Огірково-томатний конвеєр працює на повну потужність

0
1094

Таких тепличних господарств, як у селі Станишівка, що неподалік Житомира, в Україні катастрофічно не вистачає. Тому здебільшого ласуємо імпортованими огірками і помідорами, почасти не найвищої якості, бо купівельна спроможність населення не спонукає ввозити продукт преміям-класу. У той же час вітчизняний виробник намагається самотужки, без будь-якої підтримки з боку держави,  витримати конкуренцію закордонних колег, «збалуваних» дотаціями, пільгами, компенсаціями, запровадженими урядами інших країн, де потреби аграріїв розглядаються як фундаментальна складова продовольчої безпеки.

Ось промовиста статистика, надана директором ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка» Василем Володимировичем Тимощуком, який не тільки показав своє наукомістке господарство, а й охоче розповів про його успіхи і труднощі у боротьбі за виживання в українських реаліях. Так, за словами Василя Володимировича, в Україні лишилося 250 га скляних теплиць, що для такої великої країни майже нічого. Наприклад, у Польщі – близько 8000 га, у Голландії –  близько 20000 га, у Росії останніми роками кількість скляних теплиць виросла в рази, адже там діють державні програми підтримки тепличної галузі, видають кредити під 5% річних у рублях. Це стимулювало не тільки  будівництво нових сучасних теплиць, а й зростання виробництва супутньої продукції для овочівництва закритого грунту.

–  У нас якісні розчинні добрива імпортні, мінеральну вату також змушені купувати за кордоном – чеську, польську, голландську, білоруську. У виробництво таких товарів в Україні не поспішають вклади кошти, бо попит невеликий, адже спеціалізовані тепличні господарства на пальцях можна перелічити. Практично одна тільки позиція українського виробництва  залишається – кальцієва селітра. І це все відбувається на фоні світової тенденції до зростання сегменту овочів захищеного грунту. Адже майбутнє овочівництва вбачається у максимальній прогнозованості і контролі якості готової продукції, а відповідно, всіх технологічних процесів, що можна забезпечити лише в умовах захищеного грунту, – каже Василь Володимирович.

Він розповів, що протягом минулого року вдалося облаштувати ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка» трьома твердопаливними котлами вітчизняного виробництва і опанувати процес їх обслуговування, що дає надію на підвищення конкурентоздатності виробництва за рахунок ціни на щепу, якою почали опалювати теплиці підприємства. 

– Звели нову котельню. Кожен котел обійшовся у 100000 євро. Нині добова потреба – чотири фури щепи. Проблем із сировиною не передбачається, на Житомирщині постачальників такого виду палива вистачає. Газову систему опалення, яка була встановлена на комбінаті ще за радянських часів, залишили у резерві. До слова, минулої зими газом майже не опалювали, використовували вугілля. Постійно виникали додаткові клопоти із розвантаженням його на станції Житомир. Бо конкуренція на  єдиному майданчику, що залишився у власності Укрзалізниці, шалена, хоча сам майданчик у поганому стані – суцільні вирви із величезною калюжею, а вагони вугілля для комбінату треба було сухим доправити… Одним, словом, це й спонукало до кардинального переходу на місцеву сировину. На агропромисловій виставці у Києві познайомився з тямущими майстрами, які запропонували котли власної розробки. У них можна спалювати все, що завгодно – сміття, пластик і навіть резину – потрібні гігакалорії завдяки складній внутрішній будові обладнання забезпечує, а викиди в атмосферу такі, як від природного газу. Я особисто переміряв приладами німецького і українського виробництва, так і є. Але є і нюанси при обслуговуванні обладнання – швидко закоксовуються колісники, їх періодично треба прочищати, у іншому випадку ефективність котлів суттєво знижується, тож найняли працівників, які цілодобово обслуговують опалювальну систему. Для подавання палива у топку фахівці інженерної служби прилаштували старий навантажувач для силосу, він працює у автоматичному режимі. У результаті перетворень маємо суттєву економію. У минулому році за січень витратили сім мільйонів гривень на опалення комбінату, у нинішньому за цей період – менше двох, звісно, що й з погодою пощастило, – розповідає Василь Тимощук.

