Як успішно захистити помідори від фітофторозу

0
11142

Фітофтороз, або бура гниль плодів томата (Phytophthora infestans Mont de Bary) є найпоширенішим і найшкідливішим захворюванням  культури, яке  щорічно  проявляється у вигляді ураження стебел, листків,  бутонів, квіток, плодів. Шкідливість хвороби виявляється у зниженні асиміляційної поверхні рослин, відмиранні верхівок і бічних пагонів, зниженні у плодах вмісту цукру, органічних кислот, вітаміну С. У разі інтенсивного розвитку хвороби втрати врожаю сягають 70–80%, а в епіфітотійні роки – 100%. Уражені плоди стають непридатними для  споживання і переробки.

Проявлення фітофторозу на листках томату

Моніторинг поширення і розвитку хвороби на виробничих полях культури  і  на приватних присадибних ділянках  показує, що збудник хвороби (Phytophthora infestans Mont de Bary) дуже пластичний. Попри глобальне потепління та аномальні температури протягом останніх років, тривалість яких у період вегетації рослин сягає від декількох декад  до місяця і більше, тривале спекотне літо, патоген залишається життєздатним в уражених тканинах рослин.  Як тільки температура повітря навколишнього середовища знижується до 7–22 0С, випадають короткочасні дощі або рясні роси, які зволожують поверхню рослин, а відносна вологість повітря становить не нижче 86% протягом 4–6 годин, відразу ж на поверхні уражених органів знову з’являється свіже  спороношення гриба у вигляді білосніжного легкого нальоту, зооспорангії гриба швидко поширюються   і викликають нові зараження рослин. Така закономірність розвитку фітофторозу на томатах підтверджується  даними фітосанітарного стану посівів культури, наведених у звітах обласних відділів прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Департаменту фітосанітарної безпеки та контролю у сфері насінництва та   розсадництва  Держпродспоживслужби України. Так, наприклад, у   2017 р. фітофтороз томатів  виявлявся  в усіх областях України, де у середньому  було уражено  3–60% рослин. Особливо сильне ураження  87–100% рослин хворобою за середнього, подекуди сильного ступенів розвитку мало місце у господарствах Волинської, Кіровоградської та  Миколаївської  областей. Ураження плодів становило від 1 до 100%.

У 2018 році розвиток хвороби на томатах коливався від 10–45%  у південних областях до 38–80% у північних, центральних та західних. Особливо сильне ураження мало місце у господарствах Волинської, Вінницької, Чернівецької, Кіровоградської, Миколаївської, Донецької та Сумської  областей, де було уражено  80–100%  рослин  за розвитку хвороби 5–25% (максимум 35%),  7–60% (максимум 100%) плодів на 100%  обстежених площ культури.

Перші ознаки фітофторозу на томатах у минулому 2019 році були виявлені у третій

Діагностичні ознаки проявлення хвороби на стеблах

декаді травня  у Закарпатській  області на ранніх посадках культури у низинній зоні. Таке раннє проявлення хвороби було спричинене вкрай сприятливими погодними умовами – помірною температурою повітря і дуже частими опадами. У II–III декадах червня хвороба проявилася  на ранніх сортах томата у західних, центральних і південних областях, у першій декаді липня – у північних і східних областях. У червні хвороба розвивалася дуже повільно за сухої спекотної погоди, в окремих районах спостерігалась   депресія. Опади, які випали у липні, і зниження температури у нічні години в серпні сприяли швидкому відновленню хвороби та  ії подальшому розвитку  на рослинах томата. Найбільш інтенсивне поширення фітофторозу (100% обстежених площ культури) у період дозрівання плодів  зареєстровано у господарствах Волинської, Чернівецької, Кіровоградської, Донецької та Миколаївської  областей, на яких було уражено 80 (максимум  100%) рослин,  11% (максимум  18%) плодів  за розвитку хвороби  18% (максимум 27% ).

