Що ми знаємо про ризоктоніоз картоплі і як обмежити його шкідливість

0
111129

Ризоктоніоз, або чорна парша  є  однією з найбільш поширених хвороб картоплі в усіх країнах її вирощування.         Проявляється захворювання на бульбах,  паростках,  стеблах, столонах і рідше на коренях дорослих рослин.

На поверхні бульб утворюються тверді чорні блискучі опуклі склероції (коростинки) неправильної  форми і різної величини (1–5 мм), що за зовнішнім виглядом нагадують невеличкі грудочки чорнозему, які прилипли до її поверхні, у зв’язку з чим хвороба отримала назву «чорна парша».

Ризоктоніоз проявляється на бульбах також у вигляді чорних, трохи вдавлених плям навколо вічок діаметром 0,3–1 см. На молодих бульбах, інколи і на старих,  хвороба може проявлятися у  вигляді загнивання частини або всієї бульби.  Уражена тканина стає склоподібною, повністю втрачає крохмаль, поступово підсихає,  і  молода бульба перетворюється  на «мішечок», наповнений сухою бурою масою. Таке повне руйнування бульби спостерігається у тих випадках, коли ураження охоплює всю його тканину. При низькій температурі повітря і перезволоженому ґрунті часто спостерігається  утворення  на бульбах плям і  виразок, наповнених залишками мертвої тканини (ямчата плямистість).

За сухої і спекотної погод  у період масового зав’язування бульб  ризоктоніоз може проявитися у формі сітчастого некрозу поверхні бульб.

У картоплесховищах у кінці березня – на початку квітня за умов  високої вологості (біля 90%) і підвищеної температури (12–15 0С)  на бульбах з’являються  великі вдавлені плями  діаметром від 1 до 3 см,  дуже подібні до виразок. Пізніше уражена тканина  виразок покривається  брудно-сірою  плівкою – базидіальним спороношенням  гриба. Така форма прояву хвороби є найбільш шкідливою, тому що уражені бульби  повністю втрачають садивні та продовольчі якості.  

На паростках, коренях і столонах при ураженні утворюються добре помітні трохи вдавлені бурі, коричневі або чорні плями та виразки, мокрі або сухі, діаметром до 1 см і більше. Інколи замість них з’являється бурувата штрихуватість. За­ра­жен­ня бру­нь­ок на сто­ло­нах ча­с­то зу­мов­лює де­фор­мацію бульб, які ста­ють по­твор­ни­ми, шор­ст­ки­ми, не­ти­по­ви­ми для сор­ту. На сто­ло­нах ри­зоктоніоз спри­чи­няє не­кроз тка­нин та ут­во­рен­ня ви­ра­зок, че­рез які у буль­би мо­жуть про­ни­ка­ти ґрун­тові бак­терії – збуд­ни­ки чор­ної ніжки.

При ураженні кореневої системи рослини уповільнюють свій ріст і розвиток, вони, як правило,  низькорослі, у денні години спостерігається в’янення  (протягом ночі рослини відновлюють свій тургор),  листки верхнього ярусу вкриваються антоціановими фіолетовими плямами,  скручуються  у вигляді «човника» уздовж центральної жилки, у пазухах пагонів  формуються зелені дрібні «повітряні» або «сидячі» бульбочки.

У фазу цвітіння картоплі  у вологу теплу погоду на стеблах  уражених рослин  виявляється  брудно-білий повстяний наліт, який вкриває нижню частину  стебел інколи до черешків нижніх листків (біла ніжка), що викликається статевою стадією (телеморфою) гриба.

Збудником хвороби є гриб Thanatephorus cucumeris Donk (анаморфа: Rhizoctonia solani Kuhn). Гриб належить до гемібіотрофів, поліфаг, уражує близько 230 видів рослин з родин бобових, айстрових, капустяних, пасльонових та ін., у тому числі: цукрові буряки, конюшину, редьку, щавель, капусту,   моркву, огірки, салат, гарбузи, томат, тютюн та інші культурні та дикорослі рослини.

Польова популяція Rh. solani неоднорідна і представлена численними штамами, які належать до анастомозних груп АГ1, АГ3 і АГ4. Найбільш конкурентноздатною і агресивною щодо картоплі є АГ3.

