Шкідники в українських виноградних насадженнях: дані моніторингу

0
111321

Відомо, що потепління клімату оптимізує для комах характеристики екологічних показників навколишнього середовища, сприяє їх розмноженню і поширенню. Тобто основним негативним ефектом глобального потепління стає збільшення чисельності фітофагів, зміна структури їх популяцій, рівня шкідливості і зон акліматизації. За прогнозами українських учених, порушення екологічної стабільності агроекосистем веде, у першу чергу, до перебудови видової структури і зміни зон шкідливості комах-фітофагів, збільшення генерацій окремих видів комах і чисельності домінуючих шкідників, а також підвищення ймовірності надзвичайних ситуацій в агросфері, пов’язаних із масовим розмноженням багатоїдних шкідників-поліфагів.

Сучасний захист виноградних насаджень спрямований не стільки на знищення окремих шкідливих видів, скільки на загальну оптимізацію фітосанітарного стану насаджень. Реалізація такого підходу вимагає отримання об’єктивної інформації про стан виноградної лози і ступінь шкідливості фітофагів з урахуванням впливу всіх факторів (абіотичних, біотичних і антропогенних) на стан їх популяцій.

Тільки на підставі такої інформації вирішується питання про застосування засобів захисту рослин з урахуванням екологічної та економічної виправданості. Таким чином, моніторинг видового різноманіття членистоногих у виноградних екосистемах з метою виявлення серед нових найбільш шкідливих видів і своєчасної розробки захисних заходів для зниження їх чисельності є актуальним питанням.

У результаті проведених досліджень на виноградній лозі виявлено 39 видів шкідників, що належать до 7 загонів, 19 родин та 32 родів. Найбільша кількість видів припадає на загони твердокрилих – 17 (46,5%), прямокрилих – 8 (24,3%) і лускокрилих – 6 (29,2%). Ідентифіковані види шкідників мають неоднакове господарське значення, і не всі вони поширені в однаковій мірі в районі дослідження. З них головними і найбільш шкідливими видами, які можуть завдати значної шкоди винограду, є гронова листокрутка, різні види кліщів (особливо виноградний зудень), філоксера, різні види цикадових (особливо біла цикадка), бавовняна совка і різні види трипсів (особливо виноградний трипс). До другорядних видів, які в окремі роки можуть наносити певної шкоди, належать скосар кримський, п’ядун димчастий буро-сірий, листокрутка виноградна і дволітна, пістрянка виноградна, падучка темна та ін.

До неспецифічних видів шкідників, які в останні роки активно освоюють виноградники, належать оленка волохата, американський білий метелик, ріпаковий квіткоїд, жуки лістоїди та ін. Однак слід зазначити, що вказані поліфаги поступово стають загрозою ампелоценозів і за сприятливих умов можуть  серйозно загрожувати виноградній лозі.

Гронова листокрутка (Lobeita botrana Den. еt Schift) – це основний шкідник винограду, поширена у всіх зонах виноградарства. Як правило, розвивається у трьох повних поколіннях, але в останні роки все частіше простежується розвиток четвертого факультативного (неповного) покоління на сортах пізнього строку дозрівання. Чисельність шкідника сильно відрізняється не тільки у регіонах, але і в межах одного господарства: заселеність сягає від слабкого ступеня (5%) до середнього (15%) і високого (55%). Залежно від щільності популяції за вегетацію проводять від 2 до 5 обробок з використанням інсектицидів різних хімічних груп.

Виліт метеликів першої генерації листокрутки розпочинається наприкінці квітня – на початку травня при встановленні стійких середньодобових температур повітря понад 10 ºС. Для встановлення оптимального терміну застосування захисних засобів варто брати до уваги, що календарні терміни проходження фаз розвитку популяції шкідника дуже відрізняються за роками (на 3–25 діб) та залежать від погодних умов. Зазвичай метелики літають протягом 20–25 діб, а за прохолодної весняної погоди – 40–45 діб. Гусениці першого покоління пошкоджують і виїдають бутони, обплітаючи їх павутинням, утворюючи «гнізда». Одна гусениця може знищити 40–60 бутонів, інколи пошкоджує плодоніжку, і тоді суцвіття повністю засихає.

