Захист цибулі від гнилей під час зберігання

0
111449

З гнилей грибного походження на культурі найбільш поширеними  є шийкова гниль цибулі, біла і рожева (фузаріозна) гнилі денця, з бактеріальних – мокра бактеріальна гниль цибулі.

Шийкова гниль. Захворювання поширене повсюдно, де вирощують цибулю. Хвороба виявляється переважно під час зберігання цибулин, але може бути шкідливою і у період вегетації рослин.

Шийкова гниль (конідіальне спороношення гриба)

Перші ознаки хвороби діагностуються протягом перших місяців після збирання цибулі – розм’якшення тканини і утворення вм’ятини біля шийки цибулини. Спочатку вона ледь помітна, але може легко діагностуватися шляхом слабкого натискання великого пальця руки на шийку ураженої цибулини. Згодом розм’якшення і побуріння тканини поширюється все далі і далі у внутрішні шари цибулини, що призводить до повного загнивання.

При незначному ураженні на поверхні зовні здорової цибулини з’являються округлі або довгасті вм’ятини, у міру розвитку хвороби їх кількість зростає, цибулина частково деформується. При знятті сухих лусочок  у місцях плям або на розрізі цибулини уражена тканина водяниста, брудно-жовтувата або темно-бура, має варений вигляд. У вологій камері поверхня ураженої тканини покривається сірим пухнастим нальотом, на поверхні якого пізніше утворюються дрібні, діаметром до 1,5 мм, чорні склероції у вигляді темних скоринок. Іноді їх розвивається так багато, що вони зливаються у суцільну чорну скоринку.

Шийкова гниль (склероції на ураженій поверхні цибулини)

При сильному розвитку хвороби наліт може покривати всю цибулину. На окремих цибулинах сірий наліт з’являється не на шийці, а на боці цибулини або біля денця, де завдано механічних пошкоджень.

Збудником хвороби є гриб Botrytis allii Munn. Димчасто-сірий щільний повстяний наліт на ураженій поверхні являє собою грибницю і конідіальне спороношення гриба. За допомогою конідій гриб поширюється під час вегетації рослин і особливо інтенсивно у період зберігання цибулин.

Конідії гриба можуть зберігати схожість протягом декількох тижнів, але не здатні зимувати. Склероції гриба добре переносять морози, і навесні на них з’являються конідієносці з конідіями, останні легко розносяться вітром і при проростанні уражують  фізіологічно ослаблені рослини.

Шийкову гниль можуть викликати також гриби Botrytis byssoidea Walk  і Botrytis sguamosa Walker, які розвиваються переважно на суцвіттях насінників.

Ураження цибулин відбувається ще у полі перед збиранням. Гриби, що викликають шийкову гниль, здатні  уражувати фізіологічно ослаблені тканини, поселятися спочатку на нижньому листку, який починає відмирати, звідки поступово по міжклітинниках і клітинах ураженої тканини переміщуються у шийку цибулини.

Під час зберігання цибулі хвороба починає швидко прогресувати і за  півтора–два місяці може повністю охопити гниллю всю цибулину. Уражені цибулини зсихаються, істотно знижується їх маса.

Конідіальне спороношення, яке утворилося, може викликати в період зберігання нове зараження сусідніх цибулин. При цьому інфекція  проникає всередину, як правило, вже не через шийку, а через денце цибулини. Чим раніше цибулина виходить із стану спокою, тим легше вона уражується хворобою, оскільки корінці, що прокинулися, відкривають «ворота» для проникнення інфекції. Значну роль у повторному поширенні інфекції відіграють кліщі, які пошкоджують цибулю. Гриб добре розвивається за температури від 3 до 330С, а зараження цибулин у межах 15–20°С.

Основним джерелом інфекції є склероції грибів, які зберігаються у ґрунті, в овочесховищах, уражені цибулини і насіння. 