Збудник ризоктоніозу здатний уражувати картоплю на всіх етапах її розвитку, від сходів до збирання. Найуразливішою фазою для зараження картоплі на початку вегетації є білі паростки, які утворюються з бруньок бульб. Склероції та грибниця  патогена у ґрунті й на поверхні уражених ризоктоніозом бульб здатні проростати одночасно з проростанням вічок картоплі.

У збудника хвороби виділяють три стадії розвитку: зимуючу (сплячу), паразитичну і статеву.

Зимуюча стадія представлена склероціями  гриба, що зберігаються у ґрунті і на поверхні бульб картоплі. Життєздатність склероціїв  у  ґрунті  зберігається  протягом 3–4 років.

Паразитична  стадія Rh. solani  розпочинається  з проростання  склероція  у грибницю, яка складається з величезної кількості переплетених світлих  безбарвних гіф. При висаджуванні бульби у ґрунт склероції, що знаходяться на її поверхні або в ґрунті,  в умовах підвищеної вологості і низьких температур проростають гіфами,  які поширюються по поверхні бульби і,  контактуючи з паростками, проникають у їх тканини, швидко поширюються  по   міжклітинниках, проникають у  тканини паренхіми і провідної системи, викликають плями  та   виразки, які у масі  призводять до загибелі паростка.

Статева  (базидіальна) стадія Th. cucumeris утворюється на нижній приземній частині стебел картоплі у середині літа у вигляді «білої ніжки», яка  у поширенні гриба істотного значення в більшості випадків не має.

Розвиток патогена  значною мірою  залежить від температури  і вологості ґрунту. Оптимальна температура для розвитку гриба коливається у межах від 90С до 270С. Склероції можуть проростати при температурі 9–300С.  При    температурі нижче 50С і вище 320С їх проростання не спостерігається, а при 16–260С  воно найактивніше.  Паростки картоплі найсильніше уражуються  у ґрунті  при температурі 17–200С.  

Часті і рясні дощі у червні–серпні, порівняно невисока температура повітря, відсутність вітрів, що здатні підсушувати ґрунт, сприяють посиленому розвитку хвороби. З таких погодних умов грибниця патогена, що розвивається на підземних органах картоплі, може пронизувати ґрунт на великій площі і на її поверхні. формувати статеве спороношення. Є відомості, що бізидіоспори  гриба з поверхні ґрунту можуть промиватися дощовою водою вглиб і,  проростаючи, уражувати бульби нового врожаю.

Шкідливість захворювання проявляється при всіх формах розвитку хвороби: ураженні паростків під час зберігання бульб і у період вегетації, ураженні підземної та надземної частин стебла, наявності склероціїв на бульбах. Ступінь шкідливості захворювання у більшості випадків залежить від чинників зовнішнього середовища, рівня запасу інфекції у ґрунті і на насіннєвому матеріалі, густоти посадки бульб. Оптимальна температура ґрунту для розвитку захворювання – близько 170С, вологість – 60–70% від повної вологоємності. Граничне значення інфекційного навантаження  R. solani у ґрунті, вище якого ризоктоніоз завдає відчутної шкоди, становить  один  склероцій чи одна  пропагула (фрагмент грибниці) на 100 г ґрунту.

Сприятливі умови для інфікування рослин створюються на важких (суглинних) ґрунтах. Кислотність ґрунту  у діапазоні PH від 4,5 до 8 не має істотного значення, хоча є відомості, що дещо краще ризоктоніоз розвивається при PH 5,5–6,5, що збігається з оптимальною кислотністю і для росту картоплі.

Основну шкоду гриб завдає у період розвитку сходів картоплі. Навесні в умовах високої вологості і температури 50С і вище склероції гриба проростають, при контакті з паростками картоплі грибниця проникає у їх тканину, викликаючи суцільне ураження. За сильного розвитку хвороби паростки чорніють, загнивають і відмирають, відбувається  випадання сходів у полі. Найбільшої шкоди гриб завдає під час ураження паростків насіннєвих бульб, більшість (20% і більше) з яких гине ще до появи на поверхні ґрунту. Насіннєві бульби, які щільно вкриті великою кількістю склероціїв гриба, як правило, сходів не дають. Збудник хвороби може уражувати паростки картоплі під час зберігання, але у більшості випадків бульби заражаються у період від садіння до появи сходів. І чим триваліший цей період, тим більшої шкоди завдає ризоктоніоз.  Сильне ураження призводить до запізнення з’явлення пригнічених зріджених сходів, сильного відставання у рості і розвитку рослин.

