Делікатесні коренеплідні рослини, що містять інулін

0
111084

Серед великого асортименту овочевих рослин, які з успіхом можна вирощувати в Україні, окремо виділяється група делікатесних коренеплідних культур. До неї належать, зокрема, такі цінні інуліновмістні дворічні рослини із родини Айстрові, або Складноцвіті (Asteraceae, Compositae), як скорзонера іспанська та вівсяний корінь. А попит на рослини, які містять інулін, нині суттєво збільшується. Адже у світі, і в Україні у тому числі, відзначається значне зростання захворюваності населення на цукровий діабет другого типу, і багато людей страждають від ожиріння. Отож не в останню чергу зростання попиту на дієтичні продукти харчування, у даному випадку на овочеву продукцію, викликане саме цими причинами. (Для довідки: інулін – це полі-D-фруктозан, запасний полісахарид коренеплодів, який має у своїй структурі D-фруктофуранозний ланцюг з β-1,2 глікозидними зв’язками. Інулін легко засвоюється організмом і слугує замінником сахарози в дієтичному харчуванні хворих на діабет).

Скорзонера іспанська і вівсяний корінь близькі за біологічними особливостями, господарським значенням, агротехнологія їх вирощування на товарні і насіннєві цілі також подібна.

Обидві рослини заслуговують на увагу не тільки городників і дачників – поціновувачів рідкісних рослин, а й уведення до асортименту рослин для вирощування у невеликих фермерських господарствах, що займаються вирощуванням овочів для постачання у супермаркети. Наразі, оскільки в Україні ці культури поки що дійсно малопоширені, навіть нетрадиційні, дрібнотоварних виробників, перш за все, може зацікавити вирощування рослин на насіннєві цілі, оскільки попит на коренеплодина сьогодні апріорі незначний і не-стабільний. Проте, зважаючи на цін-ні харчові і лікарські властивості, у цих рослин є значний потенціал до поширення. Інформаційно-освітня робота з потенційними споживача-ми делікатесної продукції (з особливим наголосом на інуліновмістний «статус» коренеплодів) і достатня пропозиція насіннєвого матеріалу на вітчизняному ринку сприятимуть цьому.

Щодо сортименту скорзонери іспанської та вівсяного кореня ситуація невтішна: до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на сьогодні не внесено жодного сорту, ані вітчизняного, ані іноземної селекції. Населення продовжує вирощу-вати насіння масових репродукцій колишніх сортів селекції Сквирської дослідної станції: скорзонери Стрільнянська та вівсяного кореня Поляна. А також місцеві та ввезені з-за кордону форми рослин. Отож на часі є потреба у збагаченні вітчизняного сортименту цих видів шляхом активізації інтродукційно-селекційної і насінницької роботи.

Скорзонера іспанська

Погодьтеся, у галузі овочівництва доволі багато прикладів, коли назва рослини, що використовується у практичній діяльності виробників і споживачів продукції, не відповідає ботанічній, тобто офіційній. Це може бути транслітерація від латинської чи іноземної назви (досить часто стосується рідкісних, нетрадиційних для зони вирощування, екзотичних видів), або ж народна назва, яка міцно укорінилася у лексиконі українців. Саме до таких рослин можна віднести скорзонеру іспанську. Це її офіційна назва як ботанічного виду, тоді як у практиці овочівництва більш поширеною назвою є «скорцонера». Синонімічною офіційною назвою виду є також «зміячка іспанська», проте в овочівництві вона практично не застосовується. Російською мовою офіційна назва рослини звучить як «козелець испанский, скорзонера». За ніжний смак скорзонеру ще нази-вають «зимова спаржа», а через забарвлення коренеплоду – «чорною морквою».

Ботанічна характеристика і біологічні особливості. Скорзонера іспанська – рослина багаторічна, проте як овоч вирощується у дворічній культурі. Плантація, де рослини залишені на третій і наступні роки, придатна для щорічного отримання насіння, але власне якість коренеплодів з роками погіршується, вони дерев’яніють і стають мало-придатними для вживання у їжу. У перший рік вирощування скорзонери формується розетка при-кореневих листків і коренеплід, на другий – розгалужене у верхній час-тині стебло, квітки і насіння. Коренеплід циліндричний, м’ясистий, до 5 см у діаметрі, завдовжки до 30 см. Забарвлення шкірки коренеплоду темно-буре або чорне; м’якуш білий, соковитий, з молочним соком. Прикореневі листки видовжено-ланцетні, не розсічені, загострені, шкірясті, знизу повстисто-опушені. Стеблові листки дрібні, шилоподібні. Квітки жовті, зібрані в суцвіття – поодинокі кошики, з ніжним тонким при-ємним ароматом, що нагадує запах ванілі.