На 50–87% обстежених площ фітофтороз виявлявся  у Закарпатській,  Іван-Франківській,  Вінницькій, Житомирській та Херсонській областях, на полях яких було уражено  в середньому 29% (максимум 70%) рослин  3–5% (максимум 10%) плодів за розвитку хвороби 0,5–3%. Найбільше ураження рослин спостерігалось  у приватному секторі, де хворобою було  охоплено  до  90% обстежуваних площ та уражено 25–85 % рослин і  8–17 % плодів. 

 У всіх інших областях хвороба  виявлялась на 5–40% площ, де було уражено 1–13% рослин,  1–7% (в осередках до 20%)  плодів за розвитку хвороби  0,1–5%  (максимум 15 %).  

Уражені фітофторозом бутони і квітки

Наведені дані свідчать про те, що у природі накопичився величезний запас інфекції у ґрунті, на уражених рослинних рештках, у зараженому насінні томата. А якщо прийняти до уваги те, що збудник хвороби уражує всі пасльонові культури (особливо картоплю),  то джерело інфекції у рештках уражених рослин і бульбах картоплі  зростає у десятки разів.

Тому у 2020 році за умов  високої вологості повітря, частих дощів, тривалих туманів і рясних рос, температури 15–220С в окремі короткі відрізки вегетації рослин, розвиток  фітофторозу на томатах слід очікувати  від сильного до епіфітотійного, якщо  завчасно не буде проведений  комплекс захисних заходів.

Захисні заходи. Найбільш радикальним,  економічно вигідним і екологічно чистим методом захисту томата від фітофторозу є вирощування  стійких сортів і гібридів. Слід зауважити, що  імунних сортів і гібридів томата до фітофторозу в природі немає. Відносною польовою стійкістю до хвороби  характеризуються сорти і гібриди: Акела F1, Асвон F1, Астерікс F1, Бобкат F1,  Голтянський,  ДРВ 7680 F1,  Індіо F1,  ІНХ 1577 F1, Кларабелла F1,  Ламако F1,  Метро F1, Рожеве серце,  Рожевий велетень, Фортікс F1, Червоний мікадо, Чудо, Яг 8810 F1 та ін.

Ефективним заходом проти фітофторозу в закритому ґрунті є своєчасне і якісне проведення дезінфекції культиваційних приміщень після збирання останнього врожаю плодів і рослинних залишків. Ретельне знезараження ґрунту, знарядь його обробки, тари та інвентарю, а також профілактичні, агротехнічні та захисні заходи у період росту і розвитку розсади та дорослих рослин, що істотно знижують поширення і розвиток хвороб у полі.

Ретельне знищення рослинних залишків, глибока оранка або перекопу-вання земельної ділянки, дотримання сівозміни у відкритому ґрунті. Найкращими попередниками томата є бобові, капуста, цибуля, огірки. У змішаних сівозмінах – озима пшениця, люцерна, горох, кукурудза. Повертати томат та інші пасльонові культури на попереднє поле не раніше, ніж за 3–4 роки. Розміщувати томати потрібно на добре провітрюваних сонячних ділянках, важливо дотримуватися оптимальних строків висадки розсади та густоти рослин. Слід наголосити, що рослини пізніх строків посадки уражуються фітофторозом значно сильніше, ніж ранніх строків. На загущених ділянках тривалий час  затримується волога на рослинах, що сприяє швидкому зараженню та розвитку хвороби. Не слід допускати контакту листків рослин із ґрунтом, нижні листки до першої  плодової китиці слід видаляти, що суттєво покращує рослинам хорошу циркуляцію повітря.

Уражені хворобою плоди

Рослини високорослих сортів і гібридів своєчасно підв’язувати на шпалери, видаляти старі відмерлі листки, а також уражені фітофторозом листки і плоди і їх негайно знищувати або закопувати у ґрунт за межами ділянки на глибину 0,5 м. Міжряддя необхідно утримувати у чистому, розпушеному стані.  

Для підвищення стійкості рослин до фітофторозу слід під томати вносити підвищені дози (на 1015% від розрахункових) калійні добрива.

Щоб уникнути занесення інфекції з картоплі на томати, необхідно дотримуватися просторової ізоляції між полями цих культур не менше як 500 м.

