Інтегрований захист цибулі від хвороб

0
113418

Великі недобори і втрати врожаю цибулі спричиняються хворобами, а саме: несправжньою борошнистою росою, шийковою гниллю, сажкою, іржею, білою гниллю денця, мокрою бактеріальною гниллю, мозаїкою, жовтою смугастістю. Своєчасне виявлення цих захворювань і проведення проти них профілактичних заходів забезпечить отримання високого і якісного врожаю культури.

Несправжня борошниста роса (пероноспороз) є найбільш  поширеним і шкідливим захворюванням цибулі, особливо у районах із великою   кількістю атмосферних опадів. Так, в минулому 2018 році ураження цибулі несправжньою борошнистою росою становило в господарствах Сумської, Чернівецької, Херсонської областей 10–16%, Миколаївської, Волинської, Черкаської 20–26%, Івано-Франківської та Тернопільської областей 29–36%. Значної шкоди хвороба завдає насінникам цибулі.

Захворювання проявляється у вигляді дифузного і місцевого ураження рослин. Дифузна форма спостерігається за умов висаджування уражених цибулин, коли після сходів листки рослин стають ланцетними, сплющеними і гофрованими, мають жовтувато-зелене забарвлення, розташовуються на поверхні ґрунту, у вологу погоду покриваються густим сіро-фіолетовим нальотом – конідіальним спороношенням гриба.

У разі місцевого ураження на листках і квіткових стрілках з’являються блідо-зелені або жовтувато-брудні розпливчасті овальні плями, які пізніше покриваються сіро-фіолетовим нальотом. У місцях ураження листки загинаються, жовтіють і відмирають, а стрілки ламаються. Пізніше  уражена тканина заселяється різними сапрофітними грибами у вигляді чорної плісняви. 

Збудником хвороби є нижчий гриб Peronospora destructor Casp, який в  циклі свого розвитку формує конідіальне спороношення і ооспори.

Рясне конідіальне спороношення утворюється рано вранці, коли випадають рясні роси. Оптимальна температура для утворення конідій – 10–150С. Поширюються вони повітряними течіями і краплинами дощу, а проростають ростковими гіфами, які проникають у рослину через продихи.

Оптимальна вологість повітря для проростання конідій 99–100%, температура – 130С. Конідії гриба зберігають життєздатність у вологому повітрі протягом кількох днів, в посуху гинуть через 1,5–2,0 години. Гриб з уражених надземних органів рослини міжклітинниками проникає у цибулину, де зосереджується переважно у верхній частині. У цибулинах  патоген зимує у вигляді грибниці. В ураженій тканині гриб формує статевим способом кулясті ооспори.

Основне джерело інфекції – уражені цибулини, в шийці яких зберігається грибниця, і уражені рослини багаторічної цибулі. Під час висаджування навесні уражених цибулин грибниця патогена поширюється у листки, а на їх поверхні утворює конідіальне спороношення. Додатковим джерелом є уражені рештки, в яких зберігаються ооспори гриба.

Шкідливість хвороби виявляється у передчасному відмиранні листків, що призводить до недорозвиненості цибулин і зниження валового збору врожаю. Інколи від хвороби гине  до 15–20% і більше рослин. Насіння чорнушки з уражених рослин щупле або зовсім не утворюється.

Захисні заходи. Дотримання сівозміни, термічне знезараження посадкових цибулин, профілактичні обприскуванням рослин фунгіцидами, вирощування стійких сортів і гібридів.

Шийкова гниль. Захворювання поширене повсюдно, де вирощують цибулю. Хвороба виявляється переважно під час зберігання цибулин, але може бути шкідливою і в період вегетації рослин. Її перші ознаки виявляються біля шийки цибулини у вигляді розм’якшення тканини і утворення вм’ятини. З часом розм’якшення і побуріння тканини поширюється в глиб цибулини.   Після зняття сухих лусочок у місцях плям або на розрізі цибулини уражена тканина водяниста, буро-жовтувата, немовби варена. За підвищеної вологості поверхня цибулини спочатку покривається сірим пліснявим нальотом (конідіальним спороношенням гриба), пізніше на ньому утворюються дрібні, діаметром до 1,5 мм, чорні склероції. Іноді їх розвивається так багато, що вони зливаються в суцільну чорну кірку. Сірий наліт з’являється також в інших місцях цибулини, де завдано механічних пошкоджень.

Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Botrytis allii Munn. Сірий наліт на ураженій поверхні являє собою поверхневу грибницю і конідіальне спороношення гриба. За несприятливих умов грибниця патогена перетворюється в склероції, переважно у вигляді коростинок.

Шийкову гниль можуть викликати також мітоспорові гриби Botrytis byssoidea Walk  і Botrytis sguamosa Walker, які розвиваються переважно на суцвіттях насінників.

Ураження цибулин відбувається ще в полі, перед збиранням. Гриби, що викликають шийкову гниль, здатні  уражувати фізіологічно ослаблені тканини, поселятися спочатку на нижньому листку, який починає відмирати, звідки поступово по міжклітинниках і клітинах ураженої тканини переміщаються в шийку цибулини.

Під час зберігання цибулі хвороба починає швидко прогресувати і за  півтора-два місяці може повністю охопити гниллю всю цибулину. Уражені цибулини зсихаються, істотно знижується їх маса.

Конідіальне спороношення, яке утворилося, може викликати в період зберігання повторне зараження сусідніх цибулин. При цьому інфекція  проникає всередину, як правило, вже не через шийку, а через денце. Чим раніше цибулина виходить із стану спокою, тим легше вона уражується хворобою, оскільки корінці, що прокинулися, відкривають «ворота» для проникнення інфекції. Значну роль у повторному поширенні інфекції відіграють кліщі, які пошкоджують цибулю. Гриб добре розвивається за температури від 3 до 330С, а зараження цибулин в межах 15–20°С.

Основним джерелом інфекції є склероції грибів, які зберігаються в ґрунті, у сховищах, уражені цибулини і насіння.   

У разі висаджування уражених цибулин у ґрунт листки набувають жовтого забарвлення, вони в’януть, гниють і засихають. На насінниках  стрілки надломлюються, а насіння недорозвивається і має низьку схожість. Первинне зараження грибами відбувається в полі в передзбиральний період проникненням  інфекції через шийку цибулини, тому стан шийки, зрілість цибулини до періоду збирання має вирішальне значення для стійкості або сприйнятливості культури до цієї хвороби. Якщо погода і агротехніка вирощування сприяють визріванню цибулин у полі, то вони  будуть уражуватися  мінімально. Так, за збирання цибулі у період повного пожовтіння листів цибулини уражуються в півтора–два рази менше, ніж при збиранні культури  на початку пожовтіння листя.

За несприятливих умов зберігання втрати цибулі від хвороби сягають 50% і більше. Сильніше уражується цибуля, вирощена на заплаві, а слабше – на супіщаному ґрунті. Стійкість цибулі до шийкової гнилі залежить від площі живлення рослин і добрив. Сорти з темнозабарвленими лусочками більш стійкі до шийкової гнили, ніж сорти, які мають білі лусочки.

Захисні заходи. Дотримання сівозміни і просторової ізоляції між товарними посівами і  насінниками, недопущення механічного пошкодження цибулин, збирання цибулі лише в суху погоду, дотримання оптимальних умов під час зберігання цибулі у сховищах.