Щоб скоротити витрати на енергоносії, у теплицях підприємства у зимовий період натягують додатковий плівковий купол поверх шпалер, це  підвищує вологість повітря, сприяючи росту огірка. Щоправда, плівка дещо знижує світлопроникність, особливо у похмуру днину, але на комбінаті це компенсують підвищенням на градус температури повітря, яка вдень коливається від 21–22°C, а вночі, коли рослинам варто відпочити, від 18–19 °C. На 20–30% прискорює ріст огірка штучне газове середовище, яке створюють за допомогою спеціальної установки.

Василь Володимирович розповів, що «у спадок» йому дісталися тепличні конструкції  радянського зразка, невисокі – каркас всього 3.50 метра, огірку це не заважає, але на кількісні показники врожаю томатів впливає. Тим паче, у більшому об’ємі легше контролювати мікроклімат, ділиться нюансами справи фахівець.

– Ми тому і зупинили свій вибір на огірках, які вирощуємо у першому півріччі – до червня, а не на томатах. Цю культуру ми лишаємо на другий оборот, вирощуємо у літньо–осінній період. А з листопада знову починаємо готувати теплиці до нового огіркового сезону, – каже Василь Тимощук. –  Раз на рік міняємо плівку, мінвату і субстрат – цим відсікаємо шкідників. Апаратом на газових балонах опікаються всі конструкції, а потім їх додатково дезінфікують спеціальним розчином зсередини і зовні. Разів з чотири на рік вручну зовні миється скло, адже його прозорість дуже впливає на врожай. Найбільше його бруднять викиди після опалення вугіллям, сполуки цих викидів також сприяють іржавінню металевих конструкцій. Після опалення щепою набагато легше відмивається скло. Звісно, хотілось би досягти і вищого технологічного та гігієнічного рівня. Але для цього треба робити реконструкцію теплиць. Якби в Україні існували кредити під 3–5% річних, не роздумуючи би вклав кошти у цю справу, бо напевно знаю, що треба робити, багато подорожував і бачив найкращі зразки облаштування сучасних тепличних комплексів. 

Тепличний комбінат, яким керує Василь Тимощук, будувався коштом колгоспа-мільйонера. Тоді, на початку 70-х, від річки Гуйви проклали водогін завдовжки  4 км, щоб зрошувати насадження. У ті часи трударі-житомиряни і в очі не бачили плодів з цих теплиць, вся продукція йшла в обхід магазинів, так би мовити, по «партійних» каналах. Станишівські старожили розповідали: для того, щоб випалити планову норму газу, у теплицях взимку відкривали хвіртки. Де зараз таке побачиш? Натомість радянська технологія вирощування була відсталою. Як повідомив Василь Володимирович, після того, як придбав збанкрутіле підприємство, окрім відновлення занедбаних приміщень і розбитих парників  довелося з нуля налагоджувати технологічний процес шляхом спроб і помилок, набувати досвід і торувати власний шлях розвитку. 

– Компост робили з торфу, якого навкруги хоч греблю гати, поливали звичайними шлангами, боролися із нематодою, а коли на ринку з’явилися такі  матеріали, як плівка і мінеральна вата, нарешті подолали цього шкідника, бо він живе лише у грунті. Спочатку використовували кокосовий субстрат, але пропозицій якісного матеріалу обмаль, тож доводилося його додатково вимивати і робити нейтральним, витрачати воду, енергію та час на його очищення, – продовжує розповідь Василь Тимощук. –  Нині найлютіший наш ворог – павутинний кліщ, що любить псувати молоденькі пагінці огірка, боремося з ним за допомогою фітосейулюса. А макролофус застосовуємо проти білокрилки. Кількість ентомофагів визначають наші агрономи. Запускаємо комах-мисливців ще в розсадному відділенні, найбільше павутинного кліща з’являється, коли у березні–квітні сонячних днів більшає, і зовні стає тепліше. Раніше ентомофагів завозили з-за кордону, нині є вітчизняного виробництва. Вже років з десять контролюємо ситуацію завдяки біометоду.