Що стосується захисту, то через тривалий термін розвитку шкідника для контролю чисельності та залежно від щільності популяції необхідно застосовувати по два обприскування проти кожного покоління. Якнайповніша інформація про результати феромонного моніторингу  початку та масової яйцекладки, а також прогноз відродження гусениць –  головна передумова успішного захисту винограду.

Останніми роками високу ефективність в обмеженні комплексу лускокрилих шкідників показали інсектициди третього покоління – гормональні препарати (регулятори росту та розвитку комах на основі інгібіторів синтезу хітину, ювеноїдів), а також четвертого покоління – авермектини на основі емамектину бензоату природного походження. Тому препарати належать до групи малотоксичних до корисної ентомофауни та мають короткий період очікування – лише 5–7 днів. Оскільки під дією сонячного світла (протягом 5–6 годин) діюча речовини швидко розкладається, то обробки необхідно проводити у вечірні години.

Сисні шкідники. У сучасних умовах вирощування винограду останнім часом активізувалася група сисних фітофагів (філоксера, різні види кліщів, трипсів і цикадок), значно розширився їхній видовий склад і спостерігається чітка тенденція до збільшення їх чисельності та посилення їхньої шкідливості. Завдяки високим пристосувальним властивостям сисні шкідники поступово стають загрозою ампелоценозів, що вносить корективи у систему захисту насаджень. До групи сисних шкідників винограду входять види, які володіють переважним перед іншими фітофагами адаптаційним потенціалом, який визначається, перш за все, їхніми біотичними особливостями – полівольтинністю (велика кількість (більше п’яти) поколінь за сезон), високою плодючістю, широким абіотичним оптимумом існування, у деяких – наявністю внутрішньовидового поліморфізму, що ускладнює боротьбу з ними.

Незалежно від карантинного районування практично у більшості господарств є листова форма філоксери, яка активно розвивається на підщепних сортах, поширених міжвидових сортах Біанка, Молдова, Дойна, Августин, Первенець Магарача, проте стала освоювати в якості кормової бази і європейські сорти Каберне Совіньйон, Аліготе, Шардоне тощо. У господарствах проти листкової форми філоксери спеціальні обробки не проводять, однак при своєчасних обробках від основного шкідника гронової листокрутки і виноградного повстяного кліща (від 3 до 4 обробок інсектоакарицидами) ефективність захисту від філоксери становить 70–75%.

Активно заселяє виноградники виноградний зудінь (Eriophyes vitis Pgst.), особливо інтродуковані сорти. Його заселеність  становить від 10% до 50%. Повсюдно освоюють виноградники інвазійні види цикадок:  японська виноградна (Arboridia kakogawana Mats.), горбатка-буйвол (Ceresa bubalus Fab.) та цикадка цитрусова, або біла (Metcalfa pruinosa Say.). Зростає поширення та розвиток акацієвої несправжньої щитівки (Parthenolecanium corni Bouche), заселеність якої становить 1,5–5,5% насаджень. Для зниження чисельності і управління шкідливістю у межах наукових досліджень нашого Інституту активно розробляється і впроваджується біологічний метод захисту насаджень.

Перша поява японської виноградної цикадки відбулася у 2006 році. З кожним наступним роком спостерігали послідовне зростання її чисельності, а з 2014 року цикадка в середньому заселяє від 15 до 75% листя на всіх сортах. Проте найбільша щільність її заселення спостерігається на сорті Ркацителі, де уражується до 95% листя. Харчування цикадки супроводжується хлоротичними плямами, а потім знебарвленням листя. У 2009 році вперше зареєстрували осередковий прояв цикадки-буйвола, а цикадку білу – у 2012 році в лісосмугах, які пирлягають до виноградників, з чисельністю до 5 особин на 1 лист.