Внаслідок ураження кореневої шийки стебел картоплі, столонів і коріння  врожайність знижується на 15–20%, а в окремі роки залежно від сорту  – на 40–60%. Слід зазначити, що при ураженні бульб ризоктоніозом різко   погіршується їх товарний вигляд. Під час зберігання уражені бульби є більш сприятливими до ураження мокрими гнилями.

Захисні заходи

Одним із стримуючих факторів  ураження картоплі ризоктоніозом  є дотримання науково  обґрунтованої сівозміни з урахуванням біологічних особливостей розвитку збудника хвороби. Найкращими попередниками під картоплю, які сприяють значному зниженню інфекційного фону Rh. solani в ґрунті (в 1,73,5 раза залежно від культури)  є зернові культури, багаторічні злакові трави, льон і озимий ріпак.

Незадовільними попередниками, які є резерваторами інфекції, є цукрові, столові, кормові буряки, капуста, конюшина, томат, тютюн, морква,   гарбузові та баштанні культури,  які  сприяють розвитку захворювання і накопиченню інфекції у ґрунті. Повертати картоплю на це  поле слід через 4–5 років, що суттєво оздоровить ґрунт від  склероціїв і  пропагул зимуючої   грибниці патогена.

Своєчасно і якісно проводити живлення рослин шляхом внесення  збалансованих  органічних і мінеральних добрив (макро- і мікроелементів) на основі результатів агрохімічного аналізу ґрунту. Особливу роль у підвищенні стійкості рослин і бульб картоплі до ризоктоніозу відіграє калій. Тому у зонах сильної шкідливості хвороби слід вносити підвищені дози калію (на 1015%  від розрахункових).

З метою зниження шкідливості  гриба Rh. solani, попередження накопичення його у навколишньому середовищі, отримання високоякісного врожаю  слід висаджувати здорові  бульби або з незначною кількістю склероціїв гриба  на їх поверхні (бал 1) масою 70–90 г. Оптимальна густота посадки  50 тис./га, строк садіння визначається ступенем прогрівання ґрунту на глибині 10 см, коли температура досягне рівня 7–80С. При температурі ґрунту 5–60С бульби не проростають і не дають сходів. Глибина загортання бульб становить 6–8 см від поверхні ґрунту.

У насіннєвій партії картоплі  не допускається наявність бульб  навіть із незначним ураженням фітофторозом, тому що ця  хвороба  може за сприятливих умов викликати епіфітотію, крім цього  сприяє інтенсивному ураженню паростків картоплі ризоктоніозом.  

Обов’язковим заходом проти ризоктоніозу та інших хвороб  є передпосадкове  протруєння насіннєвих бульб. Для цього  використовують один із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: азоксистробіну + металаксилу-М, се (Юніформ 446 SE, 1,5 л/т); імазаліла сульфату, к.с. (Фунгазіл 100 SL, 0,15 л/т); іпродіону, к.с. (Ровраль Аквафло, 0,38–0,4 л/т); манкцебу, з.п. (Дітан М-45, 2,0–2,5 кг/т);  флудиоксонілу, тн (Максим 025 FS, 0,75 л/т); флуксапіроксаду, к.с. (Серкадіс, 0,2–0,25 л/т).

Проти комплексу хвороб, ґрунтових та наземних шкідників бульби картоплі доцільно обробляти комбінованими інсектицидно-фунгіцидними препаратами на основі діючих речовин:  дифеноконазолу + флудіоксонілу + тіаметоксаму, тн (Селест Топ 312,5 FS, 0,5–0,7 л/т та аналоги); пенсикурону + імідаклоприду, т.к.с. (Престиж 290 FS, 1,0 л/т та аналоги); пенфлуфену + клотіанідину, тн (Еместо Квантум, 273,5 FS, 0,3–0,6 л/т при обробці бульб або 1,5м1,8 л/т при внесенні у гребені під час висаджування).

