Сорти груші і їх підщепи

0
111561

Плоди груші мають високу харчову цінність. Їх дієтичні, смакові та лікувальні властивості обумовлені вмістом у плодах цукрів (616%), органічних кислот (0,10,3%), дубильних і пектинових речовин (до 4%), наявністю вітамінів А, В, Р, РР, С, каротину, азотистих речовин, мікроелементів та біологічно активних речовин.

Для збалансованого раціонального харчування плоди груші необхідно споживати протягом року, однак на сучасному етапі виробництво їх вкрай недостатнє. Однією з причин цього є відсутність підщеп, придатних для інтенсивних насаджень як у зонах традиційного вирощування, так і в північних регіонах України.

Необхідно також підібрати швидкоплідні високоврожайні сорти осіннього і зимового строків достигання, визначити кращі підщепи й сорто — підщепні комбінування, що стануть запорукою високих і стабільних врожаїв, основою рентабельного виробництва.

Груша менш морозостійка, ніж яблуня, що обмежує зони її промислового поширення в Україні. Високоякісні десертні сорти зимового строку достигання поширенні у Криму, Придністров’ї і в південно-західних регіонах, де цілком сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для їх вирощування. Але завдяки значним досягненням селекційної науки в Україні за останні роки в культуру були введенні нові сорти, що більш адаптовані до регіональних умов, особливо за такими показниками, як стійкість до основних хвороб (парша, бактеріози), зимостійкість, висока врожайність – Вижниця (30 т/га), Вересневе Дево (3540 т/га), Китайський ліхтарик (4045 т/га), Весільна, Легенда Карпат, Панянка, Стрийська, Пектораль (фото 3 Сорт Китайський ліхтарик на підщепі айва 210).

Використання таких сортів з одночасним введенням в культуру нових підщеп для груші, в т.ч. більш зимостійких клонових підщеп айви і слаборослих насіннєвих форм, дозволить вирощувати промислові насадження груші не тільки у спеціалізованих садівничих господарствах, але  мати також фермерські, селянські і аматорські насадження у всіх ґрунтово-кліматичних зонах України.

Залежно від способів розмножування розрізняють підщепи насіннєві та клонові, або вегетативно розмножувані.

Вегетативно розмножувані підщепи утворюють більш розгалужену, ніж на сіянцях, кореневу систему, але неглибоко розміщену. Дерева, щеплені на них, вступають у плодоношення на 34 рік, відрізняються помірним ростом, що дозволяє збільшити густоту садіння і підвищити продуктивність насаджень (ВА 29, МА, ІС 2-10, ІС 46, ІС 412). Коріння витримує тимчасове зниження температури ґрунту до 9°С. Одним із недоліків айви як підщепи для груші є те, що більшість сортів погано сумісні з нею, а деякі взагалі несумісні. У практиці садівництва часто зустрічаються випадки, коли щеплення проходить успішно, але рослини ростуть хворобливими і є недовговічними. Це явище називається несумісністю прищепи і підщепи і може проявлятися в більшій чи меншій мірі.

Виділяються декілька типів несумісності. Інколи вона проявляється у вигляді неміцного зростання (фото 1). Другим типом несумісності є голодування підщепи. Зростання при цьому часто буває достатньо міцним, але через порушення обміну речовин в тканинах прищепи, особливо над місцем зростання, накопичується крохмаль, а підщепа позбавлена його або містить значно менше. У таких випадках спостерігається відмирання кореневої системи і загальне пригнічення дерева, особливо помітне у другій половині літа, а інколи й погибель його.

Несумісність підщепи і прищепи може проявлятися у зміні кольору листя (фото 2). Вже у середині літа такі рослини виділяються дещо хлоротичним листям, а може спостерігатись передчасний листопад. Як правило, ці візуальні ознаки підтверджуються кількісними показниками вмісту хлорофілу.

За ступенем сумісності з айвою сорти поділяються на добре сумісні, погано сумісні і несумісні. До перших належать Вижниця, Вересневе Дево, Роксолана, Кучерянка,  Ноябрська, Конференція, Бере Київська, Бере Люка та ін., до других – Улюблена Клапа, Вільямс, Вільямс червоний, Маргарита Марілья, Золотоворітська, Бере Наполеон, до третіх Кіффер і Бере Боск .

Таким чином, підщеп для груші, які б повністю задовольняли садівників, не існує. У такій ситуації важливого значення набуває підбір продуктивних сорто-підщепних комбінувань.

До теперішнього часу насіннєві підщепи залишаються основними для груші у більшості зон завдяки хорошій сумісності, морозостійкості, довговічності щеплених дерев і пристосованості до місцевих умов. До недоліків слід віднести сильнорослість, генетичну неоднорідність, пізній вступ у плодоношення.

Серед культурних сортів, насіння яких можна використовувати для вирощування підщеп, виділяються Лимонка, Глек, Олександрівка, Панна, а також кращі місцеві сорти, пристосовані до умов вирощування, стійкі до хвороб, низьких температур.

Ю.Б. Ходаківська, ІС НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here