КОМЕРЦІЯ НА САДЖАНЦЯХ ФУНДУКА ВІДХОДИТЬ НА ДРУГИЙ ПЛАН

0
11236

Сімнадцять років Олександр Миколайович Космидайло з села Велика Севастянівка, що у Христинівському районі на Черкащині, займається виробництвом саджанців фундука. А розпочався цей бізнес несподівано. Чоловік запримітив захаращений колгоспний садок, про який у селі забули. Як виявилося, у ньому росли сорти фундука харківської селекції. Про це повідомили фахівці Національного дендрологічного парку «Софіївка», які й накинули оком на колгоспний спадок. Запропонували розкорчувати його насадження, щоб висадити цінний садивний матеріал фундука на своїх землях. Натомість Олександр Космидайло вирішив відродити фундукові насадження у рідному селі. Домовився про оренду цієї ділянки з керівництвом господарства-правонаступника колгоспу.

Як виявилося, колгосп у Великій Севастянівці був учасником радянської програми з впровадження фундука у агро виробництво. Для цього господарюючому суб’єкту надали найкращі на той час саджанці, що були в наявності, для закладки експериментальної ділянки. Але планам не судилося  збутися. Через події дев’яностих і двохтисячних років керівництво колективного господарства забуло про перспективний напрям, зосередившись на більш традиційних для Черкащини культурах. А садок так і лишився в очікуванні свого ентузіаста.

Олександр Космидайло

Кілька років знадобилося Олександру Миколайовичу, щоб розчистити просіки, видалити старі загрубілі стовбури, здійснити санітарне обрізування гілок, підгорнути кущі тощо. Було нелегко, та це дало старт новій цікавій справі, за яку вже на той час досвідчений фермер Олександр Космидайло вхопився обома руками. Адже попит на саджанці фундука почав стрімко зростати.

Щоб вивчити нюанси нового бізнес-напрямку, аграрій з головою занурився у самоосвіту і практику. Відвідував семінари, лекції, конференції, присвячені фундуку. Познайомився з керівництвом «Української горіхової асоціації», де йому надали всебічну інформаційну підтримку. За словами тепер уже досвідченого горіхознавця, велику роль у його професійному становленні відіграв Почесний президент цієї асоціації Володимир Пахно.

 

–  Після розпаювання колгоспних земель уклав угоду на оренду фундукової ділянки з його новим власником. Облаштував її краплинним зрошенням. Почав реалізацію відростків. На той час я був одним із перших, хто налагодив продаж саджанців фундука за допомогою сайту. Нині інтернет-пропозицій побільшало у сотні разів. Щоправда, якість запропонованого садивного матеріалу іноді нікудишня. Продають навіть сіянці, які проростили із зерня. Що з нього виросте, невідомо. Але скажу напевно: з такого саджанця можете не дочекатися горіхів визначеного сорту  і взагалі врожай побачити щонайменше через десяток літ. Такі біологічні особливості фундука. Відрізнити сіянець з горішка нескладно – там іде прямий центральний корінь, а у відростка корінь нерівний, покручений, – каже горіхознавець.

Як розповів Олександр Космидайло, спочатку продавав саджанці лише вітчизняних сортів. Кілька років тому додав до асортименту сорти з інших європейських країн, які мають гарні перспективи на наших теренах. Хоча, на думку господаря, сорти Вересневий, Караманівський та Обільний не поступаються «закордонним колегам». А найулюбленішими своїми сортами фермер назвав  Корончатий та Ракетний.

– Випробував на власних землях 15 сортів. Більшість із них вітчизняні – з мого «колгоспного» садку. З них методом відбору зразків вивів кілька власних сортів, але не реєстрував їх, це ні до чого. Бо зацікавлені у якісному садивному матеріалі люди і так купуватимуть. До слова, випробував і щеплення фундуку на ведмежу ліщину. Саджанці виходять золоті, бо лише незначна їх частина приживається. Відповідна і собівартість –  чи не вдесятеро вища, ніж звичайних відростків, які сьогодні на гурті коштують 50–60 гривень за штуку,  – розповідає господар.

За його словами, нині вже не ті ціни на саджанці, які були. Коли Олександр Космидайло починав бізнес, гуртова ринкова ціна за однорічний саджанець сягала 120 гривень, бували роки, коли і за таку ціну товар розмітали клієнти, не вистачало садивного матеріалу, щоб задовольнити попит. Тож нині про таку рентабельність лишається тільки згадувати. По-перше, значно зросла конкуренція у цій ніші, по-друге, багато іноземних сортів було ввезено в країну, їх пропозиція суттєво потіснила вітчизняні відростки.

– Тому перелаштовую свої фундукові угіддя на плодове виробництво. Хоча усвідомлюю, що такої доходності, як від реалізації саджанців не досягну, навіть якщо збиратиму по 4 тони горіхів з гектара, – ремствує фермер. – Нині з 4 гектарів два вже плодоносять. Застосував схему посадки 6х6 –  це не дуже інтенсивний сад, сподіваюся на його врожайність у 3 тонни з гектара. Цьогоріч зібрав у ньому пів тонни врожаю. До речі, залишаю півтора гектара під маточником, а пів гектара тримаю як експериментальну ділянку. Якщо доведеться проріджувати маточник, який заклав за схемою 2х2, облаштовуватиму його під більш інтенсивну технологію за схемою 4х4 або 4х5, тоді зможу розраховувати і на 4 тонни з гектара. 

Фермер зауважив: якщо грунт у фундуковому саду оброблений, культура підгодована, тоді є шанси отримати кращий урожай. Адже плодове виробництво вимагає більше уваги і догляду за рослинами, ніж для продукування саджанців. У нинішньому році фермер підживлював плодову плантацію невеликою кількістю міндобрив, адже аналізу грунту ще не робив,  та вніс по відру гною під кожен кущ. А допомагає йому поратися мінітракторець із фрезою китайського виробництва. Адже фундук – не така вже й трудомістка культура. Олександр Космидайло наголошує, що самотужки справляється. Головне –правильно посадити плантацію, замульчувати саджанці, заглибити при садінні і вчасно поливати перший рік.

– За найсучаснішою технологією варто садити у одну лунку кілька різних сортів, можна навіть три. Це сприяє поліпшеному запиленню культури, відтак її підвищеній урожайності. Я це випробував особисто – сорти Обільний, Караманівський і Вересневий, які виросли зовсім поруч, запилюють один одного навіть від найменшого поруху, і це зразу видно по кількості плодів на них. Зробив цікаве спостереження: не має значення, які сорти для запилення у вас є, бо буває в один рік один і той же сорт по-різному впливає на сусідні сорти, навіть дика ліщина, яка вважається найкращим запилювачем – все залежить від погодних умов навесні. Але є закономірність: чим більше сортів висаджується у посадці, тим краще. От якщо на гектарі буде 10 сортів, по десять дерев кожного сорту, та кілька основних сортів – а це приблизно 500 кущів, то така плантація буде якнайкраще запилюватися будь-якого року. Та якщо на гектарі будуть присутні всього два–три сорти, тоді треба готуватися до того, що пристойного врожаю і по кілька років поспіль не дочекаєтесь, – ділиться досвідом Олександр Космидайло. 

Олександр Литвиненко

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here