Південноамериканська томатна міль – новий небезпечний шкідник в Україні

0
111870

Південноамериканська томатна міль (Tutaabsoluta, Lepidoptera: Gelechiidae) – небезпечний карантинний шкідник овочевих культур не тільки відкритого, але і закритого ґрунту, належить до ряду лускокрилих – Lepidoptera, родини  виїмчастокрилі молі – Gelechiidae.

Батьківщиною шкідника є Центральна Америка. Останнім часом шкідник активно поширився, внаслідок чого на даний момент масово зустрічається в Південній Америці, Європі та країнах Середземномор’я. Об’єкт карантину в багатьох країнах.

В Україні томатна міль вперше була виявлена у 2010 році, а уже через 2 роки вогнища шкідника на площі 79 га знайшли в Херсонській області, де був запроваджений карантинний режим, а ще через рік вогнище розвитку шкідника зафіксували і в Миколаївській області. Продовжують фіксуватися факти виявлення карантинного фітофагу в партіях імпортних овочів. Розповсюджується шкідник з плодами томатів і розсадою, а також з пакувальним матеріалом, грунтом, інвентарем та рослинними рештками. Південноамериканська томатна міль здатна поширюватись на невеликі відстані за допомогою перельотів.

За даними Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва, площа під карантином по південноамериканській томатній молі в Україні на 01.12.2017 р. склала 829,92 га. Заражені господарства в 3 південних областях – Миколаївській, Одеській і Херсонській. Якщо в північних регіонах нашої країни погодні умови, зокрема більш холодні зими, порівняно з південними регіонами можуть стримувати розвиток томатної молі за рахунок неперезимівлі фітофагу, то м’які зими в південних областях України сприятимуть подальшому поширенню і розвитку томатної молі.

Південноамериканська томатна міль – широкий поліфаг, пошкоджує рослини з 33 ботанічних родин, але найбільше шкодить томатам, їх листю, стеблам і плодам. Вона також здатна пошкоджувати картоплю, баклажани і перець. Втрати врожайності і зниження товарних якостей овочевої продукції можуть сягати від 35 до 100%. Варто зазначити, що за високого поширення і чисельності томатної молі виробництво томатів та інших пасльонових культур стане досить збитковою для господарств.

Метелик молі невеликого розміру (6–7 мм) з розмахом крил (8–10 мм), сіруватого кольору, але можливі варіації від сріблястого до коричневого кольору з чорними симетричними плямами на передніх вузьких крилах і довгими ниткоподібними вусиками на голові. Самці темніші за самиць. Дорослі особини ведуть нічний спосіб життя, у світлий час доби ховаються в масі листового апарату. Зимує шкідник в стадії яйця, лялечки та імаго.

Яйця дрібні, вершково-білого забарвлення, овально-циліндричні. Самиця відкладає 250–300 яєць переважно на нижню сторону листків. Tutaabsoluta, має досить високий репродуктивний потенціал, здатна протягом року давати до 10–12 поколінь. Тривалість однієї генерації розвитку шкідника становить від 29 до 38 днів, залежно від кліматичних умов, при цьому температурні показники найбільш суттєво впливають на тривалість циклу. Так, за температури 14°C цикл розвитку займає близько 75 днів, а за 25–27°C – 23 дні. Цикл онтогенезу включає наступні стадії: яйце, 3 личинкові стадії, лялечку та імаго. Тривалість розвитку стадій становить: яйце 4–5 днів, личинка 13–15 днів, лялечка 9–11 днів. Тривалість життя у самців складає 6–7 днів, самиць 10–15 днів. Гусінь, яка відродилася, спочатку молочно-біла чи жовтувата, з чорною головою, потім набуває жовтувато-зеленого кольору, а голова коричневого. Доросла гусінь до 9 мм і має рожеву спинку. За 13–15 днів вони тричі линяють, проходять 4 віки і заляльковуються. Гусінь не впадає в діапаузу до тих пір, поки доступний харчовий ресурс.

Шкідник має високу інтенсивність живлення з подальшою репродукцією. Гусениці, які щойно відродилися з яєць, віддаляються від місця свого відродження і зразу ж починають живлення паренхімою. Спочатку отвори від гусениць мало помітні, оскільки вони часто прикриті пелюстками. Але через декілька діб пошкоджені частини починають чорніти в результаті накопичення там екскрементів. Гусінь розвивається в живих рослинних тканинах, виїдаючи міни в паренхімі листа, стебла або плоду. На листках та стеблах вони залишають великі ходи-міни у вигляді плям.