Цвіте скорзонера у травні–червні, насіння достигає нерівномірно у червні–серпні. Насіння у скорцонери нагадує палички: вузьке і довге (більше 1 см), з брудно-білим чубчиком-летючкою. Наявність такого парашутика сприяє рознесенню насіння вітром, отож не рідкість, коли незібране вчасно насіння розселяється навкруги, на значній від-стані від насіннєвої ділянки, і нові рослини з’являються по сусідству, у природних угіддях, на пустирищах, пасовищах тощо. Таким чином скорзонера іспанська збагачує вітчизняну флору козельців, дичавіє, перезапилюється з іншими видами, втрачаючи при цьому статус овочевої рослини. До слова, у вітчизняній флорі за одним з останніх визна-чників рослин (Доброчаева, Д.Н. Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин и др. — 1 изд. К.: Наук. Думка, 1987.- 548 с., 2 изд. стереот. К.: Фитосоциоцентр, 1999.- С. 370–372.) налічується 13 видів козельців (деякі види вирізняються значною гетерогенністю, відмінністю окремих ознак), а власне скорзонера іспанська виділена як у окремий вид, що раніше культивувався, а нині здичавів, так і через значну подібність морфологічних ознак як синонім виду скорзонера кримська.

Скорзонера іспанська – морозостійка рослина, в умовах Чернігівської області перезимовує без проблем навіть у суворі безсніжні зими. Вирізняється й високою посухостійкістю. До умов вирощування рослина невибаглива, проте високий урожай якісних коренеплодів можна отримати лише на високому агрофоні.

Насіння проростає за температури 7…10о С через 10–14 діб. Збиральна стиглість коренеплодів настає за 3–4 місяці після масових сходів.

Значення і використання скорзонери. Коренеплоди цінуються за наявність вуглеводів, інуліну, аспарагіну, білка. Вони багаті на солі ка-лію, кальцію, фосфору, заліза, магнію, натрію, містять вітаміни С, РР, В1, В2, Е, каротин, а також жирові, дубильні, гіркі і біологічно-активні речовини, ферменти. Молочний сік надає коренеплодам приємного горіхового смаку. Коренеплоди їдять сирими, вареними, тушкованими, смаженими, додають у салати, рагу, супи. Молоді листки використовують у салатах. Із висушених коренеплодів скорзонери готують напій – сурогат, замін-ник кави.

Вівсяний корінь

Як зазначалося вище, обидві рос-лині, про які йдеться в цьому матеріалі, належать до однієї родини, мають аналогічний цикл росту і розвитку, тобто дуже подібні практично в усіх аспектах: за біологічними і фенологічними особливостями, цінністю і використанням продукції, вимогами до умов вирощування тощо. Вирізняються вони, насамперед, за морфологічними ознаками. Нижче наведено опис вівсяного кореня, більше з відмінностями між рослинами цих видів можна ознайомитися зі світлин, якими проілюстрована стаття.

Ботанічна характеристика і біологічні особливості. Вівсяний корінь у перший рік життя утворює розетку лінійно-ланцетних листків, схожих на листки часнику чи цибулі-порею, та довгий коренеплід з білувато-сіруватою шкіркою і білим м’якушем. На другий рік вегетації формується стебло з поодинокими пурпурними суцвіттями-кошиками. Цвітіння вівсяного кореня відбувається зазвичай у червні, достигання насіння – у липні. Насінини довгі, шорсткі, мають летючки; достигають неодночасно, а невчасно зібрані обсипаються і за вітряної погоди здатні розлітатися на великі відстані.

Вівсяний корінь морозо- та по-сухостійка рослина, коренеплоди у ґрунті добре перезимовують. До умов зростання невибагливий. Насіння за температури 7–10оС проростає через 10–15 діб. Коренеплоди придатні до збирання за 4–5 місяців.

