На яке підживлення «відгукується» аґрус?

0
47

Зазвичай аґрус є багаторічним чагарником вище метра і діаметром 1,3–1,8 метра з добре розвиненою кореневою системою. Окрім сортів із колючками широко застосовують і виведені сорти без колючок на гілочках. Щодо ягід, то вони бувають зеленого, червонуватого і пурпурово-чорного кольору. Рослина ця світлолюбна та посухостійка і не любить низьких перезволожених ділянок з важкими глинистими та закисленими ґрунтами. Не радять саджати аґрус і на ділянках з близьким заляганням грунтових вод – він буде схильний до ураження грибковими хворобами. Краще за все вирощувати аґрус на легких середньосуглинкових грунтах. Отже, оскільки аґрус світлолюбний, висаджувати його необхідно на відкритих ділянках (від дерев та інших ягідних кущів він має бути на відстані не менше 2 метрів). Поганими попередниками для цієї культури є малина і смородина – після них ґрунт залишається дуже виснаженим, та й шкідники з хворобами у згаданих культур майже однакові.

Висаджувати аґрус можна як восени, так і навесні, проте краще всього висаджувати в осінні дні – з кінця вересня до середини жовтня. Посаджені у цей період рослини встигають до глибокої осені утворити нові молоденькі корінці. А от при весняній посадці спостерігається значно гірша приживлюваність і сповільнений ріст пагонів. За 2–3 тижні перед висаджуванням (щоб ґрунт встиг осісти) викопуються ями завширшки 50 сантиметрів і з такою ж глибиною. В них додаються по 10 кілограмів перегною, по 40 грамів сірчанокислого калію та по 50 грамів суперфосфату – аґрус добре «відгукується» на родючу землю. Рослини садять прямо або ж трохи нахиливши, кореневу шийку заглибивши нижче рівня землі на 5 сантиметрів. Після засипання ґрунтосумішшю рослини необхідно полити з розрахунку не менше одного відра води на одну яму і замульчувати сухим торфом або перегноєм. Робиться це для того, щоб зменшити кількість випаровуваної вологи та щоб не утворювалася кірка на поверхні землі. Пагони після висаджування вкорочують до 6 вічок над поверхнею ґрунту.

ДО РЕЧІ:

Плоди аґрусу – це комора вітаміну C (аскорбінової кислоти), а також безцінні ліки. Вони корисні при порушеному обміні речовин і чинять жовчогінну та сечогінну дію. Недарма ж в народі аґрус називають північним виноградом. У народній медицині аґрус застосовують при атеросклерозі, гіпертонії, набряках, холециститах, гепатитах.  Допомагає ця ягода при захворюванні нирок, сечового міхура, ожирінні. Окрім того, споживання плодів аґрусу запобігає утворенню пухлин.

Догляд за аґрусом полягає у наступному: впродовж вегетації робиться обрізування, підживлення, полив, розпушування, боротьба з бур’янами, хворобами й шкідниками. Обрізування проводиться під час спокою: дуже рано навесні чи пізно восени. До розпускання бруньок кущі обробляються препаратами захисту. Наприклад, обробка мідним купоросом та «Фітоспорином» дозволяє вберегти рослину від грибкових та бактеріальних захворювань. Для боротьби із сисними та листогризучими шкідниками застосовують біопрепарат «Фітоверм». Разом із цим потрібно проводити й додаткові заходи профілактики та боротьби зі шкідниками – видалення ушкоджених плодів, сухого листя (як на кущі, так і з-під куща), нездорових пагонів.

Плодоношення аґрусу триває близько 12–15 років, а інколи й більше, тому кущі «витягують» із землі велику кількість поживних речовин. Тож, щоб отримувати високі і стабільні врожаї, слід не забувати вносити мінеральні й органічні добрива. Роблять це наступним чином: ґрунт під кущами і навколо них розпушують та проводять підживлення калійними й азотними добривами. Загалом же, щоб зрозуміти, яке саме підживлення необхідне аґрусу, потрібно враховувати особливості ґрунту, рівень його кислотності, ступінь родючості, а також вік рослини. Дуже важливо дотримуватися строків внесення добрив, оскільки в різні періоди вегетації цій культурі потрібне й певне підживлення. З найбільш поширених «харчів» це – аміачна селітра, сечовина, сульфат амонію, хлористий амоній. Застосовуються вони для активізації росту, стимуляції розвитку крони і зеленої маси рослин. З огляду на це, визначаються й терміни їх внесення.

Рано навесні, щойно на кущах набубнявіють бруньки, проводять їх першу підгодівлю азотовмісними препаратами (найчастіше використовують аміачну селітру – близько 50г під кожен кущ). У травні, коли квіткові бруньки починають формувати плоди, потрібно простимулювати рослину внесенням азоту вже в рідкому вигляді. Для цього сірникову коробку препарату розводять у 10 літрах води, ретельно перемішують до повного розчинення і поливають.

Щодо калійних добрив, то застосовують сульфат калію (сірчанокислий калій), хлористий калій, калій вуглекислий (поташ), двокомпонентну калійну селітру. Вони збільшують як кількість, так і якість врожаю, поліпшують смак плодів і подовжують термін їх зберігання, посилюючи імунітет рослин та прискорюючи відновлення після пересадок або ж пошкоджень. До речі, органічним калієм багата деревна зола, яку застосовують у сухому і рідкому вигляді.

Фосфатні добрива необхідні для повноцінного розвитку кореневої системи. Саме її стан відображається на стані рослини. Достатню кількість фосфору містить суперфосфат (збагачений або подвійний). Також часто застосовується фосфоритне борошно, томасшлак (на кислих грунтах), преципітат. Фосфатні підживлення раціональніше вносити ще до початку вегетації, щоб рослини могли заздалегідь запастися елементами для нормального розвитку в майбутньому сезоні. Восени (після збирання урожаю) ці добрива заглиблюють у грунт на відстань від 50 до 80см від основи куща.

Хочу звернути увагу на те, що при використанні промислових мінеральних добрив потрібно суворо дотримуватися інструкцій та рекомендацій і пам’ятати, що краще вже «недогодувати» рослини, ніж їх «перегодувати». Коли ж усе буде зроблено правильно й грамотно, то, повторюся, на підживлення аґрус добре «відгукнеться» і неабияк порадує господарів щедрим урожаєм.

Андрій Навродський, м. Корюківка, Чернігівська обл.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here