ТЕТРАГОНІЯ – НОВОЗЕЛАНДСЬКИЙ ШПИНАТ

0
111614
Квітки дрібні, жовті, розташовані у пазухах листка

Шпинатні рослини – це група зеленних культур, які, на відміну від салатів, вживають переважно у відвареному вигляді з подальшою зміною їхнього смаку приправами і прянощами. Однак у деяких кулінарних рецептах цю групу рослин інколи рекомендують додавати і в сирому вигляді – у салати, бутерброди тощо.

Вітчизняний споживач більше використовує шпинат городній, який є класичним, так би мовити, представником однойменної групи, основним. Його продукція – зелені соковиті листки – тепер продається не лише у супермаркетах великих міст, а й на базарах селищ та навіть невеликих сіл. Багато сіють шпинату городнього у відкритому ґрунті на городах і дачах. З власного досвіду переконалися, що попит на насіння зростає рік у рік.

Сходи дрібні, спочатку розвиваються дуже повільно

Проте є й негативний бік у шпинату городнього як зеленної культури. Він здатний давати товарну продукцію у відкритому ґрунті тільки навесні та восени, влітку його не вирощують, оскільки листки швидко втрачають товарну якість, грубішають, рослини відразу переходять до фази стеблування. Саме у цей період на заміну городньому шпинату приходить низка інших шпинатних рослин, котрі перебувають у «розквіті сил», тобто у стадії господарської придатності зеленої маси. До таких належить, зокрема, базелла біла, або малабарський шпинат: про цю рослину вже розповідалося в цьогорічному жовтневому номері журналу «Овочі та фрукти». Інша, досить цікава, але поки що малопоширена рослина з аналогічними цінними характеристиками і властивостями, зокрема щодо використання продукції у літні місяці у відкритому ґрунті в умовах України – шпинат новозеландський. На базарах ця зелень – рідкість, бо і виробникам, і пересічним споживачам практично невідома. Але, враховуючи сучасну тенденцію українців до пошуку новинок для збагачення асортименту споживаної рослинної продукції, є упевненість, що років за п’ять новозеландський шпинат в Україні добре знатимуть і будуть вирощувати повсюди. Тим паче, що ринок насичується насінням цієї рослини, переважно імпортованим з країн близького і далекого зарубіжжя. Нами в установі також розпочаті пошукові дослідження з цим видом. Принагідно у тексті буде порівняння новозеландського і городнього шпинатів, оскільки вони за окремими властивостями подібні, проте й відрізняються кардинально за життєвим циклом, ботанічною характеристикою тощо. Однак головне, що доповнити один одного спроможні, і при вирощуванні цих видів цілком можливо забезпечити себе шпинатною продукцією з власного городу упродовж тривалого періоду з кінця квітня  до середини жовтня, точніше, до перших суттєвих приморозків.

Молода рослина на початку господарської придатності

Новозеландський шпинат – назва рослини, за якою вона поширюється в Україні, але може зустрічатися й за назвою тетрагонія. Остання – транслітерація від офіційної латинської назви Tetragonia tetragonioides (Pall.) Kuntze. Ще відомі синонімічні назви рослини: Demidovia tetragonoide Pall., Tetragonia expansa Murray. Рослина – представник родини Аїзові (Aizoaceae), тобто зі шпинатом городнім вони не «родичі», бо звичний наш із родини Лободові (Chenopodioideae).

Видова українська назва чітко вказує на місцевість, звідки походить рослина – Нову Зеландію. У тому регіоні – у Новій Зеландії, Тасманії, Австралії та країнах Східної Азії – цей вид доволі поширений, нині як овочева рослина культивується також у країнах Центральної і Південної Європи, у США. Вважається, що рослина зі свого природного ареалу потрапила до Європи, точніше, спочатку до Англії, у 1770-х рр. завдяки учасникам кругосвітньої подорожі капітана Кука (до слова, один із сортів, що пропонується до реалізації в Україні відомою насіннєвою фірмою, так і називається – Captain James Cooc). Шпинат новозеландський  вирощували тоді переважно у ботанічних садах, та згодом він був введений у культуру. У наші часи у дикому виді рослина зустрічається на територіях Японії, Китаю, Чилі.

Ботанічна характеристика і біологічні особливості. Шпинат новозеландський – однорічна теплолюбна рослина, на відміну від городнього не витримує заморозки. Потребує достатнього зволоження, при тривалому сухому періоді листки грубішають, погіршується їх якість. Рослина світлолюбна, але може вирощуватися й за умови часткового затінення.

Коренева система добре розвинена, проте у ґрунті розміщується неглибоко. Стебла сланкі, завдовжки 30–50 см, зелені або (рідше) з проявом антоціану, дуже галузисті, довжина бокових пагонів може сягати, залежно від сортових особливостей і дотримання агротехнологічних умов вирощування, до одного метра. Листки з короткими черешками, за формою трикутні або ромбічні, зубчасті; вони товсті, м’ясисті, соковиті; забарвлення – від помірно- до темно- зеленого, на стеблі розташовуються по спіралі.

Сходи дрібні, спочатку розвиваються дуже повільно

Квітки дрібні, поодинокі, розташовуються у пазухах листків, за забарвленням – блідо-жовті, жовті, жовто-зелені. Цвітіння розтягнуте у часі, триває все літо й до осені.