Господарське значення вівся-ного кореня. У коренеплодах вівсяного кореня наявні вуглеводи – крохмаль і цукор, які забезпечують високу калорійність продукції. Важливого харчового і дієтичного значення надає овочу високий вміст інуліну, який легко засвоюється і забезпечує лікувальні властивості, зокрема корисний хворим на цукровий діабет.

Коренеплоди цінуються також за наявність в них білка, мінеральних солей, жиру, вітамінів (С, РР, В1, В2, Е, каротин), глюкозидів, смоли, слизу, ефірної олії, ферментів, дубильних, гірких і біологічно активних речовин. Коренеплоди споживають сирими, вареними, тушкованими, смаженими; їх додають до салатів, у супи. Смак відварених коренеплодів ніжний, подібний до смаку устриць, тому рослину у популярній для городників літературі часто називають «овочевою устрицею» чи «устричним коренеплодом». Молодими листками вітамінізують сала-ти. Висушені коренеплоди, підсмажені і розмелені, використовують як сурогат кави.

Лікувальні властивості рос-лин. Скорзонера іспанська і вівся-ний корінь корисні у дієтичному харчуванні хворих на цукровий діабет, оскільки містять у своєму складі інулін (у коренеплодах міститься 10–12% інуліну, або близько 60% сухої речовини), вони легко засвоюються в організмі людини. Вживання коренеплодів цих рослин благотворно впливає на діяльність печінки і жовчного міхура, нирок і сечового міхура, підшлункової залози, забезпечує лікувальний ефект при тривалому споживанні у випадках функціональних порушень цих органів.

У їжу вживають коренеплоди, а рано навесні, щойно відростуть рослини, які зимували у відкритому ґрунті, й молоді ніжні листки. Прискорити отримання вітамінної зелені можна шляхом установлення тимчасових плівкових укриттів над рослинами рано навесні або у зимові «вікна». Зелену масу можна отри-мати і у несезонний період, узимку. Для цього застосовують вигонку коренеплодів, заготовлених пізньої осені – перед настанням стійких морозів і збережених запіскованими у сховищі/погребі, висадивши їх у кімнаті чи у підвалі за температури не нижче +15оС. За відсутності світла отримують відбілені листки: узимку – у підвалі без підсвічування або навесні, накривши рослини не-прозорою плівкою.

Особливості агротехнології вирощування коренеплідних рос-лин родини Айстрові. Високий урожай скорзонери іспанської і вівсяного кореня можна отримати на пухких ґрунтах з глибоким орним шаром, збагаченим поживними речовинами. Кращими ґрунтами для їх вирощування є легкі суглинки, супіски. Хорошими попередниками для цих видів є культури, під які вносились органічні добрива – картопля, капуста, огірки.

Мінеральні добрива розраховують і вносять з урахуванням забезпечення ділянки елементами живлення. Рекомендується вносити під оранку фосфорні (80–100 кг/га по д. р.) і калійні (100 кг/га по д. р.) добрива, навесні перед культивацією – азотні за нормою 80 кг/га по д. р. Добрива необхідно вносити рівно-мірно і ретельно заробляти в ґрунт при основному і міжрядному обробітках.

Сівбу скорзонери і вівсяного кореня проводять рано навесні або пізно восени (підзимня сівба) з та-ким розрахунком, щоб насіння не проросло до морозів. На ділянках для одержання насіння безпересадочним способом сівбу можна про-водити у травні–червні.

При вирощуванні рослин необхідно дотримуватись загально-прийнятої для зони вирощування під коренеплідні овочеві культури системи обробітку ґрунту. Це сприяє його розпушуванню, збільшенню доступності рослинам запасів поживних речовин, води, повітря. В розпушеному ґрунті створюється сприятливий температурний режим, більш активно проходять мікробіологічні процеси, добре розвивається коренева система.

Система обробітку ґрунту скла-дається із основного, передпосівного та міжрядних обробітків. Основний обробіток проводять відразу після збирання попередника: про-водять лущення на глибину 6–10 см з метою провокування проростання бур’янів, а через два – три тижні (залежно від погодних умов) – зяблеву оранку на глибину орного шару.

