Гумоподібна гниль картоплі – порівняно нова для України хвороба

0
1385

Вперше це захворювання на картоплі виявлено у Великобританії в 1948 році.  Для України гумоподібна гниль бульб на сьогодні переходить із   потенційно небезпечних у розряд поширених і шкідливих хвороб картоплі.  Розповсюдження хвороби в Україні  в основному відбулося в результаті використання сортів картоплі, насіннєві  бульби яких були завезені з Білорусі та Росії. Хвороба виявляється частіше за все на присадибних ділянках Полісся і Лісостепу і має суттєвий вплив на схожість насіннєвих бульб, формування стеблостою, висоту і продуктивність рослин, тривалість зберігання бульб у  сховищах. 

Хвороба уражує  бульби, паростки і стебла.  На бульбах  хвороба проявляється наприкінці вегетації і у період зберігання картоплі у сприятливих для збудника хвороби умовах  підвищеної вологості і відносно високої температури.  Найчастіше захворювання зустрічається на важких слабоаерованих ґрунтах із надлишковою вологістю. 

У період збирання картоплі на бульбах виявляються поверхневі коричневі плями неправильної форми з чорною облямівкою.  Уражена  тканина під плямами пружна, гумоподібна, вона поступово розм’якшується, але зберігає достатню еластичність.  М’якоть уражених тканин чітко відмежована від здорової тканини.  Якщо таку бульбу розрізати, то через 1520 хвилин інфікована тканина рожевіє, а потім стає сіро-бурою, через пару годин  темніє і набуває чорного кольору.  Однак у деяких випадках колір ураженої тканини може не змінюватися.  При подальшому зберіганні, залежно від умов середовища, уражені бульби можуть ослизнюватися або, навпаки, муміфікуватися.  Плями з часом зливаються, при високій вологості покриваються білим або слабо-зеленим нальотом у вигляді дрібних, діаметром до 24 мм, подушечок конідіальним спороношенням гриба. 

Зі столонного боку ураженої бульби виділяється світло-коричнева рідина з неприємним специфічним рибним запахом.  Бульби стають водянистими, вони ослизнюються, шкірка на них легко відшаровується, бульба повністю розкладається і перетворюється у кашоподібну масу.  В умовах підвищеної вологості через сильне розкладання уражених тканин гумоподібну гниль часто відносять до мокрих бактеріальним гнилей.  У сухих умовах середовища, навпаки, ознаки захворювання набувають схожості з сухою фузаріозною гниллю або задухою бульб.

 На паростках картоплі до сходів з’являються ділянки побурілої тканини.  Вона стає пухкою, мокрою, іноді на ній можна спостерігати слабке спороношення гриба у вигляді білих подушечок зі слабо рожевуватим або зеленуватим відтінком.  Такі паростки легко ламаються у місцях ураження або згнивають повністю.  Інфекція проникає у меристематичні тканини, і утворення нових паростків стає неможливим.  Бульби не дають сходів.  За незначного ураження бульб з’являються сходи,  але рослини  пригнічені, вони, як правило, відстають у рості і розвитку, на нижній частині стебла утворюються коричневі плями, іноді зі слабким спороношенням збудника хвороби.  Уражена тканина у місцях плям  стебла ослизнюється,  стебла надломлюються і засихають. 

Збудником хвороби є гриб Geotrichum candidum Link ex Pres (син. Oospora lactis Sacc), який у циклі свого розвитку формує конідіальне і сумчасте спороношення, а також оідії і хламідоспори. Крім картоплі збудник хвороби уражує плоди томата, перцю і дині.  Поширюється гриб конідіями, сумкоспорами і  хламідоспорами.  Оптимальна температура для проростання конідій гриба і розвитку грибниці    250С.  Але інтенсивне зараження бульб   відбувається при  більш високій температурі  29350С.  Це пояснюється зниженням захисних реакцій картоплі за  підвищених температур.

Конідії гриба здатні проростати і заражати бульби  лише за відносної вологості повітря понад 95% і не раніше, ніж через 1820 годин після їх утворення. За наявності краплинної вологи період часу, необхідного для проростання, скорочується до 1012 годин.

