфічний слабо-пряний аромат і гострий пряний пікантний терпкуватий смак рослині надають ефірні олії, до складу яких входить естрагол і терпен. Найбільша кількість ефірної олії міститься на верхівках пагонів у період цвітіння. Листки тархуну багаті вітамінами, зокрема містять каротин, аскорбінову кислоту, рутин, а також біологічно активні речовини – алкалоїди, флавоноїди, кумарин тощо.

У кулінарії молоду зелень полину естрагону використовують для приготування салатів, як приправу до м’ясних і рибних страв, додають у супи, соуси, присмачують бутерброди. На одну порцію закладають 4–6 г свіжої або 0,4–0,6 г сушеної сировини. У висушеному вигляді зелень  зберігає ароматичність і використовується як пряна приправа. Зелену масу також можна засолювати про запас. Свіжу зелень додають безпосередньо перед подачею страв, а висушену – за декілька хвилин до завершення готування.

Пагони у технічній стиглості (більш зрілі, здерев’янілі) – чудова спеція при засолюванні овочів (огірків, помідорів, кабачків), грибів, квашенні капусти, приготуванні маринадів. Речовини, що містяться у листках, пригнічують ріст молочнокислих бактерій. При використанні пряності зберігається колір продукції, поліпшується смак і аромат овочів.

Освіжаючий напій «Тархун», виготовлений із рослини – найбільш відомий продукт, що асоціюється з рослиною. Пряність використовується також для ароматизації оцту, вина, лікеру, закавказьких сирів, виготовлення «зеленого» масла. Смак страв із полином естрагоном проявляється більш насичено, якщо його збризнути лимонним соком.

Споживання полину естрагону сприяє утворенню шлункового соку, поліпшує сон, покращує апетит, нормалізує функції залоз внутрішньої секреції. У народній медицині траву застосовують як протиглисний засіб, при набряках, для профілактики цинги, лікування водянки, догляду за шкірою шиї. Рослина нівелює гіркоту ліків.

Ботанічна характеристика і біологічні особливості. Полин естрагон – рослина багаторічна. Коренева система складається із дерев’янистого кореневища і численних бокових розгалужень, що розміщуються на глибині до 40 см. Суцвіття – дрібні корзинки, за формою – округлі, рідше продовгувато-еліптичні, залежно від різновиду/сорту – діаметром від 0,1 до 4,5 мм. Маса 1000 насінин 0,2–0,3 г, схожість насіння зберігається 2–4 роки. У Ніжинському районі у переважної більшості зразків (сортів, популяційних форм) насіння не дозріває. При вирощуванні полину естрагону із насіння південного походження генеративне (насіннєве) покоління необхідно перевірити на морозостійкість та продуктивність і ароматичні якості.

Загалом можна стверджувати, що тархун – рослина морозостійка, особливо місцеві форми, не вимерзає навіть у малосніжні зими. Вегетація розпочинається рано навесні, пагони, що відросли, весняними заморозками не пошкоджуються.

Особливості вирощування. Ділянку закладають з урахуванням того, що рослини будуть рости на одному місці багато років, а також варто враховувати особливість полину естрагону розростатися і «відвойовувати» нові території. Грунт має бути поживним, реакція грунтового розчину – близькою до нейтральної (не кислою). На надто удобрених ділянках збільшується урожайність зелені, проте в ній знижується вміст ефірної олії. У період вирощування розсади та укорінення живців рослина потребує достатнього освітлення, а згодом дорослі рослини задовільно витримують напівзатінок. За недостатнього зволоження ріст пагонів затримується, у нижній частині листки відмирають і стебла оголюються; надмірне зволоження для рослини згубне.

Підготовка ґрунту традиційна для зони вирощування. Обробіток ґрунту для вирощування полину естрагону традиційний для зони вирощування, основний розпочинають відразу після збирання попередника з лущення дисковими лущильниками у двох напрямках на глибину 8–10 см. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур’янами, застосовують лемішні лущильники: при цьому глибина першого обробітку становить 12–14 см, а другої, яку за оптимальних умов для відростання бур’янів зазвичай проводять через два тижні – 14–16 см.

За два тижні, після масового відростання бур’янів, проводять зяблеву оранку: на підзолистих ґрунтах на глибину орного шару, на супіщаних чорноземах – на 20–22 см, на суглинкових чорноземах – на 25–27 см. На бідних ґрунтах, якщо необхідне внесення органічних добрив, вносять перегній або торфокомпост 20–30 т/га. Одночасно вносяться мінеральні добрива – суперфосфат і калійну сіль у дозі відповідно 200–250 та 60–80  кг/га.