Наша огіркова продукція присутня на ринку з середини лютого по червень. У цей період закордонні тепличні овочі стають малоконкурентними у порівняні з нашими, бо українське набагато свіжіше. Коли висаджуємо у теплицях томат, підчищаємо у огірка нижнє листя, залишаємо верхню крону. До цієї рослини підсаджуємо томат таким чином, щоб огірок його притіняв. Найбільша проблема влітку  –  це спека, маленька рослина томату отримує стрес, у цей період найбільше рослин «випадає». Коли томат виростає до 20–30 см заввишки, акуратно вирізається бадилля огірка. Додатково забілюємо дах спеціальним розчином, щоб затінити. Плодоносити томати починають у кінці червня, за сезон із кожної рослини обрізаємо до 10 китиць, можна було б і більше зібрати, але в цьому випадку не встигнемо підготуватися до огіркового конвеєру.

НАСІННЯ

У ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка» зупинили свій вибір на продуктах Рійк Цваан. Використовують суперранній томат Лілос F1, середньоплідні партенокарпічні огірки Яні F1 і Мева F1. Яні F1 займає 4 га, а Мева F1 – 2 га. За словами Василя Володимировича, Яні F1 більш тіньовитривалий гібрид, ніж Мева F1, натомість Мева F1 швидше міцнішає і розвивається, особливо якщо пощастить з кількістю сонячних днів у сезоні. Тому у цьому році під гібридом збільшили площі. В цілому обидва гібриди дуже схожі між собою, в тому числі і за технологією. Ефективні результати вибору цих гібридів спостерігаються і у інших тепличних господарствах, зазначає керівник.

– Вже років з 10 беремо насіння Рійк Цваан, і бачу по вегетації, що компанія працює над вдосконаленням продукту, покращенням показників насіння. Підвищується не лише врожайністю, а і ранньостиглість наявних і нових селекційних об’єктів, бо є розуміння, що чим раніше аграрію вдасться виростити продукції, тим більше він заробить. Також важливим є цілодобовий агрономічний супровід селекційних компаній світового масштабу, чіткі та прозорі умови співпраці, на відміну від дрібних виробників насіння, з якими я мав негативний досвід, – підсумовує Василь Тимощук.

Як наголосив фахівець, щоб заробляти валюту, у промисловому тепличному виробництві варто займатися монокультурою. Бо це дає можливість створювати великі партії однорідного продукту, однакової якості, що вимагається при продажах за кордон. Смаки у різних країнах світу різні. Скажімо, в Україні корнішон – за щастя, а прагматичні домогосподарки Північної Америки і Західної Європи давно визначили, що гладкий середнього розміру огірок краще підходить для кухонної техніки, з нього можна швидше приготувати страву, ніж з дрібного чи пухирчатого плоду. Нині це розуміють і у закладах громадського харчування, у тому числі українських. Тож вибір насіння у ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка» також пов’язаний із цією тенденцією. Це господарство провадить і експортну діяльність. Деталям справи Василь Володимирович приділив окрему увагу.