У разі висаджування уражених цибулин у ґрунт листки набувають жовтого забарвлення, вони в’януть, гниють і засихають. На насінниках  стрілки надломлюються, а насіння недорозвивається і має низьку схожість. Оскільки первинне зараження грибами відбувається у полі у передзбиральний період проникненням  інфекції через шийку цибулини, тому стан шийки, зрілість цибулини до періоду збирання має вирішальне значення для стійкості або сприйнятливості культури до цієї хвороби. У польових умовах масове зараження цибулин відбувається під час збирання, коли видаляються соковиті зелені листки у районі шийки. Зараження цибулин шийковою гниллю та інтенсивність розвитку хвороби у період тривалого зберігання прямо пропорційно корелює з кількістю опадів у другій половині липня і першій половині серпня, оскільки опади затримують дозрівання цибулі і сприяють тим самим проникненню збудника з листків у шийку цибулини.

Внесення гною безпосередньо під цибулю знижує стійкість цибулин до хвороби, а фосфорні добрива суттєво  її підвищують.

Якщо погода і агротехніка вирощування сприяють визріванню цибулин у полі, то вони  будуть уражуватися  мінімально. Так, за збирання цибулі у період повного пожовтіння листів цибуля уражується у півтора–два рази менше, ніж при збиранні культури  на початку пожовтіння листя.

Сильніше уражується цибуля, вирощена на заплаві, а слабкіше – на супіщаному ґрунті. Стійкість цибулі до шийкової гнилі залежить від площі живлення рослин і добрив. Сорти з темнозабарвленими лусочками більш стійкі до шийкової гнилі, ніж сорти, які мають білі лусочки.

За несприятливих умов зберігання втрати цибулі від хвороби сягають 50% і більше.

Біла гниль денця. Ознаки хвороби проявляються на цибулі під час вегетації і зберігання. У польових умовах перші ознаки хвороби  проявляються на  рослинах у вигляді пожовтіння кінчиків листків, яке поступово поширюється донизу. Листки жовтіють і пізніше відмирають. Хворі рослини швидко в’януть і гинуть. На коренях і лусочках молодих цибулин утворюється білий пухкий наліт, який пізніше покривається дуже дрібними чорними сферичними склероціями  розміром з макове зерно.

Біла гниль денця (початок розвитку хвороби)

При більш пізньому захворюванні рослин у полі відмирання листків спостерігається рідше і хвороба виявляється лише під час збирання. На денці цибулин добре помітна біла грибниця з дрібними склероціями.  Уражені цибулини стають водянистими і загнивають.

Під час зберігання цибулі хвороба проявляється на окремих цибулинах у вигляді обводнення й загнивання денця, на якому також з‘являється білий пухкий наліт з чорними склероціями гриба. Особливо  інтенсивно біла гниль денця розвивається під час зберігання цибулі у вологому приміщенні. Гниль цибулин завжди розпочинається з денця. Згодом хворі цибулини повністю згнивають.

Збудником хвороби є гриб Sclerotium cepivorum Berk.  У своєму циклі розвитку патоген розвиває грибницю і формує склероції.  Частіше білою гниллю денця уражуються рослини, пошкоджені цибулевою мухою.

Оптимальна температура для проростання склероціїв гриба знаходиться у межах  20–240С. Сильніше біла гниль денця розвивається на менш зволожених ґрунтах (40% від повної вологоємності). Найбільш сильно білою гниллю денця уражуються підв’ялені, недостатньо  визрілі або підмерзлі цибулини, а також цибулини з механічними пошкодженнями.

Біла гниль денця (повністю уражена цибулина

Джерелом інфекції є склероції гриба на уражених рештках, насіннєвих цибулинах, у ґрунті інфекція може передаватися насінням. Склероції патогена у ґрунті зберігають життєздатність протягом кількох років. Навесні вони проростають з утворенням грибниці, гіфи якої і викликають первинне зараження рослин.

Шкідливість хвороби полягає у зрідженні посівів сіянки, цибулі-ріпки, насінників, інтенсивному загниванні цибулин під час зберігання, що призводить до значних втрат вирощеної продукції.