Рано навесні поле боронують із метою збереження ґрунтової вологи. Першу суцільну культивацію проводять якомога раніше з одночасним боронуванням. Під культивацію вносять 150–200 кг/га аміачної селітри. Безпосередньо перед сівбою, не допускаючи розриву в часі, рекомендується провести передпосівний обробіток ґрунту комплексними агрегатами, наприклад РВК-3,  чи, за наявності,  більш сучасними, які дозволяють за один прохід розпушувати, вирівнювати і ущільнювати ґрунт, цим самим забезпечувати оптимальні умови для рівномірного розподілу висіяного насіння (за насіннєвого розмноження) або кращого приживлювання розсади.

При насіннєвому розмноженні тархуну сівбу проводять у плівкових теплицях на сонячному обігріві чи інших доступних спорудах захищеного грунту. Оскільки насіння дуже дрібне, загортають його не глибше 0,5 см. За умови сівби відразу у відкритий грунт грядку накривають нетканими укривними матеріалами і регулярно зволожують, аби поверхневий шар грунту завжди був вологим. Після з’явлення сходів сіянці пікірують за схемою 15х5 см, вони добре витримують пересаджування.

Вегетативне розмноження проводять поділом куща, кореневими паростками та стебловими живцями. Розділяють рослини 4–5 року життя, на кожній частині має бути 3–5 пагонів, краще цю операцію проводити навесні. При розмноженні паростками від материнської рослини відділяють 3–5 паростків, після чого  материнську рослину підгортають. Схема висаджування за цих способів 70х30 см.

Живцювання проводять у травні–червні. Живці нарізують завдовжки 10–15 см, висаджують під плівкові укриття за схемою 5х3 см, добре поливають і притінюють. На постійне місце висаджують восени. За умови достатнього зволоження вкорінювати живці можна і у відкритому грунті, прикривши поліетиленовою плівкою або пластиковими пляшками.

Догляд за рослинами  полягає у  боротьбі з бур’янами, підтриманні  ґрунту у пухкому стані.  Для цього протягом періоду вегетації проводять 4–5 розпушувань міжрядь (до змикання рядків у перший рік вегетації і за можливості проведення цього агрозаходу на другий) і 2–3 прополювання у рядках.

Зелену масу збирають регулярно, у міру відростання. Після зрізування рослини варто підживити. Можна відрощувати зелень полину естрагону і взимку із заготовлених восени кореневищ за температури 15–18оС.

Сортове різноманіття. Сортимент полину естрагону вітчизняної селекції у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, до недавнього часу включав два сорти: станом на  середину 2013 року було внесено сорти  Смарагд і Травневий (селекції Нікітського ботанічного саду НААН, рік занесення в реєстр  2004). Проте через анексію Криму ці сорти стали недоступними для використання в Україні, відтак вони виключені з наступних редакцій Держреєстру. Сортів полину естрагону іноземної селекції в Україні  не зареєстровано жодного. В Україні вирощуються переважно місцеві популяції та сортимент іноземного походження, вирощений із насіння, інтенсивне завезення якого на насіннєвий ринок відзначаємо протягом останнього десятиріччя (в т.ч. і нелегальним шляхом як приватними особами, так і комерційними фірмами).

До 90-х років ХХ сторіччя у Чернігівській області для консервної промисловості, зокрема у Ніжинській огірковій зоні, був районований сорт полину естрагону селекції ВНДІСНОК (м. Москва) Грибовський, тому в регіоні широко поширені популяції естрагону, вихідною формою яких є саме цей сорт. Проте через недостатню роботу щодо первинного та репродукційного насінництва даного сорту є всі підстави стверджувати: місцевий матеріал, що підтримується населенням, втрачає притаманні оригінальному сорту цінні господарські ознаки, стає неоднорідним і вироджується/дичавіє. 

Необхідність залучення цього виду в селекційний процес на Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України обумовлена щонайменше двома причинами: необхідністю створення вітчизняних сортів полину естрагону, придатного для споживання у свіжому вигляді (зеленна продукція), та оновлення і розширення  сортименту для одержання високоякісної пряної сировини у контексті відродження огіркового засолювального промислу на основі класичного сорту огірка Ніжинський місцевий та новітнього сортименту даного сортотипу. Мета досліджень полягала у  створенні сортів полину естрагону з високою продуктивністю, морозостійкістю, високим коефіцієнтом вегетативного розмноження, смаковими та ароматичними якостями, адаптовані до умов вирощування в зонах Лісостепу і Полісся України.