Плоди кутастої форми, нагадують коробочку з шипами, містять 2–8 насінин (подібно до плодів/насіння багаторосткових сортів буряку). Тому й назва тетрагонія з грецької перекладається як «чотирикутний». А початківцям слід пам’ятати, що сходи з одного висіяного плоду (у практичному господарському розумінні – з однієї насінини) будуть з’являтися «пучечком» по кілька штук. Але, на відміну від сходів буряку, їх розривати не потрібно, залишаючи один найсильніший сіянець, нехай так і ростуть гуртом.

Фаза цвітіння

Шпинат новозеландський в умовах України – однорічна рослина, вирощується сівбою у відкритий ґрунт, сходи з’являються через 2–3 тижні, спочатку розвиваються досить повільно. Як зазначалося на початку, рослина добре почувається влітку: у середині червня, коли рослини шпинату городнього вже відцвіли і формують насіння, шпинат новозеландський тільки починає інтенсивно розростатися, можна починати збирати зелену масу для вживання. Тобто від появи сходів до збирання першої зелені проходить 45–60 діб. До того ж, і в період цвітіння рослина не втрачає споживчу якість, зрізувати пагони з тетрагонії можна кілька разів, завдяки чому значно подовжується період використання цінної продукції, забезпечується конвеєр постачання зеленою масою шпинатної групи овочів.

Листки мясисті, за формою трикутні або ромбічні

Цінність і використання. В їжу використовують як окремі листки, так і молоді пагони з листками завдовжки до 10 см. Вживають і свіжими, і термічно обробленими. Варити, до речі, можна й значно товстіші стебла, не лише верхівкові пагони. Зелень додають у салати, супи, вітамінні пюре, овочеві гарніри, соуси, у начинки для пирогів і запіканок, тобто використовують так, як і листки городнього шпинату. Про запас листки маринують та заморожують. Смак листків у «новозеландця» ніжний, приємний. Попри різну ботанічну приналежність, за харчовою цінністю продукція шпинату новозеландського подібна до городнього. У молодих листках міститься до 2% білка, що легко засвоюється організмом людини, до 0,5% цукру, вітаміни: С (40 мг%), каротин (до 3мг%), нікотинова кислота (0,16 мг%) та інші. Багата зелена маса макро- та мікроелементами: містить калій, кальцій, залізо, йод. При старінні рослини у листках накопичується щавлева кислота, яка призводить до вимивання кальцію з організму, тому старі листки у свіжому виді бажано не вживати, а при їх термічній обробці (страви потрібно варити, тушкувати) додавати молоко. Аби не порушувати баланс кальцію в організмі у дітей молодшого віку, слід при вживанні навіть молодих листків шпинатів також вводити у раціон молочні продукти.

Особливості вирощування у відкритому ґрунті. Вирощування шпинату новозеландського, попри його нібито екзотичність, не потребує якихось надзусиль чи витрат. Місце вибирають сонячне, ділянка має бути родючою, кращі ґрунти за гранулометричним складом – легкі та середні суглинки. Не бажано висівати  шпинат новозеландський на бідних, важких глинистих ґрунтах, на ділянках у низинах, що можуть підтоплюватися дощовими водами. Підготовка ґрунту така, як і для основних овочевих рослин.

Плоди кутастої форми, нагадують коробочку з шипами, містять 2-8 насінин

Сівба у відкритий ґрунт проводиться у другій–третій декадах квітня (варто проглянути довготривалий прогноз погоди для певної місцевості на 2–3 тижні, це зараз доступна функція на низці популярних інтернет-ресурсів, аби знівелювати негативний вплив можливих травневих заморозків на сходи, що потенційно мають з’явитися у той період. Глибина загортання насіння – 2–3 см. Ширина міжрядь від 45 до 70 см, відстань між плодами-насінинами 15–20 см (за загущеної сівби рослини проривають, вирвані використовують у їжу).

Враховуючи повільний ріст сіянців на початку, догляд полягає у постійному розпушуванні ґрунту (до змикання рослин, утворення суцільного щільного «килима»), прополюванні бур’янів, за необхідності проводять поливи та підживлення. Верхівки молодих рослин доцільно прищипнути, аби стимулювати прискорене утворення бокових пагонів.

Збирання продукції потрібно проводити регулярно. Навіть у разі, коли листки стали грубими, зістарилися, пагони з ними доцільно зрізати, ба навіть викинути, зате на їх місці виростуть молоді соковиті пагони з листками. Таким чином ділянка залишається придатною для «експлуатації» ще тривалий період – навіть до перших осінніх приморозків (або, зрештою, до можливості збирати продукцію шпинату городнього, висіяного в кінці серпня – на початку вересня).

Початок утворення бічних пагонів. Ураховуючи повільний ріст сіянців на початку, догляд полягає у постійному розпушуванні ґрунту

Змочена холодною водою зелена маса зберігається у поліетиленових пакетах у прохолодному місці 2–3 доби. Свіжозаморожена продукція  зберігається за температури –10С протягом 2–3 місяців. Висушені листки новозеландського шпинату можна розтерти у порошок і додавати до страв як вітамінну добавку.

За нашими спостереженнями, шпинат новозеландський порівняно стійкий до хвороб і шкідників.

Для отримання насіння пізньостиглих сортів потрібно використовувати розсадний спосіб вирощування (горщики для розсади мають бути діаметром 7–8 см).

Отже, новозеландський шпинат – перспективний інтродуцент, що має низку цінних характеристик і властивостей. Тому він, безперечно, вартий уваги овочівників України (як дрібнотоварних виробників, так і городників та дачників) для поширення для збагачення асортименту шпинатної групи рослин.

Олександр Позняк, Дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН

Фото автора

 

 

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here