Використання вогню у овочівництві

0
408

Історія використання вогню в землеробстві сягає давніх часів, коли людина тільки почала займатися вирощуванням культурних рослин. Спалювання викорчовуваних дерев і кущів давало змогу належно підготувати ґрунт під сівбу, а попіл служив добривом для вирощуваних культур. Як не дивно, але і дотепер у більшості випадків головним завданням даного методу є підготовка поля до якісного виконання основного обробітку ґрунту (очищення його від рослинних решток зібраної культури та бур’янів). У період недостатнього енергоозброєння землероба вогонь використовувався достатньо широко, але з ростом кількості і потужності тракторів, удосконалення знарядь механічного обробітку ґрунту і підвищення якості роботи комбайнів обсяги спалювання побічної продукції значно зменшилися.

Як відомо, рослинні рештки в сучасних умовах часто є єдиним джерелом органічної речовини, знищуючи яку ми забираємо поживу у ґрунтових мікроорганізмів. Це призводить до погіршення балансу гумусу в ґрунті, а в кінцевому результаті до зниження його родючості. В даний час в Україні законодавчо заборонено спалювати стерню і рослинні рештки, але, на жаль, у виробництві окремі товаровиробники продовжують використовувати даний захід у випадках, коли солома є проблемою при підготовці ґрунту під сівбу наступної культури. При цьому достатньо лише сірника, і вітер сам буде сприяти поширенню вогню по полю. Інколи для спалювання стерні використовують зчіпки, до яких приєднують дротами старі шини і, підпаливши їх, такий агрегат рухається по полю.

Разом із тим у землеробській практиці вогонь використовують як засіб контролювання рівня присутності бур’янового компоненту агроценозу. Вогневий спосіб впливу на бур’яни відноситься до групи фізичних заходів, що включає в себе як добре відомі, які давно входять до арсеналу агрономії, так і нові, використання яких ще не набуло широкого поширення у виробництві, але які вивчаються і удосконалюються у науково-дослідних установах.

Суть вогневого способу полягає у використанні вогню для знищення сегетальних видів бур’янів. У найбільш простому вигляді він використовувався у післязбиральний період, особливо зернових колосових культур, у формі спалювання стерні та залишків соломи. Дія високих температур на насіння та вегетуючі бур’янові рослини є досить ефективною. Так, за  результатами досліджень інституту рослинництва (Великобританія) при спалюванні соломи у валках температура на поверхні ґрунту сягала 7000С, над поверхнею 10000С, а для того, щоб насіння такого проблемного виду бур’яну, як лисохвіст втратило схожість, достатньо температури 5000С. При спалюванні восени 4,2 т/га соломи кількість життєздатного насіння вівсюга знизилася у півтора рази. Під валком загибель насіння вівсюга складала 68%, а лисохвосту – 94%. Крім цього встановлено, що висока температура не лише знищує життєздатне насіння, а і зменшує його період спокою майже у 10 разів, тому насіння, яке знаходилося у самому верхньому шарі ґрунту, інтенсивно проростало після спалювання стерні. В плані стимулювання проростання насіння бур’янів лущення стерні поступається «вогневій культивації». Причиною цього є пристосування багатьох видів бур’янів (гірчиці польової, маку-самосійки та ін.), насіння яких після заробки у ґрунт зазвичай знаходиться в стадії спокою, до щорічної оранки.

Існує думка, що використання вогню негативно впливає на мікрофлору та проходження всіх біохімічних процесів у верхніх шарах ґрунту. Як показують дослідження, різке короткочасне підвищення температури на ґрунтовій поверхні має вплив тільки на глибину до 5 см і носить короткочасний і зворотній характер. Дослідження, проведені в Науковому центрі «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського», показали, що спалювання валків соломи з розрахунку 1,4 5,8 т/га не призводило до зниження вмісту органічної речовини у верхньому шарі ґрунту. Внаслідок термічного впливу відбулась зміна структурного складу гумусу, збільшилась частка його рухомої частини. Спалювання соломи знижувало ферментативну активність верхнього шару (05 см) ґрунту, пов’язану з перетворенням вуглецевмісних сполук. Величина зменшення визначається тривалістю термічного впливу та природою ферменту. Через три тижні чисельність мікроорганізмів у шарі ґрунту 05 см в усіх варіантах досліду зростала й перевищувала первинний рівень.

