Рекомендації компанії «Бейо»: аспекти вирощування спаржі

0
138

Спаржа – один із найкорисніших та найдорожчих овочів, наділений чудовими смаковими якостями. Лідерами вирощування цієї культури є Німеччина, Перу, Мексика, Китай та США. Загальна площа спаржі у Європі сягає 60 тис. га. Для порівняння: таку ж площу займає цвітна капуста. Це достатньо великий ринок, на який компанія «Бейо Заден» (Нідерланди) вийшла близько 15 років тому. І навіть за такий короткий час наші гібриди отримали високу оцінку споживачів, включені до асортименту відомих європейський розсадних підприємств. Серед гібридів компанії можна відзначити Кумулюс F1, який є еталоном за смаковими якостями,  Пріус F1 – ультраранній гібрид та Бахус F1 – перший зелений безантоціановий гібрид. Також варто звернути увагу на фіолетовий гібрид Ерасмус F1, який користується надзвичайним попитом на світовому ринку. Усі гібриди спаржі «Бейо Заден» є на 100% чоловічими рослинами, що унеможливлює засмічення комерційних площ малопродуктивною  і нетоварною спаржею. Висока якість насіння дозволяє отримувати сходи вже на  другий тиждень після сівби.

Спочатку у світі культивували лише зелену спаржу, і тільки з середини 19 століття почали вирощувати білу. Біла спаржа вирощується у грядах без доступу сонячного проміння, зелена – у звичайних грядах, без укриття. Гібриди компанії «Бейо Заден» формують щільні зелені верхівки, які швидко не розкриваються.

До речі (блок) Найвищий рівень споживання білої спаржі спостерігається у країнах Північної Європи. У Південній Європі споживають білу і зелену приблизно порівну. Північна та Південна Америки надають перевагу зеленій спаржі.

Оскільки культура  росте впродовж 10–15 років, потрібно вибрати легкі грунти з  рівнем заляганням грунтових вод не менше 1 м до кореня, рН 5,8–6,5 . На важких грунтах паростки можуть викручуватись  і будуть низької якості. Однак при якісному обробітку грунту з використанням чорно-білої плівки можна отримати гарний результат. В основному садіння здійснюється однорічною розсадою (розеткою спаржі), вирощеною у розсадних господарствах. Вона буває класу А (вагою понад 70г) і В (45–70г). Два роки поспіль ми закладаємо дослідні ділянки спаржі з розсади, вирощеної у 160 касетах у різних агро-кліматичних зонах. Результати дуже позитивні. Однак випробування триває.

Можна висаджувати 4–6 рослин на метр погонний залежно від вибраного гібрида. Ширина міжряддя 1,65–2,8м. Це залежить від наявної техніки і можливості механізованої боротьби з бур’янами. Глибина садіння розеток повинна бути на рівні 20 см. Глибше посаджена спаржа продукує пізніші і товстіші пагони, дрібніші  будуть короткі і тонші.

Спаржа – жаростійка культура, однак потребує достатньо вологи, особливо у перші три роки існування. Восени суха листова маса подрібнюється. На наступний рік після садіння можливе короткострокове збирання – у межах двох тижнів. У перші роки у березні для білої спаржі формуються  гряди на висоту 35 см від розетки. У міру росту рослини гряди потрібно збільшувати до 50 см. Для укриття гряд при вирощуванні білої спаржі використовується спеціальна  чорно-біла плівка, що забезпечує ранньостиглість і товарність, при цьому збільшується врожайність.

Боротьба з бур’янами передбачає в основному механізований обробіток. У країнах, де спаржа займає значні площі, використовується низка гербіцидів до і після збирання врожаю.

Звичайно, спаржу полюбляють такі шкідники, як спаржева муха і спаржевий жук. Тому потрібно у систему захисту включати контактно-системні інсектициди.

Спаржа може уражатися сірою гниллю, дуже небезпечними хворобами для неї є стемфіліум (сіра плямистість листя) та іржа, особливо в умовах жаркого клімату. Високий рівень грунтових вод і часті зливові дощі сприяють розвитку фузаріозу, що може призвести до загибелі рослини.

Повноцінне збирання врожаю можна починати з третього року. Збирання продовжується до кінця червня,  залежно від поведінки рослини у попередньому році і запасу сухих речовин  під час збирання. В останній рік вирощування можливе збирання до вересня. За сприятливих умов збирання потрібно проводити двічі на день. Середній урожай становить 5–10т/га. Мінімальна довжина спаржі для збирання становить 22 см. Потім соковиті пагони потрібно помістити в ємність із холодною водою, щоб зберегти природній колір при подальшій доробці. Цей захід не проводиться для зеленої та фіолетової спаржі. Перед відправкою у продаж спаржа калібрується відповідно до класності, упаковується. Зберігається цей овоч при температурі +1 С.

За різними оцінками, нині в Україні спаржею засаджено близько 150 га. Урожай не покриває навіть внутрішній попит, не кажучи вже про експортний потенціал цієї культури. Тому ми переконані, що спаржа як одна з найперспективніших нішевих  культур найближчим часом буде представлена у широкому асортименті на полицях вітчизняних торгових мереж. Тим паче, що для її вирощування придатні всі грунтово-кліматичні зони України.

 

Володимир Дервальд, менеджер «Бейо Україна»

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here