Чорна плямистість на виноградниках

0
115398

Фітосанітарна ситуація, яка останнім часом складається на виноградниках півдня України, обов’язково потребує  захисних заходів проти чорної плямистості, яка серйозно загрожує виноградним насадженням і може лімітувати їх продуктивність та довговічність.

Чорна плямистість є дуже шкідливою хворобою винограду, яка вражає всі органи рослин протягом всього вегетаційного періоду. Хвороба поширена у всіх виноградарських регіонах України. Її відносять до хвороби багаторічної деревини винограду. Найактивніше розвивається та завдає найбільшої шкоди у роки з підвищеною вологістю повітря. Проявляється на початку вегетації у період відособлення суцвіть винограду. Також вона відома під назвою екскоріоз, або ескоріоз, фомопсис, або розтріскування кори, відмирання пагонів, або «мертва рука» чи сухорукавність. Збудником хвороби є недосконалий гриб Phomopsis viticola Sacc., який належить до сімейства Deuteromycetes, порядку Sphaeropsidales.

деформація листової пластинки, яка уражена фомопсисом

Хворобу виявив та ідентифікував Дональд Рерік в Америці у 1909 році. В Європу хвороба була завезена з посадковим матеріалом у другій половині XIX століття. Шкідливість хвороби різко проявилося після переходу виноградників на штамбову культуру. Вперше в Одеській області чорна плямистість виявлена у 1971 році П. М. Штеренберг (ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова»). На даний час хвороба поширена в Україні, Росії, Молдові та на Північному Кавказі.

В останні десятиліття шкідливість хвороби помітно посилилася, внаслідок чого зріс інтерес до неї дослідників та практиків у всіх країнах промислового виноградарства. Посиленню прояву чорної плямистості сприяють такі зовнішні умови, як морозні ушкодження, ґрунтова та повітряна посуха, механічні ушкодження, а відсутність проведення спеціалізованих обробок виноградників із препаратами, які мають ефективну дію проти неї, сприяють розвитку та посиленню її шкідливості.

деформація листя винограду, яке уражено фомопсисом

Шкідливість хвороби

За багаторічного ураження виноградних кущів шкідливість чорної плямистості полягає у руйнуванні багаторічної деревини кущів, ламкості пагонів, всиханні рукавів, відмиранні плодових ланок та штамбів. При цьому погіршується якість лози, однорічні пагони погано визрівають і накопичують недостатню кількість поживних речовин, чим послаблюється стійкість кущів до несприятливих умов зовнішнього середовища, вони більш схильні до низьких негативних температур, у результаті знижується їх зимостійкість і схильність до вимерзання.

Особливо небезпечний розвиток чорної плямистості у розплідниках, оскільки використання хворих лоз при вирощуванні посадкового матеріалу є одним із джерел поширення хвороби.

лист винограду з симптомами ураження фомопсисом

У період вегетації інтенсивний розвиток хвороби залежить від погодних умов, чому сприяє висока вологість повітря. Найбільша шкідливість проявляється у деформації і передчасному відмиранні уражених листків, що знижує активність фотосинтезу листкового апарату. Ріст пагонів винограду протягом вегетації із вічок плодових стрілок, що пошкоджені чорною плямистістю, зазнає значних змін. У порівнянні із пагонами, розвиненими на здоровій плодовій стрілці, середня їх довжина зменшується на 8% (при 1 балі ураження), на 19% (при 2 балах), на 26% (при 3 балах). На уражених однорічних пагонах нижніх міжвузль гине до 60% вічок, що знижує навантаження кущів вічками. Уражені пагони можуть ламатися, частина їх у зимовий період вимерзає. За умов інтенсивного розвитку чорна плямистість може призвести до загибелі вічок, що суттєво знижує продуктивність рослин і призводить до значної втрати врожаю та значних економічних збитків. У середньому врожайність кущів знижується на 20–30%, а при відмиранні рукавів рослин – на 50–90%.

листок винограду з симптомами ураження фомопсисом

Джерело інфекції

Збудник чорної плямистості зимує у вигляді міцелію гриба під епідермісом у тканинах кори однорічної та багаторічної деревини кущів та опалих листях. На уражених ділянках однорічних пагонів запас хвороби візуально можна визначити по «білості» кори та численних пікнідах гриба.

Умови поширення хвороби

Найбільш активний збудник чорної плямистості у прохолодних та вологих умовах. Поширенню хвороби сприяє прохолодна і волога весна навіть за мінімуму інфекційного початку, але за оптимуму умов для патогенезу можливий епіфітотійний розвиток чорної плямистості. Найбільше поширення та розвиток чорної плямистості спостерігається у роки з холодними зимами та екстремально низькими температурами повітря у період вегетації.