Передпосівний обробіток ґрунту розпочинають з ранньовесняного боронування з наступною культивацією. Безпосередньо перед сів-бою проводиться обробіток ґрунту комплексними агрегатами (РВК-3 або іншими наявними в господарстві). Сівба проводиться з міжряддям 45 см на товарні цілі і 70 см для одержання насіння. Насіння висівається на глибину 2–3 см. Норма висіву насіння становить 7–10 кг/га. Після сівби ділянку прикотковують. За недостатнього забезпечення ґрунту вологою необхідно провести полив.

Рослини як скорзонери іспанської, так і вівсяного кореня протягом 30–50 діб після сходів розвиваються повільно, тому потребують дбайливого догляду, який включає прополювання бур’янів у рядках, розпушування міжрядь (міжрядні обробітки слід проводити кожні два тижні, а також після сильних дощів для уникнення кірки), формування. В густоти рослин, підживлення, за посушливих умов необхідно провести полив. Посіви проріджують двічі: перший раз, коли у рослин з’явиться два–три справжні листки, другий – при появі 5–6 листків. Перше проріджування можна проводити, особливо при сильному загущенні і на великих площах, механізовано – шляхом боронування легкими боронами впоперек рядків, встановивши борони «зуб в зуб». Після першого проріджування між рослинами залишають відстань 4–5 см, після другого – 10–15 см. Загущення призводить до «стікання» рослин, коренеплоди формуються тонкі, нетоварні.

За необхідності один – два рази посіви підживлюють. Якщо одно-часно з сівбою не вносились фосфорні добрива і рослини проявляють ознаки голодування, то після проривки забезпечують перше підживлення, вносячи ¼ всієї дози азотних і по 1/6 фосфорних і калій-них добрив. Друге підживлення (1/3 калійних і 1/6 фосфорних добрив) вносять на початку росту коренеплодів.

Збирання коренеплодів цих рос-лин проводять пізно восени, до настання морозів, або рано навесні. На Чернігівщині до збирання коренеплодів приступають у другій декаді жовтня. Коренеплоди скорзонери і вівсяного кореня дуже ламкі, легко пошкоджуються, у результаті швидко втрачають молочний сік і пожив-ні речовини. Зберігають коренеплоди у сховищах, перешарувавши їх піском або глиною.

Навесні коренеплоди, що перезимували, збирають до початку відростання листків, інакше вони швидко утворюють квітконоси, і якість продукції значно погіршується. Перед збиранням коренеплоди підорюють плугами без полиць, скобами тощо. Коренеплоди підсушують, обрізають листки від головок, не пошкоджуючи їх. На довготривале зберігання закладають тільки непошкоджені коренеплоди.

Вирощування рослин ІІ року життя. Маточники скорзонери іспанської і вівсяного кореня вирощуються таким способом, як і коренеплоди на товарні цілі. Якщо матеріал сортовий, вирівняний, високої якості, маточники залишають зимувати у ґрунті, аби уникнути втрат у період зберігання.

При пересадочній культурі для попередження захворювань насінників маточники перед посадкою знезаражують. Не допускається їх підсушування і підв’ялювання.

Відбір маточників проводиться двічі: перед закладанням на зберігання (осінній відбір) і перед висаджуванням маточників (весняний відбір). Осінній відбір доцільно проводити одночасно з обрізуванням листків (черешки залишають довжиною 0,5–1 см), транспортуванням з поля і закладанням на постійне місце зберігання. Мета – виключення повторних операцій і погіршення якості коренеплодів, зменшення їх травмування, ретельне проведення оцінки сорту за ознаками листків і черешка. Також одночасно з обрізуванням листків вибраковують небажані домішки за формою, забарвленням, недогони, виродливі, тріснуті, вражені хворобами та пошкоджені шкідниками. На насіннєві цілі беруть тільки здорові коренеплоди, найбільш типові і характерні для сорту за формою і забарвленням.

Кінцевий відбір маточників (весняний) проводиться навесні без-посередньо перед висаджуванням коренеплодів. Маточники після зберігання перевіряють на ураженість коренеплодів і вибраковують усі з помітними ознаками захворювань (кожен вид хвороб відмічають окремо), пошкоджені гризунами, з пошкодженою головкою, точкою росту. За результатами обох видів відборів складають відповідні акти за встановленою формою.