Збудник хвороби проникає в бульби через розкриті сочевички, паростки, некрозні плями. Ураженість і розвиток хвороби посилюється за наявності механічних пошкоджень бульб, особливо у вигляді розрізів, тріщин,   обдертої перидерми, а також за їх переохолодження і ознак фізіологічної задухи.

При пересиченні ґрунту водою бульби картоплі починають задихатися, у результаті чого відкривають сочевички, і це  сприяє проникненню  гриба всередину бульби. Зараження бульб і максимальний розвиток хвороби відбуваються в умовах вологості ґрунту 95100% від повної вологоємності. Оптимальні умови кислотності середовища  рН 5,05,5.

Зараженню бульб у польових умовах сприяють тепла дощова погода у другій половині літа, високі дози азотних добрив, вирощування картоплі на важких переущільнених  і перезволожених ґрунтах.

Джерелом інфекції є заражені насіннєві бульби і рослинні залишки картоплі, перцю, томату, дині. Конідії гриба у міжвегетаційний період добре переносять вплив негативних температур і можуть зберігатися на бульбах картоплі і в ґрунті на рослинних рештках на глибині від 5 до 10 см протягом 8 місяців. Набагато гірше зимують конідії патогена на глибині 1520 см.

При попаданні у сховище інфікованих бульб і наявності сприятливих для розвитку хвороби умов (висока вологість і відносно висока  температура  повітря) відбувається швидке  перезараження значної маси  бульб, які зберігаються у картоплесховищах. Слід пам’ятати, що збудник гумоподібної  гнилі досить вільно розвивається у діапазоні температур від +10С до +350С, і його розвиток важко стримати, регулюючи тільки температуру зберігання у сховищах.

Гумоподібна  гниль бульб картоплі є дуже шкідливим захворюванням. Наявність у садивному матеріалі заражених бульб призводить до значного випадання сходів (іноді до 3050%), зменшення висоти і кількості стебел і є причиною зниження продуктивності рослин через загибель вічок загнивання й загибель паростків, стебел.  Дослідженнями білоруських учених доведено, що наявність у насіннєвому матеріалі бульб, заражених збудником гумової гнилі від 5 до 15%, є причиною зниження врожаю залежно  від сорту від 12,7  до 19,5%. Заражені бульби, як правило, загнивають у ґрунті і не дають сходів.

При садінні здорових бульб в інфікований ґрунт рослини різко затримуються у рості і розвитку. Висота їх зменшується наполовину в порівнянні з контролем, істотно знижується кількість стебел.

Під час зберігання уражується в середньому 25% бульб, а в окремі роки від 20 до 40%. За наявності симптомів гумової гнилі схожість бульб знижується на 45%  і більше. Формування осередків загнивання бульб у результаті розвитку хвороби  у сховищах обумовлює погіршення насіннєвих, товарних і продовольчих якостей бульб.

Захисні заходи.  Захист картоплі від гумоподібної гнилі повинен бути спрямованим перш за все на придушення або обмеження джерела інфекції.  Для садіння необхідно  використовувати тільки здоровий насіннєвий матеріал.  За наявності уражених бульб доцільно провести його перебирання.  Зазвичай його необхідно проводити восени перед закладанням бульб на зберігання і навесні перед садінням картоплі.  Своєчасна підготовка насіннєвого матеріалу до садіння є ефективним заходом обмеження джерела інфекції гумоподібної гнилі бульб картоплі. ЇЇ слід розпочинати за 2025 днів до садіння бульб картоплі. Виконання цього заходу забезпечує максимально швидкий ріст і розвиток рослин й істотно знижує шкідливість хвороби.

Насіннєві бульби картоплі спочатку слід витримувати протягом 1012 діб на розсіяному світлі за температури 15–220С, а потім температуру понижують  до 7–80С. При цьому на добре освітлених здорових бульбах утворюються міцні короткі, не більше 0,51,0 см, паростки, що не заважають механізованому садінню таких бульб. Світлове пророщування бульб перед садінням дає можливість підвищити стійкість рослин  до гумоподібної гнилі, фітофторозу та інших захворювань, виявити приховані форми ураження бульб і своєчасно їх видалити з насіннєвої партії. Наведені організаційно-господарські заходи дозволять повніше використовувати агротехнічні та погодні умови і сприятимуть швидкому формуванню коренів, прискорюватимуть  розвиток сходів, збільшуватимуть число стебел і забезпечуватимуть отримання більш високого і якісного врожаю. 