Сажка. Захворювання поширене у зоні Полісся і північній частині Лісостепу України. В останні роки хвороба інтенсивно розвивається на рослинах у разі вирощування цибулі-ріпки з насіння чорнушки. Виявляється захворювання на листках, піхвах і лусках у вигляді поздовжніх вузьких тьмяно-свинцево-сірих подовжніх смуг під епідермісом, що роздувся. Уражена тканина підсихає, темніє, епідерміс розривається, і з подовжніх тріщин висипається чорна маса спор. Із ростом листя продовжується розвиток спорових смужок, які досягають завдовжки декількох сантиметрів. Верхівка листка у проростків скривлюється і відмирає. Найбільш сприйнятливі до сажки сходи чорнушки приблизно протягом 12–15 днів, починаючи з другого дня після проростання насіння і закінчуючи формуванням першого листка.

Більшість уражених сходів гинуть у віці 3–4 тижнів, але деякі утворюють цибулини, на поверхні яких видно ділянки лусочок, уражених сажкою. Іноді уражуються і більш дорослі рослини, на яких хвороба виявляється тільки на поверхневих м’ясистих лусочках або між сухими поверхневими лусочками цибулини. Хворі рослини часто гинуть, частина залишається спотвореними.

Збудником захворювання є гриб Urocystis cepulae Frost (син. Tuburcinia cepulae (Frost) Liro), який зберігається у ґрунті, на уражених рештках рослин у вигляді теліоспор, які в масі  утворюють чорний порошок.

Теліоспори  гриба  проростають у ґрунті за температури 3–320С (оптимум 13–220С). Під час проростання теліоспор гриб утворює мутовчасту багатоклітинну грибницю, яка потім розпадається на окремі шматочки, які виконують  роль споридій. Кожен шматочок дає початок новій грибниці, здатній уражувати рослину. Теліоспори можуть проростати відразу після дозрівання. Інкубаційний період розвитку хвороби становить 4–5 днів. Найбільш інтенсивне зараження рослин відбувається протягом 3–5 днів після початку проростання насіння за температури 10–250С. Розвиток хвороби підсилюється за умов глибокого загортання насіння у ґрунт.

Основним джерелом інфекції є заспорений ґрунт спорокупками теліоспор гриба. За несприятливих умов теліоспори і грибниця патогена можуть зберігатися у ґрунті понад 20 років. Додатковим джерелом інфекції можуть бути заражені насіннєві цибулини і насіння. Шкідливість хвороби виявляється у випаданні сходів, що суттєво зріджує густоту рослин. Уражені молоді цибулини у період зберігання швидко загнивають.

Захисні заходи. Дотримання сівозміни, сівба здоровим протруєним насінням у ранні строки, садіння насінників лише здоровими цибулинами.

Іржа. Дуже поширена хвороба на всіх видах культурної цибулі.       Симптоми прояву хвороби різні, залежно від збудника. Іржу спричиняють гриби із роду Puccinia: P. porri Wint., P. allii Rud. i  гриб Melapsora allii-populina Kleb.

У разі ураження Р. роrrі на листках цибулі утворюються спочатку округлі плями з яскраво забарвленими жовтими або оранжевими еціями, а потім бурі уредінії. Наприкінці вегетації формуються темні телії. Уражені листки жовтіють, некротизуються і повністю відмирають. Патоген зберігається теліоспорами.

У разі ураження Р. аllіі на листках формуються лише  бурі уредінії і  чорні телії (еціостадія не формується).

Гриб М. allіі-populina є дводомним паразитом. Основним господарем-живителем для нього є різні види тополі, а цибуля є проміжним господарем. На листках цибулі гриб формує спермогоніальну та еціальну стадії у вигляді жовтих плям з оранжевим спороношенням. Уредінії і телії гриб формує на листках основного господаря-живителя – тополі (Populus nigra, P. italica та ін.).

Основне джерело інфекції – уражені рештки, на яких зберігаються теліоспори грибів, і уредініогрибниця в тканині багаторічної цибулі. Теліоспори весною проростають і уражують цибулю. Шкідливість хвороби полягає у погіршенні товарних якостей зеленої цибулі. Крім того, передчасне відмирання листків зменшує нагромадження пластичних речовин, внаслідок чого цибулини недорозвиваються.

