Підготовка лози до зими в зоні ризикованого виноградарства

0
112118

Надурожайний  нинішній  рік для   виноградарів   і  виноробів  був  нагородою  за  тяжку  працю. Натомість спочивати на лаврах не час. Восени розпочинається сезон формування  наступного  врожаю із обрізання  кущів та їх  надійного  укриття  від морозів  та  вітрів.        

В нашій  кліматичній зоні  почастішали випадки, коли  висока  температура до 10 градусів  тепла  за  одну  добу змінюється  температурою  до  10 градусів  морозу.  Через  це  на  багатьох  фруктових  культурах,   в  яких  розпочався   сокорух,  в тому числі і на винограді, вимерзають  плодові  бруньки. Тому  ті,  хто  переніс  обрізання  на  весну,  залишаться і без   ягід,  і без лози.

З  цією  проблемою зазвичай  стикаються початківці,   спокусившись  на  недобросовісну  рекламу   продавців  саджанців  «суперморозостійких»   сортів.   Адже  торговці  посадкового  матеріалу   не  уточнюють,  що   неукривним  він  є  тільки  в південних  областях  України,  там,  де  клімат  м’якший.

Ми провели  в  польових  умовах дослід  із   найморозостійкішим   сортом  Армалага   (котрий   витримує – 26ºС). Він показав, що  виживає лише  та  частина його куща, яка  знаходиться  нижче  рівня залягання  снігу, та й то раз  у  3–5  років.  А  в  безсніжну  зиму  вимерзала  вся   надземна  частина  куща.

Перш  ніж  кущ  укрити,   його  потрібно   обрізати,   тобто  сформувати  лози.  Для  себе  із  багатьох   варіантів я  обрав  форму обрізання    чотирьохрукавну  віялоподібну,  без  формування  сучка  заміщення  і  плодової  стрілки.  Для  обрізання  потрібно  мати   якісний  і  гострий  секатор,  щоб  не  було  заломів  і  розщеплення  лози.

До  обрізання  приступаємо   на  початку  листопада,   за  два–три  тижні  після   перших  приморозків.  Можна   обрізати   і  пізніше,  але  не  раніше,  тому  що  за  цей   період (після  приморозку)   відбувається   відтік  пластичних  речовин   із   надземної   частини  куща  в  корінь,  від  вмісту  яких    в  свою   чергу  залежить  морозостійкість  всього  куща.   Лози  однорічного  куща  обрізаємо  на  висоту  не  більше   1,5м  з   урахуванням   визрівання   лози.   Зрілу   і  незрілу  лозу   легко  відрізнити.  Дозріла  лоза  тепліша  при  дотику,  також  під   час  її  згинання  вона   потріскує,  і  кора  на  ній   не   відстає.   Коли  зробити   надріз  кори,   то  колір лубу   повинен  бути  яскраво-зеленим.   На  незрілій   лозі   при   зеленій  бруньці   луб   має  менш   інтенсивне  забарвлення.   А   іноді   може  бути   коричневим. 

Оскільки   врожай  дає   тільки  лоза   цьогорічного  приросту,   вона  обрізується   на  рукавах  на  3–4 бруньки,   в  залежності  від  сорту  (Кеша,   Талісман на 12–16  бруньок).   На  один  метр   рукава  бажано  лишати до  6  ріжків.   На  трьох   п’ятирічних  рукавах  лоза   також  обрізується  на  3–4 бруньки  з  урахуванням  густоти  на  один   погонний   метр.   Але   якщо  на   ріжках  не  прокинулись  бруньки,   потрібно  поетапно  заміняти  рукава   шляхом   вигонки  молодої  лози  з  молодого  куща.   Або  обрізати рукав  на  найближчий   до  голови  куща  здоровий  пагін. 

Після   обрізування  рукава  необхідно   зв’язати  в  пучок  (фашину).   Для   зручності  використовуємо   будівельний  скотч.  Два–три  обмотування  фашини  в  трьох–чотирьох  місцях   в   рази   зменшує  витрати  праці  і  часу.