В овочівництві основним обробітком ґрунту, як правило, є оранка. Це дозволяє усунути всі незручності, які викликає наявність соломи (пожнивних решток) на поверхні ґрунту на час сівби культури. Дана система основного обробітку дозволяє також ефективно використати солому і післяжнивні рештки як органічне добриво. Для цього в даний час на ринку є ряд мікробних препаратів із загальною назвою «деструктори соломи». Їх використання дозволяє прискорити розклад пожнивних решток, збільшуючи наявність поживних речовин у ґрунті на період сівби овочевих культур. При цьому одночасно зменшується накопичення збудників хвороб у ґрунті. Таким чином, спалювання соломи в післязбиральний період є і шкідливим, і недоцільним.

Для знищення бур’янів вогневий метод особливо перспективний у передпосівний період, коли культура відсутня на полі, або в досходовий період, коли сходи культури ще не з’явилися на поверхні ґрунту, а бур’яни вже зійшли. Даний спосіб достатньо широко застосовувався в західних країнах для вирішення специфічних завдань знищення особливо шкідливих видів бур’янів. Так, наприклад, у Каліфорнії (США) в овочівництві широко використовуються вогневі знаряддя для боротьби з повитицею.

Крім знищення рослин, що вегетують, даний спосіб істотно впливає на насіння бур`янів, яке знаходиться на поверхні ґрунту(на насіння, яке знаходиться в ґрунті, дія вогню не розповсюджується). У Швеції «вогневу культивацію» часто застосовують у досходовий період на культурах, які повільно проростають (морква, цибуля, кукурудза та картопля). Другу обробку на широкорядних посівах проводять після появи сходів культури за їх висоти до 15 см. При застосуванні вогневого методу під час вегетації культури для уникнення пошкодження рослин застосовують захисні металеві щитки або струмені води.

Вважається, що вогневий метод є перспективним для органічного землеробства або за відсутності механічного обробітку при догляді за культурою. Встановлено, що до термічного впливу чутливі кропива, підмаренник, лобода, зірочник, гірчаки. Стійкими виявилися ромашка, грицики звичайні, тонконіг однорічний. Дуже стійкими є багаторічні види пирій, осоти, хвощ. Для успішного знищення малорічних бур’янів достатньо дії температури 941000С протягом 1/10сек. За рахунок швидкого просування «вогневого культиватора» ґрунт прогрівається всього на кілька міліметрів, що не завдає шкоди його мікрофлорі. Вогнева культивація також може замінити хімічне підсушування бадилля картоплі та цибулі перед збиранням. Термічне знищення можна проводити на тиждень пізніше, ніж хімічне, що позитивно відображається на урожайності культур. Важливим недоліком є високі витрати на «вогневу культивацію», що значно переважають собівартість хімічної десикації. Вогневу культивацію проводять на швидкості 46 км/год, при цьому витрати скрапленого газу складають 70100 кг/га.

В Україні даний спосіб не є новим. Спеціальним знаряддям для проведення вогневого обробітку є вогневий культиватор КО-2,4, який певний час випускався нашою промисловістю. Культиватор працював на гасі. Однієї заправки вистачало на 5 гектарів. Ефективність знищення бур’янів складала 90100%.  Через високу енергетичну витратність широкого застосування дане знаряддя не набуло. Проте зараз ведуться розробки сучасних агрегатів, які є значно продуктивніші і менш енерговитратні. В Києві на виставці «АГРО-2018» був  представлений 12-рядний вогневий культиватор, який зараз проходить останні тестування на полях.  Машина здатна економити до 80% витрат на ЗЗР і особливо буде корисною виробникам органічної продукції. Як паливо тут використовується скраплений газ пропан-бутан, який у пальнику випаровується і під тиском надходить у форсунки. Залежно від налаштування форсунок температура факелу складає 11001800 0С. Рухаючись, полум’я потрапляє на бур’ян лише упродовж частки секунди, відповідно, на ґрунт та рослину впливає лише 6070 градусів. Це забезпечує ефект так званого піротехнічного потоку. Він діє на клітинний сік, рослина не горить, а ніби закипає зсередини, і таким чином у бур’янів вражається, у першу чергу, точка росту, і рослина гине. У конструкції агрегату передбачається можливість налаштування у відповідності до конкретних умов потужності пальників, як і їх посекційне вимикання. За потреби агрегат може бути укомплектований системою моніторингу температури в робочій зоні.

Таким чином, за наявності високопродуктивної енергоощадної техніки та при обґрунтованому її застосуванні вогонь сьогодні може бути одним із ефективних засобів контролю бур’янів у овочівництві.

 

С.П.Танчик, доктор с.-г. наук; М.П.Косолап, кандидат с.-г. наук; М.Ф.Іванюк, кандидат с.-г. наук Кафедра землеробства та гербології НУБіП України

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here