Розвиток хвороби

Перше зараження рослини відбувається рано навесні в умовах високої вологості при встановлені денних температур вище +8ºС зрілими альфа-спорами, які виходять із зимуючих пікнід і розносяться вітром та дощем. Інкубаційний період хвороби коливається залежно від вологості і температури від 1 до 3 тижнів. Факторами, що сприяють подальшому поширенню та розвитку хвороби, є широкий діапазон температур – від +15 до +35ºС (оптимальна +23ºС) за відносної вологості повітря не нижче 86% і вологості ґрунту вище 60%. За таких умов зараження частин виноградного куща чорною плямистістю відбувається протягом усієї вегетації. Розвиток хвороби обмежує невелика кількість опадів у травні–липні з відносно невисокою температурою повітря.

Ознаки ураження

Хвороба вражає зелені органи (пагони, листки, вусики, суцвіття, грона) і задерев’янілі частини виноградних кущів (однорічні пагони, плодові ланки, рукави і штамби). Переважно заражається нижнє листя, рідше вусики і гребені грон винограду. Джерелом зараження є міцелій та пікніди гриба, що знаходяться на уражених органах винограду. Затяжна весна сприяє розвитку хвороби на виноградних насадженнях.

Перші ознаки чорної плямистості з’являються дуже рано вже у другій половині травня, при розвитку перших 2–3 листочків. На листі з’являються некрози темно-коричневого або чорного кольору з жовтою облямівкою здебільшого поблизу потужнішої жилки, яка теж частково або повністю пофарбована у темний колір. Здебільшого уражається листя нижнього ярусу. На листі утворюються овальні некрози нижче до центральної жилки, яка у результаті хвороби набуває чорного кольору. Тканина листя деформується, часто спостерігаються кучерявість листової пластинки, з’являються розриви та дірки, листя передчасно жовтіє. Наприкінці вегетації у старого листя некрози утворюються без світлих ореолів.

зелений пагон винограду, який уражений фомопсисом

На зелених пагонах перші ознаки чорної плямистості з’являються у червні. Як правило, уражуються лише перші 6–7 міжвузль. На них утворюються довгасті чорно-бурі здуття тканин кори у вигляді округлих плям. Найбільш помітними вони стають у липні. У міру зростання та потовщення пагонів плями зливаються у витягнуті плями, розтріскуються, утворюються поздовжні некрози, тканини лози між ними стають світло-коричневими. Більш темні краї розриву твердіють і надають ураженим місцям струпоподібного зовнішнього вигляду.

На уражених гребенях суцвіть і грон з’являються темно-коричневі або чорні плями у вигляді штрихів, які, розростаючись, можуть викликати відмирання окремих частин гребеня. Іноді відбувається інфікування ягід, яке відбувається в основному під час цвітіння і незабаром після цвітіння та залишається латентним, доки ягоди не починають дозрівати. Іноді навіть ковпачки квіток бувають покриті чорними плямами. Ягоди покриваються темно-фіолетовими плямами, стають неприємними на смак та в’януть.

ураження листя та ягід винограду фомопсисом

Протягом усієї вегетації відбувається зараження здерев’янілих частин куща: кори, однорічних визрілих пагонів, рукавів, багаторічної деревини, штамба, всередині яких розвивається міцелій збудника. На визрілих уражених пагонах внутрішній міцелій, розростаючись, руйнує коричневий пігмент кори, що викликає її знебарвлення, так звану, «білість» кори, що охоплює кілька міжвузль по довжині пагону або навіть весь пагін.

На вицвілих ділянках кори утворюються плодові тіла гриба (пікніди). Під корою багаторічної деревини також з’являються плодові тіла, що розростаються до щільних чорних утворень. Якщо міцелій глибоко вростає в деревину, то утворюються ділянки, що прогнили, які спочатку послаблюють ріст, а пізніше викликають відмирання цілих рукавів.

симптоми ураження фомопсисом листя та зелених пагонів винограду

Джерело інокулята

Збудник Phomopsis viticola Sacc за способом харчування належитть до групи факультативних сапрофітів, тобто здатний проникати через продихи або ранки в тканину рослини-господаря і поширюватися у верхніх її шарах під епідермісом, живе паразитично, викликаючи некротизацію клітин паренхіми. Після відмирання ділянок ураженої тканини гриб продовжує зростати та розвиватися на них як сапрофіт. Через два тижні після зараження на цих мертвих та почорнілих ділянках починають формуватися пікніди – органи спороношення, в яких дозрівають спори гриба.