Контроль сисних шкідників на виноградниках – особлива складова захисту рослин. Їхня видова та екологічна різноманітність, особливості біології розвитку та фізіології дуже ускладнюють це завдання. Деякі з них надійно захищені високою пластичністю і швидким відбором стійких особин, великою кількістю поколінь і здатністю завдяки цьому дуже швидко нарощувати чисельність з прихованими місцями локалізації. Тому дуже важливо вчасно проводити обробки спеціальними акарицидами, які максимально будуть контролювати всі стадії розвитку кліщів. Для ефективної боротьби з цією групою шкідників при виборі препаратів потрібно дотримуватися трьох основних принципів:

1) визначення оптимальних термінів обробок: встановлено, що кліщ найбільш чутливий до дії препаратів одразу після виходу з яєць і на стадії личинки молодого віку, а імаго та старші личинки більш стійкі, тому планувати обробки потрібно на період початку виходу шкідника з зимової діапаузи;

2) стійкість у навколишньому середовищі: ефективність використання препаратів залежить від того, наскільки він стійкий і як довго може утримуватися на рослинах;

3) швидкість прояву ефекту: це фактор високої початкової токсичності, від якого залежить захисна дія препарату, що особливо важливо при великій чисельності шкідників.

Листогризучі шкідники. В останні роки в багатьох виноградарських господарствах півдня України на виноградних насадженнях почали відзначатися масові розмноження багатоїдних шкідників. Дуже зріс вплив цих шкідників на результати господарської діяльності. Прикладом розширення списку фітофагів на винограді за рахунок неспецифічних видів з високою потенційною шкідливістю є поява бавовняної совки (Helicoverpa armigera Hübner), гусениці якої щорічно масово активно пошкоджують виноград, різке збільшення оленки волохатої (Epicometis hirta Poda) та усе більше поширення американського білого метелика (Hyphantria cunea Drury), які при масовому розвитку можуть значно (на 25–75%) знизити продуктивність виноградної рослини на окремих етапах онтогенезу. Зміна видового складу шкідників-фітофагів на виноградних насадженнях викликана різними причинами, насамперед, нестачею кормової бази, і в пошуках корму шкідники почали освоювати виноградники.

Багаторічними спостереженнями (протягом останніх 10–15 років)  встановлено періодичну появу цих шкідників, які мають хвильовий (циклічний) характер масових розмножень в умовах виноградних агроценозів. При цьому підкреслюється несподівана поява в різних місцях їх скупчення.

Бавовняна совка за характером харчування – широкий поліфаг і належить до числа найбільш небезпечних шкідників на планеті. Гусениці совки можуть харчуватися на рослинах понад 250 видів, зокрема, на бур’янах. Вітчизняні та іноземні дослідники зростаючу концентрацію бавовняної совки на багатьох культурах, зокрема і на виноградниках, пояснюють наслідком зміни поведінкових реакцій і харчової спеціалізації виду, як правило, через нестачу харчової бази на територіях, зайнятих основними кормовими рослинами: кукурудзою, томатами, перцем, соняшником. На виноградних насадженнях півдня України бавовняна совка вперше була відзначена в 2008 році на окремих ділянках столових сортів у період дозрівання і збирання винограду. Потім локальні осередки розвитку шкідника спостерігали в роки зі спекотним і посушливим літом упродовж чотирьох років (2011–2014 рр.).

Найбільш масовим розвитком бавовняної совки був сезон вегетації 2013 року. Поступово шкідник освоївся на виноградних насадженнях, відбулося збільшення його чисельності популяцій і розширення ареалу. Наразі бавовняна совка розвивається практично у всіх регіонах України (найменше на Поліссі), і її внесено до переліку економічно-значних шкідників на виноградних насадженнях.  

Літ метеликів досить тривалий – до місяця і більше (з травня–червня до жовтня–листопада) і характеризується цілодобовою активністю. Перші гусениці з’являються у першій декаді червня, через 2–4 доби після відкладання яєць. Їхній розвиток триває 12–22 дні. Шкідник розвивається в 3-х генераціях.   

