Періодично шкідливі та потенційно небезпечні хвороби фундука та їх профілактика

0
111649

Борошниста роса. Симптоми хвороби виявляються на листках, пагонах, рідше на суцвіттях і обгортках молодих плодів у вигляді спочатку білого, а пізніше брудно-сірого нальоту з чорними крапками. Уражені листки деформуються, закручуються, стають крихкими, засихають і опадають. Нові листки ослаблені, недорозвинені. Молоді пагони при ураженні не визрівають, не дерев’яніють і в результаті гинуть від перших осінніх заморозків.         

Збудником хвороби є сумчастий гриб Phyllactinia suffulta Sacc. f. coryli-avellana Jacz. Білий павутиновий наліт на листках являє собою поверхневу грибницю, на якій навесні і влітку розвивається конідіальне спороношення гриба. Чорні крапки на брудно-сірому нальоті являють собою  сумчасту стадію гриба – закриті плодові тіла клейстотеціїв із сумками і   сумкоспорами.  

Протягом вегетації гриб поширюється конідіями, формує декілька генерацій конідіального спороношення. Вони легко поширюються вітром або комахами. Посилюється формування конідіального спороношення з ростом і розвитком молодих листків і пагонів. Найбільш сприятливі умови для зараження рослин створюються за температури 16–230С і високої насиченості повітря вологою.

Джерелом інфекції є уражені обпалі листки, на яких гриби зберігаються  клейстотеціями. Весною клейстотеції розтріскуються  і викидаються  в   атмосферу сумкоспори, які викликають первинне зараження рослин. По закінченні інкубаційного періоду на уражених органах з’являється білий наліт грибниці з конідіальним спороношенням гриба. Вторинне  зараження рослин відбувається  конідіями.

Шкідливість борошнистої роси полягає в тому, що  уражені листки недорозвинуті, скручені, швидко опадають, а пагони відстають у рості, часто вимерзають.

Жовтувато-коричнева плямистість листків (філостиктоз). Перші ознаки хвороби виявляються  на старих ослаблених листках ліщини, фундука  в кінці   червня – першій половині липня у вигляді  великих округлих або неправильної форми жовтувато-коричневих або охряно-бурих плям з вузенькою темно-бурою облямівкою. Уражена тканина вкрита дрібними темно-бурими крапками (пікнідами гриба). Згодом некрозна тканина  в центрі плям блідніє і набуває світло-сірого забарвлення. Спочатку плями нагадують сонячні опіки, які обмежені жилками листка, згодом вони часто зливаються і охоплюють  значну площу листової пластини. У суху погоду уражена тканина  розтріскується і випадає, пластинка стає наскрізно дірявою. Уражені листки  передчасно жовтіють і обпадають, на пагонах зав’язь  не формується.

Збудником хвороби є гриб Phyllosticta corylaria Sacc,  який у циклі свого розвитку формує пікнідіальну стадію – напіввідкриті плодові тіла – пікніди з пікноспорами, якими поширюються у природі. Протягом вегетації гриб формує декілька генерацій пікнідіального спороношення.

Інфекція зберігається в опалих уражених листках у вигляді пікнід з пікноспорами. Шкідливість хвороби полягає у передчасному засиханні листків, що призводить до зниження асиміляційної поверхні рослин, поганого визрівання пагонів, суттєвого зниженні їхньої морозостійкості та продуктивності.

Охряно-бура плямистість листків (філостиктоз охряно-бурий). Хвороба виявляється на листках у вигляді великих, округлих або неправильної форми охряно-бурих плям, які з часом біліють. З нижнього  боку листової пластини у місцях плям формуються  дрібні  чорні крапки – плодові тіла (пікніди з пікноспорами) гриба. Уражена тканина засихає, розтріскується і випадає. Уражені листки стають наскрізно дірчатими і опадають.