Захисні заходи. Всі заходи, які проводяться на цибулі проти     несправжньої борошнистої роси і шийкової гнилі, є ефективними і проти іржі.

Біла гниль денця. Ознаки хвороби проявляються на цибулі під час вегетації і зберігання. У польових умовах перші ознаки хвороби  проявляються на  рослинах у вигляді пожовтіння кінчиків листків, яке поступово поширюється донизу. Листки жовтіють і пізніше відмирають. Хворі рослини швидко в’януть і гинуть. На коренях і лусочках молодих цибулин утворюється білий пухкий наліт, який пізніше покривається дуже дрібними склероціями у вигляді чорних дернинок. Уражені цибулини стають водянистими і загнивають.

Під час зберігання цибулі хвороба проявляється на окремих цибулинах у вигляді обводнення й загнивання денця, на якому також з‘являється білий пухкий наліт з чорними склероціями гриба. Особливо  інтенсивно біла гниль денця розвивається під час зберігання цибулі у вологому приміщенні. Гниль цибулин завжди розпочинається з денця. Згодом хворі цибулини повністю згнивають.

Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Sclerotium cepivorum Berk. В своєму циклі розвитку патоген розвиває грибницю і формує склероції у вигляді  чорних дрібних дернинок. Частіше білою гниллю денця уражуються рослини, пошкоджені цибулевою мухою.

Оптимальна температура для проростання склероціїв гриба знаходиться в межах  20–240С. Сильніше біла гниль денця розвивається на менш зволожених ґрунтах. 

 Джерелом інфекції є склероції гриба на уражених рештках, насіннєвих цибулинах, у ґрунті, інфекція може передаватися насінням. Склероції патогена  у ґрунті зберігають життєздатність протягом кількох років. Навесні вони проростають з утворенням грибниці, гіфи якої і викликають первинне зараження рослин.

Шкідливість хвороби полягає у зрідженні посівів сіянки, цибулі-ріпки, насінників, інтенсивному загниванні цибулин під час зберігання, що призводить до значних втрат вирощеної продукції.

Захисні заходи. Всі заходи, які проводяться на цибулі проти шийкової гнилі, є ефективні й проти білої гнилі денця.

Біла гниль (склеротініоз). Хвороба поширена повсюдно. Особливо небезпечна у роки з великою кількістю опадів. Біла гниль виявляється на цибулинах як під час вегетації, так і у сховищах під час зберігання.

У полі біла гниль розвивається поволі, але у сховищах вона швидко прогресує. Проявляється хвороба у вигляді білого пухкого ватоподібного  нальоту, який покриває поверхню цибулини або виявляється між лусочками.  У хворих цибулин лусочки розм’якшуються, стають водянистими.

Білу гниль цибулі викликає гриб  Sclerotinia sclerotiorum  (Mont.) de Bary, який належить до поліфагів – уражує понад 360 видів одно- та дводольних культурних і дикорослих рослин, у тому числі гречку, горох, квасолю, сою, соняшник, ріпак, буряк, капусту, цибулю, моркву та ін. У циклі розвитку гриб формує грибницю у вигляді білого нальоту, склероції і сумчасте спороношення – відкриті плодові тіла – апотеції з сумками і сумкоспорами. Грибниця патогена за несприятливих умов середовища видозмінюється і утворює численні склероції. Вони округлої, неправильної або іншої форми, часто сплющені, 1–3 см у діаметрі, трохи бугорчаті, чорні, усередині білі.

Джерелом інфекції є склероції гриба на рослинних рештках у ґрунті, які зберігають життєздатність до 7–10 років. Додатковим джерелом є заражене насіння, в якому зберігається грибниця. За умов теплої вологої зими без різких перепадів температури склероції проростають, формуючи нову грибницю.