За масового ураження рослин шкідником спостерігається гальмування або зупинка росту. Живлячись мезофілом листа, шкідник руйнує фотосинтезовану систему. Масове пошкодження шкідником може призвести до дефоліації. В разі сильного пошкодження рослин листя повністю відмирає і опадає. Гусінь томатної молі також пошкоджує плоди впродовж всього вегетаційного періоду. При заселенні нею молодих плодів вони припиняють ріст, ледве розвиваються і деформуються. Часто пошкоджені плоди загнивають, тоді гусениці переходять на здорові плоди і листя. Слід зазначити, що живлячись м’якими тканинами рослин, шкідник може бути переносником вторинних інфекцій. Закінчивши розвиток, переважна більшість гусениць падають на ґрунт, де утворюють шовковисті кокони завдовжки 7–9 мм, а частина заляльковується на рослинах, зазвичай серед сухого листя або на стеблах, де гусениця пряде шовкове покриття над собою. Таким чином, гусениці не залишаються у вигризених отворах на листках для заляльковування. Після формування кокону гусениця 1– 2 доби перебуває в стислому і нерухомому стані. Розвиток лялечки триває 8–35 діб. Основна маса гусені четвертого віку виходить назовні і заляльковується у коконах на поверхні листків та у ґрунті (в останньому випадку кокон відсутній). Лялечка світло- коричнева.

Заходи контролю:

Ефективна боротьба з південноамериканською томатною міллю повинна базуватися на проведенні комплексу захисних заходів, які включають: карантинні, агротехнічні, хімічні і біологічні.

Для своєчасного виявлення карантинного шкідника постійно щотижня проводити обстеження посадок томатів на виявлення пошкоджень. Особливо звертати увагу на верхній і середній яруси рослин, які в більшій мірі заселяються шкідником. Встановлювати за два тижні до висаджування томатів феромонні пастки для перевірки наявності молі на всіх етапах вирощування томатів, збору врожаю, упаковки та в місцях продажу (на складах);

Феромонні пастки – пастки з ударостійкого полістиролу  промислового виробництва або саморобні з ламінованого паперу. На дно пастки кладуть вклейку, змащену клеєм « Пестифікс» або « Ліпофікс». У центрі її розміщують диспенсер зі статевим феромоном південноамериканської томатної молі, який замінюють щомісячно.

У відкритому грунті феромонні пастки вивішувати при  встановленні середньодобової температури повітря понад 9˚С. При незначній кількості шкідників їх застосовують з розрахунку 30–40 пасток на 1 га, а за великої кількості шкідників кількість пасток збільшується. В липні і серпні проводять вибірку вкладишів і заміну феромонних капсул. Всі відібрані зразки (метелики, гусінь та вкладиші з пасток) супроводжують етикеткою і відправляють до карантинної лабораторії для уточнення видової належності шкідника, а феромонні капсули знищують.

Карантинні: Завезення імпортного посадкового матеріалу і плодів томатів тільки із зон, вільних від південноамериканської томатної молі. Заборонено вивозити плоди томатів та інших пасльонових культур з районів, заселених карантинним шкідником. Регулярні обстеження в період вегетації і зберігання плодів томатів та інших пасльонових культур на виявлення карантинного виду.

Дотримання агротехнічних заходів: своєчасний обробіток ґрунту, дворазова культивація ґрунту у два сліди для знищення бур’янів, які є первинною кормовою базою (Solanum,Datura, Nicotiana); висаджування проводити тільки здоровою розсадою; сівозміна за відсутності пасльонових культур; своєчасне видалення рослинних залишків.

При виявленні в пастках імаго необхідно терміново розпочати їх масовий вилов за допомогою феромонних пасток та провести обробки препаратами: бактеріальним біологічним Лепідоцид, (Bacillus thuringinensis var. Kurstaki, 3 серотип, титр 1,5×10 9 спор/мл) – 3 л/га; дві обробки з інтервалом 7 днів проти кожного покоління; інсектицидом Белт 480,SCKC (флубендіамід, 480 г/л) – 0,1 л/га, дві обробки в період вегетації, строк останньої обробки за 14 днів до збирання урожаю.

Ганна Ткаленко, доктор сільськогосподарських  наук, зав. лабораторією Інститут захисту рослин