Хворобу викликає гриб  Phyllosticta coryli West, який у циклі свого розвитку формує приплюснуті шароподібні чорні пікніди  з пікноспорами. У період вегетації поширюється пікноспорами. Викидання в атмосферу пікноспор з пікнід відбувається за наявності краплинної вологи на листках. Це відбувається у дощову погоду  або  при випаданні рясних рос в ранкові години.  Інфекція зберігається в уражених опалих листках.

Шкідливість хвороби виявляється у зниженні асиміляційної поверхні рослин у результаті передчасного засихання і опадання листків, що суттєво знижує визрівання пагонів, які при незначних зниженнях температури   вимерзають.

Червоно-коричнева плямистість листків (антракноз). Хвороба досить поширена у районах із достатнім зволоженням.         Найхарактерніша ознака хвороби – утворення на листках дрібних, діаметром до 1 мм, червоно-коричневих плям, на поверхні яких під епідермісом формуються дрібні жовті подушечки (ложе) – конідіальне  спороношення гриба. Часто плями зливаються, охоплюють значну частину пластинки і надають листкам коричневого забарвлення. Уражена тканина у суху погоду з часом випадає, листкові пластинки стають наскрізно дірчатими, листки засихають і обпадають.

Збудником хвороби є гриб Gloeosporium регехiguum Sacc. У своєму циклі розвитку гриб формує конідіальне і сумчасте спороношення. Сумчаста стадія формується навесні на уражених листках, що перезимували, у вигляді дрібних жовто-коричневих апотеціїв із сумками і сумкоспорами. Сумкоспори дозрівають у травні і викликають у цей період первинне ураження рослин.

Конідії  гриба поширюються переважно краплинами дощу і комахами. За вегетацію рослин гриб утворює декілька генерацій конідіального спороношення. Посилюється розвиток антракнозу у роки з великою кількістю опадів.

Джерело інфекції – опалі уражені листки, на яких гриб зберігається у вигляді конідіального ложа (строми).

Шкідливість хвороби виявляється у зниженні асиміляційної поверхні рослин у результаті  передчасного  обпадання листків,   уповільненні росту і розвитку пагонів, за інтенсивного ураження – у відмиранні недорозвинених молодих пагонів, зниженні продуктивності і зимостійкості рослин.

Циліндроспоріозна  плямистість листків (циліндроспоріоз). Хвороба проявляється на листках у вигляді  численних, дрібних округлих, рідше неправильної форми, спочатку світло-зелених, а потім сріблясто-матових до бронзового відтінку розпливчастих плям.  Сріблясто-бронзове забарвлення плям з’являється у результаті відокремлення кутикули від епідермісу і заповнення утворених порожнин грибницею збудника хвороби. Згодом плями розростаються, часто зливаються, набувають забарвлення від світло-коричневого до буро-іржавого. Навколо плям  згодом  у вологу погоду з’являються дрібненькі бурі крапочки-подушечки (конідіальне спороношення гриба). У суху погоду білі подушечки зникають, і ураження листкових пластинок стає дуже подібним до опіків.

Захворювання викликається грибом Cylindrosporium avellanum (В. et Br.) Ibr. et Ach., який  у циклі  свого розвитку формує конідіальне і сумчасте спороношення.

Сумчаста стадія утворюється на уражених опалих листках, що перезимували, у вигляді відкритих плодових тіл – апотеціїв із сумками і сумкоспорами, які  розташовуються групами або поодиноко. Конідії гриба поширюється вітром і краплями дощу, особливо у вітряну погоду. Для проростання конідій і сумкоспор потрібна краплинна волога. За жаркої сухої погоди спостерігається депресія захворювання.

Джерелом інфекції є уражені опалі листки з сумчастим спороношенням гриба. Первинне зараження рослин відбувається сумкоспорами гриба, вторинне – конідіями.

Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин у результаті передчасного обпадання, зниженні приросту пагонів та морозостійкості і продуктивності дерев.

