Сорти зерняткових культур, затребувані у виробництві

0
93

В Україні з плодових зерняткових культур у промислових садах вирощують яблуню, грушу, айву, чорноплідну горобину. Найпоширеніша серед них яблуня. У цієї культури багато цінних властивостей. Дерева витримують українські морози, крім того, завдяки великій різноманітності сортів ця культура пристосована до клімату і ґрунтів різних природних зон. Наступною культурою за популярністю йде менш морозостійка і більш теплолюбна  груша. Кращі за якістю плоди груші отримують у південній зоні плодівництва. Хоча грушевих промислових садів у нашій країні в рази менше, ніж яблуневих, цей фрукт залишаться однім із затребуваних.

Ми вирішили дізнатися про стан українських садів зерняткових культур. Нас цікавило, які сорти користуються зараз популярністю, які новинки з’явилися на українському ринку та чи закладають нові сади яблуні та груші. На наші питання відповіла керівник проектів у «Розсадник плодових культур родини Лановенко» Валентина Лановенко.

Охарактеризуйте загальний стан українських яблуневих і грушевих садів?

– Садівники, які мають промислові насадження та орієнтуються на експорт, переважно мають у своєму складі сорти, які були потрібні для продажу в Росію. Зараз такі яблука можна продати лише в Україні та частково у Білорусі. Це стосується сортів Айдаред та Ренет Симиренка. Так, українці їх знають та купують, але питання, які обсяги можуть бути продані на внутрішньому ринку.

Що стосується груш, то як і раніше, їх в Україні вирощують недостатньо для задоволення потреб нашого ринку. Україна є навіть нетто-імпортером груші, що означає, що ми більше імпортуємо цих плодів, ніж експортуємо. Так, уже у вересні можна побачити у маркетах плоди сорту Конференція з Нідерландів. Ціна вища за українські груші у 2 рази, якість гірша, бо їх зривають більш зеленими, щоб довезти, відповідно смак не є найкращим. Чому так відбувається? Садівники, які мають промислові насадження, починають збирати груші у вересні, і найкращі плоди закладають на зберігання у сховища для продажу зимою та весною. З приватних ділянок груші починають продавати уже з липня–вересня, але це лише на ринках.

Груша і надалі залишається перспективною культурою для вирощування в Україні. Ціни кожного року тримаються на досить гарному рівні. У вересні 2018 р. ціни на товарні плоди не опускалися нижче 12–15 грн  за кілограм із подальшим зростанням ближче до зими.

Також варто згадати проблему зі сховищами в Україні. У середньому потужності для зберігання фруктів оцінені у 300 тисяч тонн, що є надзвичайно мало для того об’єму, що вирощується у нас. Лише яблук, за деякими оцінками, у 2018 році було зібрано близько 1,5 млн тонн.

Чи закладаються нові сади яблуні та груші? Яким сортам надається перевага? Які новинки останнім часом зайшли на український ринок?

– Звичайно, сортовий склад суттєво змінюється, особливо для яблуні. Вибирають сорти, які популярні в ЄС та країнах Близького Сходу, для експорту. Яблука: клони сортів Джонаголд, Фуджі, Гала, Роял ред, Гренні Сміт; клубні сорти типу Пінк Леді, сорти з червоною м’якоттю та ін.

Сортовий склад груш не дуже зазнав змін за останні роки. І варто сказати, що споживачі в Україні майже не розрізняють ці сорти, називаючи все «бере». Хоча насправді такого сорту немає. Є сорти з приставкою «бере», наприклад, Бере Жиффар.

З популярних сортів для промислового вирощування в Україні оцінюють Ноябрську (Ксенія), Конференцію, сорти української селекції – Яблунівська, Кучерянка, Платонівська та ін.

В останні роки спостерігається великий наплив сортів зерняткових культур  іноземної селекції. Чи жива вітчизняна селекція? Більшість  садівників закуповують іноземні сорти?

– Цей «наплив» відбувається як мінімум останні 15 років. Що стосується яблук, то клони сортів Джонаголд чи Гала достатньо давно вирощуються в Україні. При виборі сортів садівники мають орієнтуватися на свої потенційні ринки збуту. Українські сорти, на жаль, усе рідше вирощуються у промислових масштабах. Але їх можна зустріти на присадибних ділянках домашніх домогосподарств. Чому так відбувається? Візьмемо до прикладу сорт Ренет Симиренка. Основний його ринок збуту, який існував раніше, зараз недоступний. Для України цей сорт, звичайно, потрібний, і покупці хочуть його купувати. Але все складніше стає знайти партії цього сорту дійсно хорошої якості навіть для потреб внутрішнього ринку. Для того, щоб активно продавати українські сорти за кордоном, потрібно витратити чималі кошти на їх маркетинг. Чи готові до цього фермери? Питання риторичне.

Які найбільш затребувані сорти розводите у власному плодорозсаднику? Які новинки у себе вже вирощували і чи плануєте розширити  асортимент?

– Ми підтримуємо українську селекцію і вирощуємо деякі сорти яблук та груш вітчизняного походження. Як розсадник ми маємо орієнтуватися на потреби ринку та наших замовників. Тому також пропонуємо найкращі клони Джонаголд, Голден Делішес, Чемпіон та ін.

З української селекції це Ренет Симиренка. Деякі наші замовники продовжують закладати сади цим сортом для внутрішнього ринку.

Щодо груш, то з української селекції у нас представлені Платонівська, Яблунівська та Кучерянка. Також вирощуємо Ніколай Крюгер, Ноябрську, Конференцію, Улюблену Клаппа та ін.

Усі сорти, які є у розсаднику, добре себе зарекомендували для вирощування в українських ґрунтово-кліматичних умовах. Також ми тестуємо новинки, які з’являються на українському ринку. Але для того, щоб почати вирощувати нові сорти промислово, потрібно достатньо часу на дослідження та вивчення, як себе поводить даний сорт. Скажімо, плоди сорту Пінк Леді отримують потрібне насичене забарвлення далеко не у всіх регіонах України.

У розсаднику саджанці яблунь та груш вирощуються лише на карликових підщепах. Для яблуні це М9, для груші Айва S1. З таких дерев можна отримати урожай уже з 2–3-річного віку. Вони компактні та зручні у догляді. У промислових масштабах при загущенні 3500–4000 дерев на 1 га можна отримати 40–45 тонн плодів.

Також напрямок, який ми наразі розвиваємо – це вирощування сіянців волоського горіха для закладання промислових насаджень за типом природних лісосмуг. Переваги очевидні – такі дерева не підмерзають та не потребують обприскування. Формування крони у перші роки та мінімальний захист біопрепаратами потрібен для всіх горіхів – як щеплених, так і сіянців. У розсаднику ми маємо експериментальні ділянки віком 10–11 років, загущеність на 1 га – 1500 шт., планова урожайність, коли сад вийде на повне плодоношення,  9–10 тонн/га.

Не варто забувати про можливості комбінації волоських горіхів та груш. Ці дві культури гармонійно ростуть на одній території, фітонциди горіха позитивно впливають на розвиток груш та їх природній захист від хвороб та шкідників. Поки горіх підростає та почне давати урожай з 4–5-річного віку, дохід від продажу груші зможе покривати поточні витрати на утримання саду.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here