Модна чіа

0
157

Перспективний інтродуцент. Час від часу на полицях магазинів з’являється нова, невідома для певного регіону продукція. Щось так і відходить у небуття, а деякі продукти міцно закріплюються на новому місці, набуваючи статусу якщо не традиційних для країни-імпортера, то принаймні достатньо відомих для певного кола осіб. Це стосується певних видів прянощів, дієтичних та специфічних продуктів для окремих категорій споживачів, наприклад, для вегетаріанців і веганів, прихильників здорового способу харчування. А за умови потужної рекламної кампанії можна створити неабиякий ажіотаж, «розкрутити» будь-що і у досить короткий термін зробити об’єкт популярним, ба навіть модним. І чим менш відома продукція, чим важче її, попри рекламу, знайти на полицях найближчої крамниці, чим більший кілометраж до місця її походження/вирощування, тим легше нагнітати ажіотаж щодо новинки.

Якщо така продукція рослинного походження, неодмінно  виникає бажання вирощувати її у себе, на місці. Принаймні спробувати. А вже аналізуючи, як поводиться інтродуцент-«прибулець» на певній території, наскільки успішною буде адаптація, можна вже ставити питання про введення її в культуру на новій території і освоєння як сільськогосподарської рослини, придатної для вирощування в Україні.

Серед продуктів, які потрапляли віднедавна на український ринок і  відповідають зазначеним вище особливостям, можна з упевненістю назвати чіа. Погодьтеся, одна тільки назва незвична для вітчизняного споживача, вона добре запам’ятовується і привертає уяву до почутого у рекламних роликах чи теле- і радіопередачах відповідної тематики, здатна спровокувати  покупку (тут не йдеться про споживача з консервативними поглядами і прибічників традиційної кухні). А якщо говорити, яких епітетів удостоєна чіа, то це і «панацея», і «їжа богів»,  і «їжа майбутнього»,  і «мегаїжа»…

Частка правди у тезі про «обраність» чіа є, і користується продукція великим попитом не дарма. Вона належить до продуктів, що мають високу харчову цінність у співвідношенні з невеликим об’ємом спожитого продукту. Рекомендації дієтологів і медиків про вживання насіння чіа  і якнайширшого його включення  в дієти  з низьким вмістом жирів і щадним режимом харчування обумовлені  саме користю для здоров’я. Завдяки багатій харчовій  і оксидантній цінності насіння чіа сприяє  правильному функціонуванню організму людини.

Отже, гадаю, немає сумнівів, що чіа нині для України є типовою рослиною-інтродуцентом, оскільки дотепер на наших теренах була не тільки не поширеною, а й практично не знаною для широкого загалу практиків, виробників і споживачів  окрім хіба що незначного кола спеціалістів даного напряму ботаніки. Нагадаємо, слово «інтродукція» з  латини «introductio» перекладається як «введення». Сьогодні під інтродукцією розуміють, по-перше, просте перенесення рослин з одного регіону в інший; по-друге, перенесення з одного регіону в інший і сукупність методів, які сприяють процесам їх акліматизації; і, по-третє, цілеспрямовану діяльність людини з введення в культуру в даному природно-історичному районі нових видів, родів, сортів і форм рослин (за Купцовим А.И., 1971; 1974). Третій напрямок в останній час визначається терміном «доместикація», або «одомашнення».