Насіння томата для сівби рекомендується відбирати тільки зі здорових плодів, кондиційне і відсортоване в 5% -ому розчині кухонної солі (NaCl). Для цього у скляний циліндр, заповнений розчином солі, насипають сухе насіння томата і протягом 5-ти хв. збовтують. Після відстоювання хворе насіння, яке характеризується невеликою питомою вагою, спливає на поверхню розчину, і його видаляють, а для сівби використовують насіння, яке опустилося на дно циліндра.

Проти поверхневої і внутрішньої інфекції фітофторозу обов’язково проводять протруювання насіння 50%  з.п. фундазолу з нормою витрати 5–6 г на 1 кг насіння. З цією метою можна провести також завчасне (за 3–4 місяці до сівби) знезараження насіння 1% розчином перманганату калію (KMnO4) або 20% розчином соляної кислоти (HCl). Насіння насипають у марлеві мішечки, кладуть їх у скляні циліндри або склянки, в які потім вливають розчин марганцівки або соляної кислоти, і витримують протягом 30 хвилин. Обсяг розчину повинен перебільшувати обсяг насіння приблизно у 3–4 рази. Після обробки насіння ретельно промивають проточною водою протягом 10–15 хвилин і просушують.

За 1 добу до висіву насіння його можна обробити проти поверхневої інфекції 40% розчином формаліну (10 мл формаліну розбавляють в 3 л води). У цьому розчині насіння замочують протягом 15 хв. обов’язково з наступним томлінням його під плівкою або брезентом протягом 2 годин, щоб пари формальдегіду вбили поверхневу інфекцію.

При відсутності протруйників можна використовувати термічну дезінфекцію насіння. Насіння томата витримують у сушильній шафі (термостаті) при температурі 50–520С протягом 1–2 діб, а потім температуру поступово  підвищують до рівня 78–800С і витримують насіння при цій температурі ще 1 добу. Висока температура вбиває зовнішню і внутрішню інфекцію, проте не знижує схожість насіння.

Для підвищення стійкості молодих рослин до хвороби проводять передпосівне загартування насіння протягом 15 діб. Насіння замочують у воді і витримують по черзі протягом доби при температурі 0 – (+ 30С), а потім 12 годин при температурі 180С.

Підвищує стійкість рослин до фітофторозу передпосівне замочування насіння у розчині янтарної кислоти (17 мл на 1 л води) або в 1%  розчині   сірчанокислого цинку протягом доби. Не менш ефективним є передпосівне  замочування насіння у водному настої деревної золи, в якій міститься понад 30 макро- і мікроелементів. Для цього беруть 20 г деревної золи  на 1 л води і настоюють її протягом 2-х діб. У цьому настої насіння томата тримають від 4 до 6 годин.

Знищення бур’янів і своєчасне розпушування ґрунту від 4 до 6 разів, що прискорить  ріст і  розвиток рослин, істотно знижуватиме  вологість повітря під пологом рослин, створюватиме  несприятливі умови для проростання зооспорангіїв гриба та  швидкого  зараження рослин.

Одна з причин сильного ураження рослин фітофторозом – це  різкі перепади нічних і денних температур, особливо  у липні – серпні, коли вдень сухо і спекотно, а вночі вже прохолодно. У посушливі роки хвороба прогресує набагато повільніше. Сприяє розвитку фітофторозу і підвищена вологість, тому поливати томати можна тільки під корінь, а не дощуванням.

Протягом вегетації з метою підвищення стійкості рослин до фітофторозу та підвищення  їх продуктивності необхідно проводити не менше 2 позакореневих підживлень рослин.

Загальний вигляд уражених рослин за епіфітотійного розвитку фітофторозу

Перше проводять після 12–15 діб після висадки розсади у ґрунт, друге – на початку зав’язування плодів. Позакореневе підживлення проводять макро- і мікроелементами у збалансованих співвідношеннях на підставі результатів агрохімічного аналізу ґрунту і рослин. Практикувати по можливості раннє висаджування розсади у ґрунт, яке дає можливість рослинам ранніх сортів і гібридів «уникнути» хвороби до появи інфекції і масового її поширення у полі.