Серед біологічних препаратів фунгіцидної дії для обробки насіннєвих бульб використовують Фітоцид, р. (1,0 л/т); Псевдобактерин-2 (Респекта), в.р.  (1,0 л/т).

Протруюючи бульби, у робочі суспензії чи емульсії препаратів слід додавати мікроелементи: марганець, молібден, цинк, кожного по (0,02%), борну кислоту (0,05%), перманганат калію (0,001%), а також витяжки із суперфосфату (2%) і аміачної селітри (2%). Дослідженнями встановлено, що  протруєння насіннєвих бульб картоплі Дітаном  М-45 проти ризоктоніозу   знижувало  розвиток хвороби на паростках у середньому на 22,8%, на столонах – на 15,7%; на корінні – на 7,9%; на бульбах – на 45,4%. За рахунок зниження рівня ураженості продуктивність рослин зростала на 25,1% (Саюк, 2003).

Своєчасно і якісно проводити агротехнічні заходи по догляду за рослинами. Після садіння і впродовж вегетації картопля потребує рихлого ґрунту. До появи сходів, особливо на важких запливаючих  ґрунтах,  для неї  небезпечна ґрунтова кірка. Через дві доби після її утворення паростки бульб, уражені ризоктоніозом, можуть загинути, не з’явившись на поверхні ґрунту.  Тому необхідно провести до появи сходів  культури  2–3 боронування з урахуванням гранулометричного складу ґрунту. У період бульбоутворення картопля особливо чутлива до нестачі повітря в ущільненому ґрунті: столони і молоді бульби проявляють ознаки задихання, вони легко уражуються ризоктоніозом. Через дефіцит повітря у ґрунті  відбувається загнивання основи стебел у результаті їх ураження білою ніжкою.  Тому  у фазу бутонізації – на початку цвітіння картоплі слід глибоко розпушувати ґрунт з одночасним високим підгортанням кущів, що також буде запобігати масовому інфікуванню молодих бульб фітофторозом.

Особливу увагу при вирощуванні картоплі слід приділити знищенню бур’янів. Слід пам’ятати, що такі бур’яни, як хвощ польовий, лобода (біла, гібридна, багатонасінна),  різні форми осоту  польового або рожевого,  різні види осоту жовтого (шорсткий, городній, польовий та ін.), грицики звичайні,  талабан польовий та ін.   інтенсивно  уражуються ризоктоніозом і в рази  збільшують інфекційне навантаження  у вигляді  склероціїв і  грибниці патогена у ґрунті.

Своєчасне збирання врожаю запобігає масовому інфікуванню бульб  ризоктоніозом, фітофторозом та іншими хворобами у ґрунті . Чим довше бульби залишаються у ґрунті після відмирання бадилля, тим сильніше вони уражуються ризоктоніозом і покриваються щільним шаром  чорних  склероціїв.

Збирають урожай у теплу суху погоду за середньодобової температури не нижче 5–70С. Бульби, зібрані навіть у суху погоду за температури  нижче  4°С і вище 250С, інтенсивно уражуються грибними і бактеріальними хворобами.

Найбільш радикальним, екологічно безпечним і економічно вигідним  методом захисту картоплі від ризоктоніозу  є вирощування високопродуктивних стійких до хвороби сортів.   На сьогодні імунні і високостійкі до ризоктоніозу сорти картоплі у світі   відсутні. Відносно стійкими до хвороби  є   сорти картоплі:  Амороза, Атлантик, Вернісаж, Витязь, Гатчинська,  Дара , Дзвін,  Дубравка,  Зарево, Зоряна, Карлена,  Ласунак, Либідь, Невська,  Олена,  Посвіт, Пролісок, Саванна, Седнівська рання,  Слов’янка, Тетерів,  Тімо Ханккіян, Українська рожева,  Фіделія, Форсаж, Baby Lou , Pocahontas  та ін.

З використанням на сьогодні  штучного інфекційного фону Rh. solani   анастомозної групи АГ3 суттєво зростають  можливості  у селекціонерів об’єктивно оцінити велику кількість сортозразків, виявити і впровадити у виробництво більш  стійкі до ризоктоніозу високопродуктивні сорти картоплі.

Марков І.Л., к.б.н., професор НУБіП Україн

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here