 

Рожева (фузаріозна) гниль денця цибулі. Захворювання проявляється як під час вегетації цибулі, так  і у період зберігання цибулин. В області денця розвивається пухка грибниця рожевого кольору, більшість коренів згниває, і тому у хворих рослин відмирають листки, починаючи з верхівки. Розвивається і виявляється хвороба у період дозрівання цибулин, які стають м’якими, при їх розрізі тканина всередині трохи водяниста.

Збудником хвороби є гриби з роду Fusarium sp. У циклі свого розвитку гриби формують конідіальне спороношення, хламідоспори і мікосклероціі. Поширюються під час вегетації цибулі конідіями. При зберіганні цибулі, крім конідій, зараження цибулин може відбуватися мікросклероціями і хламідоспорами, які проростають у вологому приміщенні. Джерелом інфекції є ґрунт, в якому зберігаються протягом декількох років хламідоспори і мікросклероції патогенів. Інфекція може бути занесена на поле з ураженими цибулинами.

Рожева (фузаріозна) гниль денця

Сприяє розвитку хвороби температура 19–240С, підвищена вологість ґрунту, наявність механічних пошкоджень на цибулинах. Цибулини, пошкоджені цибулевою мухою, легше заражаються рожевою гниллю, а цибулини, уражені несправжньою борошнистою росою, більш сприйнятливі як до рожевої, так і  до білої гнилі денця цибулі.

Шкідливість рожевої фузаріозної гнилі полягає у тому, що патоген перешкоджає проростанню цибулин, пригнічує ріст проростків і викликає відмирання листків. Захворювання різко знижує врожайність насіннєвої цибулі і схожість насіння. Втрати врожаю при зберіганні можуть перевищувати 30% і більше.

Мокра бактеріальна гниль. Хвороба поширена на цибулі першого року вирощування, особливо під час зберігання цибулин. Завдає значної шкоди і насінникам. Первинне зараження цибулин відбувається ще в полі. Частіше уражується цибуля-ріпка. Навколо стеблового  кінця ураженої цибулини утворюється велика світла або трохи  рожевувата пляма. Тканина на її місці розм’якшується, стає водянистою.

Більш чіткі ознаки хвороби, особливо на початку розвитку, можна виявити тільки на

Мокра бактеріальная гниль цибулііальная гниль цибулі

поздовжньому розрізі цибулини. Під здоровими зовнішніми лусками виявляється шар з однієї-двох розм’якшених, ніби запарених і ослизнених лусочок, що мають жовто-буре забарвлення. Іноді чергування здорових і хворих лусочок спостерігається і у глибших внутрішніх частинах цибулини. Згодом, звичайно через 2–3 місяці після збирання, хворобою  може бути охоплена вся цибулина. Спочатку шийка, а потім і вся тканина її розм’якшується і ослизнюється, цибулина згниває, виділяючи рідину, і має неприємний запах.

Під час зберігання уражених цибулин мокра гниль поширюється на сусідні цибулини і викликає їх загнивання. Осередки бактеріальної гнилі можуть швидко розростатися і викликати загнивання майже всієї партії цибулі, що зберігається.

Збудниками мокрої бактеріальної гнилі є грамнегативні аеробні та факультативно-аеробні бактерії, з яких найбільше значення мають види: Erwinia carotovora subsp. carotovora Bergey et al.;  Burgholderia gladioli pv. alliicola Young et al .; Pseudomonas fluorescens Migula; Pantoea agglomerans Gavini et al.

Крім цибулі, бактерії уражують моркву, селеру, ріпу, різні види капусти, томати, перець, огірки, диню, салат, редьку, спаржу, пастернак, квасолю та інші види овочевих культур. Бактерії уражують також   картоплю, люпин, кормові боби, тютюн, махорку, буряк, соняшник та ін. культури.

 Бактерії проникають у рослину ще на полі через різні поранення, у першу чергу у місцях пошкодження комахами. Тканини у цих місцях розм’якшуються і мацеруються.  На цибулинах часто утворюються тріщини, через які проступає і виділяється назовні гнила маса з безліччю бактерій.

Оптимальна температура для розвитку бактерій  – 20–300С.