Однак, за твердженням вітчизняних вчених (Рябчун В.К. та ін., 2014),  ці трактування терміну «інтродукція» за своїм обсягом не відповідають широті сучасної постановки робіт з інтродукції, зокрема, у визначенні цього терміну повинна знайти відображення, на їх переконання, і кінцева мета інтродукції як процесу освоєння і використання інтродуцентів у господарській практиці. Під час інтродукції може відбуватись два типи процесів: 1) натуралізація – коли рослина може зростати у новому пункті або нових умовах без суттєвих генетичних змін (відповідає першому визначенню інтродукції); 2) акліматизація – коли пристосування до нових умов зростання проходить шляхом змін у генотипі рослин або зміни співвідношення генотипів у популяції як результат природного та/або штучного добору (відповідає другому визначенню). Нерідко культивування інтродуцентів може здійснюватись лише у штучно створених умовах (у камерах штучного клімату, теплицях, invitro та ін.) із застосуванням особливих прийомів (яровізація, обробка фізіологічно активними речовинами, засобами захисту рослин тощо). Це переважно стосується тих випадків, коли треба залучити зразки видів і форм рослин, що несуть потрібні, особливо цінні гени для передачі аборигенним сортам, але за своїми біологічними властивостями вони не пристосовані до зростання у даних природно–кліматичних умовах. Коли ж ідеться про екзотичні форми рослин, що залучаються для культивування з метою одержання товарної продукції, то вирішується питання економічної доцільності.

Варто також наголосити, що основою розширення селекційної бази рідкісних і нетрадиційних видів рослин, до яких належить об’єкт даної статті, без сумніву, є адаптивна інтродукція, що грунтується на основі насінної репродукції, дії природного і штучного відборів від покоління до покоління, дає змогу підвищувати адаптацію рослин, забезпечує формотворчі процеси. Адаптаційна здатність виду є найважливішим показником можливості формування культигенного ареалу за межами його природного зростання (Клименко С.В., 2018). Нашими попередніми дослідженнями підтверджено, що дієвим шляхом поширення чіа як сільськогосподарської  культури в Україні  є логічне продовження інтродукційного процесу – аналітична і синтетична селекція.

 

Екскурс у сиву давнину. Чіа вважають неоціненним спадком, справжнім дарунком  нині сущим від древніх цивілізацій – майя, ацтеків, інків. Тоді насіння цієї рослини, як і кукурудза, амарант та бобові, слугувало основним продуктом харчування. Вживання невеликої кількості насіння давало можливість місцевим жителям  тривалий час знаходитися у гарній фізичній формі попри  складні  природно-кліматичні умови тамтешніх місць. Це була основна їжа на полюванні при тривалому переслідуванні дичини.  Давнішній хліб ацтеків і  інків – ще одна влучна назва продукту.

Насіння чіа використовувалось як щорічна данина ацтекським правителям  від переможених і упокорених племен, слугували вони й  як податок можновладцям і духовенству. Насіння  використовувалося як валюта, за нього купували рабів, а також у  релігійних обрядах і церемоніях, що були вельми важливими  для  духовного життя  народів древніх культур, приносилось у жертву богам.

 

Ботанічна характеристика. Рослина походить із районів Центральної і Південної Мексики і Гватемали. На батьківщині  росте на висотах 1800–2600 метрів над рівнем моря. У наш час вона широко культивується у багатьох країнах Південної Америки і в Австралії.

 Справжня ботанічна назва чіа – сальвія іспанська (рос. – шалфей испанский; лат. — Salvia hispanica L.), і належить вона до родини Глухокропивні (Ясноткові) – Lamiaceaе Lindl. У цій статті, гадаю, доречним і виправданим буде  користуватися поширеною на сьогодні назвою  рослини/продукції  на наших теренах – «чіа». Саме слово «chia» у перекладі з ацтекської мови означає жирний, а родова назва «сальвія» з латинської перекладається як «рятувати», «оберігати». Також влучно.

Чіа – однорічна трав’яниста рослина заввишки близько 1 м. Кореневище розгалужене, часто повзуче. Листки супротивні, завдовжки 7–10 см, завширшки 4–6 см, на рослині утворюється до 10 пар листків. Стебла чотиригранні. Квітки одностатеві, бувають білого, блакитного або фіолетового забарвлення, цвіте рослина у липні–серпні. Плід – горішок завдовжки 1,5–2 мм, зі щільною блискучою гладенькою поверхнею, забарвлення – різноманітне: біле, сіре, коричневе, чорне, по основному фону «нанесений» рельєфний малюнок. Зовні насіння чіа нагадує дрібнесеньку квасолину.