Церкоспорозна плямистість листків (церкоспороз). Хвороба проявляється на листках у вигляді дрібних численних плям, 1–3 мм в діаметрі, коричневого кольору з червоно-бурою облямівкою. Згодом плями зливаються, утворюючи одну велику пляму з сірим центром. З обох боків пластинки на поверхні  некрозної тканини розвивається малопомітний брудно-білий наліт – конідіальне спороношення гриба. На черешках листків  з’являються cірувато-бурі вдавлені видовжені плями і  виразки. Уражені листки передчасно жовтіють, засихають і опадають.

Збудником  хвороби є  гриб Cercospora coryli Мопtem, який під час вегетації рослин поширюється конідіями. Сприяють розвитку хвороби температура повітря в межах 20–250С, висока відносна вологість Інтенсивний розвиток хвороби відбувається у роки, коли суха спекотна погода часто чергується з помірно теплою вологою погодою.

Зимує гриб у вигляді ущільненої грибниці в уражених опалих листках. У такій формі патоген зберігає свою життєздатність у верхньому шарі ґрунту протягом 1–2 років.

Шкідливість хвороби проявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, ослабленні росту і розвитку пагонів, зниженні зимостійкості рослин.

Чорна плямистість (фомопсис).    Захворювання проявляється на початку літа на листках у вигляді від темно-коричневих до буро-чорних зі світлою серединою округлих або еліптичних плям різної величини. На поверхні плям з обох боків пластинки  утворюються щільні блискучі подушечки спороношення  гриба у вигляді дрібних (0,5 мм в діаметрі) опуклих бугорків (стром), в яких сформовані напіввідкриті плодові тіла – перитеції з сумками і сумкоспорами. Згодом плями виявляються на пагонах і корі у вигляді чорних некротичних плям, які згодом покриваються опуклими з глянсовою плівкою стромами. Здеревілі пагони знебарвлюються. Гриб глибоко проникає у деревину, утворюючи прогнилі ділянки. Уражені дерева зупиняються в рості і  розвитку, уражені пагони відмирають.

Збудником хвороби є  гриб  Mamianiella coryli (Batsch) Höhn, який у циклі свого розвитку формує сумчасте і конідіальне спороношення. 

Джерелом інфекції являються уражені пагони і обпалі уражені листки, на яких зберігається  сумчасте спороношення  гриба. Первинне зараження рослин здійснюється сумкоспорами, вторинне – конідіями. Інфекція  поширюється за допомогою вітру, крапель дощу, комах.

Шкідливість хвороби виявляється у зниженні асиміляційної площі рослин у результаті передчасного опадання уражених листків,  поганому визріванні  пагонів, більшість яких за несприятливих погодних умов гине. Рослини перестають плодоносити, виснажуються і гинуть.

Іржа.  На верхньому боці листкової пластинки з’являються округлі яскраво-жовті,  згодом темно-руді плями з чорними крапками (спермогоніальна стадія гриба) і широкою світлою облямівкою. На нижньому боці пластинок  утворюються конусоподібні або соскоподібні світло-помаранчеві вирости (еції гриба), які розміщуються групами.

Збудником хвороби є гриб Pucciniastrum coryli Кот. et. Jacz., який    розвивається по повному циклу, формує п’ять типів спороношення: спермогоніальне, ецидіальне, уредініо -, теліо —  і  базидіальну стадії.

Спермогонії півсферичні або конічні, діаметром 85–150 мкм, жовто-оранжеві, згодом стають коричневими; спермації еліпсоїдальні, безбарвні.

Еції циліндричні помаранчеві; еціоспори еліпсоїдальні, жовтого кольору. Уредінії округлі, діаметром 0,1–0,2 мм, блідо-жовті; уредініоспори овальні, еліпсоїдальні або довгасті оранжево-жовтого кольору. Телії  субепідермальні, у щільних скупченнях, обмежені жилками, бурувато-жовті; теліоспори, одиночні або згруповані під епідермісом, довгасті, 1–7-клітинні,  блідо-коричневі. Базидіоспори круглясті, діаметром 5–8 мкм, блідо-жовті.