Проростання склероціїв з утворенням апотеціїв триває 30–38 діб з   початку польових робіт. За високої вологості повітря із апотеціїв, що дозрівають, вивільняється величезна кількість сумкоспор (до 31 млн. шт.), які розносяться вітром. Вони викидаються порціями протягом 5–6 тижнів. У сухих умовах сумкоспори зберігають свою життєздатність до 1,5 місяця, а за низьких температур (5–70С) – кілька місяців. За сприятливих умов  сумкоспори проростають з утворенням інфекційних гіф, які проникають у рослину. Від початку зараження до прояву хвороби минає 7–10 днів. Склероції можуть проростати протягом усього періоду вегетації. Окрім сумкоспор гриб у вологу погоду може поширюватися вегетативно – шматочками грибниці за допомогою вітру, дощу, комах, тому хвороба часто має у полі осередковий характер.

Грибниця патогена, яка міститься у верхніх шарах ґрунту, також може спричиняти ураження коренів, цибулин, листків, що розташовані на поверхні грунту. Хвороба інтенсивно розвивається у дощову погоду і за високої вологості повітря. Найбільш сильно білою гниллю уражуються підв’ялені, погано визрілі або підмерзлі цибулини, а також цибулини з механічними пошкодженнями.

Захисні заходи. Всі заходи, які проводяться на цибулі проти гнилі денця, є ефективні й проти білої гнилі.

Мокра бактеріальна гниль. Хвороба поширена на цибулі першого року вирощування, особливо під час зберігання цибулин. Завдає значної шкоди і насінникам. Первинне зараження цибулин відбувається ще в полі. Частіше уражується цибуля-ріпка, може уражуватись і часник. Навколо стеблового  кінця ураженої цибулини утворюється велика світла або трохи  рожевувата пляма. Тканина на її місці розм’якшується, стає водянистою. У таких цибулин перший зовнішній шар соковитих лусочок здоровий, а наступні два набувають жовто-бурого забарвлення. Уражена цибулина розм’якшується, ослизнюється, має неприємний запах.

Під час зберігання уражених цибулин мокра гниль поширюється на сусідні цибулини і викликає їх загнивання. Осередки бактеріальної гнилі можуть швидко розростатися і викликати загнивання майже всієї партії цибулин, що зберігаються.

Збудниками хвороби є бактерії Erwinia carotovora subsp. carotovora (Jones) Bergey та ін. Окрім цибулі бактерія уражує картоплю,  люпин, кормові боби, тютюн, махорку, буряк, соняшник, моркву, капусту, часник та ін. культури.

Бактерії проникають у рослини ще в полі через різні  механічні пошкодження. Розвиток мокрої гнилі починається з розчинення пектинових речовин міжклітинників, що призводить до розпаду лусок цибулини  на окремі клітини, які в масі утворюють слизисту кашу. Оселяються бактерії на цибулинах, пошкоджених механічно і комахами, а також уражених гниллю денця, шийковою та білою гнилями. Процес розвитку мокрої гнилі відбувається швидко при надлишку вологи у повітрі і підвищеній температурі у місцях зберігання.

Джерелом інфекції є неперегнилі уражені решки, закладені на зберігання і заражені ще в полі цибулини.

Шкідливість хвороби полягає у загниванні цибулин і головок часнику та значних втратах урожаю. Висаджені уражені цибулини не проростають. При дотриманні правильного температурного режиму у сухих сховищах мокра гниль хоч і виникає, проте розвивається повільно і не спричиняє великих втрат.

Захисні заходи. Закладання на зберігання лише здорових, добре просушених цибулин після ретельного перебирання і сортування;  зберігати цибулини при вологості 80–85% і температурі 1–30С. У разі виникнення осередків бактеріальної гнилі під час зберігання цибулю слід перебрати і видалити гнилі цибулини. Знищення післязбиральних решток.