Рослина запилюється комахами, проте є дані про її здатність і до самозапилення. Це варто враховувати при вирощуванні різних сортів чіа, наприклад, зразків, відмінних за морфолого-ідентифікаційними ознаками,  з різним забарвленням насіння тощо.

Посівний матеріал – перший крок, найпроблемніший. Коли рослина-інтродуцент потрапляє вперше в Україну як продукт харчування, попри критичне ставлення до використання в якості посівного матеріалу продукції з полиць супермаркетів, такий шлях все-таки є найбільш реалістичним. Звичайно, не все насіння життєздатне, якесь, імовірно, пройшло термічну обробку і пересушене, але натрапити на схоже можна. Інший шлях – привезене з-за кордону. Але це також нелегально, потрібно, принаймні, дотримуватися карантинних заходів при вирощуванні рослин з такого насіння. Та й доступний такий спосіб вкрай обмеженому колу осіб. Але, впевнений з власного досвіду, з численних дзвінків від поціновувачів новинок зі всієї України: зацікавлені у пошуку нетрадиційних рослин шукають і знаходять, не відразу, але принцип «бачу ціль – не бачу перешкод» діє.

Варто зазначити, що на європейському ринку насіння чіа досить дороге, за деякими даними ціна за 1 кілограм становить 20 Євро. Це за товарну продукцію. До слова, близько 10 років тому Європейський союз офіційно визнав чіа новим і перспективним  продуктом харчування.

Коли ж помоніторити вітчизняні інтернет-ресурси за запитом «насіння чіа купити», то дізнаєшся, що мінімальні ціни варіюють від 120 гривень за 1 кг плюс вартість доставки, яка  залежить від фірми. Проте більшість пропозицій все-таки значно дорожчі. Відповідно дорожча продукція і у дрібнішій упаковці – від 60 грн за 200 г насіння. Завозиться насіння, як зазначають імпортери, переважно з Аргентини і Парагваю.

Аналізуючи матеріали зарубіжних колег, зокрема Лілії Павлівни Кіснічан з Молдови, яка дещо раніше зайнялася вивченням рослини і розпочала спроби вирощування чіа у своїй країні, можна відзначити такий аспект: чи не найпершим кроком, який роблять науковці, є аналіз насіннєвого матеріалу. Зазвичай отримане насіння доступних популяцій відразу розподіляється за кольором (на темно-сіре, світло-кремове). Це пояснюється тим, що при доборі на наступних етапах селекційної роботи перевага, за рівнозначних інших характеристик, надається рослинам зі світлим забарвленим насінням, яке більш естетично виглядає при додаванні у страви. Повертаючись до даних Л. Кіснічан, можна відзначити, що вирощені рослини з насіння однієї популяції, але різного забарвлення, не мали суттєвих відмінностей за урожайністю, масою 1000 насінин, тривалістю вегетаційного періоду та іншими господарськими цінними ознаками, як і рослини, що вирощені з розсади і прямою сівбою у відкритий грунт.

Але проблемою №1 для вирощування сальвії іспанської в Україні саме для одержання цінної продукції – насіння – є відсутність сортів, які у наших умовах гарантовано забезпечать його отримання (для виробника потрібна гарантія 100% цвітіння рослин, зав’язування і достигання власне насіння). Адже екземпляри заввишки до 2 метрів (досить декоративні, здатні забезпечити зеленим листям – сировиною для приготування ароматного напою), але котрі не «встигають» навіть зацвісти, не кажучи вже про формування насіння, це, щонайменше, втрачені надії, кошти зрештою. Тому і постає завдання випробовувати посівний матеріал невідомого походження у конкретних умовах у невеликих кількостях, отриманих з різних джерел, а не закладати відразу великі плантації чіа й очікувати на надприбуток.