Джерелом інфекції є опалі уражені листки, на яких зберігаються телії  з теліоспорами, останні навесні проростають з утворенням базидій з базидіоспорами, які викликають первинне зараження рослин з подальшим формуванням на листках спермогоніїв зі спермаціями. Після запліднення спермогоніїв з нижнього боку листкових пластинок у місцях ураження утворюються еції з еціоспорами. Еціоспори  розпорошуються в навколишньому середовищі і викликають вторинне зараження листків рослин. В ураженій тканині розвивається грибниця патогена, на якій формуються літні уредінії з уредініоспорами. За час вегетації рослин гриб може дати кілька генерацій уредініоспор, завдяки чому відбувається швидке поширення хвороби.  У другій половині літа у місцях уражень з’являються телії з теліоспорами у вигляді  чорних скоринок під епідермісом листків.

Розвитку хвороби у насадженнях фундука і ліщини сприяє прохолодна дощова погода, надмірне внесення у ґрунт азотних добрив, загущені насадження.

Шкідливість хвороби полягає у передчасному опаданні уражених листків, зменшенні асиміляційної поверхні рослин, порушенні фотосинтезу і водного балансу, уповільненні  росту й розвитку пагонів, зниженні їх морозостійкості, погіршенні якості плодів.

Моніліоз. Перші симптоми захворювання виявляються на початку літа  на зелених лусочках бутонів, які розташовані на верхівках пагонів, у вигляді темно-коричневих, некротичних  заглиблених плям. У міру розвитку  бутонів некроз поширюється  на світло-зелені м’які плоди. На поверхні уражених  плодів  у вологу погоду з’являються  кремоподібні подушечки (спородохії) –  конідіальне спороношення гриба.          
На уражених пагонах бутони і листки  втрачають тургор, в’януть, засихають, плоди і бруньки загнивають і передчасно опадають. Найбільш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається у липні–серпні. Масове  опадання уражених  бутонів і плодів, оточених листкоподібною по краях сильно зубчастою обгорткою, відбувається у другій половині серпня –  вересні. Найчастіше  моніліозом уражуються сорти, у яких  плоди  мають коротку обгортку.

Збудником хвороби є гриб Monilinia coryli Schellenb. Джерелом інфекції є уражені  пагони гриба. Навесні в умовах підвищеної вологості гриб формує конідіальні подушечки. Конідії поширюються у навколишньому середовищі і уражують  бутони, плоди і молоду кору пагонів. Протягом вегетації рослин гриб  за сприятливих умов може формувати друге покоління конідіального спороношення, яке є додатковим джерелом інфекції. Інтенсивному розвитку хвороби сприяють температури у межах 22–270С і висока вологість повітря.

Шкідливість хвороби виявляється  в опаданні  уражених бутонів і горіхів.  У деякі роки недобір урожаю горіхів може сягати до 80%.

Бактеріальний опік. Хвороба проявляється на стовбурах, пагонах, бутонах, листках і плодах. На корі стовбура з’являються великі вдавлені чітко обмежовані  бурі плями у вигляді опіків,  уражена кора розтріскується. На пагонах виявляються червоно-темно-бурі  плями, на яких утворюються поздовжні та поперечні тріщини, з яких витікає рідина. Кора навколо тріщин западає  і темніє. Деревина під ураженою корою набуває чорнувато-коричневого забарвлення. За  повного кільцювання тріщинами пагони і гілки дерева чорніють і відмирають. Листки вкриваються спочатку жовто-зеленими, потім червоно-бурими плямами з більш світлим центром, пізніше в’януть, набувають обвугленого вигляду. Уражені пагони також засихають  і відмирають. Інфіковані квітки в’януть, набувають  темно-коричневого забарвлення і опадають. Уражені молоді плоди некротизуються, чорніють і залишаються висіти на гілках до кінця осені.  Частина їх не встигає сформувати ядро.