ЕКСПОРТ

– Коли відправляли огірок у Польщу, перелік елементів, на вміст яких його перевіряли, на митниці складався із 42 пунктів. Туди входили і алюміній, і олово, і свинець – добре, що наша продукція по всіх позиціях була в межах норми, а якби ні, всю партію відправили б на утилізацію за кошти виробника, плюс надовго б заборонили в’їзд в ЄС товару  підприємства. До речі, це була не обов’язкова, а вибіркова митна перевірка, яку за бажання може проводити їх карантинна служба, а може й ні. Перевіряють зразки продукції і закордонні замовники, але здебільшого якщо мова йде про перші поставки, потім зазвичай вдовольняються сертифікаційними документами від українських лабораторій, які виготовляємо окремо на кожну партію товару, – каже Василь Тимощук. –  Позаторік на ринку Швеції виник дефіцит свіжих томатів, ми їм відправили 600 тонн Лілоса F1. Зіткнулися з тим, що там набагато вищі вимоги до упаковки, ніж в Україні. Якщо на український ринок йде звичайна картонна коробка, у Швецію треба відправляти товар у п’ятишаровій клеєній картонній коробці чорного кольору, вона міцніша, але й коштує дорожче. Навіть витримує шторм, а коли у вантажівку помістити піддони з такими коробками, вони стоять намертво. У коробці встановлюється спеціальна прокладка з поролону, яка розділяє два шари плодів, сприяє їх безпечнішій подорожі. Але буває все ж таки, коли один чи кілька томатів трохи придавиться – тоді у брак іде вся коробка. Другим важливим елементом при експорті томатів є насиченість їх кольору за десятибальною шкалою відтінків. Тобто в ЄС відправляємо трійку–четвірку за відтінком, поки томат прибуде на місце і потрапить у продаж, він повинен стати більш насиченим за кольором, скажімо, вісімкою за відтінком. Уявіть, як це можна вирахувати. Велике значення має і розмір.  Вага однієї коробки томатів має бути не менше 6 кг нетто, для огірка – 5 кг. Похибка може становити лише 100 грамів на коробку. Повинна бути або регламентована вага, або вища. У іншому випадку не уникнути штрафних санкцій. Звісно, всю партію не переважують, беруть навмання пару коробок для контролю. Поки вантажівку розвантажують, товар зазвичай вже перепроданий – прямує далі по ланцюжку, скажімо, у тамтешні мережі, адже надзвичайно високий темп – характерна риса ринків ЄС.

Дуже важливо прописати у контракті умови, які стовідсотково зможете виконати. Бо нікого не цікавлять проблеми партнерів, доведеться постачати вчасно обумовлену кількість товару  зазначених параметрів і якості. Ми обрали такий варіант угоди, що не зобов’язує підприємство постачати товар з певною черговістю. Натомість і ціна наших огірків і томатів визначається безпосередньо перед формуванням партії на експорт згідно даних різноманітних бірж. А є контракти, де зафіксовано дату поставки, кількість і якість товару, що постачається. У цьому випадку ціна товару фіксується в контракті, що вигідніше виробнику, адже він заздалегідь знає, на що розраховувати, але спробуйте не виконати умов такої угоди, штрафні санкції будуть дуже серйозні.

ВИРОБНИЦТВО

Керівник запросив оглянути підприємство. У теплицях саме тривав процес пасинкування. Як зазначив Василь Володимирович, іноді навіть доводиться «сліпити» квіточки, заважаючи зав’язуванню огірка, щоб дати додаткову можливість зміцніти рослині, підвищуючи таким чином її врожайність. Важливо вчасно провести низку агротехнічних заходів у  процесі переходу рослини від вегетативного до генеративного стану. І в цьому полягає майстерність агрономів, які планують роботу бригад, щоб забезпечити максимальну віддачу рослин, відтак, прибутки підприємства, зазначає фахівець.

– Коли агрономічна служба якісно спрацьовує з інженерною, яка виконує її вимоги, немає конкуренції і суперечок, а є командна робота, проблем не буде, – каже Василь Тимощук. – Нині доглядаємо близько 118 тисяч рослин огірка, приблизно по 19 тисяч розташовано на кожному гектарі. Норми у нас залишилися ще з радянських часів – 9 працівників на 1 га. А от, скажімо, у польських теплицях працює 7 робітників на гектар, навантаження на кожного вище. Ми кілька разів на рік піднімаємо рівень заробітної плати на підприємстві, щоб бути конкурентними не тільки на українському ринку праці, а і на польському, щоб призупинити відтік фахівців у сусідню країну.

Цілий гектар скляних теплиць підприємства займає розсадне відділення. Є цех для випробування новинок – гібридів, які пропонує ринок. Випробовують на комбінаті і нові культури. До прикладу, почали вирощувати стручкову квасолю. Поки що ця ділянка має експериментальні масштаби, але культура зарекомендувала себе як невимоглива, наділена надзвичайним потенціалом і енергією росту. До того ж у країнах Західної Європи  вона користується високим попитом завдяки поживним і смаковим властивостям. Як зазначають на підприємстві, можливо, у недалекому майбутньому стручкову квасолю введуть у сівозміну.

