Закарпатські екзоти

0
223

Чорна гора, яка височіє над містом Виноградів, що на Закарпатті, – ідеальне місце для вирощування будь-яких садових культур. Хто вміє з ними поводитися, місцевість щедро винагороджує урожаєм солодкої хурми, соковитої азиміни, яскравими ківі…

На самому вершечку цього пагорбу з унікальним мікрокліматом розмістився справжній фруктово-екзотичний сад. Його власноруч створила Наталія Мартишинець, яку за працьовитість ще називають господинею Чорної гори. У свої сімдесят жінка виглядає набагато молодшою, а її енергійності та витримці позаздрять навіть молоді.

Однак п’ятнадцять років тому Наталія Мартишинець не могла похизуватися міцним здоров’ям. «Свого часу я перенесла багато операцій, а коли була на заробітках в Італії, захворіла на гепатит. Повернулася в Україну у екологічно чисту місцевість. У 2003 році оселилася на Чорній горі, тоді італійські гематологи пророкували мені лише три роки життя. Тобто я повернулася,  щоб помирати», –  згадує Наталія Дмитрівна.

За два роки жінка самотужки привела себе до ладу, стала почуватися набагато краще та почала створювали власний фруктовий сад. Виноград, якого тут вже 600 кущів, став першим її вподобанням. Зараз господиня зібрала величезну колекцію столових сортів цієї культури – 150 різновидів з різних куточків світу – Франції, Італії, Туреччини. А потім в якості експерименту тут з’явилися екзотичні фруктові дерева та кущі, які прижились і почуваються, як удома.

22 сорти хурми

Найбільшою своєю гордістю господиня вважає хурмовий сад. Десять років тому Наталія Дмитрівна побачила по телебаченню інтерв’ю одного садівника про вирощування хурми у Криму. На Чорній горі природні умови нічим не гірші від кримських, тому вирішила спробувати вирощувати цю екзотику у власному саду. Замовила у Криму 50 саджанців хурми, і почалось…

«Коли тільки розпочинала своє знайомство з екзотичним для України фруктом, я абсолютно нічного про нього не знала. Через мою некомпетентність багато дерев загинуло. Вже потім завдяки вивченню літератури, порад професійних садівників я почала більш-менш по-науковому ставитися до вирощування дерев. На даний час я вже маю десятирічні дерева, які добре плодоносять, і розширяю колекцію хурми. В мене ростуть сорти з Іспанії, Франції, Італії», –  ділиться пані Наталя.

В Україні можна садити ті сорти хурми, які терпимі до морозу, наголошує господиня. Прищеплюють хурму на двох підвоях: кавказька та віргінська. Віргінська хурма витримує температуру до –30 °C, кавказька трохи менше – 22 °C. «Виростити хурму можна з кісточки, але існують певні ризики. Якщо ви посієте 10 насінин, із них 8 або 9 будуть чоловічими особинами, і лише 1 або 2 – жіночі. Рекомендують висівати насінинки, а потім брати черенки і прищеплювати на потрібну підвою», каже садівниця.

Хурма вимагає спеціального обрізування, формування крони по типу кипарису.  Вона має бути вертикальна, тому що бокові гілки не повинні бути дуже довгими, бо мають крихку основу і часто ламаються. Треба постійно їх укорочувати.

«Хурма зав’язує велику кількість плодів на дереві, а потім самостійно їх скидає  і залишає стільки, скільки здатна витримати, розповідає Наталія Дмитрівна. – Віргінська хурма не любить заболочену місцевість, тому  що має кореневу систему, як у моркви – один центральний корінь та бокові досить слабкі, розгалужені. У  той же час хурма любить вологу землю, її треба часто поливати. Також можна на одне дерево прищепити по 810 різних сортів хурм, і кожна гілка буде давати свій урожай».

Не варто гнатися за розміром плодів. Виявляється, чим більший плід хурми, тим менше в ньому смаку. У Наталії Мартишинець є нині 22 сорти хурми, але вона із задоволенням їсть лише плоди віргінської хурми, яка має розмір аличі, але надзвичайно смачна.

Невибагливий ківі

Наталія Дмитрівна вирощує ківі сорту Карпат Стратона Валентайн. Зауважує, що його можна вирощувати по всій території України, адже він витримує температуру від –22 до –25 градусів.