Збудником хвороби є бактерія Xanthomonas corylina Mill. & Burkholer. Активний розвиток хвороби спостерігається навесні  з початком сокоруху  у дерев  ліщини і фундука. Бактерії передаються механічним шляхом,  поширюються вітром, краплями дощу, комахами, птицями, забрудненим інструментом при зачищенні ураженої кори та вирізанні уражених пагонів. Сприяють розвитку хвороби підвищена температура  (22–250С) і вологість повітря 80% і вище. У спекотну і суху погоду розвиток хвороби призупиняється.

Джерелом інфекції є уражені дерева. Шкідливість захворювання полягає у тому, що за ураження стовбура, гілок і пагонів відбувається різке зниження врожаю плодів і їх якості, відмирання дерев у фазі плодоношення.

Мозаїка яблуні. Зовнішні ознаки хвороби проявляються на молодих  листках у вигляді яскраво-жовтих або блідо-жовтих білих смуг, плям, строкатих  різних візерунків, облямівки жилок. Інколи плями зливаються, утворюючи великі хлоротичні зони. У фундука часто спостерігається хлоротична кільцева плямистість. Пізніше уражена тканина некротизується, листки передчасно обпадають. Інколи хвороба тривалий час може перебувати у латентній формі.  Найбільш чіткі прояви симптомів хвороби відзначаються у травні–червні, а з настанням спекотної сухої погоди симптоми на листках маскуються. На уражених деревах листки дрібні з короткими черешками і збільшеними прилистниками, які передчасно відмирають і опадають.

Збудником хвороби є вірус Apple mosaic virus (AMV), який уражує понад 60 видів рослин. Поширюється окулянтами і садивним матеріалом. Джерело інфекції – уражені кущі і дерева, в соку яких зберігається вірус. 

Шкідливість хвороби полягає в уповільнені росту й розвитку пагонів, формуванні низької якості плодів, суттєвому недоборі урожаю. У сприйнятливих сортів фундука хвороба може спричинити недобір урожаю до 30% і більше. 

Захисні заходи. Вирощування садивного посадкового матеріалу на основі  одержання безвірусних і безфітоплазмових клонів, розмноження їх за умов суворої  ізоляції від можливих джерел інфекції. Для посадки слід відбирати живці тільки з маточних насаджень, вільних від хвороб. Весною і восени маточні насадження обстежують для виявлення хвороб, хворі рослини видаляють, а здорові перевіряють на вірусну і бактеріальну інфекцію.

Під час викопування саджанців у розсадниках  ретельно оглядають рослину. У разі виявлення на корі симптомів бактеріального раку рослини вибраковують і знищують.

Дотримання всіх агротехнічних прийомів вирощування фундука в розсадниках і плодоносних насадженнях, створювати оптимальні умови для швидкого росту й розвитку  рослин.

Потрібно суворо дотримуватися рекомендованої густоти садіння  саджанців  фундука з урахуванням біологічних особливостей культури. Слід пам’ятати, що у загущених насадженнях більш інтенсивно уражуються рослини борошнистою росою, антракнозом, моніліозом, плямистостями.

Восени та навесні до початку сокоруху потрібно  ретельно очищувати стовбури і гілки від кори, яка потріскалась і відстала, моху і лишайників. Всі відходи  необхідно ретельно зібрати і знищити. Цей захід важливий проти резервації багатьох збудників хвороб.

Для захисту штамба і скелетних гілок від сонячних опіків, морозобоїн, бактеріального раку та інших захворювань восени та навесні  проводити побілку дерев 20–30%  вапняним молоком з доданням 3–5% мідного купоросу і 0,5% столярного клею або садовою фарбою «Юніфарб» та іншими водоемульсійними фарбами.