Проти фітофторозу та інших хвороб на виробничих плантаціях культури необхідно проводити профілактичні обприскування рослин одним із дозволених фунгіцидів на основі діючих речовин:  азоксістробіну, к.с. (Квадріс 250 SC,  0,6 л/га та аналоги); азоксістробіну + дифеноконазолу, к.с.  (Квадріс Топ 325 SC, 0,75–1,0 л/га); алюмінію фосфіту + фосфористої  кислоти, р.к. (Фитал, 2,0–2,5 л/га); аметоктрадину + хлороксиду міді, к.с. (Орвего, 0,8–1,0 л/га); беналаксилу–М + манкоцебу, з.п. (Фантік М, 2,5 кг/га); валіфеналу + манкоцебу, в.г. (Валіс, 2,0 кг/га; Емендо М, 2,0–2,5 кг/га); гідроксиду міді, в.г. (Косайд 2000, 2,5 кг/га та аналоги);  диметоморфу  +  манкоцебу, в.г. (Акробат МЦ, 2,0 кг/га та аналоги); дифеноконазолу, к.е. (Скор 250 ЕС, 0,5 л/га); манкоцебу, з.п. (Дітан М-45, 1,2–1,6 кг/га та аналоги); манкоцебу, в.г  (Манзат, 1,3 кг/га); манкоцебу + пропамокарбу гідрохлориду, к.с.  (Татту, 3,0 л/га); манкоцебу + цимоксанілу, в.г. (Наутіл, 1,8–2,0 кг/га); мандіпропаміду, к.с. (Ревус 250 SC, 0,5-0,6 л/га);  мандіпропаміду + дифеноконазолу, к.с (Ревус Топ 500 SC, 0,6 л/га); металаксилу-М + манкоцебу, в.г. (Ридоміл Голд МЦ 68WG, 2,5 кг/га та аналоги); металаксилу + манкоцебу + диметоморфу, з.п. (Чарівник, 1,5–2,0 кг/га); метираму, в.г. (Полірам ДФ, 2,0–2,5 кг/га); метираму + гідроксиду міді, в.г. (Каурітіл ДФ, 3,0 кг/га); піраклостробіну + диметоморфу, к.е. (Кабріо Дуо, 2,5 л/га); піраклостробіну + метираму, в.г. (Кабріо Топ, 2,0 кг/га); пропінебу, з.п. (Антракол 70 WG, 2,0 кг/га); сульфату  міді триосновного, к.с. (Купроксат, 3,0–5,0 л/га та аналоги); фенамідону + пропамокарбу гідрохлориду, к.с. (Консенто 450 SC, 1,7–2,0 л/га);  флуазінаму, к.с. (Ширлан 500 SC, 0,3–0,4 л/га та аналоги); фосетил алюмінію, з.п. (Ефатол, 2,0 кг/га);  хлорокиду міді, к.с. (Медян Екстра 350 SC, 2,0–2,5 л/га); ціазофаміду, к.с. (Ранман 400, 0,2 л/га та аналоги); цимоксанілу + манкоцебу, в.г. (Курзат М 68, 2,0–2,5 кг/га та аналоги); цимоксанілу + фамоксадону, в.г. (Тайтл 50, 0,6 кг/га та аналоги);  цимоксанілу +  хлороксиду  міді, з.п. (Ордан, 2,5–3,0 кг/га).

Перше  профілактичне обприскування рослин фунгіцидами проводять через 10–15 діб після висаджування розсади у ґрунт. Всі подальші обробки рослин  проводять на основі даних прогнозу розвитку хвороб, біологічних особливостей сорту чи гібриду. Вибір фунгіциду залежить від спектра фунгітоксичної дії та рівнів захисної спроможності діючої речовини препарату щодо збудника  хвороби.  

На присадибних ділянках проти фітофторозу дозволені до використання як контактні, так і системні  фунгіциди (табл. 1).

Таблиця 1

Фунгіциди для використання на томатах проти  фітофторозу

Діюча речовина, г/л; г/кг (форма препарату)

 

Назва препарату

Норма витрати: г; мл /сотку / 5 л води

Строк останньої обробки (кратність)

Азоксистробін, 250 г/л (к.с.)

