ОБРОБІТОК ҐРУНТУ ПІД ЦУКРОВУ КУКУРУДЗУ

0
111497

У результаті застосування раціональної системи обробітку ґрунту підвищується ефективність усіх інших агротехнічних заходів – системи удобрення, сівозміни, інтегрованого захисту рослин тощо. Конкретний вид основного обробітку ґрунту та знаряддя для його виконання обирають з урахуванням ґрунтово-кліматичних, агроекологічних та меліоративних умов поля, біологічних особливостей сільськогосподарської культури.

Пошуком системи раціонального основного обробітку ґрунту під кукурудзу цукрову у різних агровиробничих і ґрунтово-кліматичних умовах займалася низка закордонних і вітчизняних дослідників, починаючи з середини ХХ ст. – з появи кукурудзи цукрової як самостійної культури у сівозмінах у США.

Сучасні тенденції розвитку землеробства ідуть у напрямі мінімізації основного обробітку ґрунту, переходу до безполицевих технологій. Проведені на замулених суглинкових ґрунтах польові дослідження свідчать, що за системи нульового обробітку ґрунту (no-till) урожайність качанів (сумарно кондиційних і некондиційних) склала 25,9 т/га, а за полицевої оранки на глибину 16 см становила 26,6 т/га. Різниця між варіантами є несуттєвою. Перевага системи нульового обробітку перед оранкою була встановлена за параметрами збереження нормальної мікробіологічної активності ґрунту, стабільності його структурних агрегатів, а також в економіко-енергетичному відношенні.

Дослідження, проведені в Аутріч Центрі (Міннесота, США) засвідчили, що полицевий обробіток ґрунту під кукурудзу цукрову негативно впливає на біологічну активність ґрунту, що погіршує умови функціонування кореневої системи культури. Втім, за даними Інституту рослинництва ARVALIS, якісно проведена полицева оранка насамперед гарантує безпеку посівам цукрової кукурудзи від таких хвороб, як антракноз і фузаріоз качанів.

В умовах Польщі осінній основний обробіток ґрунту під цукрову кукурудзу починають з лущення стерні після збирання попередника з наступною зяблевою оранкою на глибину  20–30 см ( залежно від потужності гумусового горизонту ґрунту). Таким чином, польська агротехнологія передбачає необхідність глибокого розпушення ґрунту під культуру.

Дослідження, проведені у республіці Башкортостан (Російська федерація), засвідчили, що полицева оранка карбонатних і вилугованих чорноземів на глибину 28–30 см сприяє поліпшенню умов формування ефективної родючості ґрунту. Поглиблення орного шару створює сприятливі умови для покращення водопроникності і біологічної активності ґрунту, сприяє контролю забур’яненості посівів, поліпшенню структурного та меліоративного стану ґрунтів. Доведено, що глибока оранка створює передумови для повноцінного розвитку кореневої системи рослин, що сприяє формуванню максимальної продуктивності, а також поліпшує врожайність наступних культур у сівозміні.

В умовах Кабардино-Балкарії (Російська федерація) з урахуванням ґрунтово-кліматичних особливостей регіону оптимальним варіантом основного обробітку ґрунту під цукрову кукурудзу є оранка на глибину 27–30 см.

Дослідження агрофізичних параметрів ґрунту на посівах кукурудзи цукрової в умовах Волгоградської та Астраханської областей Російської федерації показали, що щільність складення ґрунту за нульового обробітку є нижчою (1,19–1,20 т/м3), ніж за полицевої оранки (1,22–1,24 т/м3), що може бути пов’язано з ущільненням ґрунту під час проходу важких машинно-тракторних агрегатів по полю. Цілком передбачуваним є і той факт, що no-till поліпшував аерацію ґрунту на 4,68%. Хоча в цілому, за обох систем основного обробітку ґрунту рослинам кукурудзи цукрової було забезпечено оптимальні показники параметрів агрофізичного стану ґрунтів.

Дослідження, виконані на Ростовській дослідній станції (Російська федерація) з ефективності різних способів основного обробітку ґрунту під кукурудзу цукрову, довели перевагу глибокої зяблевої оранки на 25–35 см (залежно від умов поля).

У працях вітчизняних вчених чітко простежується думка щодо необхідності виконання під кукурудзу цукрову глибокого полицевого обробітку. Рекомендована глибина коливається в межах 25–35 см.