Загалом у садівниці на Чорній горі росте 15 великих кущів різних сортів ківі. Це ліана, яка розташовується по принципу винограду і обрізується таким же самим способом. Однак у порівнянні з виноградом ківі дає плодів набагато більше. Якщо ви його якісно нагодуєте, рослина з однієї ліани здатна дати 4–5 відер врожаю ківі.

«Також я вирощую сорт Хейворд, який за смаковими якостями набагато смачніший, але є одне «але»:  він витримує температуру лише 22 і дозріває у грудні. Якщо ви його зірвете у листопаді або на початку грудня, покладете у підвал, то плоди не дозріють, а зів’януть. Також Хейворд вимагає наявності  у саду чоловічої особини Тумурі – це надзвичайно сильнорослий кущ. Я його прищепила на жіночу особину, тому маю постійний урожай», – розповідає пані Наталя.

Два роки тому садівниця поповнила свою колекцією сортом Голод Ківі, він має неопушені плоди з жовтою серединою та дуже солодкий смак. Цього року Наталія планує поїхати в Італію і придбати червоний ківі.

Особливості вирощування екзотики не такі й важкі, як здається на перший погляд. Коренева система ківі неглибока, розташовується на глибині півметра, основна маса коріння знаходиться на 10–20 см під поверхнею. Перекопувати грунт під ківі ні в якому разі не можна. Варто обережно розрихлювати землю і не забувати її мульчувати. Ківі полюбляє вологу, якщо земля буде сухою, деревце може загинути.

«Рослинка боїться весняних заморозків. Минулого року у березні було потепління, почався сокорух, але морози, які вдарили після того, спричинили загибель на моїй ділянці 3 великих кущів ківі. Тож варто обрізати ківі у грудні. Якщо ківі обрізати у лютому чи у березні, кущ стече і загине», – зауважує Наталія Мартишинець.

Якщо саджанець ківі посаджений у відкритий грунт, його обов’язково потрібно берегти від котів, тому, що на них ківі діє, як валеріана. Вони починають його дряпати, гризти, ламають і врешті знищують. 

Український банан – азиміна

Це нова культура, яка набирає популярності в Україні. Вона може рости на всій території нашої держави, витримує морози до –30 градусів і не є вибагливою. Але дуже важко переносить пересадку, тому Наталія Дмитрівна радить одразу сіяти рослину на тому місці, де буде рости в подальшому. «Я викопую яму, заправляю у  неї  усе необхідне для росту деревця и зверху у таблетці саджу насінину. Вона росте 2 роки, і лише на другий  рік можу її прищепити».

Азиміна має глибоку кореневу систему. У два роки висота деревця лише 20 см, а ось корінь досягає довжини півметра. Рослина дуже любить вологу, тож не потрібно забувати про мульчування.

Коли деревце починає плодоносити і цвісти, виникає проблема. Бджоли не запилюють квітки, бо її запах дуже специфічний як у зіпсованого м’яса. Тому обов’язково потрібно мати 2 – 3 особини для перезапилення.

Мінус азиміни і в тому, що дозрілі плоди довго не зберігаються, максимум 3 дні. Далі вони починають гіркнути, і протягом декількох годин може зіпсуватися весь плід. Якщо їх зірвати недозрілими, фрукти можуть дозрівати максимум 3–4 дні.

Садівниця у своїй колекції має різні сорти азиміни, які мають різні смаки: банан, манго, зі смаком ванілі.

Підкорення наступних вершин

Весь здобутий урожай з 1,5 га унікального саду жінка продає або й віддає знайомим та сусідам. У магазини і на базари продукція не потрапляє. У Наталії  Мартишинець настільки затребувана продукція, що деякі люди приїжджають безпосередньо у сад і власноруч збирають урожай. І завжди не вистачає продукції. Дуже часто беруть екзотичні плоди маленьким дітям, адже всі фрукти екологічно чисті та нешкідливі навіть алергікам.

Наприклад, дуже швидко розбирають «аборигена» Чорної гори – маленький інжир, який не є традиційним для Закарпаття, здебільшого поширений у країнах Середземномор’я, на Близькому Сході та у Середній Азії.

Незважаючи на поважний вік Наталії, підкорення нею вершин не закінчилося. Зараз жінка планує закладати перший в Україні фісташковий сад. Саджанці з Сицилії мають вродити приблизно за п’ять років. «Як отримаю перший урожай фісташок, моментально «зав’яжу»  з фруктовим бізнесом», – жартує пані Наталя.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here