Шкода, заподіяна бавовняною совкою винограду, в останні роки стає все більш відчутною. Перші пошкодження шкідником фіксуються в середині червня у вигляді грубого об’їдання гусеницями листя першого ярусу і вигризання ягід, що ростуть. Однак найбільша шкідливість проявляється у періоди розвитку другої або третьої генерацій, початку достигання ягід винограду, коли гусениці, пошкоджуючи ягоди, спричиняють сіру або інші види гнилей (чорну, аспергілльозну, оцтову та ін.), що призводить до істотних втрат урожаю. Пошкоджений урожай стає непридатним для закладання на тривале зберігання, а для його реалізації у свіжому вигляді потрібні додаткові витрати на сортування грон. При цьому втрати урожаю винограду можуть становити 25–50%. Залялькування відбувається у ґрунті на глибині 4–10 см. Зимуюча стадія (лялечка), як правило, останньої генерації.

Оленка волохата з’являється осередками і з кожним роком у різних місцях, що ускладнює проведення моніторингу її ареалу поширення. Особливо часто вона трапляється у степовій і лісостеповій зонах України. Крім оленки волохатої на виноградниках спостерігаються і інші види бронзівок: смердюча (Oxythyrea funesta Poda) та золотиста (Cetonia aurata L.). Жуки особливо небезпечні у періоди масового розпускання бруньок (фаза розвитку виноградних рослин 1–3 листки), висунення суцвіть і цвітіння винограду, оскільки пошкодження пагонів може досягати в середньому 15–25%, проявляючись у вигляді об’їдання листя і суцвіть, що пригнічує ріст і розвиток рослин.

Упродовж останніх п’яти років моніторингу поява жуків спостерігалася з третьої декади квітня та початку травня, у період висунення суцвіть винограду. Масовий літ (пік активності) відбувається з середини травня до початку червня. У холодні дні та під час дощу шкідники ховаються в ґрунт. Спостереженнями встановлено, що літ проходить з 12 березня до 16 серпня (масовий – з 20 травня до 24 червня). Самки відкладають по 15–20 яєць,  розміщуючи їх по 3–4 штуки на глибину 2–5 см. Відроджені з яєць товсті  личинки розвиваються протягом 2–3 місяців, харчуючись гумусом, відмерлим корінням і перегноєм. На відміну від личинок хрущів, личинки оленки волохатої коріння рослин не пошкоджують. Заляльковуються личинки в серпні, з лялечок розвиваються жуки, які залишаються зимувати в ґрунті.

Жуки завдають великої шкоди, обгризаючи молоді суцвіття. Один жук може пошкодити кілька суцвіть, що істотно впливає на рівень потенційного урожаю, особливо столових сортів винограду з великою масою грона.

Раніше у практиці вирощування винограду не було необхідності в додатковому захисті насаджень від шкідника оленки волохатої, оскільки термін активізації дорослих жуків наступав раніше, ніж початок росту пагонів рослин винограду. Шкідник у цей час харчується квітками різних трав’янистих і деревних рослин, виїдаючи тичинки і маточки, в яких цвітіння настає у період виходу жуків із зимівлі. Спочатку вони живляться на кульбабах, нарцисах, тюльпанах, потім перелітають на квітучі дерева абрикосів, персиків, груш, вишень, слив та інших рослин. В останні роки все частіше з’являються на винограді, де збільшується їхня шкідливість, що обумовлено погодними умовами ранньою весною. Наприклад, в останні роки дата переходу середніх добових температур повітря 10 °С (біологічний нуль для винограду) випереджає середні багаторічні значення на два тижні. З початком активної вегетації відбувалося прискорене розпускання вічок, особливо на ранніх столових сортах (Восторг, Іршаї Олівер, Аркадія, Таврія та ін.), де молоді пагони досягали 3–5 см завдовжки, тоді як на насадженнях технічних сортів (Каберне Совіньйон, Шардоне, Одеський чорний та ін.) спостерігався тільки початок розпускання вічок. У зв’язку з цим встановлено, що в умовах недостатньої кормової бази для оленки волохатої при збігу термінів активізації жуків і раннього початку вегетації винограду економічно доцільно проводити додатковий захист насаджень столових сортів винограду з раннім дозріванням ягід при загрозі масової заселеності шкідника.