Причинами, що призводять до ураження цибулі мокрою бактеріальною гниллю, можуть бути сонячні опіки тканин або пошкодження їх у період догляду за рослинами і збирання, а також інші причини, що призводять до фізіологічного ослаблення тканин. Різка зміна погодних умов при дозріванні цибулі (від вологої з помірними температурами до сухої та спекотної) сприяє розвитку хвороби, оскільки у результаті цього  відбувається швидке засихання зеленого листя.

Однією з причин загнивання соковитих лусочок цибулі може бути різке порушення обміну речовин у рослин.

Розвиток мокрої гнилі починається з розчинення пектинових речовин міжклітинників, що призводить до розпаду м’якоті на окремі клітини. Уражуються у першу чергу цибулини, пошкоджені механічно або комахами, а також уражені гнилями денця, несправжньою борошнистою росою.

Процес розвитку мокрої гнилі відбувається швидко за надлишку вологи у повітрі і підвищеної температури у місцях зберігання. При дотриманні правильного температурного режиму у сухих сховищах мокра гниль хоч і виникає, проте розвивається повільно і не спричиняє великих втрат цибулі.

Джерелом інфекції є неперегнилі уражені рештки, закладені на зберігання, і заражені ще в полі цибулини.

Шкідливість хвороби полягає у загниванні цибулин і значних втратах урожаю. Висаджені уражені цибулини зазвичай  сходів не дають.

Захисні заходи. Ефективним заходом, який стримує ураженість цибулин гнилями, є дотримання правильної сівозміни. Вирощувати цибулю на одному і тому ж полі дозволяється тільки через 3–4 роки. Агротехніка вирощування цибулі повинна бути спрямована на своєчасне визрівання цибулин. Це може бути досягнуто правильним підбором сортів і гібридів, створенням оптимальної для рослини площі живлення, застосуванням високої агротехніки.

Дотримання просторової ізоляції між чорнушкою і насінниками, між полями цибулі поточного року і минулорічними.

Внесення збалансованих доз мінеральних добрив з перевищенням від розрахункової норми фосфорних на 15–20% безпосередньо під цибулю істотно підвищує стійкість рослин до гнилей, сприяє підвищенню врожайності культури, покращує якість продукції. Слід пам’ятати, що свіжий гній під цибулю вносити не рекомендується, оскільки продукти його окислення погіршують ріст і розвиток рослин, сприяють розвитку гнилей цибулі.

З метою обмежень джерел первинної інфекції на цибулі першого року вирощування і насінниках необхідно своєчасно видаляти з посівів виявлені поодинокі хворі рослини разом із цибулинами.

Збирання насіння проводити тільки зі здорових насінників. Ретельне очищення насіння від залишків рослин, протруювання насіння. Знезараження чорнушки від несправжньої борошнистої роси, різних гнилей проводять у теплій воді при температурі 18–200С, витримуючи насіння протягом доби, або замінюють його барботуванням у воді. Після замочування  насіння розстеляють на вологій мішковині шаром до 10 см, покривають також вологою мішковиною і витримують при кімнатній температурі до проростання 3–5% насіння.  Після цього насіння підсушують до сипучого стану, обробляють одним із рекомендованих біопрепаратів і висівають. Для обробки насіння використовують один із дозволених біопрепаратів: Агат 25-К, ПА  (7–9 г/кг), Псевдобактерин – 2, в.р. (0,1 л/кг), Фітоцид, р. (2,5 мл/кг).  При такій технології обробки насіння підвищується енергія його проростання, на 5–7 днів раніше з’являються рясні сходи, на 2–3 тижні подовжуються терміни появи перших ознак хвороб на рослинах.

Для підвищення енергії проростання, прискорення зростання і розвитку рослин чорнушки, підвищення їх стійкості до хвороб протруювання  поєднують із обробкою насіння одним із рекомендованих регуляторів росту рослин: Вермистим, р. (8–10 мл/кг), Емістим С., в.с.р. (0,005 мл/кг) та ін.

Проведення профілактичних хімічних обприскувань цибулі у період вегетації дозволеними фунгіцидами проти несправжньої борошнистої роси стримує також поширення на культурі шийкової  гнилі,  білої і рожевої гнилей денця і мокрої бактеріальної гнилі.