Цінність і використання. Основна продукція, задля якої рослину вирощують – насіння. Воно у своєму складі містить до 40% олії, 25% харчових волокон, 20% білків, до 40% жирів, велику кількість антиоксидантів, жирних кислот: лінолеву (омега-6), альфа-ліноленову (омега 3),  амінокислоту триптофан, яка сприяє хорошому настрою і міцному сну. Вміст у чіа альфа-ліноленової кислоти найбільший серед усіх рослин, які людина вживає у їжу, ба навіть більше, ніж у атлантичному лососі.  До слова, ненасичені жирні кислоти – лінолева і ліноленова – в організмі людини і тварин синтезуватися не можуть, тому вони віднесені до незамінних, а комплекс цих кислот названий вітаміном F (за цією назвою вони й відомі широкому загалу). Установлено, що саме зазначені кислоти попереджають появу атеросклерозу, прискорюють процеси окислення в організмі  насичених жирних кислот, отже, беруть участь у  обміні жирів, особливо у шкірі і підшкірній клітковині; за дефіциту жирних кислот спостерігається  сухість шкіри, поява екзем, випадіння волосся, розшарування нігтів. Добова потреба людини у ненасичених жирних кислотах становить  близько 4–10 г.  Отже,   рослинні олії є надзвичайно цінним джерелом поповнення організму жирними кислотами, оскільки  порівняно з іншими продуктами (наприклад, міститься у продуктах тваринного походження – риб’ячому жирі, печінці, мізках) більш доступні. Наявні в чіа також вітаміни А, групи В, РР, С, Е.

Багате насіння чіа на макро- і мікроелементи (фосфор, залізо, кальцій, калій, марганець, цинк, мідь, натрій, магній, селен та ін.). Так, великий вміст кальцію (у 100 г насіння його міститься понад 600 мг, до слова, це у два  рази більше, ніж у склянці молока) позитивно впливає на  кісткову тканину і  шкіру людини. Якщо продовжити порівняння кількості елементів у насінні чіа з їх вмістом у інших рослинах, то можна навести й такі доступні факти: калію у продукті двічі більше, ніж у бананах; заліза – утричі більше, ніж у шпинаті; протеїну у 2,5 раза більше, ніж у бобових; вітаміну С в 7 разів більше, ніж у апельсині; рослинних волокон у 10 разів більше, ніж у білому рису.  

Завдяки багатому хімічному складу вживання насіння чіа справляє загальнозміцнюючу, антиоксидантну та тонізуючу дію, позитивно впливає на роботу серцево-судинної системи, запобігає розвитку захворювань кишково-шлункової системи, ожирінню, зміцнює імунітет, стимулює мозкову діяльність, звільняє від депресивних станів, сприяє зниженню холестерину і цукру в крові (завдяки здатності уповільнювати  перетворення вуглеводів у цукор), нормалізації сольового балансу, очищенню від токсинів, запобігає виникненню запальних процесів усередині організму, сприяє поліпшенню  стану органів зору (за рахунок додаткового зволоження і живлення жирними кислотами) і загалом зміцненню фізичного і загального стану організму.

Вживають насіння чіа (ціле, подрібнене, розмелене) в їжу самостійно або додаючи  до інших традиційних страв. Важливою кулінарною властивістю є нейтральність його смаку, тобто, при додаванні чіа не змінюється смак і запах основних продуктів. Як правило, насіння не піддають термічній обробці для запобігання руйнування  більшості поживних речовин, що входять до його складу. У Мексиці й нині побутує твердження, що лише одна  столова ложка насіння чіа  здатна  підтримувати людину у «дієздатному/робочому» стані упродовж 24 годин. Можна додавати насіння чіа у різноманітні напої. Ось тут і стає важливим забарвлення насіння, про що йшлося вище, а саме – проявляється естетична складова продукту у готовій до вживання страві. Коли, для прикладу, для поліпшення естетичного виду квашеної капусти насіння кмину чи інших прянощів додається у марлевих мішечках і потім виймається з готового продукту, то у даному випадку насіння чіа виступає власне однією із основних складових страви, навіть можна сказати, що головним компонентом, ураховуючи вартість і реальну харчову/дієтичну цінність насіння.

