Озимі посіви цибулі: проблематика та ризики

0
196
OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Цибуля відноситься до холодостійких рослин. Її сходи досить легко переносять похолодання, але у фазі «петельки» вони можуть загинути за температури мінус 2–3°С. Оптимальна температура для росту листків +12–25°С (рослини безпечно переносять приморозки до мінус 7°С та підвищення температури до 35°С). Також слід відзначити, що цибуля ріпчаста є рослиною довгого дня. Однак сорти середньої полоси потребують для свого розвитку більшої тривалості світової доби (15–17 годин), тоді як сорти, що вирощуються у південних регіонах, формують цибулину за тривалості світлової доби 13–14 годин.

На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва основним завданням науковців є розробка нових технологій, які дозволяють подовжити період безперервного споживання овочевої продукції нормованої якості. Цибуля ріпчаста належить до несезонних овочів і, щоб забезпечити населення продукцією впродовж усього року, її вирощують різними способами – із насіння, сіянки та розсади, за озимих та весняних строків сівби.   

Виробництво озимої цибулі ріпчастої у промислових обсягах – новий та перспективний напрямок для отримання надранньої продукції. Перевага цього способу в тому, що збирання врожаю розпочинається на 1–1,5 місяця раніше порівняно з цибулею весняного способу сівби, на 2–3 тижні раніше за розсадну культуру та майже у той же період, що і за збирання цибулі з сіянки. Зазначено, що за підзимньої сівби рослини цибулі формують більш розвинену кореневу систему та асиміляційний апарат, відзначаються високим темпом росту і накопичення у листках хлорофілу, наростання сирої біомаси.

Для озимого вирощування зазвичай використовують спеціальні сорти та гібриди цибулі короткого та середнього дня, які формують цибулини за 12–14- годинної доби. Інколи для озимого вирощування використовують окремі сорти і гібриди, що рекомендовані для весняної сівби, однак вони дещо гірше перезимовують та часто формують квітконоси (стрілкуються). 

Успіх озимої культури залежить від «м’яких» погодно-кліматичних умов, наявності витривалих сортів. Рослини цибулі ріпчастої озимого вирощування кращих українських сортів (Ткаченківська, Маяк) витримують низькі температури до –10°С…..–12°С без снігового покриву, а за його наявності і значно нижчі. Спеціально створені для озимого вирощування сорти і гібриди зарубіжної селекції більш зимостійкі.

Оскільки рослини цибулі ріпчастої мають слаборозвинену кореневу систему, основна маса якої розміщується в шарі ґрунту 5–30 см, невелику кількість відносно інших овочевих рослин кореневих волосків, поглинальна здатність коренів відносно низька. Тому рослини цибулі дуже вимогливі до забезпеченості ґрунту вологою, поживними речовинами та наявності агрономічно цінних структурних агрегатів. Для посівів цибулі ріпчастої краще використовувати родючі структурні ґрунти з рН 6,0–7,0.

На перших етапах розвитку цибуля дуже потерпає від бур’янів. Її вирощують після культур, під які було використано органічні добрива і які рано звільняють площу та залишають поле відносно чистим від бур’янів, – редису, салату, шпинату, огірка, ранньої капусти, картоплі та помідорів, зернобобових та зернових.

Одержання високих урожаїв цибулі ріпчастої без застосування добрив практично неможливе. Норма мінеральних добрив залежно від ґрунтово-кліматичної зони та технологічного навантаження становить N30-150Р60-180К60-250. Оскільки для нормального розвитку цибулі ріпчастої важливим залишається забезпечення рослин елементами живлення на початку вегетації та в період формування цибулини, обов’язково частину добрив вносити під час сівби або локально (нестача елементів живлення у ці періоди зумовлює зниження врожайності у межах 20–40%). З азотних добрив перевагу надають аміачній, натрієвій або кальцієвій селітрам, сульфату амонію, в якості фосфорно-калійних добрив можна використовувати подвійний суперфосфат, сульфат калію або комплексні добрива (краще використовувати безхлорні  форми). Зазвичай 30% азотних добрив вносять з осені (під основний обробіток ґрунту та при сівбі), а 70% – під час весняних підживлень (після перезимівлі). Фосфорно-калійні добрива рекомендується повністю застосовувати восени, що сприяє кращій перезимівлі рослин.