Для  економії   часу   і  праці  кущі  в  рядах  нахиляємо   попарно  один  до  одного  і  укриваємо   їх   шаром   грунту  10–20см,  який   беремо   із  середини  міжряддя.   Щоб  кущі  краще  прилягали  до   землі,  їх  необхідно  приколоти  вилами   або  їм  подібним   інструментом.   Після  укриття  вони  легко  витягуються.  Серед  усіх  засобів  укриття   винограду  я  обрав  грунт  через   його  надійність  і  простоту.   Він  найкраще  регулює   водний   і  температурний   баланс   протягом  зими.   Найголовніше,  щоб  грунтом  були   вкриті  всі   частини  лози,   адже   виноград  боїться  не  стільки   морозів,  скільки  обвітрювання  (відомо,  що   при   мінусовій   температурі   кожен  метр   швидкості   вітру  додає  – 1ºС)   та  перепаду   температур.   Так,  під   укриттям   плівкою  або іншим  укривним  матеріалом   в  сонячну   погоду   температура  піднімається  до  +20ºС, що сприяє  утворенню  роси (парниковий   ефект),   яка вночі   замерзає,   і  температура  опускається  до  температури  зовнішнього  середовища.  Тому  ті,   хто  її   використовує,    рекомендує   в  сонячну   погоду   робити   провітрювання.  Ще  один  мінус  в  інших   укриттях,  крім  грунту  і  хвої, це   миші.   Якщо   під   ці   укриття   не  покласти  родентициди,  то  гризуни  там   обов’язково   утворять  гнізда   і  обгризуть  всі   бруньки.  Природні   вороги  гризунів  контролювати  їх там не  в  змозі.

Один  і  суттєвий   недолік   укриття  грунтом – це  трудомісткість.  Так   склалися  обставини,  що  укриттям  цього  року   займалися  лише  два  члени  нашої  сім’ї.  На  1500  кущів   при  злагодженій  щоденній  праці  (6–7  годин  на  добу)    укриття  зайняло  7  днів,   тобто 3– 4 хвилини  на  кущ.   Але  чи   легка  ця  праця ,   коли  при  розрахунку  до  50 кг на  кущ  нами  було  використано  75 тонн  грунту.  

Перед  укриттям   лозу  ніякими  ЗЗР  не  обробляємо,  бо  рахуємо,  що  ті  препарати,  які  пропонуються  для  обробітку   виноградників   і  садів  в  Україні  (різні  купороси),   крім  шкоди  ніякої   користі  не приносять.    По-перше, вони  сильно   окисляють   грунти,   вбивають   разом   із   шкідливою   і   корисну мікрофлору.  А по-друге,  зі   шкідливою  мікрофлорою  на   виноградниках   потрібно   боротися   в  той   момент,   коли   вона   найуразливіша  – в  період   початку  її  розвитку   або   профілактично.  

Коли  лоза   в  зиму   входить   здорова  і  дозріла,   сенсу  її   лікувати   немає.   Варто  не довіряти   інформації  про   використання   в осінній період   на   виноградниках   карбаміду  (мочевини,   високовмісного азотного  добрива).    Якщо  в   садах   його   застосування   можна  виправдати,   то  застосування   його   на  лозі – це   велика   помилка.   Адже   великий  вміст   азоту   в  грунті,   в   який   він   вимиється   до  періоду   вегетації,   провокує   сильний   ріст.   В   подальшому   рослина  жирує,  лоза   не   визріває,  а   ягода   від  надмірного  росту   лопає   і   уражується   сірою  гниллю.    На  мою   думку,   висока   концентрація   азоту  в  лозі   і  в  грунті    робить   середовище   дуже   кислим і  унеможливлює  ріст   природного   фітофага – винних  дріжджів.  Вони  в   сприятливих   умовах   покривають   щільною  плівкою  всі   зелені   частини   куща   і   доволі   успішно   борються   на   початкових  стадіях   із  хворобами  винограду.

Також   високий  вміст   азоту   не  сприяє    накопиченню   цукру  у  лозі   через  продовження   інтенсивного  її росту  до  самого  морозу.   Навіть   якщо  лоза   в   деякій   мірі   і   визріє,  то  на  ній   закладається   дуже   мало   плодових   бруньок.

Подальші   роботи  на   винограднику  зводяться   до  щоденного  обходу   з  метою   виявлення  розкриття  лози   дощем і  хижаками  при  ловлі   гризунів. За можливості   проводиться   снігозатримання.  Нами  по   периметру  було   посіяно   кукурудзу.  

Лозу   слід   виймати   із   землі  при  першому   потеплінні.   Перетримання   лози   в  будь-якому   укритті   призводить  до   випрівання  бруньок.   Якщо   після   розкриття   лози   повертаються   весняні   морози,   вони   їй  не   зашкодять.   У   даному   випадку   раннє  потепління   може  зробити   більше  шкоди,   ніж   морози,  що  повертаються.

Ігор ГОНЧАРУК, вчений агроном із захисту рослин, плодоовочівник і виноградар

Роман ГОНЧАРУК, студент Верховнянського філіалу Житомирського агротехнічного коледжу