Коли мова йде про якусь нову рослину, з якою доводиться (чи, правильніше буде сказати, «випадає честь») працювати, неодмінно хочеться порівняти її з аналогами, більш відомими широкому загалу виробників/споживачів продукції овочівництва. Так от, чи не найбільш подібна чіа – і за ботаніко-біологічними характеристиками, і за господарськими  показниками та особливостями агротехнології вирощування (про останній аспект далі у відповідній частині статті) – до широко вживаних в Україні васильків справжніх (базиліку), пряно-смакової рослини із тієї ж родини Глухокропивні. Подібно до насіння базиліку (хто перевіряв його на схожість, то звертав увагу на цю особливість), намочене у воді насіння чіа слизнявіє (за 10 хвилин вбирає рідини у 9–12 разів більше за свою вагу), а вода після перемішування і настоювання набуває консистенції гелю чи желе. Такий напій є гарним тонізуючим засобом для оздоровлення, відновлення виснажених сил організму, добре тамує відчуття голоду. Його додають  в інші страви, напої, використовують і як  подрібнене насіння для приготування каші, рагу, супів, соусів, йогуртів тощо. Гель із чіа використовують як замінник  яєць і масла у рецептах для приготування пирогів.

Готувати поживні напої можна і з борошна, виготовленого із підсмаженого насіння чіа. Борошно із чіа додають до борошна злакових культур і надалі використовують для випікання  хлібобулочних виробів, печива, тортів та інших кондитерських виробів.

Насіння можна змішувати  з різноманітними ягодами  і готувати  варення або джем  без пектину. Подрібнене насіння використовують як  паніровку для м’яса, риби і овочів.

Стосовно протипоказань до вживання чіа, необхідно відзначити індивідуальну непереносимість, загострення хвороб кишково-шлункового тракту, низький тиск; не вживають насіння під час вагітності  і грудного вигодовування, під час лікування зубів, при алергічних проявах, повністю виключають чіа з раціону при діареї і харчовому отруєнні. Для визначення індивідуальної непереносимості фахівці радять вживати упродовж чотирьох діб по  1 столовій ложці насіння. При використанні насіння чіа як лікарського засобу необхідно проконсультуватися з лікарем. Рекомендована доза вживання насіння на повинна перевищувати 2–3 столові ложки насіння. Для полегшення проковтування сухого насіння необхідно запивати його достатньою кількістю рідини (вода, сік, молоко), оскільки можливі випадки блокування стравоходу  розбухлим насінням при  запиванні малою кількістю рідини.

Свіжі молоді листочки чіа мають легкий аромат, подібний до м’яти, в кулінарії їх додають у салати, окрошки, бутерброди. Сухі листки чіа також можна використовувати для приготування лікувального чаю, для цього його заготовляють у фазі бутонізації.

Олія, віджата з насіння, швидко висихає, використовується для приготування  фарб, а також її рекомендують використовувати для надання картинам блиску. Цікавий факт: у давнину ацтеки додавали олію у фарби, якими розмальовували свої тіла згідно з їх традиціями і віруваннями.

Біологічні особливості чіа і основні елементи технології вирощування

Складні умови на батьківщині чіа обумовили її відносну витривалість і невибагливість до умов вирощування. Рослина витримує посуху (а цей фактор є актуальним для України сьогодні. Для прикладу, і цього сезону від першої декади травня упродовж майже двох місяців окремі місцевості Чернігівщини залишалися практично без опадів: дощові хмари постійно обминали деякі населені пункти, поля, натомість вряди-годи зволожуючи довколишні території, створюючи ілюзію загалом досить вологого останнього місяця весни, але в червні посуха «накрила» чи не всі райони). Отже, при встановленні тривалої посушливої погоди упродовж вегетаційного періоду доцільно передбачити полив, аби рослини не стресували, і уникнути незворотних процесів у розвитку рослин за умов вкрай недостатнього зволоження. Але слід мати на увазі, що перезволоження для рослини згубне: щонайменше не варто висівати/висаджувати чіа у низинних місцях або ж  треба передбачити на таких ділянках дренаж.