В останні роки доведено, що зяблева полицева оранка на глибину 20–25 см дозволяє зменшити популяцію кукурудзяного метелика, а також ризик ушкодження рослин кукурудзи цукрової хворобами.

Дослідження, проведені у 2011–2012 рр. на базі Кіровоградського інституту АПВ і ФГ «Венера-2005» Старобільського району Луганської області на чорноземах звичайних, виявили перевагу традиційної оранки порівняно з нульовим обробітком ґрунту, що знайшло підтвердження у кращих показниках росту, розвитку рослин, вищій урожайності товарних качанів кукурудзи цукрової: 5,02–8,75 т/га за оранки і 0,05–3,33 т/га за нульового обробітку. При цьому вміст цукрів у зерні кукурудзи цукрової не зазнав значних коливань за різної технології обробітку ґрунту. Зазначимо, що дане дослідження стосується незрошуваних умов, тому основний внесок глибокого осіннього розпушування полягав, насамперед, у кращому забезпеченні вологою рослин культури, а також збільшенні біодоступності поживних речовин.

Польові дослідження, проведені у 2006–2013 рр. у ФГ «Агро-Бутово» на чорноземних ґрунтах, довели перевагу оранки на глибину 22–24 см порівняно з мілким (на 10–12 см) розпушуванням і обробітком ґрунту безполицевими  знаряддями на ідентичну глибину у плані контролю забур’яненості посівів кукурудзи цукрової. На варіантах без оранки кількість бур’янів у посівах культури зростала в 1,3–1,8 разів.

Польові досліди, виконані на дослідних полях Донеччини, засвідчили низьку ефективність сівби кукурудзи цукрової у попередньо необроблений ґрунт, а також довели необхідність проведення саме зяблевої оранки в незрошуваних умовах.  Забур’яненість посівів кукурудзи цукрової за прямої сівби в середньому в 2,2–3,3 рази вища, а урожайність качанів — нижча на 0,19–1,27 т/га порівняно з посівами, проведеними після оранки. Глибока оранка на 28–30 см має обов’язково проводитися на родючих ґрунтах з потужним гумусовим горизонтом у разі їх засміченості багаторічними бур’янами.

У проведених на Дніпропетровській дослідній станції Інституту овочівництва і баштанництва НААН України польових дослідах на фоні значної засміченості ґрунту насінням бур’янів заміна оранки на глибину 25–27 см плоскорізним обробітком на 12–14 см призводила до підвищення забур’яненості посівів кукурудзи цукрової. Поганий фітосанітарний стан погіршував умови росту і розвитку культури: на рослинах сортів Апетитна і Делікатесна формувався на 26,1–32,0% менший за площею листковий апарат; на 8–24 см зменшувалася висота рослин; на 12–29 шт. менше формувалося качанів на 100 рослин культури тощо. Урожайність качанів без обгорток при цьому знижувалася, залежно від сорту, на 1,23–1,54 т/га.

В умовах Півдня України кращим вважають проведення зяблевої оранки на глибину 25–30 см. Однак наші власні дослідження, проведені на темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах в умовах краплинного зрошення (Білозерський район, Херсонська область), свідчать, що кращу продуктивність та економіко-енергетичну ефективність виробництва товарної продукції кукурудзи цукрової забезпечувала оранка на глибину 20–22 см, при цьому збільшення глибини оранки вело до зменшення продуктивності культури та підвищення економічних і енергетичних витрат (глибока оранка ефективна лише за дефіциту живлення та вологи).

Тож у питаннях вибору способу та знарядь основного обробітку ґрунту під кукурудзу цукрову треба зважати на низку параметрів, таких, як: особливості ґрунтово-кліматичних умов (родючість, потужність гумусового горизонту, вміст поживних речовин у ґрунті, розподіл опадів тощо); меліоративний і фітосанітарний стан ґрунту; техніко-економічні можливості господарства; наявність зрошення та планована система удобрення культури. Усі зазначені параметри суттєво впливатимуть на ефективність того чи іншого способу основного обробітку ґрунту. Крім того, варто враховувати, що можливість виконання основного обробітку ґрунту комбінованими знаряддями (наприклад, диск-рипер) часто є найкращим варіантом у багатьох агроекологічних умовах.

П.В.Лиховид, к. с.-г. н., старший науковий співробітник, Інститут зрошуваного землеробства НААН