Американський білий метелик – небезпечний об’єкт внутрішнього карантину в сільському господарстві. Волоски гусениць можуть викликати у людини алергічні реакції. На виноградниках набуває він загрозливого характеру поширення та розвитку. Шкідливість метелика полягає у тому, що він з’їдає листя (залишаючи лише жилки), обплітаючи павутиною пагони й іноді цілі кущі. Дефоліація насаджень, спричинена гусеницями американського білого метелика, призводить до ослаблення та загибелі окремих рослин, особливо при багаторазовому пошкодженні. При зменшенні площі листкових пластинок на виноградному кущі до 50% урожайність знижується на 50–55%, а при їх об’їданні на 75% врожай практично відсутній.

За останні п’ять років досліджень найбільш сприятливими для розвитку шкідника були 2018 та 2019 роки. Метелик інтенсивно поширювався на території виноградників, чим завдавав відчутної шкоди. Шкідливість його полягала в тому, що гусениці молодших віків скелетували листя, залишаючи лише великі жилки, та обплутували цілі гілки павутинням, роблячи з них гнізда, що вкрай негативно впливало на врожайність.

Перше покоління метеликів з’являлося навесні у період цвітіння плодових дерев. Відомо, що переміщаються метелики у нічний час дуже швидко і на великі відстані, тому у них мало природних ворогів. У травні– червні вони активно відкладали яйця, а вже через два тижні фіксували появу гусениць. Гусениці живляться 40–50 днів і живуть колоніями у павутинних «гніздах», які починають сплітати з третього віку, обплітаючи цілі пагони. Гусениці п’ятого–шостого віку розповзаються і ведуть одиничний спосіб життя, для заляльковування вибирають затишні місця.

Літ метеликів другого покоління розпочинався в кінці липня, був активним, але нетривалим. Метелики розвивалися осередками. Самки другого покоління дуже плодовиті – відкладають по 2500 яєць. Відродження гусениць відбувалося у першій декаді серпня, вони об’їдали рослини до самої осені. Іноді за сприятливих погодних умов розвивається третє покоління шкідника.

У даний час масові розмноження цих шкідників на досить великій території виноградних насаджень є однією з передумов проведення захисних заходів для регулювання їх чисельності та зниження їх наростаючої шкідливості. Основною стратегією запобігання появи даної групи шкідників на виноградних насадженнях є їх фітосанітарне прогнозування.

Таким чином, аналіз проведеного моніторингу свідчить про те, що за останнє десятиліття відбулися значні зміни у поширенні ряду шкідників, які отримали біологічну перевагу у насадженнях і створюють у зв’язку з цим напружену фітосанітарну обстановку, яка з кожним роком значно погіршується. Для запобігання проблем, що склалися, необхідно дотримуватися науково-обґрунтованої технології вирощування культури і застосовувати удосконалену систему захисту з основами інтеграції елементів захисту рослин від неспецифічних видів шкідників, що передбачає комплексне застосування методів для довгострокового регулювання розвитку та поширення шкідливих організмів до невідчутного господарського рівня на основі прогнозу, економічних порогів шкідливості, її корисних організмів, енергозберігаючих та природоохоронних технологій, які забезпечують надійний захист рослин і екологічну рівновагу довкілля, оскільки зменшення екологічної стійкості агроекосистем у першу чергу буде проявлятися через погіршення фітосанітарного стану агроценозів.

 

Людмила Олексіївна Баранець, к.с.-г.н., завідуюча лабораторією молекулярної генетики та захисту рослин ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова»

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here