Попри те, що чіа може рости на грунтах з малою кількістю поживних речовин, для отримання стабільного високого урожаю необхідно підбирати ділянки з  пухкими, легкого і середнього гранулометричного складу, поживними грунтами. Ділянки мають бути чисті від бур’янів, добре освітлюватися сонцем (бажано з південною експозицією). У тіні рослини погано ростуть та розвиваються і навіть якщо й не загинуть цілком, сподіватися на добірний урожай насіння не варто.

Кращі попередники для вирощування чіа – озимі зернові культури, висіяні по чистим чи зайнятим добре удобреним парам, зернові бобові культури, просапні, за винятком представників родини Глухокропивних. Саме такі попередники дають змогу провести всі заходи боротьби з бур’янами у системі основного обробітку ґрунту.

Основний обробіток ґрунту проводять з осені за загальноприйнятими для зони вирощування технологіями. Його  розпочинають відразу після збирання попередника. Проводять лущення дисковими лущильниками у двох напрямках на глибину 8–10 см з метою подрібнення, загортання рослинних решток, підрізання бур’янів, що вегетують, і провокування до проростання насіння бур’янів. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур’янами, застосовують лемішні лущильники. В такому разі глибина першого обробітку становить 12–14 см, а другого, що проводиться через два тижні після масового відростання та появи сходів бур’янів,  14–16 см.

Через 15–20 діб залежно від  погодних умов проводять оранку на глибину орного шару. Під оранку вносять мінеральні добрива: суперфосфат і калійну сіль по 150 кг. Якщо під попередник не вносили органічне добриво, то на бідних виснажених ґрунтах вносять до 30 т/га перегною або компосту. При вирощуванні чіа задля споживання продукції переважно у свіжому вигляді зловживати надмірними дозами добрив не можна, аби уникнути накопичення у продукції нітратів понад гранично допустимі концентрації. У разі необхідності – при масовому з’явленні сходів бур’янів – проводять культивацію на глибину 10–12 см.

Рано навесні, при настанні фізичної стиглості ґрунту, ділянку боронують у два сліди з метою затримання вологи. Перед сівбою проводять культивацію у два сліди на глибину 8–10 см з одночасним боронуванням. Під передпосівну культивацію вносять 100–150 кг/га аміачної селітри. Доцільно передпосівний обробіток проводити комплексними агрегатами, здатними за один прохід провести декілька операцій: розпушити ґрунт до дрібногрудкового стану, вирівняти і ущільнити його. При цьому максимально зберігається волога у ґрунті та створюються оптимальні умови для сівби насіння і його дружного проростання.

Сівбу проводять у першій–другій декаді травня, коли грунт добре прогріється і мине загроза повернення пізньовесняних приморозків (тому доцільно проаналізувати довгостроковий прогноз погоди – щонайменше на два тижні – на конкретній території), рядковим способом з шириною  міжряддя 45–70 см. Глибина загортання насіння 2–3 см.

Можна вирощувати чіа розсадним способом (технологія аналогічна тій, яка використовується при вирощуванні уже згаданого традиційного для України базиліку (васильків справжніх), вирощуючи розсаду у холодних неопалюваних теплицях, малогабаритних плівкових укриттях, на грядках, укритих нетканими матеріалами (наприклад, спанбондом). Як показує досвід вирощування рослини, розсада чіа приживається досить добре, навіть переросла. Звичайно, варто дотримуватися загальновідомих правил: висаджувати у хмарну погоду, у вранішні чи вечірні часи, добре поливати, по можливості використовувати торфоперегнійні горщики, кубики, новітні «таблетки» для вирощування розсади тощо. Але повторюсь: життєздатність чіа у цьому аспекті просто вразила.