Характер передпосівної підготовки ґрунту залежить від його типу та специфіки попередника (способу вирощування та часу збирання врожаю). Зазвичай зразу ж після збирання врожаю попередника вносять заплановану кількість добрив, проводять глибокий безвідвальний чи відвальний обробіток ґрунту. На родючих структурованих ґрунтах після попередників, за вирощування яких не залишається значної маси грубостебельних пожнивних залишків, можливо обмежитись проведенням лише поверхневого обробітку ґрунту на 8–12 см, після чого поверхню ґрунту прикочують для провокування появи сходів бур’янів. Передпосівне рихлення ґрунту проводять на глибину висіву насіння цибулі (2,5–3,0 см).

Кращі строки сівби цибулі ріпчастої озимого вирощування з 10 до 25 серпня (умови Лісостепу України). Насіння висівають з розрахунку 1–1,2 млн. шт./га (щоб з урахуванням перезимівлі отримати 650– 700 тис. рослин на кожному гектарі). Схему розміщення вибирають, враховуючи можливості наявних сівалок та особливостей зрошення. Зразу ж після сівби поверхню ґрунту прикочують.

За достатнього вологозабезпечення верхніх шарів ґрунту сходи цибулі будуть отримані на 12–16 добу після сівби. Якщо у період від сівби до появи сходів цибулі пройшли дощі чи помічено сходи бур’янів, то проводять досходове боронування посіву (впоперек чи по діагоналі рядків) для руйнування кірки та знищення бур’янів.

Цибуля вимагає гарної аерації ґрунту, міжряддя культури завжди повинні бути в розпушеному стані. Для кращої перезимівлі рослин цибулі ріпчастої часто використовують кулісні посіви кукурудзи, соняшнику, ярих зернових чи гірчиці, рослини яких зимою гинуть, але стебла їх сприяють утриманню снігу на поверхні поля.

Оптимальні параметри рослин цибулі ріпчастої для перезимівлі до періоду осіннього припинення вегетації рослини включають наявність 3–5 справжніх листків за висоти рослини 15–20 см.

Під час осінньої вегетації рослини цибулі ріпчастої можуть уражатися несправжньою борошнистою росою (пероноспорозом) за умов знижених температур та високої вологості повітря (часті дощі, тумани). За перших ознак хвороби рослини слід обробити фунгіцидами (Курзат М 68, Акробат МЦ, Квадрис 250 SC, Альєт та інші); через 8–12 діб при потребі обробку повторити.

Ранньої весни проводять підживлення рослин (N30) та боронування посіву легкими боронами, в подальшому – розпушування ґрунту у міжряддях. За раннього відновлення вегетації можливе пошкодження цибулі ріпчастої озимого вирощування цибулевою мухою значно раніше, ніж це відбувається на посівах весняної сівби. У зв’язку з цим постійно потрібно стежити за станом рослин та за потреби використати ефективні інсектициди. Повторне підживлення азотними добривами (N30-40) проводять через 20–25 діб після першого. Ефективним також є застосування разом з обробками пестицидами позакореневих підживлень комплексними добривами з макро- та мікроелементами.

За іншими технологічними елементами догляд за цибулею ріпчастою озимого вирощування не відрізняється від догляду за рослинами весняних строків сівби.

Основні проблеми і ризики озимого способу вирощування цибулі

Оскільки сівбу цибулі при даному способі проводять влітку, то існує ризик (за відсутності зрошення) отримання недружних сходів культури, їх зрідження, а також припинення вегетації у фазі сходів – одного справжнього листка, що в подальшому може мати негативний вплив на перезимівлю.  Оскільки одним із визначних факторів перезимівлі рослин є погодно-кліматичні умови зимового періоду, то в цьому випадку існує декілька типів ризиків:

  • тепла, але малосніжна зима зумовлює підвищення здатності рослин до стрілкування;
  • тепла зима з великою кількістю снігу – добре зберігаються збудники хвороб, сильне стрілкування рослин;
  • сувора зима з невеликою кількістю снігу – зростає ризик вимерзання рослин.

Перед тим, як розпочати вирощувати озиму цибулю, треба також заздалегідь передбачити можливість ранньовесняного розвитку рослин, що сприятиме в подальшому їх сильному стрілкуванню, тому краще за таких умов використати рослини на пучкову продукцію. Оскільки строк збирання припадатиме на червень – липень, необхідно реалізовувати дану продукцію відразу, оскільки термін її зберігання менш тривалий, ніж продукції, отриманої за весняного способу сівби. У свою чергу, даний маркетинговий хід дозволить отримати більш високий прибуток у порівнянні з конкурентами в даній галузі (вартість 1 кг цибулі ріпчастої у даний період становить від 12 грн. до 25 грн.).

А. В.Новікова, кандидат с.-г. наук

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here