Висаджують маточники в ранньовесняні строки. Підготовка ґрунту – аналогічна вирощуванню рослин І року життя. Схема висаджування 70х20– 25 см. З таким же міжряддям висівають насіння, якщо планують вирощувати насіння скорзонери іспанської та вівсяного кореня безпересадочним способом, тобто без викопування і зберігання маточників (у такому випадку висівають насіння оригінальне або високих репродукцій, а одержане насіння використовують для товарних посівів і далі не репродукують). Садіння проводять вручну, в заздалегідь нарізані борозни або посадочними машинами. Висаджені маточники щільно обжимають ґрунтом, головка має бути злегка присипана землею, щоб запобігти її висиханню і пошкодженню прямими сонячними променями.

Догляд за насінниками включає прикотковування після садіння, відкривання головок рослин, що невідросли, прополювання, розпушування міжрядь, захисні заходи від шкідників і хвороб. Обов’язковим прийомом є підгортання рослин перед їх змиканням (до цвітіння), що сприятиме стійкості насінників до вітровалу.

Підживлюють насіннєві рослини два рази: перше підживлення про-водять після відростання маточників азотними добривами, друге –у фазу бутонізації (до змикання рос-лин) відповідно фосфорно-калійними.

За дотримання сівозміни збирання рослинних решток попередника, ізоляції посівів першого та другого року життя, режиму зберігання маточників, своєчасного роздільного збирання коренеплодів, недопущення їх підмерзання і травмування, застосовуючи знезараження посівного і посадкового матеріалу, чіткого і своєчасного виконання заходів вирощування і правил насінництва особливо шкодочинних хвороб і шкідників на посівах скорзонери і вівсяного кореня в Україні не спостерігається.

На насінницьких посівах і посадках скорзонери обов’язковим заходом є прочистки – видові, сортові, фітопатологічні. Сортові прочистки проводять як до апробації, так і після неї – на другому році життя. На маточниках прочистки проводять по надземній частині рослин: видаляють нетипові для сорту рос-лини – з потужною розеткою, з не-характерними для сорту формою і забарвленням листкової пластинки і черешка, рослини, що передчасно утворили квітконос. На другому році життя до початку цвітіння видаляють насінники, що полягли, нетипово великі тощо. Перед збиранням насінників видаляють рослини пізньостиглі і мало-врожайні.

Фітопатологічні прочистки про-водять на всіх насінницьких посівах і посадках (тобто на рослинах першого і другого років життя) систематично в міру виявлення рослин з ознаками захворювань. Прочистки відповідно інструкції оформляють актами.

Апробацію посівів скорцонери проводять перед збиранням у фазі повної технічної стиглості коренеплодів. Результати аналізу проб при апробації заносять в «Блокнот апробатора», після чого складається і оформляється власне «Акт апробації» за встановленою формою. До початку цвітіння проводять сортове обстеження насінників. При цьому, не зважаючи на вкрай обмежений сортимент скорцонери в Україні, особливу увагу приділяють дотриманню просторової ізоляції: уточнюється в цьому і інших прилеглих господарствах наявність насінників скорзонери /вівсяного кореня інших сортів, інших репродукцій сорту, що підлягає обстеженню, диких видів, встановлюється фактична відстань до них, наявність природних перешкод тощо. За результатами обстеження оформляється акт за встановленою формою.

Насіння скорзонери і вівсяного кореня достигає неодночасно. Через це насінники збирають у міру дозрівання, за 3–5 і більше разів. Збирання розпочинають, коли розкриваються летючки, бажано у ранкові години. Перестигле насіння осипається, у вітряну погоду розлітається. Після кількаразового ручного збирання кошиків з достиглим насінням насінники остаточно зрізують вручну (серпами, косами), після висушування обмолочують. Очищення насіння скорзонери іспанської і вівсяного кореня від летючок, насіння бур’янів та інших домішок проводять на наявних на-сіннєочисних машинах (типу «Петкус»). У домашніх умовах насіння цих рослин необхідно відтерти від летючок, після чого очистити від домі-шок за допомогою решіт з різними чарунками, вентиляторів або відвіяти на вітрі. На всіх етапах збирання, дозарювання, висушування вороху і очищення насіння не можна допускати його самозігрівання і пліснявіння.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here