Протягом вегетаційного періоду  ґрунт підтримують у пухкому, чистому від бур’янів стані. Для цього проводять не менше 2–3 розпушувань міжрядь від початку масових сходів до змикання рядків, особливо за масової появи сходів бур’янів, утворенні кірки після дощів чи поливів. За необхідності проводять 1–2 прополювання у рядках, а на ділянках, де рослини зійшли надто густо, перше прополювання суміщають з формуванням  густоти стояння рослин (при цьому видалені «зайві» рослини доцільно використати як розсаду для закладання нових плантацій або провести боронування легкими боронами упоперек до напряму рядків. Відстань між рослинами у рядку має бути в межах 20–30 см: чим густіше розміщені рослини, тим менший ступінь гілкування, що далі впливає на дружність достигання насіння. Також варто наголосити на такій особливості рослин чіа, як «схильність» до травмування: гілки першого порядку досить ламкі, тому легко відламуються і при механізованому розпушуванні міжрядь, і при контакті людини з рослиною у процесі догляду упродовж другої половини вегетації у період інтенсивного росту  і розвитку культури. Гілки на рослинах, вирощених за розрідженою схемою, відламуються і від сильного поривчастого вітру, а також від інтенсивного дощу, тому актуальним є проведення досліджень з вивчення різних схем вирощування чіа в наших умовах, аби більш ретельно дослідити дану проблематику.

У відкритих джерелах можна зустріти інформацію, що чіа стійка до шкідників, навіть здатна відлякувати їх. Проте на практиці це не так. Молоді рослини можуть пошкоджуватися шкідниками, наприклад, відзначалося значне заселення і, як закономірний результат, пошкодження попелицею. На насінницьких посівах проводиться обприскування інсектицидами, дозволеними для використання в Україні, на посівах, де передбачене збирання зеленої маси, така обробка заборонена. Не  можна вносити пестициди і при вирощуванні насіння-продукції, яка  реалізується як продукт  чистого органічного землеробства.

На сьогодні сортів сальвії іспанської у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, немає. Проте основних правил ведення насінництва потрібно дотримуватися. Основне завдання – збереження високих сортових якостей, що можна забезпечити дотриманням  сортової агротехнології, просторової ізоляції, виключенням біологічного і механічного засмічення, вчасним і ретельним проведенням  сортових і фітосанітарних прочисток. Прочистки проводять протягом  усього вегетаційного періоду (у період товарної стиглості, початку і масового цвітіння, при виявленні домішок з відмінними для даного сорту морфолого-ідентифікаційними ознаками – за габітусом, формою листкової пластинки, забарвленням квіток, часом цвітіння і достигання насіння чи хворих рослин, а також слабих, недорозвинутих, виродливих тощо).

Апробацію проводять, як правило, у фазу масового цвітіння. При польовій апробації перевіряють документацію (атестати чи свідоцтва на насіння, акти сортових прочисток), що характеризує якість висіяного насіння. При апробації визначають  стан посівів і дотримання просторової ізоляції, встановлюють фактичну площу посіву і  очікувану урожайність насіння, перевіряють виконання  встановлених агротехнологічних заходів – дотримання попередників, внесення добрив, строків сівби, площі живлення рослин, забур’яненість тощо. Посіви, стан яких оцінений як «поганий», виключають із сортових.

 

Збирання урожаю. Задля мінімізації втрат насіння чіа, яке достигає нерівномірно, варто збирати його щонайменше у два строки: спочатку з галузок першого і другого порядку, а через 10–14 діб – з решти рослини. Якщо ж збирання провести в один строк, то чимало насіння буде втрачено, причому, коли чекати достигання насіння з галузок третього порядку, то осиплеться найбільш повноцінне  насіння з галузок вищих порядків. Дещо знизити втрати насіння можна за рахунок дозарювання насінників на бетонних майданчиках, на мішковині тощо.