Квадріс 250 SC;

Старк

6

5 (3)

Азоксистробін, 200 г/л +дифеноконазол, 125 г/л (кс)

Квадріс Топ 325

8

14 (3)

Дифеноконазол, 250 г/л (к.е.)

Скор 250 ЕС

5

14 (3)

Диметоморф, 90 г/кг + манкоцеб, 600 г/кг (з.п.)

Кольт 690;

Тікос 690

20

20 (3)

Гідроксид міді, 770 г/кг (з.п.)

 

 

Гідроксид міді, 770 г/кг (в.г.)

Гідроксид міді, 576 г/кг (в.г.)

Альфа мідь;

Метеор;

Чемпіон;

Чемп;

Чемп Ултра DP

30

25

20

20

15–20

 

 

14 (4)

 

Манкоцеб, 800 г/кг (з.п.)

Дитан М-45 *

20

20 (3)

Манкоцеб, 640 г/кг + металаксил, 80 г/кг (з.п.)

Цілитель

25

20 (3)

Мандипропамід, 250 г/л + дифеноконазол, 250 (к.с.)

Ревус Топ 500 SC

6

14 (3)

Металаксил, 100 г/кг + цимоксаніл, 250 г/кг (з.п.)

Захист;

Фітфторин

20–30

15–20

14 (3)

 

Металаксил, 75 г/кг + манкоцеб, 525 г/кг + диметоморф, 115 г/кг (з.п.)

Чарівник;

Фітофторин

15–20

15–25

14 (3)

 

Металаксил, 80 г/кг + манкоцеб, 640 г/кг (з.п.)

Ацидан;

Метаксил;

Цілитель;

Юнкер

25

25

25

20–25

14 (3)

14 (3)

20 (3)

20 (3)

Металаксил -М, 40 г/кг + манкоцеб 640 г/кг (в.г.)

Ридоміл Голд МЦ 68 WG

25

14 (3)

Пропамокарб гидрохлорид, 530 г/л + фосетил алюмінія, 310 г/л (р.к.)

Превікур Енерджі 840 SL

25

20 (2)

Пропамокарб гідрохлорид, 248 г/л + манкоцеб, 302 г/л (к.с.)

Татту

30

14(2)

Сульфат міди триосновной, 345 г/л (к.с.)

Купроксат

30–50

8 (4)

Цимоксаніл, 250 г/кг + фамоксадон, 250 г/кг (в.г.)

Тайтл 50; Танос 50

6

 

7 (4)

Цимоксаніл, 42 г/кг + хлороксид міді, 689 г/кг (з.п.)

Ордан

25

20 (3)

Флуазинам, 500 г/л (к.с.)

 Джип

4

20 (30)

Фосфіт алюминія, 570 г/л + фосфориста  кислота, 80 г/л (в.р.к.)

Фитал

20

20 (3)

Флуопіколид, 62,5 г/л + пропамокарб гідрохлорид, 625 г/л (к.с.)

Інфініто 61 SC, 687,5 к.с.

15

14 (2)

Фенамідон, 75 г/л + пропамокарб-гідрохлорид, 375 г/л (к.с.)

Консенто 450 SC

20

14 (2)

 

* Примітка. Фунгіцид Дітан М-45 забороняється використовувати у санітарній зоні близько рибогосподарських водойм, ближче 2 км від існуючих берегів.

Проти фітофторозу  можна використовувати також біопрепарати: Агат 25–К, т.п., (0,3 г/ 5л води/сотку; ТрихоПлант, кс (150–200 мл/ 5 л води/сотку).

         На початку розвитку фітофторозу на присадибних ділянках рекомендується видаляти і знищувати уражене листя і поодинокі хворі рослини. Під час вегетації хворі плоди обов’язково слід збирати і знищувати.

         При загрозі інтенсивного розвитку фітофторозу проводити достроковий збір плодів з подальшим їх дозарюванням. Проти поверхневої інфекції фітофторозу обов’язкове проведення дезінфекції плодів перед закладанням їх на  дозарювання у гарячій воді  (600С протягом 1,5–2 хв.) або в 50%  розчині бури, нагрітої до 500С.

І.Л.Марков, к.б.н., професор НУБіП України

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here