У 2016 році до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, внесено сорти полину селекції ДС «Маяк» ІОБ НААН Уненеж і Яничар (див характеристику цих сортів нижче). Ще через рік Держреєстр поповнився ще 2 вітчизняними сортами – Сибіряк і Аквамарин  селекції Національного ботанічного саду НАН України.

Конкурентоспроможні сорти полину естрагону –

 вітчизняним агровиробникам і споживачам

Сорт Уненеж. Рослина за габітусом компактна, висотою 150 см (висота у фазі технічної стиглості 45 см), з середньою кількістю генеративних стебел. Тип галуження – більше трьох пагонів. Стебло товсте, у фазі технічної стиглості – середнє, діаметром 0,5 см; зеленувато-коричневого забарвлення з проявом антоціану. Пагони першого порядку середньої довжини, пагони другого порядку – наявні, третього – відсутні. Рослина сильно залистяна. Листки на пагонах сидячі, без черешка, поодинокі, розміщуються почергово; за формою листкова пластинка вузько ланцетна, сизуватого забарвлення; довжина листкової пластинки 10 см, ширина 1 см. Форма основи листкової пластинки клиноподібна, опушення відсутнє. Суцвіття помірної щільності. Квітка жовтого забарвлення. Насіння в умовах Північного Лісостепу і Полісся України не утворюється, розмножується тільки вегетативно.

Урожайність зеленої маси у фазі технічної стиглості (до здерев’яніння пагонів) 36,0 т/га, в т.ч. за перший збір 21,8 т/га; кількість зеленої маси з одного погонного метра 1260 г; рекомендується проводити два зрізування.

За даними біохімічного аналізу, у зеленій масі (незадерев’янілих верхівкових пагонах) сорту Уненеж у фазу відростання зеленої маси після першого зрізування міститься: сухої речовини 38,42%, загального цукру 1,24%, аскорбінової кислоти 19,95 мг/100 г, нітратів 801 мг/кг (при гранично допустимій концентрації 2000 мг/кг).

Сорт Яничар. Рослина за габітусом компактна, висотою 100 см (висота у фазі технічної стиглості 50 см), з великою кількістю генеративних стебел – на другий рік вегетації більше 70. Тип галуження – більше трьох пагонів. Стебло середньої товщини, у фазі технічної стиглості – тонке, діаметром 0,4 см; світло-зеленого забарвлення без прояву антоціану. Пагони першого порядку поодинокі, розміщуються почергово; за формою листкова пластинка вузько ланцетна, зеленого забарвлення помірної інтенсивності; довжина листкової пластинки 10,5 см, ширина 1 см. Форма основи листкової пластинки звужена, опушення відсутнє. Суцвіття не щільне. Квітка жовто-червоного забарвлення. Насіння в умовах Північного Лісостепу і Полісся України утворюється в окремі роки, рекомендується розмножувати переважно вегетативним способом.

Урожайність зеленої маси у фазі технічної стиглості (до здерев’яніння пагонів) 44,0 т/га, в т.ч. за перший збір 18 т/га; кількість зеленої маси з одного погонного метра 1530 г; рекомендується проводити три зрізування.

За даними біохімічного аналізу, у зеленій масі  сорту Яничар у фазу відростання зеленої  маси  після  першого   зрізування  міститься:  сухої речовини 31,51%, загального цукру 0,76%, аскорбінової кислоти 21,0 мг/100 г, нітратів 994 мг/кг (при ГДК 2000 мг/кг).

Сорти полину естрагону Уненеж і Яничар рекомендовані для освоєння в агроформуваннях усіх форм власності і господарювання та у приватному секторі в зонах Лісостепу і Полісся України  у відкритому і захищеному (вигонка зеленої маси із кореневищ у несезонний період) ґрунті; придатні для споживання у свіжому вигляді (зеленна продукція) та використання як прянощів при консервуванні і засолюванні овочів. Вирощування сортів полину естрагону, створених на Дослідній станції «Маяк» ІОБ НААН, не потребує інсектицидного і фунгіцидного захисту, отже вони цілком підходять для використання у системах органічного землеробства.

 

Олександр Позняк, Дослідна станція «Маяк» ІОБ НААН, Чернігівська обл.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here