Проти комплексу кореневих захворювань  цибулі  під час вегетації рослин проводять до 3-х поливів,  додаючи  у  поливну воду через системи крапельного зрошення фунгіцид Юніформ 446 SE, се (0,5 л/га). Проти гнилей цибулі ефективним заходом є також обприскування цибулі під час вегетації фунгіцидом   Сігнум, вг (1,0–1,5 кг/га),  проти шийкової гнилі і білої гнилі денця Ровраль Аквафло, кс (0,75–1,0 л/га), Цілитель, зп (2,5–3,0 кг/га),  проти мокрої бактеріальної гнилі обприскування рослин (допустимо не більше 4-х разів у період вегетації) фунгіцидом Косайд 2000, вг (2–2,5 кг/га).

Проти збудників грибних і бактеріальних гнилей обприскування цибулі біопрепаратом Псевдобактерин – 2, в.р. (1,0 л/га) з додаванням одного із регуляторів росту рослин: Біолан, в.с.р (10 мл в 300 л води на 1 га), Біоцин-Ф, в.р. (50 мл/10 л), Вермистим, р (50–150 мл на 0,001 га)  та ін.

Для запобігання передчасного проростання цибулин під час зберігання і покращення якості продукції обприскування цибулі за 40 днів до збирання врожаю регулятором росту рослин – Гімалая 804, рг (3,75–4,0 кг/га).

Своєчасне збирання врожаю цибулі. Збирати її  слід у період масового пожовтіння листків і у суху погоду. Обрізання листків цибулин можна проводити відразу ж при збиранні цибулі у суху погоду за умови хорошого визрівання цибулин. У разі поганого визрівання цибулин обрізають листки тільки після попереднього просушування у полі перед закладанням на досушування зі штучним підігрівом.

За сухої сонячної погоди просушування цибулі можна проводити у полі, розсипаючи його в один шар на поверхні ґрунту, або у добре вентильованих приміщеннях. Якщо погода волога, цибулю необхідно сушити спочатку під навісами, а потім у добре вентильованих приміщеннях з використанням штучного підігріву. За температури 25–350С цибулю витримують майже 7–10 днів і більше. Просушують цибулю доти, доки при ворушінні цибулин не почують специфічний шум або шелест.

Для закладання на зберігання відбирають добре просушені цибулини з тонкою шийкою, довжина якої повинна бути не менше 3–5 см для продовольчої цибулі і 5–6 см для цибулі-матки. Цибулини з довгою шиєю менше уражаються шийковою гниллю під час зберігання. Слід пам’ятати, що передчасне видалення листків з недостатньо визрілих цибулин сприяє легкому проникненню інфекції через свіжу рану шийки у цибулину, викликаючи її загнивання під час зберігання.

Зберігання цибулі у попередньо  санітарно оброблених сховищах. Оптимальна температура для зберігання цибулі – 0 – (+ 20С) і відносна вологість повітря 70–75%. Під час зберігання цибулі необхідно систематично проводити аналіз партій цибулі на ураженість цибулин шийковою гниллю, білою і рожевою гнилями денця і мокрою бактеріальною гниллю. При появі в сховищах цих гнилей треба негайно перебирати цибулю і видаляти уражені цибулини.

Абсолютно стійких сортів і гібридів  цибулі до гнилей немає. Менше уражуються районовані гібриди цибулі: Болеро, Дарика, Міністер, Монтана,  Надійна, Ногал, Ранко, Річ, Сакраменто, Такмарк, Флексер, Ялтинська та ін.

Слід взяти до уваги, що сорти і гібриди з темнозабарвленими лусками більш стійкі до шийкової  і мокрої бактеріальної гнилі у порівнянні з сортами, які мають білі лусочки.

Перед посадкою насінників – повторне перебирання і видалення  всіх уражених цибулин. На поливних ділянках проводити помірний полив рослин. Після збирання врожаю проводити обов’язкове знищення рослинних залишків шляхом глибокого їх загортання у ґрунт.

І.Л.Марков, професор НУБіП України

 

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here