Мозаїка. Хвороба проявляється на цибулі різного віку у вигляді світло-жовтих поздовжніх смуг і ліній на листках. Листки стають хлоротичними, в’януть і засихають. На насінниках суцвіття деформовані, квітконіжки у них різної довжини, віночки часто зрослопелюсткові, а тичинки і маточки часто перероджуються у видовжені листочки. Іноді замість квіток формуються дрібні цибулинки. Квітконосні стрілки часто зігнуті, з поздовжніми мозаїчними смугами. В уражених мозаїкою рослин цибулини подовжені, недозрілі, часто не переходять у період спокою і восени проростають. Схожість насіння низька, а проростки слаборозвинені.

Збудником хвороби є вірус-космополіт поліфаг Cucumber mosaic virus (CMV), який уражує також люпин, тютюн,  огірок,  томати, всі види гарбузових та ін. культури.  Вірус передається у природі більш ніж 80 видами попелиць.

Інкубаційний період розвитку хвороби 10–14 діб. Джерело інфекції – уражені цибулини, в соку яких зберігається вірус. Насінням вірус не передається і не зберігається у ґрунті.

Шкідливість хвороби полягає у погіршенні асиміляційної діяльності листків, зменшенні нагромадження пластичних речовин і зниженні врожаю цибулин та насіння. Іноді врожай цибулі знижується на 15–20%, насіння – на 50–60%.

Жовта смугастість, або карликовість. Ознаки хвороби проявляються на листках у вигляді яскраво-жовтих смуг і ліній. Уражені листки набувають ланцетної форми, вони сплюснуті, деформовані, кінці їх звисають до поверхні ґрунту. Квіткові стрілки у хворих рослин карликові, висота їх не досягає 30 см. Деформація суцвіть у хворих рослин не спостерігається.

Збудником хвороби є вірус Onion yellow dwarf virus (OYDV), який уражує цибулю-ріпку, цибулю-порей і деякі види нарцисів. Поширюється різними видами попелиць, може передаватися контактно-механічним шляхом. Інкубаційний період розвитку хвороби залежно від температури навколишнього середовища і рослини живителя триває 7–14 діб.

Основне джерело інфекції – уражені цибулини та зимуючі багаторічні види цибуль, у соку яких зберігається вірус. Патоген не зберігається в ґрунті і не передається насінням.

Шкідливість жовтої смугастості надзвичайно велика. Урожай цибулі першого року вирощування може знижуватися на 20–25%,  а на насінниках недобір насіння іноді становить 75% і більше.  Схожість зібраного із хворих рослин насіння дуже низька.

Захисні заходи. Проведення у фазу сходів та в період вегетації на насінниках 2–3 фітопрочищення з видаленням уражених рослин разом з їх цибулинами і їх знищенням; дотримання просторової ізоляції між товарними і насіннєвими ділянками; обприскування насінників інсектицидами проти попелиць, кліщів та інших переносників вірусної інфекції.

Інтегрований захист цибулі від  хвороб

Добір і вирощування сортів і гібридів цибулі з високою польовою стійкістю до несправжньої борошнистої роси, шийкової гнилі: Амфора Голд,  Амфора, Белло Бланко,  Біляночка, Боско, Братко F1, Веселка, Вольф F1,  Дайтона F1,  Екзакта F1,  Ельбрус,  Каліпсо,  Кармен,  Кенді F1,  Колос, Луіза,  Любчик, Мавка, Мелорі F1, Панчер F1, Радар, Ред Рум F1, Сафран F1, Тріумф, Універсо F1 ,  Центро,  Шерман F1 та ін. Більшість цих сортів і гібридів не вимагають хімічного захисту від хвороб у період вегетації, а в роки епіфітотійного розвитку можна обмежитися лише однією профілактичною обробкою.

Дотримання правильної сівозміни. У районах поширення сажки повертати цибулю на одне й те саме ж поле не раніше, ніж через 5–6 років, в інших регіонах – через 2–3 роки. Дотримання просторової ізоляції між полями сіянки-чорнушки, товарними посівами і насінниками цибулі не менше 1 км.