Як правило, його гіфи, що впроваджуються, незабаром інкапсулюються внаслідок посиленого поділу клітин як форми активного захисту тканин господаря, що гальмує його поширення. Гриб при цьому не відмирає, але не може утворювати плодові тіла у здорових зелених частинах винограду.

симптоми ураження пагону фомопсисом

Тільки з початком здеревʼяніння пагонів або при опаданні листя, коли знижується захисна реакція винограду, гриб починає розвиватися сапрофітно у мертвій корі і в опалому листі, утворюючи плодові тіла (пікніди).

Цикл розвитку Phomopsis viticola Sacc. – збудника чорної плямистості на винограді. По Agrios.

Заходи захисту

Боротьба з чорною плямистістю на виноградних рослинах утруднена тим, що міцелій збудника проникає глибоко у тканини деревини та перебуває під їх захистом, а спори гриба знаходяться у пікнідах та захищені від фунгіцидів товстим шаром клітин.

З цього приводу хімічний захист виноградних кущів проти чорної плямистісті має бути спрямований у першу чергу на знищення основного джерела інфекції – пікнід (плодових тіла гриба), а потім проти поширення спор зараження.

В умовах, сприятливих для розвитку хвороби, та при сильному ураженні виноградних рослин у період вегетації захист необхідно починати восени, а саме після опадання листя або після обрізання (зимова обробка), яку проводять у суху погоду при температурі не нижче +10ºС.

У цей період ефективно використовувати бакову суміш із азотного добрива карбаміду та залізного купоросу (3–5%) за умов ретельного обмивання кущів робочим розчином препаратів. Ця суміш має декілька переваг у захисті рослин. Перш за все, залізний купорос є контактним препаратом широкої дії, який викорінює практично всю фітопатогенну інфекцію і проявляє акарицидну дію. По-друге, суміш ефективно спрацює як дезінфектор проти лишайників і мохів, як добриво у боротьби з хлорозом та сприятиме кращому закладанню бруньок майбутнього врожаю. Таким чином, спільне застосування залізного купоросу з азотним добривом створить кисле середовище, що сприятиме прискоренню процесів розкладання рослинних решток і обмеженню накопичення зимуючого запасу хвороб.

утворення розривів та отворів у тканині листа, ураженого фомопсисом

Навесні слід провести дві обробки. Першу – у період набухання бруньок, застосовуючи мідьвмісні препарати або її замінники (фунгіциди, які містять діючу речовину манкоцеб – Дитан М-45 (3,0 кг/га) та ін.). Наступну – у період появи 23-х листків (найпізніше до 5 листків), застосовуючи препарати контактної дії з широким спектром дії, найбільш ефективними з них є: Антракол (1,5 кг/га), Шавіт (2,0 кг/га), Фольпан (2,0 кг/га), Делан (0,5–1,0 кг/га), Полірам (1,2 кг/га) та ін.

Подальші обробки проти чорної плямистості для захисту виноградних рослин збігаються з обробками насаджень проти інших хвороб із застосуванням фунгіцидів з хімічних класів фталімідів (похідні фталевої кислоти) з діючою речовиною каптан, наприклад, Малвін (1,8–2,5 кг/га), Мерпан (2,0–2,5 кг/га) та стробілуринів – Стробі (0,3 кг/га), Квадріс (0,8 л/га) та ін.

ураження пагонів та листя винограду фомопсисом у сильному ступені

Виходячи з того, що чорна плямистість є хронічною хворобою виноградного куща і за короткий термін повністю неможливо ліквідувати її навіть за багаторазових ретельних обробок, слід при сильному ураженні проводити цілеспрямовану боротьбу протягом декількох років.

Фітосанітарний контроль є дуже важливим аспектом будь-якої боротьби з чорною плямистістю. Всі уражені частини куща повинні бути видалені під час обрізування і знищені, оскільки вони служать важливим джерелом інокулята. Доведено, що багаторічні частини куща винограду, які заражені фомопсисом, можуть протягом декількох років накопичувати інфекційний запас плодових тіл збудника хвороби.

Проведення комплексу агротехнічних заходів для покращення умов зростання виноградних рослин (своєчасне підв’язуванням пагонів, поліпшення провітрюваності кущів, внесення збалансованих добрив та позакореневого підживлення мікроелементами), будуть сприяти формуванню добре розвинених та здорових кущів винограду.

Людмила БАРАНЕЦЬ, к.с.-г.н., провідний науковий співробітник лабораторії фітопатології та захисту рослин ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова»