Попелиці на кісточкових деревах

0
146

Серед різних видів комах, які завдають збитків кісточковим насадженням, досить численною і шкодочинною групою є попелиці, при пошкодженні якими відбувається деформація та зміна забарвлення листя, приріст пагонів пригнічується, їх верхівки нерідко відмирають. Крім прямої шкоди ці шкідники із сисним апаратом завдають опосередковану шкоду – переносять збудників вірусних, бактеріальних і грибних хвороб.

Вишнева попелиця поширена на всій території України і завдає значної шкоди кісточковим, але особливо насадженням черешні. Це дрібні чорного кольору з відблиском комахи розміром 1,7–2,4 мм.

Життєвий цикл дводомний. Зимують запліднені продовгувато-овальні чорні яйця на корі пагонів, переважно біля основи бруньок і в їх піхвах. Личинки, що відроджуються на початку розпускання бруньок, заселяють молоді листки з нижнього боку. У період цвітіння черешні у колоніях попелиць з’являються дорослі самиці-засновниці, які народжують масу личинок. У кінці весни в третьому–четвертому поколіннях з’являються крилаті самиці, які мігрують на підмаренник та інші трав’янисті рослини. Заселення черешні попелицею з цього часу різко зменшується. Восени самці і самиці-статеноски перелітають з підмаренника на черешню. Останні народжують самиць, які, паруючись із самцями, відкладають на пагонах яйця, що зимують.

Розвивається в 10–14 поколіннях, при цьому тривалість розвитку від личинки до статевозрілої самиці у травні–червні становить від 6 до 10 днів, а у серпні–вересні – від 6 до 20 днів.

Попелиця заселяє листя з нижньої сторони. Воно зморщується по спіралі або упоперек, чорніє і всихає, набуваючи вигляду обпаленого, пагони викривляються. Часто шкідник переходить на плоди, забруднюючи їх екскрементами і шкірками від линянь, різко знижуючи товарну якість урожаю.

Сливова обпилена попелиця довжиною до 2,5 мм, світло-зеленого кольору з трьома поздовжніми темно-зеленими смугами, покритими білим соскоподібним пушком. Пошкоджує сливу, аличу, персик, абрикос, терен, мигдаль.

Цикл розвитку дводомний. Зимують яйця на молодих пагонах. Личинки відроджуються на початку розпускання бруньок. Спочатку живляться на верхівках бруньок, що розпускаються, а потім переходять на нижній бік молодих листків і пагони. Зелені листки не скручуються, а лише вигинаються краями листкової пластинки в нижній бік. На початку літа у колоніях попелиць з’являються крилаті самиці, які перелітають на проміжну рослину – очерет, де розвиваються до осені. Але мігрують не всі попелиці. Частина з них залишається на заселених кісточкових культурах і продовжує розвиватись безстатевим способом, утворюючи протягом вегетаційного періоду до 10 поколінь.

У вересні–жовтні у колоніях попелиць на очереті з’являються крилаті самиці-статеноски і самці, які переселяються на кісточкові культури. Самиці-статеноски народжують самиць, які через 10–12 днів набувають статевої зрілості і після парування з самцями відкладають яйця, що зимують.

Попелиця утворює колонії, заселяючи листки зісподу. Пошкоджене листя не скручується, краї його загинаються донизу і знебарвлюються уздовж жилок. Часто листя і плоди, забруднені виділеннями попелиць, вкриваються чорним нальотом сажкових грибів. Пошкодження призводить до гальмування росту пагонів, зниження зимостійкості та врожайності насаджень.

Смугаста персикова попелиця поширена переважно у Степовій зоні України. Більші порівняно з іншими попелицями комахи. Довжина тіла до 4–5 мм, жовто-зеленого кольору, з 7–8 темними поперечними смугами. Пошкоджує в основному персик і абрикос, зрідка сливу й аличу.

Цикл розвитку однодомний. Зимують яйця суцільним шаром, по кілька тисяч штук на корі штамбів і з нижнього боку скелетних гілок дерев. Личинки відроджуються у квітні. Розвиток личинок залежить від температури повітря і триває від 16 до 30 днів. Засновниця відроджує до 80 личинок, безкрилі самиці подальших поколінь народжують до 30 личинок. Найінтенсивніше розмножуються самиці третього і подальших поколінь. Попелиця оселяється з нижнього боку скелетних гілок, утворюючи колонії. Починаючи з третього покоління, з’являються крилаті самиці, які заселяють нові місця, даючи початок новим колоніям. Найбільшої чисельності велика персикова попелиця досягає в липні–серпні, її колонії суцільно вкривають нижній бік великих гілок.

Амфігонне покоління з’являється у вересні–жовтні. Одна самиця відкладає до 14 яєць на кору штамбів та з нижнього боку скелетних гілок і гине. Яйця великі, відразу після відкладання – руді, пізніше – коричневі, а через 4–5 днів стають чорними, блискучими. У зоні поширення попелиця розвивається у 8 – 10-ти поколіннях.

Попелиця висмоктує сік з кори і гілок, знижуючи вміст поживних речовин і врожайність. Під час живлення велика персикова попелиця залишає цукристі виділення, на яких згодом розвиваються сапрофітні гриби. Пагони рослини та ґрунт під ними здаються мокрими і чорними, а при роздавлюванні колонії кора стає фіолетовою.

Попелиця чортополохова, або будякова пошкоджує сливу, абрикос, аличу, персик. Життєвий цикл дводомний. Зимують яйця на сливі, персику, абрикосі. Личинки відроджуються ще до розпукування бруньок і живляться соком з кори молодих пагонів. Самиці-засновниці з’являються у фазу розпукування бруньок і утворюють колонії на молодих листках. Починаючи з третього покоління, на первинному живителі з’являються крилаті мігранти, які перелітають на чортополох та інші рослини з родини айстрових. У вересні самці і самиці мігрують на плодові дерева і продовжують розвиток, наприкінці вересня – в жовтні самиці відкладають яйця, що зимують. Пошкоджене листя не розвивається, деформується, сильно скручується.

Заходи захисту.

  • Зачистка на розстелену під деревами плівку восени або рано весною відмерлих, відсталих часток кори на штамбах і скелетних гілках, під якими зимують яйця багатьох видів попелиць. Лушпиння необхідно зібрати і знищити. Зачищені штамби і основи скелетних гілок побілити 20%-ним вапняним молоком із додаванням 5% мідного купоросу.
  • Під час обрізування видаляти прикореневу поросль, на якій розвиваються і часто зимують яйця попелиць.
  • Ранньовесняне, у період набрякання бруньок, за середньодобової температур повітря не нижче +4–5 °C, обприскування рослин водними емульсіями препаратів 30В або ПС-30 з нормою витрати в плодоносних садах 40 л/га або 2%-ним розчином препарату Омелікс 84, к. е. (мінеральна олія SAE 10/95). Необхідно добре обробляти всю крону дерев, щоб робочий розчин препаратів потрапляв на верхівки пагонів, штамби і поверхню ґрунту під деревами. Витрата робочої рідини при цьому залежно від густоти садіння і віку дерев має бути в межах 800–1000 л/га.
  • Впродовж вегетації – обприскування насаджень препаратами, які можна застосовувати на всіх плодових культурах: Каліпсо 480 SC, КС (0,25 л/га) ; Бі-58 новий, 40 % к. е. (слива, 0,8–2,0 л/га), Децис Ф-Люкс, 2,5 % к. е (персик, 0,5–1,0 л/га), Конфідор, 20 % р. к. (слива, 0,25 л/га), при цьому чітко дотримуватися регламенту їх застосування.
  • Для зниження чисельності попелиць застосовувати біологічний препарат Актоверм (комплекс природних авермектинів), який утворюється у процесі життєдіяльності штаму-продуценту стрептоміцету Streptomyces avermitilis і має високу інсектицидну та акарицидну активність. Проникаючи в організм комах, препарат починає діяти на нервову систему шкідника, викликаючи його параліч, після чого він гине. Період між обробкою препаратом та першими ознаками його дії: 1–3 дні. Ознаки дії: сповільнений рух, параліч та загибель шкідників. Масова загибель шкідників настає через 3–7 днів. Тривалість захисної дії в середньому 14 днів.

При застосуванні Актоверму доцільно обприскування проводити впродовж вегетації кісточкових культур за заселення дерев попелицями не вище 10% особин у суху безвітряну погоду вранці або ввечері. Оптимальна температура повітря для проведення обробки від +20°С до 35°С. За температури нижче +20°С ефективність препарату істотно знижується. Остання обробка – за 2 дні до збирання урожаю. Біопрепарат Актоверм можна застосовувати у баковій суміші з прилипачами  та стимуляторами росту.

Ганна Ткаленко, доктор сільськогосподарських наук

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here