Уражені післяжнивні рештки картоплі, як відомо, є  також джерелом інфекції, тому треба дотримуватися сівозміни з поверненням картоплі на попереднє місце не раніше, ніж через 34 роки.  Кращими попередниками картоплі є ріпак, люпин, багаторічні трави, які не пошкоджуються збудником гумової гнилі, а їх кореневі виділення істотно знижують запас ґрунтової інфекції патогена.

Не рекомендується в сівозміні розміщувати картоплю після томатів, перцю і дині, які уражуються збудником гумової гнилі і є додатковими джерелами інфекції.

Збалансоване внесення органічних і мінеральних добрив.  Слід пам’ятати, що внесення під картоплю підвищених доз мінеральних добрив, особливо азотних, підсилює ураженість бульб гумовою гниллю.  На заражених грунтах збудником гумової гнилі дози мінеральних добрив не повинні перевищувати NPK: 120: 120: 160кг / га. 

Під картоплю слід відводити ділянки з більш окультуреними легкими супіщаними ґрунтами і легкими суглинками, щоб виключити зараження бульб через сочевички внаслідок нестачі кисню і перезволоження.  У місцях,  де виявлені осередки захворювання, потрібно висаджувати тільки здорові бульби. 

Для протруєння бульб картоплі проти гумоподібної гнилі, сухої фузаріозної гнилі, ризоктоніозу, видів парші, фомозу використовують один із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: азоксистробіну + металаксилу-М, се (Юніформ 446 SE, 1,5 л/т); імазаліла сульфату, к.с. (Фунгазіл 100 SL, 0,15 л/т); іпродіону, к.с. (Ровраль Аквафло, 0,380,4 л/т); манкцебу, з.п. (Дітан М-45, 2,02,5 кг/т);  флудиоксонілу, тн (Максим 025 FS, 0,75 л/т); флуксапіроксаду, к.с. (Серкадіс, 0,20,25 л/т).

Проти комплексу хвороб, ґрунтових та наземних шкідників бульби картоплі обробляють комбінованими інсектицидно-фунгіцидними препаратами на основі діючих речовин:  дифеноконазолу + флудіоксонілу + тіаметоксаму, тн (Селест Топ 312,5 FS, 0,50,7 л/т та аналоги); пенсикурону + імідаклоприду, т.к.с. (Престиж 290 FS, 1,0 л/т та аналоги); пенфлуфену + клотіанідину, тн (Еместо Квантум, 273,5 FS, 0,30,6 л/т при обробці бульб або 1,51,8 л/т при внесенні в гребені під час висаджування).

З метою попередження передачі інфекції  гумоподібної гнилі від бадилля на бульби у процесі збирання картоплі необхідно застосовувати прийоми, що прискорюють процес їх дозрівання, це видалити бадилля за 1014 днів до збирання врожаю.  Цей  спосіб сприяє  зміцненню покривних тканин бульби і, тим самим, вони менше травмуються під час збирання, транспортування і сортування. 

На важких ґрунтах слід провести розпушування міжрядь після видалення бадилля, що дозволить запобігти удушенню бульб і зараженню їх гумовою гниллю.  При збиранні врожаю не допускати механічних пошкоджень бульб, які є воротами для проникнення інфекції збудника хвороби.

Перед закладанням на зберігання партії картоплі, зібраної з перезволожених ділянок, її необхідно витримати у тимчасових буртах, а потім ретельно перебрати.

У початковий період зберігання бульб необхідно створити  умови (лікувальний період), які сприяють загоюванню ран від механічних пошкоджень і попереджають проникнення інфекції у бульби. Для цього протягом перших 20 днів після збирання бульби слід витримувати за температури 18190С і відносної вологості повітря 9095%. 

Дотримуватися оптимального  режиму зберігання бульб у картоплесховищах, у яких  температура повинна бути в межах 130С, а вологість повітря 8590%. За таких умов розвиток хвороби буде мінімальним. Під час зберігання бульб уникати запотівання верхнього шару насипу картоплі, що сприяє масовому їх  зараженню. 

Ефективним заходом проти гумової гнилі є глибоке заорювання рослинних решток  у ґрунт.

І.Л.Марков, к.б.н., професор НУБіП України

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here