Своєчасно вирізати уражені пагони моніліозом, бактеріальним раком та іншим хворобами із захопленням 10–15 см здорової тканини. У разі виявлення ракових плям на штамбі обов’язкові лікувальні заходи із зачищенням ураженої кори до здорової деревини із захопленням 1,5–2,0 см здорової кори  навколо плями. Після зачищення  рани дезінфікують 1 % мідним купоросом і покривають садовими замазками «Благо Сад»; «Сантар СМ» та ін. Можна використати замазку, яка складається з 70 %  нігролу, 15 % каніфолі і 15 % парафіну. Після охолодження до кімнатної температури замазку  наносять шпателем на продезінфіковані рани. Лікування дерев слід проводити рано навесні, до настання сприятливих температур повітря ( 150С і вище) для інтенсивного розвитку хвороби.

Спилювання, негайне видалення з саду і спалювання сильно уражених дерев або окремих гілок, що не піддаються лікуванню. Збирання і глибоке загортання обпалого листя, перекопування пристовбурних ділянок, розпушування міжрядь, внесення збалансованих норм органічних і мінеральних добрив згідно результатів агрохімічного аналізу ґрунту.

Під кроною дерев, уражених бактеріальним раком, ґрунт дезінфікують хлорним вапном з розрахунку 200 г/м2. Вапно розсипають на поверхні ґрунту і перекопують. Всі ці заходи сприяють різкому зниженню  резервації інфекції збудників грибних і бактеріальних хвороб.

Для обмеження первинної інфекції збудників моніліозу, фомопсису, плямистостей   та  інших хвороб необхідно проводити ранньовесняне       обприскування дерев одним з мідьвмістимих препаратів. На сьогодні в  «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» відсутні фунгіциди, які б можна було рекомендувати для захисту  фундука  від хвороб. Практика захисту промислових насаджень фундука у сусідніх країнах, а також набутий досвід окремих господарств, фермерів  і любителів-садоводів, які займаються вирощуванням культури,  показує, що  проти хвороб ефективними  є  контактні препарати на основі діючих речовин: гідроксиду міді, в.г. (Косайд 2000,  2,0–2,5 кг/га); сульфату заліза, з.п. (Айрон, 6–18 кг/га), сульфату міді, в.п. (Бордо МК, 15–18 кг/га та аналоги). Обприскування насаджень проводять у денну пору з нормою витрати робочого розчину 1000–1500 л/га. За відсутності фунгіцидів  оброблення дерев до початку сокоруху можна замінити їх обприскуванням 5% розчином сечовини з омиванням кори штамба, скелетних гілок, всієї крони дерева і обов’язковим обприскуванням ґрунту під його кроною. За потреби захисту насаджень від шкідників до фунгіцидів додають рекомендовані інсектициди. 

Перед або зразу після цвітіння проти моніліозу, антракнозу, філостиктозів та інших хвороб обприскування  дерев повторюють одним із фунгіцидів на основі діючих речовин: манкоцебу, з.п. (Дітан М-45, 2,0–3,0 кг/га); метираму, в.г. (Полірам ДФ, 2,5 кг/га); метираму + гідроксиду міді, в.г. (Каурітіл 250 ДФ, 3,0 кг/га); пропінебу, з.п. (Антракол 70 WP, 1,5–2,0 кг/га) та ін.

Проти борошнистої роси застосовують селективні препарати на основі діючих речовин: дифеноконазолу, к.е. (Скор 250 ЕС, 0,15–0,2 л/га та аналоги); крезоксим-метилу, в.г. (Стробі, 0,2 кг/га); пенконазолу, к.е. (Топаз 100 ЕС, 0,3–0,4 л/га та аналоги); проквіназиду, к.е. (Талендо 20, 0,2–0,25 л/га), тіофанат-метилу, з.п. (Топсин –М, 1,0–2,0 кг/га та аналоги); сірки, в.г. (Кумулюс ДФ, 6,0 кг/га; Тіовіт Джет 80 WG, 8,0 кг/га та аналоги) та ін.

За сильного розвитку вказаних хвороб обприскування дерев повторюють через 8–12 днів.

Вибір фунгіциду базується на даних моніторингу фітосанітарного стану насаджень фундука і спектра захисної дії препарату щодо збудників хвороб, їх видового складу.

 

І.Л. Марков, професор НУБіП України

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here