Як не стати жертвою картопляного лохотрону

0
113221

Картопля є досить специфічною рослиною, оскільки на відміну від інших традиційних сільгоспкультур розмножується вегетативно, завдяки вічкам на видозмінених пагонах — бульбах. За зовнішніми ознаками яких визначити категорію посадкового матеріалу неможливо. Тобто супер-супер еліта, супер еліта, еліта, насіннєвий матеріал першої, другої, третьої та наступних репродукцій виглядатиме однаково. І визначити ступінь його зараження різноманітними хворобами можна лише в процесі вегетації рослин  в польових умовах або у теплиці.

Як розповів кандидат сільськогосподарських наук Петро Микитович Березовський, який за багато років на власній присадибній ділянці, що знаходиться в Овручі Житомирської області, випробував близько тисячі різноманітних сортів картоплі, за радянських часів на посівах в категорії “еліта” гранично допустимою нормою вважалося 1-2% хворих рослин, а на супер еліті — 0 %. Тому як раніше, так і нині, ціна кілограму супер еліти, еліти, першої, другої, третьої і наступних репродукцій суттєво різниться, адже класифікація насіння картоплі напряму пов’язана з відсутністю чи наявністю вірусних, бактеріальних, грибкових хвороб — ступенем виродження матеріалу. А його зовнішня схожість надає широкі можливості нечистим на руку ділкам, щоб, скажімо, продавати масову репродукцію за ціною еліти або за ціною  першої репродукції, в тому числі і по підробним документам.

Як зазначив нашому виданню директор ПАТ НВО “Чернігівеліткартоля” Ігор Вікторович Шкурко, траплялися випадки, коли з закордоння в Україну завозили не лише неякісний посадковий матеріал картоплі та й інших сільгоспкультур, а і заражений нетиповими для наших угідь хворобами, що додавало витрат на фунгіциди легковірним українським аграріям. Добре, що у наш час є якісні препарати. Хоча знайти їх у достатній кількості серед навали фальсифікату теж буває проблематично, але це вже інша тема. А на думку приходить аналогія з ірландським картопляним голодом, який виник в середині 19 століття через завезений з Америки фітофтороз картоплі. Хвороба швидко поширилася і декілька років поспіль знищувала врожай культури, що була основою харчування в тогочасній Ірландії, це призвело до голоду і катастрофічних людських втрат…

За словами Ігоря Вікторовича, навіть якщо все населення країни цьогоріч почне садити картоплю, її все одно не вистачатиме, а ціна бульб буде відповідною. Бо зона достатнього зволоження, якою вважалося українське Полісся, вже не перший рік безупинно продовжує зміщення на Північ. Відтак запаси грунтової вологи лишаються на низькому рівні, температура грунту сягає +26 °C і вище, що негативно позначається на врожайності картоплі, якщо, звісно, не використовувати зрошення на посівах. 

В умовах глобального потепління можна поліпшити врожайність і за рахунок правильно підібраного сорту. Не даремно кажуть, що сортооновлення і сортозаміна є наріжним каменем картоплярства. Звісно, якщо посадковий матеріал справді відповідатиме зазначеним характеристикам. 

— Нині вітчизняних центрів з насінництва картоплі, які зберегли наукову і матеріально-технічну базу необхідну для виробництва якісного насіннєвого матеріалу картоплі, можна на пальцях однієї руки перелічити, — каже відомий селекціонер, заслужений працівник сільського господарства України Василь Іванович Сидорчук. —  Тому при виборі насіння картоплі, раджу перш за все зважати на репутацію та авторитет продавця. А також на придатність тих чи інших сортів до грунтово-кліматичних умов зони вирощування. Бо далеко не всі іноземні селекційні пропозиції придатні, скажімо, для Малинського району Житомирської області, де маю власну ділянку під картоплею і, де особисто випробовував зарубіжні сорти. На другий рік з того посадкового матеріалу мав 5-6% хворих рослин, на третій просто не ризикнув їх висаджувати.

Досвідчений картопляр розповів, що ще за радянських часів в Україні була впроваджена серйозна система насінництва картоплі, адже це стратегічний продукт — другий хліб, без якого просто не обійтися. Тому при створенні цієї системи спиралися на найкращий польський і німецький досвід. Були визначені райони, які спеціалізувалися на насінництві картоплі, де діяли дослідні станції, опорні пункти, спеціальні лабораторії перевірки продукту тощо. В результаті українські сорти картоплі почали домінувати не тільки в УРСР, а і на Кубані, на Закавказзі, на півночі Казахстану, на Камчатці. Після зникнення Радянського Союзу економічні зв’язки між колишніми радянськими республіками підупали, припинилися і поставки українського насіннєвого матеріалу картоплі. Однак вітчизняна селекція не зникла, зокрема, в Інституті картоплярства НААН України та у ПАТ НВО “Чернігівеліткартоля” справа ведеться на високому рівні, ринку пропонують сортове розмаїття.

— У минулому році ми експортували насіннєву картоплю у Азербайджан, для цього встановлювали вільні від карантинних організмів ділянки, —  каже  Ігор Шкурко. — Активно співпрацюємо з Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Фахівці служби в установленому порядку перевіряють нашу продукцію, а також ділянки в період вирощування насіння картоплі, під час його зберігання у сховищі. На основі перевірок видається дозвільна документація на реалізацію кожної категорії продукту, яку ми надаємо споживачам. При цьому аналізують садивний матеріал по багатьох показниках. Документація про перевірку має багато сторінок тексту, адже стандарти якості насіння картоплі у нас досить жорсткі, лишилися ще з радянських часів. Лише останнім часом їх почали гармонізувати до стандартів ЄС.

Ігор Шкурко зауважив, що вітчизняні сорти більш стійкі до місцевих умов вирощування і не так швидко вироджуються, як переважна більшість закордонних.

— Ми завозили різні зразки насіння з Франції, Голландії, Німеччиини, в основному в категорії “еліта”, але через два роки більшість з них вилучити з поля, через низьку врожайність викликану низькою стійкістю до хвороб, в тому числі і до фітофторозу. Але, на правду, трапилися серед іноземних і досить достойні сорти, — каже Ігор Вікторович.

Він розповів, як у минулому році неподалік села Петрове, що в Чернігівському районі, картоплярі заклали дослід з близько 160 сортів картоплі. У досліді брали участь сорти шести зарубіжних компаній та сорти, оригінаторами яких є Інститут картоплярства НААН України і ПАТ НВО “Чернігівеліткартоля”. В результаті два українських сорти потрапили у п’ятірку найкращих, що свідчить про потенціал і перспективність наших наукових досягнень.

 

На думку Петра Микитовича, щоб не стати жертвою шахраїв, не варто легковажити, а купувати посадковий матеріал лише у надійних виробників, ознайомлюватися з документи на партію товару, вивчати характеристики різних сортів і їх придатність для вирощування в межах того чи іншого району.

— Коли врожайність сорту на моїй ділянці знижується, міняю його на новий, більш актуальний. Взагалі кожен сорт має власну витривалість до виродження в одних і тих же умовах. Є такі, що в масовій репродукції здатні десятки років давати пристойні врожаї, наділені неабиякою витривалістю до хвороб. Але, на жаль, їх існує не так вже і багато, — ділиться досвідом Петро Микитович. — Тож для виробництва товарної картоплі чим вище категорія, тим краще. Хоча підійде матеріал і першої, і другої репродукції, адже він на 10-15% дешевший за еліту.

Стаття підготовлена в рамках освітнього проекту “САМ СОБІ ФЕРМЕР”

З найкращими побажаннями, колектив редакції “Овочі та Фрукти”