 Агротехніка вирощування цибулі має бути спрямована на своєчасне   визрівання цибулин. Внесення збалансованих доз мінеральних добрив з перевищенням від розрахункової норми фосфорних на 15–20% безпосередньо під цибулю істотно підвищує стійкість рослин до хвороб, сприяє підвищенню врожайності культури, покращує якість цибулин. Свіжий гній під цибулю вносити не рекомендується, тому що продукти його окислення пригнічують ріст і розвиток рослин, сприяють розвитку шийкової гнилі та інших хвороб. Для підвищення врожайності, покращення якості продукції, збільшення кількості корисної ґрунтової мікрофлори, покращення азотного режиму ґрунту, прискорення розкладання пожнивних решток рекомендується вносити у ґрунт разом з поливом перед сівбою біопрепарат ЕКОпром (ЕКОргор, п., 1, 0 кг/га).

Знезаражують чорнушку від несправжньої борошнистої роси та інших хвороб у теплій воді за температури 18–200С, витримуючи насіння  протягом доби, або замінюють його барботуванням у воді. Після замочування насіння розстеляють на вологій мішковині шаром до 10 см, покривають також вологою мішковиною і витримують за кімнатної температури до проростання 3–5 % насіння. Після цього насіння підсушують до сипучого стану, обробляють  одним із рекомендованих біопрепаратів і висівають. Для оброблення насіння проти зовнішньої та внутрішньої інфекції використовують протруйники на основі діючих речовин: боскаліду, тн (Іншур Профі, 100–200 мл/100 кг насіння); металаксилу-М, тн (Апрон XL 359 ES, 100 мл/100 кг насіння); флудіоксонілу, тн. (Максим 480 FS, 100 мл/100 кг насіння).

Для знезараження насіння цибулі від зовнішньої інфекції можна використати біопрепарати: Агат-25-К, па. (7–9 г/кг); Псевдобактерин-2 (Респекта), в.р. (0,1 л/кг); Фітоцид, р. (2,5 л/т). За такого оброблення насіння підвищується енергія його проростання, на 5–7 днів раніше з’являються дружні сходи сіянки, на 2–3 тижні пролонгуються строки з’явлення перших ознак хвороб на рослинах.

Проти несправжньої борошнистої роси застосовують термічне знезараження насіннєвої цибулі-сіянки і цибулі-ріпки. Для цього прогрівають насіннєві цибулини за  температури 42–450С протягом 10–12 год. Чим більше партія цибулі, тим більше часу потрібно для її прогрівання. Висока тривала температура вбиває грибницю збудника хвороби, не завдає ніякої шкоди самій цибулині.

Насіння чорнушки висівають, сіянку висаджують у ранні строки за   настання фізичної стиглості ґрунту, що сприяє швидкому розвитку рослин, суттєвому  зниженню  ураженості рослин різними хворобами. Часто висаджують цибулю восени, за  30–40 днів до настання стійкої морозної погоди. Цибулини за такого садіння добре перезимовують, дають сходи раніше на 15 діб і більше, менше уражуються хворобами, дозрівають на 2–3 тижні раніше і  підвищують врожайність цибулі-ріпки на 10–20%.

У фазу сходів та в період вегетації на насінниках проводять 2–3   фітопрочищення, за яких всі дифузно уражені несправжньою борошнистою росою та вірусними хворобами рослини видаляють з поля, після чого посіви цибулі обробляють одним із рекомендованих фунгіцидів  на основі діючих речовин:  азоксистробіну, к.с. (Квадріс 250 SC, 0,6 л/га); алюмінію фосфіту + фосфористої кислоти, р.к. (Фитал, 2,0–2,5 л/га); аметоктрадину + диметоморфу, к.с. (Орвего, 0,8–1,0 л/га); боскаліду + піраклостобіну, в.г. (Сігнум, 1,0-1,5 кг/га); диметоморфу  + манкоцебу, в.г. (Акробат МЦ, 2,0 кг/га та аналоги); іпродіону, к.с. (Ровраль Аквафло, 0,75-1,0 л/га);  мандипропаміду + хлорокису міді, в.г. (Пергадо R 270 WG, 4,0–5,0 кг/га);  манкоцебу +  цимоксанілу, з.п. (Ордан, 2,0–2,5 кг/га); металаксилу –М + манкоцебу, в.г. (Ридоміл Голд МЦ 68 WG, 2,5 кг/га та аналоги); міді гідроксиду, в.г. (Косайд 2000, 2,0–2,5 кг/га); метираму, в.г. (Полірам ДФ, 2,0–2,5 кг/га); пропінебу, з.п. (Антракол 70 WP, 2,0 кг/га);  піраклостробіну + метираму, к.е. (Кабріо Дуо, 2,5 л/га); тебуконазолу + флуопіраму, к.с. (Луна Експіріенс 400 SC,0,35–0,75 л/га); тіофанат-метилу, к.с. (Захисник, 1,0–1,2 л/га); фенамідону + пропамокарбу гідрохлориду, к.с. (Консенто 450 SC, 1,7–2,0 л/га); флуазинаму, к.с. (Ширлан 500 SC, Охайо, 0,4 л/га та аналоги); флуоксастробіну + протіоконазолу, к.е. (Фанданго 200 ЕС, 1,25 л/га); фосетил алюмінію, з.п. (Альєтт, 1,2–2,0 кг/га); цимоксанілу + манкоцебу, в.г. (Курзат М 68, 2,0–2,5  кг/га); цимоксанілу + хлороксиду міді, з.п. (Ордан, 3,0 кг/га).

У робочу суспензію фунгіцидів, які виготовлені на основі змочувальних   порошків, додають один із прилипачів:  Агра 90, Тритон ЦС- 7 або NaКМЦ, ПВС та ін.

Проти хвороб на цибулі можна застосовувати біопрепарати Агат 25-К, па, (30 г/га), Псевдобактерин-2 (Респекта, в.р., 1,0 л/га).

 Збирати цибулю слід у період масового пожовтіння листків і в суху погоду. Обрізати листки у цибулин можна за умови хорошого визрівання цибулин. У разі поганого визрівання цибулин їх обрізають тільки після попереднього просушування в полі, перед закладкою на досушування зі штучним підігрівом. Слід пам’ятати, що передчасне видалення  листя з недостатньо визрілих цибулин сприяє легкому проникненню інфекції шийкової гнилі через свіжу рану шийки у цибулину, викликаючи її загнивання у період зберігання.

При сухій сонячній погоді просушувати цибулю можна в полі, розстилаючи рослини в один шар на поверхні ґрунту, або у добре вентильованих приміщеннях. Якщо погода волога, цибулю необхідно сушити спочатку під навісами, а потім у добре вентильованих приміщеннях із використанням штучного підігріву. При температурі 25–350С цибулю витримують 7–10 днів і більше. Просушують цибулю до тих пір, поки при перемішуванні цибулин чується специфічний шум.

Збирати насіння і цибулю-сівок (сіянка) тільки з неуражених ділянок у суху погоду. Для закладання на зберігання відбирають добре просушені цибулини з тонкою шийкою, довжина якої повинна бути не менше 3–5 см для продовольчого лука і 5–6 см для ріпи-матки. Цибулини з довгою шийкою менше уражуються шийковою гниллю при зберіганні.

Зберігати цибулю необхідно в очищених від торішніх залишків цибулі  дезінфікованих сховищах за температури  0–(+20С) і відносної вологості повітря 70–75%. У разі появи у сховищах шийкової гнилі слід негайно перебрати цибулю і видалити уражені цибулини.

Потрібно ретельно очистити насіння чорнушки від домішок сухих     частинок залишків рослин, оскільки у них може зберігатися інфекція. Технології вирощування цибулі-ріпки, цибулі-сіянки і цибулі-чорнушки, їх посівні якості повинні відповідати вимогам чинних стандартів ДСТУ.

Марков І.Л., к.б.н., професор НУБіП України