При механізованому збиранні перед скошуванням насінників варто видалити рослини бур’янів, що важко відокремлюються  від основної культури на очисних машинах. Обмолочують насінники комбайнами (наприклад, «Сампо»), переобладнавши їх з урахуванням дрібнонасінності культури. Очищають насіння на очисних машинах типу «Петкус», зберігають насипом або у мішках у чистих, сухих приміщеннях. На всіх етапах збирання, дозарювання, висушування вороху і очищення насіння не можна допускати його самозігрівання і пліснявіння.  У домашніх умовах насіння очищають за допомогою решіт, сита, вентиляторів.

У низці літературних джерел наведені дані щодо «вимолочування» насіння дрібними видами птахів, які охоче живляться ним. Це варто перевірити у наших умовах, і у разі підтвердження інформації, а саме при навалі непроханих гостей (найпевніше, горобців), варто вжити заходів із їх відлякування.

З однієї рослини можна отримати  50–70 г насіння, проте, повторюсь, це напряму залежатиме від застосованої агротехнології, погодно-кліматичних умов, що склалися упродовж вегетаційного періоду в конкретному регіоні, способу збирання, а також і від продуктивних показників і особливостей сорту/популяції (саме питання сортовивчення і сортовипробування нині є найбільш актуальним для дослідження науковцями в Україні).

Маса 1000 насінин чіа  коливається у межах 1,2–1,4 г. Варто відзначити й таку позитивну особливість саме для тих, хто планує вирощувати рослину: на відміну від деяких представників родини Глухокропивні, насіння чіа має високу енергію проростання та схожість як свіжозібране, так і після тривалого зберігання. Так, нами відзначена схожість насіння після 4 років зберігання близька до 100%. Інформація для споживачів насіння чіа: за дотримання правил зберігання сировини – у сухому місці – воно також протягом тривалого часу не втрачає й харчових якостей: смаку, запаху, поживної цінності. Урожайність насіння за сприятливих умов вирощування і збирання може сягати до 2 тонн з гектара, що є доволі вагомим аргументом при розгляді рослини як нішевої культури. Хоча справедливим буде констатація факту: окремі елементи агротехнології в Україні, безперечно, потребують додаткового вивчення.

На думку автора, окрім створення ранньостиглого вітчизняного сортименту сальвії іспанської, потребують вивчення такі прийоми у сортовивченні різних зразків рослини і вирощуванні насіння чіа, як пересаджування рослин перед  імовірними заморозками у приміщення і подальше вирощування у «діжковій культурі» (рослина досить декоративна завдяки гарній облистяності). Не зайвим буде перевірити можливість зберігання кореневищ упродовж зими у підвалах, сховищах чи погребах з наступним висаджуванням у відкритий грунт тощо. Така робота нині триває.

Замість післямови. Отож, підсумовуючи, слід погодитись, що чіа нині у моді. Рослина добре адаптується до наших природно-кліматичних і грунтових умов. Придатність для вирощування в Україні у найближчій перспективі, ураховуючи тенденції розвитку ринку споживання, може забезпечити ріст виробництва продукції, а відтак і підтримання популярності рослини на високому рівні на певний час.

Проте уже досить часто можна почути/прочитати аргумент на користь використання у їжу на заміну вартісного (адже, повторюсь, практично все – імпортоване в Україну) насіння чіа нашим, «домашнім» продуктом – насінням льону. Отож, у даному контексті хочеться навести ще один афоризм про моду, але без додаткового авторського коментаря. Сальвадору Далі належать слова: «Мода – це те, що здатне вийти із моди». З часом побачимо. Принаймні ставити крапку у розповіді про цю цікаву рослину, вважаю, зарано.

 

О. Позняк, Дослідна станція «Маяк» ІОБ НААН. Чернігівська обл.

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here