– Експериментуємо не тільки з різними гібридами, а і з добривами. Оскільки ми є відповідальними виробниками, використовуємо лише найдорожчі препарати для живлення. Зараз маємо крапельне зрошення, плюс на кожні два гектари площ працює окремий міксер із програмним забезпеченням, який регулює подавання добрив у зрошувальну систему. Якщо правильно вирахувати їх норми, не буде ні пероноспорозу, ні сірої гнилі на огірках. У нас борошниста роса зазвичай з’являється лише у травні через природне підвищення вологості. У першу чергу  боремося з цією хворобою вчасним провітрюванням теплиць  або застосовуємо біопрепарати, а коли ціна на огірки починає стрімко падати, взагалі припиняємо захисні заходи, – продовжує розповідь Василь Володимирович. – Третину тепличних площ комбінату вже обладнали світлодіодними фітолампами. Результати врожайності практично однакові, але є суттєва економія енергії – LED споживає у п’ять разів менше електрики, ніж натрієві лампи. Хоча останні випромінюють додаткове тепло, але нам воно не потрібне. Для опилення томатів використовуємо джмелів. Раніше утримували власну пасіку із бджолами, але з’ясували, що бджола хитріша, ніж джміль. Якщо бджола учула, що є поле, де можна кращу взятку заробити, чимдуж тікає туди, натомість джміль поки всі квіточки в теплиці не опрацює, ділянку не полишить. Тому нам вигідніше використовувати саме цих комах. Збагнувши особливість джмелів, колись купували їх у ізраїльської компанії по 3 долари США за штуку, нині використовуємо вітчизняних земляних джмелів, які набагато дешевші  і не менш ефективні.

ВНУТРІШНІЙ  РИНОК

Як розповів Василь Тимощук, максимальний врожай, який можна отримати у теплицях ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка» – 2000 тонн огірків і 1000 тонн томатів на рік. На підприємстві приблизно такі показники вдається утримувати вже не один сезон. За виробничим планом кожен квадратний метр захищеного грунту має віддати до 30 кг огірка. Мова про 3 кг у лютому, коли є найкраща ціна на продукт, у березні треба взяти не менше 7 кг, у квітні – 9 кг, а в травні – 10 кг. У минулому році на внутрішньому ринку на тепличні огірки і томати попит був хороший, хоча і ціни сформувалися чи не вищі, ніж у ЄС. Тому вся продукція ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка» знайшла свого покупця в Україні. Найбільше її замовляли торгові мережі Києва, Львова, Одеси, Полтави і Вінниці. Хоча неподалік кожного з цих міст є місцеві виробники аналогічної продукції.  Натомість у Житомирі станишівські огірки домінують у торгових мережах. Але лише у період з лютого по квітень, поки на ринку не з’являться огірки з плівкових теплиць, не завжди якісні, але дешевші, тому затребувані у покупців. До речі, в українських реаліях сегмент плівкових теплиць має динамічніші показники розвитку, ніж скляних. Хоча, як зазначає Василь Тимощук, у країнах з більш розвинутою, ніж в Україні, економікою спостерігається зворотна тенденція – площі під скляними теплицями зростають, а під плівковими зменшуються. Тому щороку відчутнішою стає конкуренція на вітчизняному ринку з боку іспанських і турецьких тепличників.  

– Коли український ринок перенасичений тепличними овочами, вимоги вітчизняних торгових мереж до якості суттєво зростають. У кожній мережі є група фахівців, яка приймає товар, і якщо ви надішлете їм партію товару без супроводу вашого компетентного представника, що захищатиме ваші інтереси, який буде присутній при розвантаженні овочів, тестуванні їх якості, інших параметрів тощо, вважайте, що справедливої ціни за товар вам не запропонують. Обов’язково знайдуться «недоліки», які вплинуть на ціноутворення. Ми у якості відвантаженої продукції впевнені, тому у випадках прискіпування  знаходимо інші варіанти її реалізації, почасти навіть за кращу ціну, – ділиться досвідом Василь Володимирович.    

Олександр Литвиненко

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here